Справа № 640/21465/19 Суддя (судді) першої інстанції: Самойлюк Г.П.
20 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Ключковича В.Ю., Грибан І. О.
за участю секретаря: Волошка О. Л.
представника позивача Манжули Ю. А., представника відповідача Лукашенка Д. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРЛАДА" та Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (місце ухвалення: місто Одеса, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 03.09.2025 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРЛАДА" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УКРЛАДА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.08.2019 року № 00010471402 в частині висновків акту перевірки, щодо заниження доходу при отриманні фінансової допомоги за Договором про надання позики б/н від 14.04.2017;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 13.08.2019 року № 00010481402;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 10 грудня 2020 року № 00132180702;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.10.2019 року № 00002440502.
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.08.2019 року № 00010471402 в частині висновків акту перевірки від 20.07.2019 № 470/26-15-14-02-01/30979427 щодо заниження доходу при отриманні фінансової допомоги за договором про надання позики б/н від 14.04.2017.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.10.2019 року № 00002440502.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Крім того, не погодившись з рішенням суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "УКРЛАДА" (код ЄДРПОУ 30979427) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.03.2019 та іншого законодавства. За результатом проведеної перевірки складено акт від 20.07.2019 № 470/26-15-14-02-01/30979427 (надалі -акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:
- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 387 990 грн, в тому числі: за 2017 рік на суму 111 182 грн.; за 2018 рік на суму 276 808 гривень.;
- п.189.1 ст.189, пп.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 123958 грн, а саме: за грудень 2018 на суму 123958 гривень; п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 123958 гривень.
ТОВ "Торговий дім "УКРЛАДА" подало заперечення на акт перевірки від 20.07.2019 № 470/26-15-14-02-01/30979427 та доповнення до них.
На підставі висновків акту перевірки 13 серпня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:
- №00010471402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 387990 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 96998 грн;
- № 00010481402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 123958 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30990 грн.;
- № 00010491402, яким застосовано штраф за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 61979 грн.
16.08.2019 року за результатами розгляду заперечень ГУ ДФС у м. Києві викладено останній абзац сторінки 9 акта від 22.07.2019 №470/26-15-14-02-01/30979427 в наступній редакції: «Пунктом 30 ПСБО 13 «Фінансові інструменти» передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю. Згідно пункту 4 ПСБО 19 "Об'єднання підприємств", справедлива вартість сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату. Згідно пункту 8 ПСБО 19 "Об'єднання підприємств", придбані покупцем ідентифіковані активи, зобов'язання і непередбачені зобов'язання визнаються окремо на дату придбання та відображаються за їх справедливою вартістю, крім необоротних активів, утримуваних для продажу, які оцінюються за чистою вартістю реалізації. Справедлива вартість придбаних ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань визначається у порядку, наведеному в додатку до цього Положення (стандарту). Пунктом 8 Додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 1999 р. за № 499/3792, передбачено визначення справедливої вартості поточних та довгострокових зобов'язань, яка визначається як: теперішня (дисконтована) сума, яка має виплачуватися при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними відсотковими ставками.».
За результатами розгляду заперечення, висновки акта від 22.07.2019 №470/26-15-14-02-01,30979427 планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Про результати документальної «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРЛАДА» залишено без змін, а заперечення без задоволення.
ТОВ "Торговий дім "УКРЛАДА" подало скаргу на податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2019 року №00010471402, № 00010481402, № 00010491402, яку рішенням ДФС України від 23.10.2019 року висновки перевірки про порушення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРЛАДА» вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в частині висновків акта перевірки щодо заниження доходу при отриманні фінансової допомоги по договорам позики: від 22.06.2017 №22/06/17, від 31.05.2018 №31/05/18, від 29.08.2018 №29/08/18, від 18.10.2018 №18/10/18, визнано неправомірними та скасовано.
Керуючись главою 4 розділу ІІ Податкового кодексу України, Державна податкова служба України скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС У м. Києві від 13.08.2019 №00010471402 в частині висновків акта перевірки щодо заниження доходу при отриманні фінансової допомоги по договорам позики: від 22.06.2017 №22/06/17, від 31.05.2018 №31/05/18, від 29.08.2018 №29/08/18, від 18.10.2018 №18/10/18, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13.08.2019 №00010481402, №00010491402 залишено без змін, а скаргу частково задоволено.
28 жовтня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №00002440502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 27172 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6793 грн.
Крім того, 10 грудня 2020 року ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №00132180702, яким застосовано штраф за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1700 грн.
Позивач, вважаючи протиправними податкове повідомлення-рішення від 13.08.2019 року № 00010471402 в частині висновків акту перевірки, щодо заниження доходу при отриманні фінансової допомоги за Договором про надання позики б/н від 14.04.2017, та податкові повідомлення-рішення від 13.08.2019 року № 00010481402, від 10 грудня 2020 року № 00132180702, від 28.10.2019 року № 00002440502, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу цього Кодексу. Порядок оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та надання заперечень до них визначається Митним кодексом України.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.
Згідно ч. 3 статті 12-1 Закону № 996-XIV підприємства (крім публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.
Відповідно до пункту 6 П(С)БО 11 «Зобов'язання» зобов'язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання»).
Відповідно до абзаців першого та восьмого пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання» довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями, а поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
Пунктом 7 П(С)БО 11 «Зобов'язання» передбачено, що до довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; довгострокові забезпечення.
Відповідно до пунктів 11, 12 П(С)БО 11 «Зобов'язання» поточні зобов'язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.
Згідно абз. 9 пункту 4 цього ж П(С)БО сума погашення - не дисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
Відповідно до пункту 10 П(С)БО 11 «Зобов'язання» довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.
Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства (абзац десятий пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов'язання»).
Відповідно до пункту 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Фінансове зобов'язання - контрактне зобов'язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах. Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого. Фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента (пункт 10 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).
Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо) (пункт 29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).
Відповідно до пункту 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов'язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов'язань, призначених для перепродажу, і зобов'язань за похідними фінансовими інструментами.
З аналізу наведених норм вбачається, що правила дисконтування із включенням суми дисконту до інших доходів поширюються на довгострокові зобов'язання. Оцінка зобов'язань за теперішньою вартістю (дисконтованою сумою майбутніх платежів) вимагається лише за наявності наступних умов: зобов'язання повинні бути довгостроковими; на них мають нараховуватися проценти.
Верховний Суд у постановах від 29 липня 2020 року у справі № 640/19241/18, від 10 вересня 2021 року у справі №160/6203/20, від 22 квітня 2021 року у справі №160/11301/19, від 05 серпня 2022 року у справі №640/8574/19, від 05 жовтня 2022 року у справі №320/6494/19, від 06 березня 2023 року у справі №640/11602/19 висловлював правові позиції, відповідно до яких: 1) на дату виникнення кредиторської заборгованості, яка є довгостроковою, платник податків має визначити теперішню (справедливу) вартість свого зобов'язання; 2) отримані кредитні кошти за договорами кредитної лінії відповідають визначенню «фінансовий інструмент» у пункті 4 П(С)БО 13, так як надана позика - це фінансовий актив, оскільки є контрактним правом кредитора (банку) на отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов'язання позичальника (Підприємства), оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів. Норми П(С)БО 13 не дають визначення амортизованої собівартості фінансового зобов'язання, не встановлюють порядок визначення справедливої вартості фінансового зобов'язання, так само не відсилають в цих цілях до інших нормативно-правових актів; 3) застосування контролюючим органом порядку амортизації собівартості фінансових інвестицій, визначених у П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» є безпідставним, оскільки пунктом 4 П(С)БО 13 встановлено, що фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Тобто, фінансова інвестиція є фінансовим активом, а отримана позивачем позика - фінансовим зобов'язанням, а правовими нормами не передбачено застосування методики визначення амортизованої собівартості фінансової інвестиції в цілях дисконтування довгострокової заборгованості; 4) у випадку, коли платник податків веде бухгалтерський облік на підставі національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку, а не міжнародних стандартів фінансової звітності, контролюючий орган не має права застосовувати по відношенню до нього при визначенні фінансового результату від дисконтування кредиторської заборгованості за банківським кредитом норми МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»; 5) неможливим є застосування до спірних правовідносин і П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» для визначення теперішньої вартості майбутніх чистих грошових надходжень та ставки дисконту, оскільки П(С)БО 28 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності, однак, не визначає такі методологічні засади щодо зобов'язань; 6) нормативно-правові акти, які регулюють методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові активи, є незастосовними до кредиторської заборгованості, тобто фінансових зобов'язань.
Крім того, у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 640/16539/20 Верховний Суд, підтримавши висновки, викладені у постановах від 22 квітня 2021 року у справі № 160/11301/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19, також зазначив, що у разі якщо договірна ставка відповідає ринковій, то теперішня вартість заборгованості дорівнює номінальній. В такому випадку дисконт за рахунок ринкових відсотків дорівнює нулю.
У постанові від 15 лютого 2023 року у справі №640/24292/21 Верховний Суд зазначав, що з аналізу норм НП(С)БО вбачається, що якщо частина поворотної фінансової допомоги підлягає поверненню на підставі додаткової угоди в термін до 12 місяців, враховуючи отримання кожної окремої частини фінансової допомоги, така дебіторська заборгованість є поточною.
У постанові від 15 грудня 2023 року у справі № 640/11526/19 Верховний Суд також звертав увагу, що дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов'язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).
Як вбачається з матеріалів справи 14.04.2017 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРЛАДА» (позичальник) укладено договір про надання позики, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі (надалі іменується "позика"), а останній зобов'язується повернути позику в порядку та на умовах, визначених цим Договором. 2. Розмір позики складає 3 000 000,00 (три мільйони грн. 00 коп.) гривень. Позика надається повністю та/або частинами шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальнику, що зазначений в п. 20 цього Договору. Строк повернення позики становить 365 календарних днів, починаючи з моменту отримання суми позики. Якщо позика надається частинами, то строк повернення кожної частини позики становить 365 календарних днів по кожній частині, з моменту отримання відповідної частини позики. Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) до останнього дня строку, встановленого в п.4 цього Договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на рахунок Позикодавця. Строк та інші умови повернения позики можуть бути змінені тільки за домовленістю Сторін, окрім випадків прямо визначених у цьому Договорі.
22.05.2018 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРЛАДА» (позичальник) укладено додаткову угоду до договору позивача від 14.04.2017 року, згідно якої сторони домовились викласти п. 4 договору Позики в наступній редакції: «п. 4 Строк повернення позики становить 548 днів, починаючи з моменту отримання суми позики. Якщо позика надасться частинами, то строк повернення кожної частини становить 548 днів кожної частини з моменту отримання кожної відповідної частини позики».
За таких підстав, оскільки згідно умов договору від 14.04.2017 року, з урахуванням додаткової угоди від 22.05.2018 року, проценти за договором не нараховуються та враховуючи обрахунок термінів користування саме з дати отримання кожної частини, зобов'язання перед ОСОБА_1 є короткостроковими, а тому позивач ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРЛАДА» правомірно їх обліковував як Дт. 311 «Поточні рахунки в національній валюті » Кт. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Крім того, згідно висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи від 20.12.2019 р. № 2914, відповідно вимог П(С)БО 11 «Зобов'язання», визнанню за теперішньою вартістю (дисконтуванню) підлягають лише довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки. Згідно п.14 Договору про надання позики б/н від 14.04.2017р. проценти за договором не нараховуються та не сплачуються, отже, позика є безвідсотковою. Крім того, згідно умов п.4 Договору про надання позики б/н від 14.04.2017р. термін користування кожною частиною позики 365 днів з дати її отримання, тобто зобов'язання за договором є поточними та відображаються в балансі за сумою погашення. Додаткова угода б/н від 22.05.2018р. до Договору про надання позики б/н від 14.04.2017р., згідно п.1 якої змінено термін користування позикою (з 365 днів на 548 днів), укладена після затвердження фінансової звітності. Отже, згідно п.8 П(С)БО 11 «Зобов'язання» позика за Договором про надання позики б/н від 14.04.2017р. не розглядається як довгострокова. Таким чином, виходячи з умов Договору про надання позики б/н від 14.04.2017р. та вимог П(С)БО 11 «Зобов'язання», сума позики (безвідсоткової зворотної допомоги), наданої ТОВ «ТД «УКРЛАДА» за Договором про надання позики б/н від 14.04.2017р. не підлягає дисконтуванню. Враховуючи вищенаведене, в межах наявних матеріалів, висновки, викладені в Акті документальної планової виїзної перевірки Головного управління ДФС у м. Києві №470/26-15-14-02-01/30979427 від 22.07.2019р. щодо порушення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРЛАДА» законодавства України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 27172,00 грн. за Договором позики б/н від 14.04.2017р. нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
При цьому, оскільки на час спірних правовідносин Національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено порядок (методологію) щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, позивач не мав обов'язку самостійно визначати методологію оцінки фінансових зобов'язань, а контролюючий орган не мав права здійснювати розрахунок дисконтування за формулою, яка не міститься у нормативно-правових актах, які регулюють спірне питання.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтами, контролюючим органом здійснено дисконтування грошових зобов'язань позивача за формулою PV = FV/(1 + i)n, де: FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); n - строк (число періодів).
Поряд із цим, як вірно зауважено судом першої інстанції, застосована відповідачем, суб'єктом владних повноважень, формула не визначена національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку, відповідно до яких позивач здійснює ведення свого бухгалтерського обліку.
Стаття 1 Закону №996-XIV містить чітке розмежування понять національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку і міжнародні стандарти фінансової звітності, а частини 3 та 4 ст.12-1 Закону №996-XIV встановлюють, що саме суб'єкти господарювання самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, то зважаючи на те, що національні стандарти (положення) бухгалтерського обліку не містять ні вказаної відповідачем у акті перевірки формули, ні методології обрахунку дисконтування, суд приходить до переконання, що застосування контролюючим органом такої формули дисконтування було здійснено неправомірно.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.11.2024 року по справі №640/13251/19, в якій зазначено, що оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, а також відсутня будь-яка практика такого дисконтування, позивач, як особа, облік якої не базується на міжнародних стандартах фінансової звітності, не зобов'язаний був визначати методологію оцінки фінансових зобов'язань самостійно.
Верховний Суд в постановах від 21 липня 2021 року по справі № 160/5358/19, від 05 серпня 2022 року по справі № 640/8574/19, від 21 червня 2023 року по справі №640/9281/19 тощо) вказав, що національні та міжнародні стандарти є окремими документами, що визначають правила поведінки суб'єктів, які складають фінансову звітність. Визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку в разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах. Отже, застосування контролюючим органом формули, що не визначена жодним національним стандартом бухгалтерського обліку, а передбачена Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, є протиправним. Оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов'язань, а також відсутня будь-яка практика такого дисконтування, позивач, як особа, облік якої не базується на міжнародних стандартах фінансової звітності, не зобов'язаний був визначати методологію оцінки фінансових зобов'язань самостійно.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом при проведенні перевірки дійшов помилкового висновку в частині того, що порушення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРЛАДА» за Договором позики б/н від 14.04.2017р.законодавства України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 27172,00 грн., що спростовується висновком експерта та зібраними доказами по справі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно бухгалтерської довідки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРЛАДА» від 31.12.2018 року в зв'язку з тим, що вкрадені автомобілі Lexus GX 470 VIN НОМЕР_1 вартістю 206416,29 грн. без ПДВ та Lexus LX 570 VIN НОМЕР_2 вартістю 413371,87грн. без ПДВ (кримінальна справа №06-10530, порушена 29 травня 2009 року) помилково не списані з балансу в травні 2009 року, а досудове слідство по справі було зупинене згідно ст.206 п.3 КПК України 24.07.2009р. (в зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин) виправлено помилку та проводено списання автомобілів шляхом списання активів за рахунок нерозподіленого прибутку рах. 44, а саме: Lexus GX 470 VIN НОМЕР_1 (Дт рахунку 442, Кт рахунку 28) сума 206416,29; Lexus LX 570 VIN НОМЕР_2 (Дт рахунку 442, Кт рахунку 281) сума 413371,87, Загалом: 619788,16.
Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи почали такі товари/послуги та основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).
Підпунктом «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ПКУ).
Отже, оскільки товарно-матеріальні цінності визнано викраденими (у зв'язку з чим вони не можуть бути використані у господарській діяльності), то платник податку на підставі пп. «г» п. 198.5 ПКУ у тому звітному періоді, в якому був встановлений такий факт викрадення, повинен нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування, визначеної п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому встановлено факт викрадення таких цінностей, і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРЛАДА» не здійснено нарахування податкових зобов'язань в зв'язку із прийняттям рішення про списання товару, що не використовується в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, в зв'язку з чим занижено податкове зобов'язань з ПДВ на суму 123958 грн, а саме: за грудень 2018 на суму 123958 гривень.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку податковим органом не порушено строки встановлені п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, оскільки фактичне списання здійснено ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКРЛАДА» в 2018 році, відтак строк обчислюється саме з цього моменту.
Судом першої інстанції цілком доречно зауважено, що в межах проведення економічної експертизи експерт був позбавлений можливості надавати оцінку можливості чи не моживості контролюючого органу нараховувати податкові зобов'язання з урахуванням терміну давності, встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України.
А відтак, висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості спірного податкового повідомлення рішення від 10.12.2020 року № 00132180702 є цілком правомірними.
Поряд із цим, щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2019 року № 00010471402 в частині висновків акту перевірки від 20.07.2019 № 470/26-15-14-02-01/30979427 щодо заниження доходу при отриманні фінансової допомоги за договором про надання позики б/н від 14.04.2017 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов у цій частині позовних вимог залишити без задоволення, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.08.2019 року № 00010471402 скасовано в частині та винесено податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2019 №00002440502.
Питання відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги унормовано статтею 60 ПК. Указана норма, зокрема, передбачає два окремі випадки, за яких податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у випадку його скасування судом.
Так, відповідно до підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.
Пункт 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК передбачає, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога також вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (пункт 60.4 статті 60 ПК).
Аналогічні норми містяться у підпунктах 3, 4 пункту 1, пунктах 3, 4 розділу V «Порядок відкликання податкових повідомлень-рішень» Порядку № 1204.
Розділ ІІ Порядку № 1204 визначає порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень» Порядку № 1204 якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Пунктом 7 розділу ІІ «Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень» Порядку №1204 визначено, що податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. При цьому у разі отримання вищезазначених рішень структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу, або відповідальною особою, визначеною керівником (виконуючим його обов'язки, його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу для виконання таких функцій, забезпечується надання такого рішення структурному підрозділу, яким складалось попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 1 робочого дня, що настає за днем його отримання.
З аналізу наведених норм права слідує, що за результатами адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення останнє може бути скасовано повністю або частково. У першому випадку підстав для направлення платнику податків нового податкового повідомлення-рішення немає, а скасоване податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.
У випадку ж часткового скасування податкового повідомлення-рішення контролюючий орган повинен надіслати платнику податків нове податкове повідомлення-рішення щодо зменшеної суми грошового зобов'язання. При цьому до дня надходження до платника податків (отримання платником податків) нового податкового повідомлення-рішення на зменшену суму грошового зобов'язання попереднє податкове повідомлення-рішення не вважається відкликаним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу надіслано нове податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2019 року №00002440502, а відтак, податкове повідомлення-рішення 13.08.2019 року № 00010471402 є відкликаним та не породжує для платника податків жодних наслідків.
За таких обставин рішення суду в частині скасування податкового повідомлення-рішення 3.08.2019 року № 00010471402 в частині висновків акту перевірки від 20.07.2019 № 470/26-15-14-02-01/30979427 щодо заниження доходу при отриманні фінансової допомоги за договором про надання позики б/н від 14.04.2017 підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРЛАДА" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРЛАДА" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРЛАДА" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року в частині визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.08.2019 року № 00010471402 в частині висновків акту перевірки від 20.07.2019 № 470/26-15-14-02-01/30979427 щодо заниження доходу при отриманні фінансової допомоги за договором про надання позики б/н від 14.04.2017 скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов у цій частині позовних вимог залишити без задоволення.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
СуддяІ. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 30.01.2026)