справа №380/1519/26
30 березня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівські області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівські області (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 14.01.2026 №ОПШ005226 про застосування на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірною постановою відповідач застосував адміністративно-господарський штраф відносно позивача як фізичної особи-підприємця - власника транспортного засобу, який здійснює діяльність з надання транспортних засобів в оренду, а не автомобільного перевізника в розумінні статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким є ПП «Єврошляхстандарт», директором якого він є. Вважаючи спірну постанову протиправною, просить її скасувати.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Стосовно виявленого порушення зазначає, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення № 340 від 07.06.2010). Саме відсутність 5 заповнених тахокарт або бланку підтвердження діяльності водія зафіксовано у акті №OAP044015 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.11.2025, що стало підставою для прийняття спірної постанови.
Щодо долучення позивачем до позовної заяви договору оренди ТЗ, зазначає, що такий договір не надавався на момент проведення рейдової перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки, а також не було надано на момент проведення розгляду матеріалів справи про порушення № 4965. Тобто, ні на момент проведення рейдової перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки, ні на момент проведення розгляду матеріалів справи про порушення № 4965 позивачем не було надано Договору найму ТЗ, акту приймання- передачі ТЗ чи іншого документу, який би свідчив про передачу транспортного засобу іншій особі, а також доказів що такий договір виконується. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем 19.02.2026 (вх. №2687ел) подано відповідь на відзив, зміст якого полягає в тому, що факт належності транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 на праві власності не надає йому статусу автомобільного перевізника. Закон не ототожнює власника транспортного засобу з перевізником, а визначальним є саме фактичне здійснення перевезення. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, висновки яких підлягають застосуванню до спірних правовідносин, просить задовольнити позов та скасувати спірну постанову.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що спірну постанову прийнято у присутності позивача, який 14.01.2026 брав участь у розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення №4965, де надавав свої пояснення, зокрема щодо вірного встановлення особи автомобільного перевізника.
Позивач у відповіді на заперечення спростовує доводи відповідача та зазначає, що він здійснює господарську діяльність виключно з надання в оренду вантажних автомобілів і не здійснює, і ніколи не здійснював діяльності з перевезення вантажів. При цьому під час розгляду матеріалів справи в Укртрансбезпеці 14.01.2026 позивач прибув до органу контролю саме як директор ПП «Єврошляхстандарт», яке фактично здійснювало перевезення.
Ухвалою суду від 02.02.2026 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою від 11.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 16.02.2026 (вх. №12271) подано відзив на позовну заяву.
Позивачем 19.02.2026 (вх. №2687ел) подано відповідь на відзив.
Відповідачем 24.02.2026 (вх. №14912) подано заперечення на відповідь на відзив.
Позивачем 06.03.2026 (вх. №3410ел) подано відповідь на заперечення.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності якого є КВЕД: 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.01.2026 ОСОБА_1 є директором та кінцевим бенефіціаром Приватного підприємства «Єврошляхстандарт».
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_2 .
Між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПП «Єврошляхстандарт» (Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу від 19.06.2025 №19062025ВА, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб, зазначений у п. 1.2. договору.
ПП «Єврошляхстандарт» Відповідно до товарно-транспортної накладної №46 від 27.11.2025 здійснювало вантажне перевезення товару автомобілем марки MAN, номерний знак НОМЕР_3 , з пункту навантаження м. Умань Черкаська область до пункту розвантаження с. Старокозаче, Одеська область.
Відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 Порядку № 1567 від 08.11.2006, 27 листопада 2025 року, на а/д М-05 (Київ - Одеса) 452 км + 811 м, старшим державним інспектором Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Одеській області, був зупинений транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював внутрішні перевезення вантажів.
У ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме: щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_2 за 14.11.25, 13.11.25, 12.11.25, 11.11.25, 10.11.25 або бланк підтвердження діяльності.
За результатами рейдової перевірки складено Акт №OAP 044015 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 27.11.2025.
Позивачу було направлено повідомленням №106220/33.2/24-25 від 15.12.2025 про розгляд матеріалів справи про порушення (Запрошення на розгляд матеріалів справи), на адресу електронної пошти, а саме: mso197105@qmail.com, яка належить позивачу згідно даних, внесених в ЄДР, яким останнього було запрошено на розгляд матеріалів справи про порушення №4965, який відбувся 14.01.2026 о 10:00 год., в приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області за адресою: Львівська обл., Львівський р-н., с. Малехів, вул. Івасюка 8, а також було направлено повідомлення № 106221/33.2/24-25 від 15.12.2025 на поштову адресу ТОВ «Єврошляхстрандарт» засобами поштового зв'язку оператора «Укрпошта».
За результатами розгляду матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт Державною службою України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області прийнято постанову від 14.01.2026 №ОПШ005226 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.01.2026 №ОПШ005226 є предметом оскарження у даній справі.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Однак, визначальним в межах розгляду цієї справи є встановлення факту того, чи був на момент проведення рейдової перевірки позивач автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, адже основні доводи полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до нього, як до неналежного суб'єкта.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд встановив, що 27.11.2025 контролюючими особами Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Під час проведення вказаного заходу перевірці підлягав автомобіль марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2 .
При цьому, транспортний засіб MAN, державний номерний знак НОМЕР_4 , належить ФОП ОСОБА_1 , що зазначено в акті №OAP 044015 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Як вбачається з товарно-транспортної накладної №46 від 27.11.2025, вантажне перевезення товару здійснювало ПП «Єврошляхстандарт» автомобілем марки MAN, номерний знак НОМЕР_3 , з пункту навантаження м. Умань Черкаська область до пункту розвантаження с. Старокозаче, Одеська область
Фактично єдиною підставою оскарження спірної постанови є доводи позивача про протиправність застосування відповідачем адміністративно-господарського штрафу відносно позивача як фізичної особи-підприємця - власника транспортного засобу, який здійснює діяльність з надання транспортних засобів в оренду, а не автомобільного перевізника в розумінні статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким у цьому випадку є ПП «Єврошляхстандарт», директором якого є позивач.
Такі доводи позивача підтверджуються договором оренди транспортного засобу від 19.06.2025 №19062025ВА, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПП «Єврошляхстандарт» (Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортний засіб, зазначений у п. 1.2. договору.
Зазначене виключає в цих правовідносинах статус позивача як автомобільного перевізника.
Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зауважував, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть збігатися.
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21).
Стосовно факту того, що ОСОБА_1 є директором та кінцевим бенефіціаром Приватного підприємства «Єврошляхстандарт», суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 96 Цивільного кодексу України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі №140/2050/22 зробив такий висновок: « … відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників транспортного засобу. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати».
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому за встановлених обставин притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог цього закону є протиправним.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття постанови про застосування адміністративно-господарських штрафу від 14.01.2026 №ОПШ005226.
Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувану постанови від 14.01.2026 №ОПШ005226, суд дійшов переконання, що така прийнята відповідачем з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів до такого роду рішень та без урахування вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», тому її слід визнати протиправною та скасувати, задовольнивши позов в цілому.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 331 грн 20 к., сплаченого згідно до квитанції №12 від 20.01.2026.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівські області (вул. Володимира Івасюка, буд. 8, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, 80383, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівські області (вул. Володимира Івасюка, буд. 8, с.Малехів, Львівський район, Львівська область, 80383, код ЄДРПОУ 39816845) про застосування адміністративно-господарських штрафу від 14.01.2026 №ОПШ005226 у розмірі 17 000 грн.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівські області (вул. Володимира Івасюка, буд. 8, с.Малехів, Львівський район, Львівська область, 80383, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О. П.