30 березня 2026 рокусправа № 380/1202/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 , Військової частини НОМЕР_5 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач-3), Військової частини НОМЕР_4 (далі - відповідач-4), Військової частини НОМЕР_5 (далі - відповідач-5), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період служби з 15.05.2022 по 12.01.2023 із застосуванням заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), замість законодавчо встановленого мінімуму з 01.01.2022 (2481 грн) та 01.01.2023 (2684 грн);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період служби з 13.01.2023 по 14.07.2023 із застосуванням заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), замість законодавчо встановленого мінімуму з 01.01.2023 (2684 грн);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період служби з 16.07.2023 по 16.01.2024 із застосуванням заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), замість законодавчо встановленого мінімуму з 01.01.2023 (2684 грн) та 01.01.2024 (3028 грн);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період служби з 17.01.2024 по 19.07.2024 та з 12.10.2024 по день ухвалення рішення із застосуванням заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), замість законодавчо встановленого мінімуму з 01.01.2024 (3028 грн);
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_5 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період служби з 19.07.2024 по 11.10.2024 із застосуванням заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), замість законодавчо встановленого мінімуму з 01.01.2024 (3028 грн);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок, нарахування та виплату грошового забезпечення, а також усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (в тому числі індексації, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги, компенсації за невикористану відпустку) за період з 15.05.2022 по 12.01.2023 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум;
- збов'язати військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок, нарахування та виплату грошового забезпечення, а також усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 13.01.2023 по 14.07.2023 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок, нарахування та виплату грошового забезпечення, а також усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 16.07.2023 по 16.01.2024 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 та 01.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахування та виплату грошового забезпечення, а також усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 17.01.2024 19.07.2024 та з 12.10.2024 по день ухвалення судового рішення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 27.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено провадити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він був призваний за мобілізацією з початку повномасштабного вторгнення російської федерації та безперервно проходить військову службу у лавах Збройних Сил України. Згідно з офіційними записами у військовому квитку, виконання військового обов'язку та бойових завдань здійснювалося ним послідовно у складі різних військових частин, які є відповідачами у цій справі.
Позивач вказує, що, отримавши довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення від Військової частини НОМЕР_1 , він виявив факт системного порушення своїх майнових прав. Зокрема, у розрахункових документах було прямо зазначено, що обчислення його посадового окладу та окладу за військовим званням здійснювалося відповідачами із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, розмір якого становив 1762,00 грн.
На переконання позивача, такі дії суб'єктів владних повноважень є абсолютно протиправними, оскільки застосування застарілого, «замороженого» розміру прожиткового мінімуму прямо суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положенням Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року у її первинній (відновленій) редакції, а також сталим та обов'язковим для врахування правовим висновкам Верховного Суду. Позивач наголошує, що використання величини 1762,00 грн замість актуального прожиткового мінімуму на відповідний поточний рік (2481 грн, 2684 грн, 3028 грн) призвело до штучного заниження базових окладів, що, у свою чергу, спричинило «ланцюгову реакцію» заниження абсолютно всіх похідних щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, премій, індексації, матеріальної допомоги тощо).
Військова частина НОМЕР_1 (відповідач 1) 23.03.2026 надіслав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначає, що Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 17.01.2024 по 19.07.2024 та з 12.10.2024 по 07.02.2026 року, коли, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.02.2026 №38, Позивач був виключений зі списків особового складу частини у зв'язку із звільненням з військової служби. У період з 19.07.2024 по 11.10.2024 року Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 . Відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 17 вересня 2024 року №Д-321/90/дск військова частина НОМЕР_5 була анульована (розформована), а правонаступником військової частини НОМЕР_5 виступає військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
У період, в якому виникли спірні правовідносини, в/ч НОМЕР_5 була окремою військовою частиною (зі своїм кодом ЄДРПОУ), тобто фактично виступала окремою юридичною особою, командування якої самостійно приймало рішення в межах своєї компетенції, у т.ч. щодо правовідносин, з яких виник даний спір із Позивачем, у зв?язку із чим командування військової частини НОМЕР_1 (Відповідача) не може нести відповідальність за неправомірну (протиправну) дію або бездіяльність командування в/ч НОМЕР_7 , у випадку наявності такої.
Відповідач 1 стверджує, що відповідно до пункту 2 Постанови №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та викладено абзац перший в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". Також, пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Відтак, після набрання чинності Постанови №481, спірні правовідносини були врегульовані по іншому і постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі 826/6453/18, на яку посилається Позивач у своїй позовній заяві, втратила свою актуальність, а тому у будь-якому разі не може враховуватись при вирішенні спору за період після 19.05.2023.
У зв'язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач-2 (Військова частина НОМЕР_2 ) 26.02.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому категорично заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Правова позиція Відповідача-2 ґрунтується на тому, що фінансова служба частини діяла виключно в межах чинного законодавства та затверджених бюджетних асигнувань. Зокрема, відповідач посилається на пункт 4 Постанови КМУ № 704 (у редакції зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 103), який прямо імперативно встановлював розрахункову величину станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).
Крім того, Відповідач-2 акцентує увагу суду на прийнятті Урядом Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 року, якою знову було нормативно закріплено розрахунок окладів виходячи з фіксованої суми 1762 грн. Окремою підставою для відмови у позові Відповідач-2 вважає пропуск позивачем строків звернення до адміністративного суду.
03.02.2026 Відповідач-3 (Військова частина НОМЕР_3 ) надіслав до суду відзив на позовну заяву з вимогою відмовити у її задоволенні. На думку Відповідача-3 під час виключення зі списків особового складу військової частини позивачу було на руки видано грошовий атестат, тому саме з цього моменту позивач мав достовірно дізнатися про розмір свого грошового забезпечення та алгоритм його нарахування. З огляду на це, Відповідач-3 стверджує, що позивачем без поважних причин пропущено строки звернення до суду, визначені статтями 233, 234 Кодексу законів про працю України. Щодо суті спірних правовідносин Відповідач-3 також посилається на чинність та обов'язковість застосування Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023.
Відповідач-4 (Військова частина НОМЕР_4 ) та Відповідач-5 (Військова частина НОМЕР_5 ) у встановлений судом строк правом на подання відзивів на позовну заяву не скористалися, про причини неподання відзивів суд не повідомили.
Відповідно до приписів частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України.
Відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_8 позивач безперервно виконував військовий обов'язок, послідовно проходячи військову службу у складі низки військових частин Збройних Сил України, а саме:
- у період з 15.05.2022 по 12.01.2023 у військовій частині НОМЕР_2 на посаді стрільця-помічника гранатометника;
- у період з 13.01.2023 по 14.07.2023 у Військовій частині НОМЕР_4 на посаді оператора ЗКП;
- у період з 16.07.2023 по 16.01.2024 у Військовій частині НОМЕР_3 на посаді оператора;
- у період з 17.01.2024 по 19.07.2024, а також з 12.10.2024 по 07.02.2026 у Військовій частині НОМЕР_1 на посадах стрільця-кулеметника, радіотелефоніста;
- у період з 19.07.2024 по 11.10.2024 у Військовій частині НОМЕР_5 на посаді стрільця-помічника гранатометника.
Позивач зазначає, що у період з 15.05.2022 по день ухвалення судового рішення відповідачі не проводили нарахування грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахування грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Щодо доводів відповідачів про пропуск строку звернення до суду
Відповідач-2 та Відповідач-3 у своїх відзивах на позовну заяву наголошують на тому, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.
Зокрема, Відповідач-3 обґрунтовує свою позицію тим, що під час виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 позивачу було видано на руки грошовий атестат, а тому він достовірно знав про розміри нарахованих йому сум і повинен був звернутися до суду в межах тримісячного строку, визначеного статтями 233, 234 Кодексу законів про працю України.
Надаючи оцінку вказаним доводам суб'єктів владних повноважень, суд вважає їх нормативно та фактично необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним законодавством, а саме частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX), дійсно визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Однак, визначальним для правильного застосування вказаних норм є встановлення початкового моменту перебігу цього строку - дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися» свідчить про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав. Разом з тим, для застосування цієї презумпції суд повинен встановити обставини, які б беззаперечно свідчили про те, що особа мала реальну, об'єктивну можливість дізнатися про порушення.
У контексті спорів щодо правильності обчислення грошового забезпечення військовослужбовців, суд критично оцінює твердження відповідачів про те, що отримання військовослужбовцем грошового атестата, розрахункового листка чи зарахування певної суми коштів на банківську картку автоматично означає його обізнаність із фактом порушення закону.
Військовослужбовець, не володіючи спеціальними знаннями у сфері бухгалтерського обліку та військових фінансів, ознайомлюючись із грошовим атестатом (у якому зазначені лише кінцеві абсолютні цифри, наприклад: посадовий оклад - 2730 грн, оклад за званням - 530 грн), не може і не зобов'язаний самостійно вираховувати, яку саме базову величину (1762 грн чи 2684 грн) застосувала фінансова служба для математичного множення на його тарифний коефіцієнт.
Як неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах щодо подібних правовідносин, сам по собі факт отримання коштів не є свідченням обізнаності особи про алгоритм їх розрахунку (зокрема, про застосування застарілого прожиткового мінімуму). Початок перебігу строку звернення до суду у таких справах слід пов'язувати з моментом, коли військовослужбовець отримав розгорнуту довідку (розшифровку) або письмову відповідь від військової частини, з якої чітко вбачається факт застосування невірної розрахункової величини, або отримав офіційну відмову у проведенні перерахунку.
З матеріалів справи встановлено, що про порушення свого права позивач дізнався після отримання у січні 2026 року довідки про розмір грошового забезпечення від Військової частини НОМЕР_1 , у якій в примітці було зазначено алгоритм дій фінансового органу: "Розміри посадових окладів... розраховані з розміру 1762 гривні".
Жоден із відповідачів у справі не надав суду належних та допустимих доказів того, що позивач раніше (у 2022, 2023 чи 2024 роках) письмово повідомлявся про те, що базою для розрахунку його грошового забезпечення слугує саме показник 1762 грн, а не актуальний прожитковий мінімум, встановлений законами про Державний бюджет.
Оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом 22 січня 2026 року (одразу після отримання підтверджуючих документів та усвідомлення факту порушення своїх прав при застосуванні алгоритму розрахунку), суд приходить до обґрунтованого висновку, що строк звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 не пропущено. Позовна заява підлягає розгляду та вирішенню по суті заявлених вимог.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог та доводам відповідача, суд виходить з таких норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає “Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказ Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260).
Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 260 у разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього (пункт 14 розділу І Порядку № 260).
Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови № 704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
В Додатках 1 та 14 до Постанови № 704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Вказані Додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Тобто вказані додатки до пункту 4 Постанови № 704 дублювали положення пункту 4 Постанови №704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24 лютого 2018 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Однак зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови.
Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини “розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».
В подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пунктів 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, пунктом 4 Постанови № 704 визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Тобто, у випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% розміру мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, 50% розміру мінімальної заробітної плати стають розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів та окладу за військовими (спеціальними) званнями.
Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 не змінювався.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, яка застосовується з 01.10.2020 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема від 30 серпня 2017 року № 704, а саме примітки до додатка 1 викладено в такій редакції: “ 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів.».
Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції: “ 1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями “генерал-полковник», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями “старший прапорщик», “старший мічман», “прапорщик», “мічман», “старшина», “головний корабельний старшина», які присвоєні до 1 жовтня 2020 року, зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством.»
Разом з цим, примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Тобто, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.
Крім того, пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови № 704, так і станом на 29 січня 2020 року, неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є Постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, суд приходить до висновку, що при розв'язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
З наведеного суд дійшов до висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 10.10.2022 у справі №400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі №120/8682/21-а.
Таким чином, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
При вирішенні даної справи суд, також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, в якій останній вказав таке.
“…12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22).
Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» і становить 3028,00 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення у 2024 році, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та право на перерахунок пенсії на її підставі.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
Так, у Рішенні від 20 грудня 2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов'язані з особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
У первинній редакції пункту 4 Постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Згідно з приписами статті 6 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Постанови № 704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Натомість пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.
Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.
Приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Враховуючи наведене, колегія суддів відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а та від 22 жовтня 2025 року у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою № 481 та сформовано наступний:
“до правовідносин, пов'язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн»…».
З урахування вказаного вище висновку Верхового Суду, суд у цій справі дійшов висновку про те, що відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року був встановлений на рівні 2481,00 грн. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» цей показник станом на 01 січня 2023 року становив 2684,00 грн. Своєю чергою, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року встановлено у розмірі 3028,00 грн.
З дослідженої довідки-розрахунку грошового забезпечення № 238/743 від 26.02.2026, видану військовою частиною НОМЕР_2 суд встановив, що у графі «Додаткова інформація» даного офіційного фінансового документа наявний прямий та недвозначний запис: "Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовувався для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в 2022-2023 роках - 1762 грн. 00 коп.".
Крім того, на виконання ухвали суду до матеріалів справи було долучено супровідний лист Військової частини НОМЕР_4 від 16.02.2026 № 1846/49. У цьому документі компетентною посадовою особою офіційно підтверджено, що зазначена частина не має власного фінансового органу та перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_9 .
Відповідно до наданої суду довідки про доходи № 1844/645 від 12.02.2026, сформованої Військовою частиною НОМЕР_9 за період з лютого по липень 2023 року, у підсумковій частині документа міститься чітка фіксація: "Для розрахунку грошового забезпечення враховувався прожитковий мінімум 1762,00 грн"
Згідно дослідженого грошового атестату № 411/91 від 16.01.2024, який був виданий позивачу під час виключення його зі списків особового складу вказаної частини., суд встановив, що грошове забезпечення позивача розраховувалося виходячи з посадового окладу (за 4-м тарифним розрядом) у розмірі 2730,00 грн та окладу за військовим званням (солдат) у розмірі 530,00 грн. Проведений судом математичний аналіз зазначених сум у співставленні з нормативно встановленими тарифними коефіцієнтами (1,55 для посадового окладу та 0,30 для окладу за званням) об'єктивно доводить, що базою для їх розрахунку слугувала саме величина 1762,00 грн (розрахунок суду: 1762 х 1,55 = 2731,10 грн, з правилом округлення до 2730,00 грн; 1762 х 0,30 = 528,6 грн, з округленням до 530,00 грн).
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача відповідачі розраховували виходячи із розрахунковою величини - прожитковий мінімум станом на 01.01.2018, що не заперечується відповідачами у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідачіув щодо не проведення позивачу з 15.05.2022 по 07.02.2026 перерахунку грошового забезпечення (основного, додаткового та одноразових видів грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» є протиправною.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідачів нарахувати та виплату позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 15.05.2022 по 07.02.2026, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 ЗУ “Про судовий збір», розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 15.05.2022 по 12.01.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 , с.Зимна Вода, Львівська область, 81100) грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) за період з 15.05.2022 по 12.01.2023, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 13.01.2023 по 14.07.2023 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 , с.Зимна Вода, Львівська область, 81100) грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) за період з 13.01.2023 по 14.07.2023, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 16.07.2023 по 16.01.2024 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_13 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 , с.Зимна Вода, Львівська область, 81100) грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) за період з 16.07.2023 по 16.01.2024, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди служби з 17.01.2024 по 19.07.2024 та з 12.10.2024 по 07.02.2026 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 , с.Зимна Вода, Львівська область, 81100) грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) за періоди з 17.01.2024 по 19.07.2024 та з 12.10.2024 по 07.02.2026 виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року , з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_5 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 19.07.2024 по 11.10.2024 із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 , с.Зимна Вода, Львівська область, 81100) грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження ним військової служби) за період з 19.07.2024 по 11.10.2024, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна