27 березня 2026 рокусправа № 380/20482/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТзОВ "Львівенергозбут" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (вул. Шевченка,1, м. Львів, Львівська область., 79016, код ЄДРПОУ - 42092130) (далі - позивач) до Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ - 43005393) (далі - відповідач), з вимогою:
- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 10 червня 2025 року № 3195/1ПК/99-00-24-03-03.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 червня 2025 року в електронний кабінет платника ПДВ надійшла індивідуальна податкова консультація за № 3195/ІПК/99-00-24-03-03, у якій ДПС України вказала, що оскільки відшкодування за рішенням суду судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу) фізичній особі здійснюється юридичною особою, то зазначений дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, без застосування коефіцієнту. Керуючись даною індивідуальною податковою консультацією, позивач використав її для обґрунтування своєї правової позиції при підготовці заяв про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у справах №462/9312/24 та № 461/3270/25, які перебували на розгляді Галицького районного суду міста Львова. Проте, Галицький районний суд міста Львова відмовив у задоволенні вказаних заяв, у зв'язку із застосуванням норм права, що є протилежним до способу застосування, викладеному в оскарженій податковій консультації, що, як вважає позивач, вказує на її протиправність.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України та підпунктом 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України, та ставку військового збору, встановлену в підпункті 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України та підпункт 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України). Податковим агентом визнається особа, на яку ПК України покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (пункт 18.1 статті 18 ПК України). При цьому відповідно до пункту 18.2 статті 18 ПК України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків. Отже, оскільки відшкодування за рішенням суду судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу) фізичній особі здійснюється юридичною особою, то зазначений дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, без застосування коефіцієнта. При цьому юридична особа є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з зазначених доходів, нарахованих на підставі рішення суду. Крім цього, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків. Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. ДПС зауважує, що у спірних правовідносинах відповідач виконав вимоги статті 52 ПК України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені у зверненні питання щодо нарахування відповідно до чинних вимог ПК України.
Представник позивача подав відповідь на відзиву, мотивовану тим, що компенсація судових витрат не є доходом чи додатковим благом, а лише формою відшкодування раніше понесених витрат, які виникли внаслідок судового спору, а тому не підлягає оподаткуванню. Також з наведеного випливає, що функція податкової консультації полягає у допомозі платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 804/8131/16, «при наданні неякісної та/або незаконної податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права, передбаченого п. 53.1 ст. 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності». Отже, наведені у відзиві відповідача на позовну заяву заперечення не спростовують аргументи позивача щодо необхідності визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 10 червня 2025 року № 3195/ІПК/99-00-24-03-03, які наявні у тексті позовної заяви та підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, ухвалою судді від 20.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін, за наявними у справі доказами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
03.06.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання індивідуальної податкової консультації з питань:
1. Чи є суми судового збору, що відшкодовані фізичній особі за рішенням суду, додатковим благом, яке оподатковується податком на доходи фізичних осіб i військовим збором на загальних підставах?
2. Чи є суми витрат на професійну правничу допомогу (адвокатських витрат), відшкодовані фізичній особі за рішенням суду, додатковим благом, яке оподатковується податком на доходи фізичних осіб i військовим збором на загальних підставах?
Державною податковою службою України за результатами розгляду запиту позивача про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 та підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) було надано індивідуальну податкову консультацію від 10.06.2025 № 3195/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК.
25 серпня 2025 року Галицьким районним судом міста Львова (суддя Мироненко Л.Д.) постановлено ухвалу у справі № 462/9312/24, якою відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «ЛЬВІВЕНЕРГОЗБУТ» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Відмова була мотивована тим, що «сума судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, яка відшкодовується особі за рішенням суду, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника, а тому у цьому випадку ТОВ «Львівенергозбут» не виступає податковим агентом».
22 вересня 2025 року Галицьким районним судом міста Львова (суддя Павлюк О.В.) постановлено ухвалу у справі № 461/3270/25, якою відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «ЛЬВІВЕНЕРГОЗБУТ» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Відмова була мотивована тим «ТОВ «Львівенергозбут» безпідставно здійснило виплату боргу за виконавчим документом стягувачу, відрахувавши при цьому податки та військовий збір за рахунок стягувача, оскільки сплата ПДФО/військового збору - це власний обов'язок Товариства як податкового агента у відносинах із державою, а не спосіб утримання зі суми, визначеної рішенням суду на користь стягувача. Отже, заявник безпідставно занизив суму, чітко визначену до стягнення рішенням суду, відрахувавши з неї податки та військовий збір».
Позивач, уважаючи вказану індивідуальну податкову консультацію відповідача протиправною щодо надання роз'яснення, що стосується оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 10 червня 2025 року № 3195/1ПК/99-00-24-03-03.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.172-1 підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України, індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 52.1 та пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України, за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства (пункт 52.3 статті 52 ПК України).
За змістом положень пункту 52.4 статті 52 ПК України індивідуальні податкові консультації надаються у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Відповідно до вимог пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Аналіз вищезазначених норм ПК України дає змогу дійти висновку про те, що функція податкової консультації полягає у допомозі платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходом з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Правові засади оподаткування доходів фізичних осіб визначені розділом IV та пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Підпунктами 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.
Одночасно з цим підпунктом 14.1.180 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За змістом положень пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Водночас положення пункту 164.2 статті 164 ПК України визначають перелік доходів платника податку, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема:
- дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (підпункт “а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України);
- дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом (підпункт “г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України).
За визначенням, наведеним у пункті 14.1.47 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Суд встановив, що в основу оскаржуваної податкової консультації ДПС України поклало висновок про те, що відшкодовані за рішенням суду судові витрати (судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу) у розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України є додатковим благом, з огляду на що мають бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Тому, як висновує податковий орган, юридична особа є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з зазначених доходів, нарахованих на підставі рішення суду.
Отже, спірним у цій ситуації є визначення правової природи відшкодованих за рішенням суду судових витрат.
Питання судових витрат в адміністративному процесі врегульоване главою 8 розділу І КАС України.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною третьою статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом положень абзацу першого частини першої, частини третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Питання судових витрат у цивільному процесі врегульоване главою 8 розділу І ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом положень частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Аналіз наведених положень процесуальних кодексів дає змогу дійти висновку про те, що судові витрати можна визначити як законодавчо врегульовану сплату грошових коштів за рахунок сторін у справі, що пов'язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору, а загальним судом - цивільно-правового спору.
Водночас можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача у справі, а отже фактично передбачає компенсацію збитків внаслідок заподіяння матеріальної шкоди стороні, права якої порушено.
Так, пунктом першим частини другої статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Тобто, з метою відновлення свого порушеного права позивач вимушений звертатись до суду, сплачуючи судовий збір, а також витрати, пов'язані з розглядом справи, у зв'язку з чим несе матеріальні витрати, відповідно зазнає реальних збитків в розумінні статті 22 ЦК України.
На підставі викладеного суд висновує, що компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов'язковим відшкодуванням, передбаченим процесуальним законом, і фактично є формою відшкодування збитків, заподіяних особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони у справі та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв'язку із зверненням за судовим захистом з метою відновлення свого порушеного права, а не додатковим благом, як стверджує відповідач.
Отже, судові витрати є збитками у розумінні абзацу «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України та не відносяться до загального оподатковуваного доходу.
За цих обставин, вирішуючи поставлене позивачем питання стосовно необхідності оподаткування доходу у вигляді отриманих платником податків сум відшкодування судових витрат, податковий орган не врахував положення підпункту “а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачені виключення із переліку оподатковуваних доходів, зокрема сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.
З огляду на вказане вище суд резюмує, що індивідуальна податкова консультація ДПС України від 10 червня 2025 року № 3195/1ПК/99-00-24-03-03, не повною мірою ґрунтується на положеннях ПК України, тому її належить визнати протиправною та скасувати.
За цих обставин суд уважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю, визнавши протиправною та скасувавши індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 10 червня 2025 року № 3195/1ПК/99-00-24-03-03.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 10.06.2025 №3195/ІПК/99-00-24-03-03.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ - 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (вул. Шевченка,1, м. Львів, Львівська область., 79016, код ЄДРПОУ - 42092130) сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 27.03.2026.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна