справа№380/22970/25
27 березня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у формі повідомлення №1159/12/18510 від 01.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження військової служби»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо встановлення статусу та видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження військової служби згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.93 №379.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачка є матір'ю загиблого військовослужбовця, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв'язку із смертю сина, позивачка звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка в подальшому була переадресована відповідачу, про встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення. Однак, отримала відмову у формі повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 № 1159/12/18510 від 01.10.2025. Підставою відмови для видачі посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» стало виявлення згідно висновку судово-медичного експерта, при судово-токсикологічній експертизі крові померлого старшого солдата ОСОБА_2 , 1984 року народження, етилового спирту, концентрація якого становить - 0,38 % (проміле). Позивач вважає, таке рішення відповідача необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою від 24.11.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
09.12.2025 від відповідача за вх. №97968 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує, зазначивши, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження. Відповідно до ч. 13 ст. 14 Закону особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені посвідчення, форма та порядок видачі яких встановлюються постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 (зі змінами) затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби. Відповідно п. 3 Порядку підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти). Так, в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2023 № 1153 «Про результати службового розслідування за фактом смерті старшого солдата ОСОБА_2 » зазначено, що смерть сина позивачки настала при обставинах, за яких нещасний випадок не визнається таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби. Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0819-1531-3660-3 від 19.08.2025 захворювання старшого солдата ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, пов'язане з проходженням військової служби. Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення). Відповідно до п. 1.2. Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Відповідно до п. 1.2. Положення військово-лікарська експертиза - це встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби. Відповідно до п. 21.5 Положення (в редакції від 04.05.2024) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту. Постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, виникло, (розвинулося) в період проходження військової служби та є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником); навмисного спричинення шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Відповідно до висновку експерта № 90 від 15.03.2023 Броварського районного відділення Київського обласного бюро СМЕ в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,38%. З врахуванням прийнятої єдиними уповноваженим органом на встановлення причинно-наслідкового зв'язку постанови військово-лікарської комісії з врахуванням інформації, яка була зазначена в медичних документах, а саме наявність етилового спирту в крові, що виключає можливість поширення дії Закону (ст. 3) на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Постанова військово-лікарської комісії чинна, не скасована. З урахуванням наведеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.
15.12.2025 від позивача за вх. №99458 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначила, що відповідач у своєму відзиві обґрунтовує прийняте рішення про відмову у встановленні статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» ОСОБА_1 наявністю етилового спирту в крові військовослужбовця ОСОБА_2 , що виключає можливість поширення дії Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві. При цьому, ч. 2 ст. 3 Закону чітко встановлює виключення можливості поширення дії Закону, а саме внаслідок: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Сам по собі факт наявності етилового спирту у крові померлого військовослужбовця не виключає можливість поширення дії Закону на членів сім'ї військовослужбовця, оскільки не доведено вчинення військовослужбовцем ОСОБА_2 кримінального або адміністративного правопорушення та відсутні докази, що загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Отже, на членів сім'ї не поширюються положення Закону №2011-XII лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у видачі посвідчення. Крім того, не погоджуємось з думкою відповідача, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача видати Посвідчення не підлягають до задоволення, з огляду на втручання, на думку відповідача, в його дискреційні повноваження, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 з 22.01.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки виданої ВЧ НОМЕР_1 від 14.11.2023 №140/578, ОСОБА_2 в період з 25.07.2017 по 23.09.2017 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Крім цього, ОСОБА_2 в період з 20.11.2018 по 07.07.2019, з 22.06.2021 по 01.12.2021, з 17.12.2021 по 24.02.2022, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в АДРЕСА_1 . Також в період з 24.02.2022 по 25.05.2022, з 24.08.2022 по 21.11.2022, з 23.11.2022 по 22.01.2023 ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України АДРЕСА_2 .
Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 від 05.07.2018 ОСОБА_2 є учасником бойових дій.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 помер, про що зроблено відповідний актовий запис за №141.
Згідно висновку експерта №90 (експертиза почата: 15.02.2023; експертиза закінчена: 15.03.2023) смерть ОСОБА_2 настала від двосторонньої поширеної серозно-гнійної бронхопневмонії з розвитком легенево-серцевої недостатності, при наявності цирозу печінки. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,37% проміле, що при житті може практично відсутності алкогольного сп'яніння або похибці методу (газохроматографічного).
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №90 від 16.02.2023 причиною смерті ОСОБА_2 зазначено: легенево - серцева недостатність. Двостороння поширена пневмонія.
Відповідно до протоколу засіданні штатної військово-лікарської комісії №2025-0819-1531-3660-3 від 19.08.2025 « 16 Регіональна ВЛК (м.Львів)» постановила, що захворювання старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), “Двостороння поширена пневмонія. Легенево-серцева недостатність», яке згідно військово-облікових документів, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.01.2024 №29, сповіщення №156 від 16.02.2023 в/ч НОМЕР_1 , матеріалів службового розслідування (наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2023 №1330), висновку експерта №90 від 15.03.2023 Броварського районного відділення Київського обласного бюро СМЕ, лікарського свідоцтва про смерть №90 від 16.02.2023 Броварського районного відділення Київського обласного бюро СМЕ та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 24.02.2023 виданого Старосамбірським відділом державної РАЦС у Симбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
15.09.2025 позивач звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка в подальшому була переадресована на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду та видачі посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби».
До заяви ОСОБА_1 було додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду; копія свідоцтва про народження; копія витягу з наказу при виключення із списків особового складу. Також до заяви були додані документи, які були взяті до уваги при розгляді питання видачі посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби», а саме: 1. копія свідоцтва про смерть від 24.02.2023 НОМЕР_8 ; копія лікарського свідоцтва про смерть від 16.02.2023 № 90; копія акту проведення розслідування нещасного випадку (смерті); копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2023 № 1153 №Про результати службового розслідування за фактом смерті старшого солдата ОСОБА_2 ; копія висновку експертного дослідження № 194; копія висновку експерта № 90/23; копія постанови слідчого відділу про закриття кримінального провадження від 24.02.2023; витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 19.08.2025.
Розглянувши зазначені вище документи, відповідачем було встановлено, що в наданих матеріалах наявна інформація про те, що в крові трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт концентрація якого становить 0,38 % (проміле).
Листом від 01.10.2025 № 1159/12/ НОМЕР_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про відсутність підстав для видачі посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» (далі - Посвідчення) ОСОБА_1 .
Позивач вважає, таке рішення відповідача необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому звернулася до суду з даним позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 2 ст. 3 Закону №2011-XII встановлено, що дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Частиною 3 ст. 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Порядок роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, в тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження служби, здійснюється відповідно до Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 № 937 (в подальшому - Інструкція №937).
Пункт 4.16 розділу IV Інструкції №937 передбачає, що членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім'ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Згідно п. 13 ст. 14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
Крім того, вказаною постановою передбачено, що на Міністерство оборони України покладено обов'язок забезпечити виготовлення бланків посвідчень у необхідній кількості та видачу їх військовими комісаріатами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
З аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3. (далі - Порядок)
Згідно із п. 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до п. 3 Порядку підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв'язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).
Згідно із п. 4 Порядку посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.
Відповідно до п. 5 Порядку для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до: територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби; уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім'ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Згідно із п. 6 Порядку у заяві зазначаються прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім'ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65 - 70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу).
Згідно із п. 7 Порядку для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім'ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв'язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 9 Порядку посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до п. 11 Порядку посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
З огляду на викладене, положення Закону №2011-XII та Порядку не поширюються, зокрема, на членів сім'ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Як зазначалося вище, відповідач відмовив позивачу у видачі посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби», оскільки згідно висновку судово-медичного експерта, при судово- токсикологічній експертизі крові з померлого старшого солдата ОСОБА_2 , 1984 року народження, етилового спирту, концентрація якого становить - 0,38 % (проміле).
Разом з тим, згідно висновку експерта №90 (експертиза почата: 15.02.2023; експертиза закінчена: ІНФОРМАЦІЯ_9 ) смерть ОСОБА_2 настала від двосторонньої поширеної серозно-гнійної бронхопневмонії з розвитком легенево-серцевої недостатності, при наявності цирозу печінки. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,37%проміле, що при житті може практично відсутності алкогольного сп'яніння або похибці методу (газохроматографічного).
Відповідно до протоколу засіданні штатної військово-лікарської комісії №2025-0819-1531-3660-3 від 19.08.2025 « 16 Регіональна ВЛК (м.Львів)» постановила, що захворювання старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), “Двостороння поширена пневмонія. Легенево-серцева недостатність», яке згідно військово-облікових документів, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.01.2024 №29, сповіщення №156 від 16.02.2023 в/ч НОМЕР_1 , матеріалів службового розслідування (наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 18.05.2023 №1330), висновку експерта №90 від 15.03.2023 Броварського районного відділення Київського обласного бюро СМЕ, лікарського свідоцтва про смерть №90 від 16.02.2023 Броварського районного відділення Київського обласного бюро СМЕ та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 24.02.2023 виданого Старосамбірським відділом державної РАЦС у Симбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Так, відповідно до ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
Участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Відповідачем у справі не наданого жодного доказу на підтвердження притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, тобто до суду не надано ні справу про адміністративні правопорушення, ні протокол про військові адміністративні правопорушення, ні докази застосування санкцій за вчинення адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що за результатами судово-токсикологічного дослідженні, викладено у висновку експерта №90, встановлено, що в крові трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,37% проміле, що при житті може практично відсутності алкогольного сп'яніння або похибці методу (газохроматографічного).
Згідно протоколу засіданні штатної військово-лікарської комісії №2025-0819-1531-3660-3 від 19.08.2025 « 16 Регіональна ВЛК (м. Львів)», також не містить інформації, що перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння знаходиться у причинному зв'язку з його смертю.
Натомість, комісією ВЛК встановлено, що причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Частиною 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, відповідачем не доведений факт смерті військовослужбовця ОСОБА_2 під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, що пов'язане з розпиванням алкогольних, слабоалкогольних напоїв військовослужбовцем.
Також слід зауважити, що положення Закону №2011-XII не поширюються, зокрема на членів сім'ї військовослужбовця, у разі, коли він помер під час проходження військової служби і коли смерть військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Дії - це сукупність вчинків кого-небудь, в даному випадку здійснення військовослужбовцем своїх обов'язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч.
Отже, на членів сім'ї не поширюються положення Закону №2011-XII лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у видачі посвідчення.
Суд враховує такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а. При цьому, зауважує, що хоч він і стосувався правовідносин щодо виплати одноразової грошової допомоги, але може бути застосовним до даних правовідносин.
Тобто відповідачем не доведений факт вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Враховуючи, що рішенням викладеним у формі повідомлення №1159/12/18510 від 01.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 безпідставно та необґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісті під час проходження військової служби».
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати вищевказане рішення та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо встановлення статусу та видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження служби згідно Постанови КМУ від 28.05.93 №379 «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
Таким чином позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 1211,20 грн. слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у формі повідомлення №1159/12/18510 від 01.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення «Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження військової служби».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПРОУ НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_3 ) вчинити дії щодо встановлення статусу та видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження військової служби згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.93 №379 «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПРОУ НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 27.03.2026.
Суддя Потабенко В.А.