30 березня 2026 рокусправа № 380/25175/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру грошового забезпечення зазначеного в довідці Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за № 5к/вих/4.2/11420 від 23.10.2025, та виплати її із урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 виходячи із 90% розміру грошового забезпечення зазначеного в довідці Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за № 5к/вих/4.2/11420 від 23.10.2025, без застосування обмеження пенсійних виплат максимальним розміром, із урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовим пенсіонером та отримує пенсію, розмір якої при призначенні становив 90% сум його грошового забезпечення. З метою захисту свого права на перерахунок пенсії через зростання прожиткового мінімуму, позивач раніше звертався до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 380/7681/25 уповноважений орган (Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції) зобов'язано видати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року.
На виконання цього судового рішення така довідка за № 5к/вих/4.2/11420 виготовлена 23 жовтня 2025 року та направлена до пенсійного органу. 18 листопада 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок його пенсії на підставі цієї нової довідки.
Однак Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 04 грудня 2025 року відмовило у проведенні перерахунку. Відповідач мотивував свою відмову тим, що Кабінет Міністрів України не приймав окремих рішень про масовий перерахунок пенсій. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача незаконною, оскільки вона прямо порушує його право на належне соціальне забезпечення, гарантоване Конституцією та законами України. Позивач наголошує, що наявність виданої уповноваженим органом довідки є безумовною підставою для перерахунку пенсії.
Ухвалою від 30 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову в повному обсязі. Свою позицію пенсійний орган обґрунтовує тим, що підставою для перерахунку військових пенсій є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про зміну розміру грошового забезпечення. Відповідач вказує, що після скасування у 2019 році пунктів 1 та 2 постанови Уряду № 103, нових рішень щодо порядку проведення перерахунку Кабінет Міністрів не приймав.
На думку відповідача, сама по собі зміна розміру прожиткового мінімуму в державі не є автоматичною підставою для перерахунку пенсій. Пенсійний фонд вважає, що оскільки уряд не ініціював новий масовий перерахунок, то у відповідача немає законних підстав перераховувати пенсію позивачу лише на підставі наданої індивідуальної довідки. Також відповідач зауважує, що у рішенні суду у справі № 380/7681/25 (де зобов'язали видати довідку) на сам Пенсійний фонд жодних зобов'язань не покладалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, а також об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років. Ця пенсія призначена йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Призначений розмір пенсії позивача становить 90% від сум його грошового забезпечення.
Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на виконання рішення суду виготовило довідку № 5к/вих/4.2/11420 від 23 жовтня 2025 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року. Загальна сума грошового забезпечення у цій довідці становить 53320,82 грн. 18 листопада 2025 року, позивач подав до відповідача заяву, в якій просив провести перерахунок його пенсії на підставі отриманої довідки.
Листом від 04 грудня 2025 року № 30202-32496/Л-52/8-1300/25 відповідач відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку. Пенсійний орган мотивував свою відмову тим, що після скасування судами окремих пунктів постанови КМУ № 103, Кабінет Міністрів України не приймав нових рішень про умови та порядок проведення масового перерахунку пенсій, а тому, на думку відповідача, підстав для перерахунку за індивідуальною довідкою немає.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає таку позицію пенсійного органу абсолютно безпідставною та такою, що прямо суперечить нормам права з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що обов'язково включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується державою і є одним з найголовніших прав людини.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив, що правовий статус військовослужбовців та прирівняних до них осіб має особливі риси. Цей статус характеризується тим, що держава передбачає для них певні пільги, гарантії та компенсації у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Соціальний захист цих осіб є невіддільною складовою безпеки держави.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто визнається майновим правом особи. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Також у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ наголосив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Отже, держава не може безпідставно позбавляти особу чи обмежувати її у доступі до цього майнового права через власні бюрократичні перепони, посилання на відсутність коштів або неврегульованість процедурних питань.
Окрім того, частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» імперативно встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Спеціальним законом, який визначає правила пенсійного забезпечення колишніх військовослужбовців та прирівняних до них осіб, є Закон № 2262-ХІІ. Цей Закон має вищу юридичну силу над будь-якими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановами Кабінету Міністрів України.
Частина третя статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначає, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення особи. А частина четверта статті 63 цього ж Закону прямо та імперативно встановлює правило: усі призначені за цим Законом пенсії підлягають обов'язковому перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Порядок такого перерахунку затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45). Згідно з пунктом 1 цього Порядку, пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення. Для того, щоб Пенсійний фонд міг здійснити перерахунок, уповноважені державні органи (за місцем колишньої служби пенсіонера) видають відповідні довідки.
Після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019), яким було визнано нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103, відновили свою дію норми Порядку № 45 в попередній редакції.
Отже, з 05.03.2019 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати пенсіонери мають право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
При цьому, слід наголосити на нормах Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Згідно зі статтею 1 цього Закону державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. Стаття 2 визначає, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення. За змістом статті 6 цього Закону базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум.
Збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, є безумовною та законодавчо визначеною підставою для збільшення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням (шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний тарифний коефіцієнт). Спочатку пункт 4 Постанови № 704 передбачав таку залежність від прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року. Проте Постановою № 103 до пункту 4 Постанови № 704 були внесені зміни, якими розрахункову величину було "заморожено" на рівні прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови КМУ № 103, яким вносилися зміни до пункту 4 постанови № 704 щодо "замороження" показника прожиткового мінімуму рівнем 2018 року. З 29 січня 2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 4 постанови № 704 відновив свою дію у первісній редакції.
Тому збільшення розміру прожиткового мінімуму на 1 січня 2023 року у свою чергу автоматично зумовлює збільшення розміру грошового забезпечення в цілому. Це і є тією обставиною, яка запускає механізм обов'язкового перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ.
Головний аргумент відповідача зводиться до того, що оскільки Кабінет Міністрів України не видавав окремої постанови про початок масового перерахунку пенсій, то Пенсійний фонд нібито не має права перераховувати пенсію позивачу навіть за наявності довідки. Суд відкидає цей аргумент як такий, що не ґрунтується на законі.
Верховний Суд у своїх численних та сталих рішеннях неодноразово роз'яснював: підставою для вчинення дій щодо перерахунку раніше призначених пенсій є сам факт збільшення рівня грошового забезпечення. Таке збільшення є об'єктивною реальністю, і в цій справі воно відбулося через законодавче зростання прожиткового мінімуму в державі, який є базовою основою для розрахунку посадових окладів згідно із чинним законодавством.
Отримавши довідку, територіальний орган Пенсійного фонду має єдиний законний алгоритм дій - провести перерахунок пенсії з урахуванням нових (актуальних) сум грошового забезпечення, вказаних у ній. Перекладання Пенсійним фондом відповідальності на Кабінет Міністрів України (за неприйняття ним нової процедурної постанови) є неприпустимим. Держава в особі її органів не може відмовляти громадянину у реалізації його конституційного та законного права на перерахунок пенсії через власну ж бездіяльність - а саме через тривале неврегулювання Урядом процедурних питань. Закон № 2262-ХІІ гарантує це право прямо, і норми закону мають застосовуватися безпосередньо.
Тому бездіяльність відповідача, який відмовився перерахувати пенсію позивача на підставі належним чином оформленої та чинної довідки, є протиправною, свавільною та такою, що суттєво порушує майнові права пенсіонера.
Визначаючи дату, з якої має бути проведений перерахунок пенсії позивача, суд виходить із чітких імперативних приписів закону. Стаття 51 Закону № 2262-ХІІ безальтернативно визначає, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Оскільки обставини, які зумовили збільшення грошового забезпечення (а саме законне зростання базового державного соціального стандарту - прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року), настали станом на 01 січня 2023 року, що об'єктивно підтверджується змістом наданої довідки, у позивача виникло абсолютне право на перерахунок пенсії саме з 01 лютого 2023 року. Відтак, позовна вимога в цій частині є цілком правомірною.
Верховний Суд у Постанові від 16 березня 2026 року у справі № 560/5395/25 вказав, що перерахунок не поставлений у залежність від звернення пенсіонера та має бути здійснений органами Пенсійного фонду України у силу прямої вказівки закону з моменту настання відповідної підстави (зростання розміру прожиткового мінімуму). Фактично, такий перерахунок здійснюється органами Пенсійного фонду автоматично, без звернення пенсіонера, з моменту виникнення відповідних підстав. Довідка про грошове забезпечення не створює права на перерахунок, а лише підтверджує складові, які мають бути враховані при реалізації вже існуючого обов'язку. Суд зазначив, що право позивача на підвищення пенсії виникло з 1 січня 2023 року безпосередньо в силу закону, а невиконання відповідачем обов'язку з перерахунку пенсії з цього моменту свідчить про триваючу протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та підтвердив обов'язок відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з 1 лютого 2023 року.
Ця позиція ВС означає, що обов'язок перерахунку пенсії виникає у органів Пенсійного фонду автоматично, з моменту настання передбачених законом підстав, і не залежить від звернення особи. У разі його невиконання право на перерахунок та отримання відповідних виплат не обмежується строками звернення до суду, а пропуск такого строку не є підставою для відмови у захисті порушеного права.
Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача про збереження відсоткового розміру пенсії на рівні 90% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні її перерахунку, суд враховує наступне.
Дослідженими матеріалами пенсійної справи достовірно підтверджується, що під час первинного призначення пенсії позивачу, її основний розмір був визначений саме на рівні 90% від сум грошового забезпечення, що було зумовлено наявністю у нього відповідної значної вислуги років.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, стаття 22 Основного Закону України категорично встановлює, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Суд зазначає, що звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні визначальними поняттями змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх істотна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Таким чином, зміна відсоткового значення розміру пенсії з 90% на 70% є прямим звуженням обсягу соціальних прав позивача, що прямо суперечить статті 22 Конституції України.
Подальші законодавчі зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ (внесені Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI та Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII), якими було зменшено максимальний відсоток пенсії для новопризначених пенсіонерів (спочатку до 80%, а згодом до 70% відповідних сум грошового забезпечення), застосовуються виключно до пенсій, які призначаються вперше після набрання чинності цими законами. Вказані зміни не можуть розповсюджуватися на позивача при проведенні перерахунку його вже давно призначеної пенсії.
Право на отримання пенсії у розмірі 90% набуто позивачем правомірно до внесення зазначених змін, є його невід'ємним правом, становить його правомірні очікування та не може бути звужене державним органом на етапі здійснення перерахунку. Така правова позиція повністю узгоджується із сталою практикою Верховного Суду. Відтак, пенсія має бути перерахована та виплачена виключно у базовому розмірі 90% сум грошового забезпечення, вказаного в актуальній довідці.
Надаючи оцінку позовній вимозі щодо здійснення виплати перерахованої пенсії без застосування обмеження її максимальним (граничним) розміром, суд вказує, що Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях, зокрема від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022, встановив, що обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, є неконституційним.
Право військовослужбовців на соціальний захист має особливу конституційно-правову природу і не може бути звужене шляхом встановлення обмежень для виплат, посилаючись на дефіцит бюджетних коштів. Оскільки відповідні норми закону про обмеження пенсій визнані неконституційними і втратили чинність, відповідач не наділений повноваженнями обмежувати нараховану позивачу пенсію.
Отже, зобов'язання відповідача виплачувати перераховану пенсію у повному обсязі без жодних обмежень є належним та ефективним способом захисту права.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається виключно на відповідача.
Оцінюючи докази за правилами статей 73, 74, 75, 76 КАС України (належність, допустимість, достовірність та достатність доказів), суд констатує, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області - не виконав свого процесуального обов'язку. Суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних належних та переконливих доказів правомірності своєї відмови. Його аргументація щодо передчасності перерахунку чи необхідності очікування урядових рішень прямо суперечить вимогам Закону № 2262-ХІІ, принципу верховенства права та сталій практиці застосування цих норм судами вищих інстанцій. Натомість, позивач надав вичерпні докази порушення своїх прав.
Враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, відповідно до повноважень суду, визначених статтею 245 КАС України, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є правомірними, доведеними та такими, що підлягають повному задоволенню.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною оскаржувану бездіяльність пенсійного органу та зобов'язати його здійснити перерахунок і виплату пенсії на підставі довідки від 23 жовтня 2025 року № 5к/вих/4.2/11420, починаючи з 01 лютого 2023 року, у розмірі 90% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, та з виплатою різниці між фактично отриманими і перерахованими сумами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується правилами, встановленими ст. 139 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, що підтверджується відповідною квитанцією.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, вказана сума судового збору підлягає безумовному стягненню на користь позивача виключно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 5к/вих/4.2/11420 від 23 жовтня 2025 року, та невиплати її із урахуванням раніше виплачених сум.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) починаючи з 01 лютого 2023 року, виходячи із основного розміру пенсії 90% відповідних сум грошового забезпечення, зазначеного в довідці Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 5к/вих/4.2/11420 від 23 жовтня 2025 року, без застосування обмеження пенсійних виплат максимальним розміром та із урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 30 березня 2026 року.
Суддя Коморний О.І.