Справа № 273/2130/25
2/296/574/26
30 березня 2026 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. СУТЬ СПРАВИ
1.1. Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (позивач) - Столітній М.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4404197 у розмірі 77 062,50 грн. Також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
1.2. В обґрунтування позову зазначав, що 20.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір №4404197 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 7500 грн (п.1.2. кредитного договору); строк кредиту 350 днів, з 20.02.2024 по 04.02.2025. Кредит було надано шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 7500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 . У свою чергу, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 77 062,50 грн., з яких: заборгованість по кредиту 7500 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 65 812,50 грн та заборгованість за штрафними санкціями - 3750 грн.
1.3. Зазначав, що 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №25/10/2024, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 25.10.2024 до договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 57 937,50 грн., з яких 7500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 46 687,50 грн сума заборгованості за відсотками, 3750 грн штрафні санкції. Звертає увагу на те, що первісним кредитором нарахованого відсотки на дату укладення договору факторингу, разом з тим строк дії договору сторонами погоджено з 20.02.2024 по 04.02.2025, відтак заборгованість за відсотками складає 65 812,50 грн., з яких: 46 687,50 грн проценти нараховані первісним кредитором та 19 125 грн відсотки нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
2.1. 19.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №273/2130/25, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2.2. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».
2.3. Відповідно до норм ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
2.4. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у cправі №910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі №911/3113/20).
2.5. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
2.6. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
2.7. Крім того, відповідач повідомлявся про розгляд справи в порядку, передбаченому частиною 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (https://kl.zt.court.gov.ua/sud0609/gromadyanam/vukluk_do/1956455/).
2.8. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України).
2.9. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
3.1. 20.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладений договір №4404197 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 7500 грн терміном на 350 днів, а споживач одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (а.с.29-48).
3.2. У відповідності до п.1.1 кредитного договору, укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.
3.3. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 99246 20.02.2024 14:57:43.
3.4. Згідно з п.1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору.
3.5. Відповідно до п.1.5.1 договору орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 133 839,05% річних.
3.6. Пунктом 1.6.1. договору визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає: за стандартною ставкою 73 125,00 грн.
3.7. У пунктах 2.1, 2.5 договору сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 . Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
3.8. Відповідно до п.п9.7.1 кредитного договору цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
3.9. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі, й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (п.9.9 кредитного договору), які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується та зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил.
3.10. Додатком №1 до вказаного договору погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, реквізити для оплати (а.с.49).
3.11. Крім того, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 48735, в якому містяться аналогічні умови щодо суми, строку кредиту та процентів (а.с.50-54).
3.12. На підтвердження фактичного переказу коштів позивачем до позову додано лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1094-0111 від 01.11.2024, яким підтверджується проведення 20.02.2024 платежу у розмірі 7500 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 (а.с.133).
3.13. Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 7500 грн підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260130/42738-БТ від 19.01.2026, відповідно до якого на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано картку НОМЕР_2 , на яку 20.02.2024 були зараховані грошові кошти у розмірі 7500 грн (а.с.155).
3.14. 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладений договір факторингу №25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем (а.с.67-84).
3.15. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 25.10.2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №4404197 від 20.02.2024 в сумі 57 937,50 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 7500 грн.; сума заборгованості за відсотками - 46 687,50 грн., штрафні санкції - 3750 грн (а.с.85, 131-132).
3.16. Відповідно до платіжної інструкції №3475 від 01.11.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» згідно договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 здійснило оплату на користь ТОВ «Лінеура Україна» в сумі 2 857 292,90 грн (а.с.89).
3.17. Відповідно до розрахунків заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 77 062,50 грн., з яких: заборгованість по кредиту 7500 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 65 812,50 грн та заборгованість за штрафними санкціями - 3750 грн (а.с.55-66).
IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
4.15. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
5.1. З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4404197 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 7500 грн., строком на 350 днів зі сплатою відсотків в розмірі 2,50% в день.
5.2. Факт перерахування відповідачу грошових коштів на його картковий рахунок підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1094-0111 від 01.11.2024, яким підтверджується проведення 20.02.2024 платежу у розмірі 7500 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 .
5.3. Крім того, факт перерахування кредитних коштів в розмірі 7500 грн підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260130/42738-БТ від 19.01.2026, відповідно до якого на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано картку НОМЕР_2 , на яку 20.02.2024 були зараховані грошові кошти у розмірі 7500 грн.
5.4. Відтак, суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
5.5. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
5.6. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
5.7. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
5.8. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
5.9. 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладений договір факторингу №25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
5.10. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 25.10.2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №4404197 від 20.02.2024 в сумі 57 937,50 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 7500 грн.; сума заборгованості за відсотками - 46 687,50 грн., штрафні санкції - 3750 грн.
5.11. Суд визнає, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
5.12. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).
5.13. Відповідно до розрахунків заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 77 062,50 грн., з яких: заборгованість по кредиту 7500 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 65 812,50 грн та заборгованість за штрафними санкціями - 3750 грн.
5.14. На виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 погашення не здійснювалося.
5.15. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
5.16. За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 7500 грн.
5.17. Щодо стягнення відсотків.
5.18. 22 листопада 2023 року прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).
5.19. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
5.20. Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
5.21. Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
5.22. Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом №3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.
5.23. Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
5.24. Оскільки договір №4404197 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений сторонами 20.02.2024 та діяв в період дії п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», то відсотки необхідно обраховувати наступним чином:
- за період з 20.02.2024 по 22.04.2024 відсоткова ставка 2,50%, що погоджена сторонами та передбачена п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 11 812,50 грн (із розрахунку 7500 х 2,50% х 63 дні);
- за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 відсоткова ставка 1,5% відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 13 500 грн (із розрахунку 7500 грн х 1,5% х 120 днів);
- за період з 21.08.2024 по 03.02.2025 відсоткова ставка 1% відповідно до п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 12 525 грн (із розрахунку 7500 грн х 1% х 167 днів).
5.25. Таким чином, загальний розмір заборгованості по відсоткам за договором №4404197 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.02.2024 складає 37 837,50 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
5.26. Щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями.
5.27. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання
5.28. Проте, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
5.29. Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.
5.30. Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати штрафних санкцій, відтак позивачеві слід відмовити у стягненні штрафу в розмірі 3750 грн за договором №4404197 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.02.2024.
5.31. Враховуючи, що позивач надав відповідачу обумовлені договором від 20.02.2024 грошові кошти, шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний позичальником, натомість відповідач свої зобов'язання з повернення коштів за договором не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 45 337,50 грн., з яких: тіло кредиту - 7500 грн та проценти - 37 837,50 грн., а в решті позову відмовити.
VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову (58,83%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 1425,09 грн за подання позовної заяви до суду.
6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
6.3. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
6.4. Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6.5. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
6.6. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
6.7. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
6.8. На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано: копію договору №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 (а.с.86-87), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність серії КС №9422/10 (а.с.100), копію заявки №13106 від 05.11.2025 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.117-129), копію ату прийому-передачі виконаних робіт від 04.12.2025 (а.с.130), згідно якого загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу складає 10 000 грн., копію ордеру на надання правничої допомоги від 04.12.2025 (а.с.137).
6.9. Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 77 062,50 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
6.10. Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
6.11. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
6.12. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
6.13. Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.
6.14. Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.
6.15. Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №4404197 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.02.2024 в розмірі 45 337 (сорок п'ять тисяч триста тридцять сім) гривень 50 копійок, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 425 (одна тисяча чотириста двадцять п'ять) гривень 09 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
3. У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,
місцезнаходження за адресою:
03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2,
код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_1
відоме місце проживання:
АДРЕСА_2 ,
РНОКПП: НОМЕР_3
Повне рішення суду складене 30 березня 2026 року.
Головуючий суддя Олена РОЖКОВА