Справа № 420/41923/25
30 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Богдана Хмельницького, 34, м.Одеса, 65007), за участю третьої особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи ОСОБА_1 за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській обл. Кузьменка І.М. від 23.05.2025 по ВП № 78172534 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВПВР УЗПВР у Херсонській обл. судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що не погоджується із правомірністю постанови головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській обл. Кузьменка І.М. від 23.05.2025 по ВП № 78172534 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. Зазначивши, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. створила загрозу неправомірного стягнення коштів з позивача. ІНФОРМАЦІЯ_2 є військовою установою, що фінансується за рахунок державного бюджету, і витрати на сплату виконавчого збору не були передбачені кошторисом позивача. Вилучення цих коштів поставить під загрозу виконання позивачем обов'язкових видатків, зокрема виплат за судовими рішеннями, сплати судового збору тощо.
Ухвалою суду від 23 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача відзив не надходив ухвала про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету 18.12.2025 року.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року по справі №420/10177/24 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за періоди: з 30.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з 01.01.2021 по 31.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з 01.01.2022 по 31.12.2022 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з 01.01.2023 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 за весь час затримки виплати з 30.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Одеським окружним адміністративним судом 13 березня 2025 року видано виконавчі листи №420/10177/24.
Постановою головного державного виконавиця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменка Ігоря Миколайовича відкрито виконавче провадження №78172534 від 23 травня 2025 з виконання виконавчого листа №420/10177/24 виданого 13 березня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом.
Також, згідно постанови від 23 травня 2025 про стягнення виконавчого збору з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 32000 грн.
Не погоджуючись із постановою від 23 травня 2025 про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України "Про виконавче провадження", відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно зі ст.5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Статтею 18 Закону встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.
Судом встановлено, що постановою головного державного виконавиця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменка Ігоря Миколайовича відкрито виконавче провадження №78172534 від 23 травня 2025 з виконання виконавчого листа №420/10177/24 виданого 13 березня 2025 року Одеським окружним адміністративним судом.
Також, згідно постанови від 23.05.2025 про стягнення виконавчого збору з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 32000 грн.
Частиною 4 ст.27 вказаного Закону визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч.1 ст.42 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Частинами 1 та 2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
При цьому виконавчий збір - це лише одна із складових коштів виконавчого провадження, які згідно з ч.1 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2-4 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до ч.5 ст.27 Закону "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що виконавчий збір справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, за виключенням певних випадків. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 78172534 від 23 травня 2025 року, якою стягнуто виконавчий збір, діяв на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та в межах повноважень, оскаржувана постанова відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, що свідчить про відсутність підстав для визнання її протиправною.
Аналогічно щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору Верховний Суд висловився у постанові від 27.04.2023 року у справі №640/26475/21: "… аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.".
Щодо невірно визначеного розміру виконавчого збору.
Судові рішення прийнято умовно поділяти на рішення майнового та немайнового характеру. Окремо можна виділити рішення зобов'язального характеру - тобто рішення, яким боржника зобов'язано вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Рішення зобов'язального характеру за своє суттю можуть бути як немайновими, наприклад "зобов'язати боржника не чинити перешкод", або ж майновими, які зобов'язують боржника передати стягувачу грошові кошти або майно.
Суд вказує, що статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", норми якої регламентують порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, знаходиться в Розділі VIII "Виконання рішень немайнового характеру".
Тому всі рішення зобов'язального характеру повинні виконуватися згідно статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" та відносяться до рішень немайнового характеру.
Таким чином, незважаючи на те, що Закон України "Про виконавче провадження" не містить чіткого визначення поняття "рішення немайнового характеру", за змістом статті 63 зазначеного закону, таким рішенням є рішення, за яким боржник зобов'язаний, зокрема, особисто вчинити певні дії.
Згідно ч.2 ст.27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Отже, із тексту даної норми слідує те, що для її застосування державним виконавцем при обчисленні суми виконавчого збору, у виконавчому документі мають бути зазначенні або сума коштів. яка підлягає стягненню з боржника, поверненню боржником, або конкретне майно яке має бути передано стягувачу і вартість якого визначена у виконавчому документі. Водночас, у виконавчому листі Одеського окружного адміністративного суду №420/10177/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 20.05.2023 за весь час затримки виплати з 30.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення, тобто вчинити дії, які не мають грошової оцінки. Грошова оцінка може з'явитися лише після виконання боржником дій зазначених у виконавчому документі.
При цьому, ані мотивувальна частина, а ні резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/10177/24, не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_1 за спірний в цій справі період. Тому таке судове рішення має усі ознаки рішення немайнового характеру. Той факт, що вже під час виконання рішення суду у справі Херсонським зональним відділом була визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. Більш того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплати, не була відома ні сторонам, ані державному виконавцю.
Верховний Суд, у постанові від 28 квітня 2020 року в справі №480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Суд також зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визначення суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню, та про обґрунтованість прийняття постанови головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській обл. Кузьменка І.М. від 23.05.2025 по ВП № 78172534 про стягнення з ХЗВ ВСП ЗСУ виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн. та відсутності підстав для її скасування.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється згідно з приписами статті 139 КАС України.
Щодо клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду суд зазначає наступне.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що позивач був неоднаразово обізнаний щодо наявності постанови про виконавчий збір та тривалий час зволікав своїм правом щодо звернення до суду для оскарження даної постанови, та при наданні заява про поновлення процесуального строку надав не достовірну інформацію в частині не отримання постанов у ВП 78172534.
Суд зазначає, що в позовній заяві позивачем зазначено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що 05 червня 2025 російські війська вдарили по центру Херсона чотирма керованими авіабомбами. Поцілили у будівлю обласної державної адміністрації й частково її зруйнували. Також пошкоджені будинки та магазини, які розташовані поряд. Руйнівних пошкоджень зазнала будівля тимчасового місцезнаходження документів ХЗВ ВСП ЗСУ, в тому числі претензійно-позовної роботи, та там могли бути матеріали ВП № 78172534. За даним фактом відкрито кримінальне провадження №22025230000000277 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення: частина перша статті 438 КК України (Воєнні злочини). Витяг з ЄРДР долучається. Таким чином позивач не може ані підтвердити, ані спростувати, ані підтвердити факт надходження від Відповідача постанови про відкриття ВП №78172534 від 23.05.2025. Авіаудар підтверджують й офіційні ЗМІ (посилання https://tsn.ua/ukrayina/rosiiany-zranku-masovano-obstrilialy-kherson-kab-vluchyv-v-budivliu-ova-2843087.html)
Таким чином, станом на 06.08.2025, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 23.05.2025 ВП№ 78172534 у Позивача була відсутня.
Крім того зазначено, що з метою належного захисту інтересів ІНФОРМАЦІЯ_3 та керуючись пунктом 4.9 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 грудня 2016 року №744, подано рапорт з проханням надати доручення помічнику начальника відділу - начальнику фінансово-економічної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо здійснення оплати судового збору за подачу позовної заяви у сумі 2 422,40 грн. за зазначеними у додатку реквізитами у термін до 25.08.2025 року (пункт 37 основної заявки до Департаменту соціального забезпечення Міноборони України, знеособлений витяг з якої долучається до позовної заяви).
09.08.2025 потребу в коштах для сплати судового збору внесено в основну заявку до забезпечувального фінансового органу Міністерства оборони України за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки».
Дослідивши вказані клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У п.1 ч.2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає, що перевіркою вихідної кореспонденції встановлено, що згідно реєстру направлення рекомендованого листа № 03.06.2025 постанова про відкриття виконавчого провадження 78172534 від 23.05.2025 направлено на адресу позивача 03.06.2025, що підтверджується копією реєстром направлення рекомендованих листів номер треку 0601153910859.
15.08.2025 адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов запит щодо надання постанов у ВП 78172534.
18.08.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено відповідь та постанови у ВП 78172534 (Додаток 3), що підтверджується номером треку Укрпошти 0601181536644. Даний лист та постанови вручено одержувачу 19.08.2025.
11.08.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 Відділом примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) рекомендованим листом направлено вимогу державного виконавця щодо виконання рішення суду. Відповідь на дану вимогу до відділу не надходила.
15.09.2025 адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла скарга, на дії державного виконавця у виконавчому провадженні №78172534, в частині скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
18.09.2025 на вищезазначену скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відповідь.
16.10.2025 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено повторно вимогу, щодо надання інформації про хід виконання рішення суду.
27.11.2025 на вказану вимогу ІНФОРМАЦІЯ_5 надано відповідь.
Керуючись частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається із часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд враховує, що 05 червня 2025 російські війська вдарили по центру Херсона чотирма керованими авіабомбами. Поцілили у будівлю обласної державної адміністрації й частково її зруйнували. Також пошкоджені будинки та магазини, які розташовані поряд. Руйнівних пошкоджень зазнала будівля тимчасового місцезнаходження документів ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі претензійно-позовної роботи, та там могли бути матеріали ВП № 78172534. За даним фактом відкрито кримінальне провадження №22025230000000277 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення: частина перша статті 438 КК України (Воєнні злочини). Витяг з ЄРДР долучається.
Авіаудар підтверджують й офіційні ЗМІ (посилання https://tsn.ua/ukrayina/rosiiany-zranku-masovano-obstrilialy-kherson-kab-vluchyv-v-budivliu-ova-2843087.html).
Крім того суд враховує, з метою належного захисту інтересів ІНФОРМАЦІЯ_3 та керуючись пунктом 4.9 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 грудня 2016 року №744, подано рапорт з проханням надати доручення помічнику начальника відділу - начальнику фінансово-економічної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо здійснення оплати судового збору за подачу позовної заяви у сумі 2 422,40 грн. за зазначеними у додатку реквізитами у термін до 25.08.2025 року (пункт 37 основної заявки до Департаменту соціального забезпечення Міноборони України, знеособлений витяг з якої долучається до позовної заяви).
09.08.2025 потребу в коштах для сплати судового збору внесено в основну заявку до забезпечувального фінансового органу Міністерства оборони України за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки».
Суд, з огляду на порушення можливості функціонування позивача через військову агресію російської федерації та здійснення заходів щодо отримання фінансування на сплату судового збору, дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
У задоволенні клопотання Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Богдана Хмельницького, 34, м.Одеса, 65007) про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
У задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Богдана Хмельницького, 34, м.Одеса, 65007), за участю третьої особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.