27 березня 2026 рокусправа № 380/457/26
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо не звільнення інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) сержанта ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час проведення мобілізації та дії воєнного стану за сімейними обставинами або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінюванням повсякденного функціонування особи;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) прийняти рішення про звільнення інспектора прикордонної служби 3 категорії - водія відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) сержанта ОСОБА_1 з військової служби за контрактом на підставі пп. г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінюванням повсякденного функціонування особи.
В обґрунтування позову зазначив, що проживає та фактично зареєстрований разом зі своїм батьком, ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи із безтерміновим строком інвалідності. Стверджує, що звернувся до відповідача із рапортом від 10.12.2025 в якому просив надіслати до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання його сім'ї запит для перевірки його сімейного стану, та просив звільнити його від військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком. Зазначив, що відповідач рапорт одержав 16.12.2025, однак станом на момент звернення до суду з позовом відповіді на рапорт отримував. Також вказав, що відповідач не надіслав до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання його сім'ї запиту для перевірки сімейного стану. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, тому звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою від 19.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому проти позову заперечив та вказав, що військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов'язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби. Вказав, що позивач проходить військову службу та безпосередньо виконує обов'язки за місцем несення служби, реалізація права позивача здійснювати догляд за батьком можлива лише за умови звільнення з військової служби. Вказана обставина унеможливлює фактичне виконання позивачем догляду за батьком. Відповідач вважає, що в даній та аналогічних ситуаціях мають бути беззаперечні докази того, що військовослужбовець Державної прикордонної служби України, який проходить військову службу має право на звільнення у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю III групи, при наявності документального підтвердження, що він безпосередньо здійснює такий догляд за даною особою. Відповідач також зазначив, що факт наявності батька з інвалідністю не ототожнюється зі здійсненням щодо нього постійного догляду. А отже, сам факт здійснення такого догляду потребує окремого доведення. Тому вважає, що документи, надані позивачем разом із рапортом про звільнення з військової служби, підтверджують виключно наявність у особи з інвалідністю ІII групи потреби у постійному сторонньому догляді, але не дають підстав стверджувати про наявність лише у позивача обов'язку або ж необхідності здійснювати такий догляд. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд вивчив матеріали справи, з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
ОСОБА_1 працює інспектором прикордонної служби 3 категорії - водієм відділення інженерного облаштування державного кордонну відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом від 10.12.2025, у якому просив:
1. Прийняти до розгляду рапорт.
2. Надіслати до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання моєї сім'ї ( АДРЕСА_1 ) запит для перевірки мого сімейного стану.
3. Звільнити його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від військової служби (виконання військових обов'язків) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного догляду.
До рапорту додав: копію довідки до акта огляду МСЕК, серія 12 ААГ № 617318 ОСОБА_2 , копію пенсійного посвідчення від 27.09.2023№ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , копію паспорта ОСОБА_1 , копію паспорта ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копію свідоцтва розірвання шлюбу ОСОБА_2 , копію витягу з реєстру територіальної громади від 12.04.2024 ОСОБА_1 , копію витягу з реєстру територіальної громади від 12.04.2024 ОСОБА_2 , копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 903 від 05.09.2024 ОСОБА_2 , копію висновку ЛКК № 79/1 від 11.04.2025 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги 3 догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 , копію заяви ОСОБА_2 , від 29.05.2025, копію висновку ЛКК № 20/1 від 07.02.2025 ОСОБА_3 , копію паспорта ОСОБА_3 , копію довідки МСЕК №360370 ОСОБА_3 , копію заява від 14.04.2025 ОСОБА_4 , копію довідки до акта огляду МСЕК, серія 12 ААД № 008026 ОСОБА_4 , копію пенсійного посвідчення ОСОБА_4 , копію акта обстеження місця проживання від 10.03.2025 № 18, копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , копію епікризу з медичної карти хворого денного стаціонару № 107-2025 ОСОБА_4 .
За результатами розгляду рапорту листом від 02.01.2026 № 08/512/26-Вих 7 начальник 7 прикордонного Карпатського загону полковник ОСОБА_7 повідомив начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) майора ОСОБА_8 , що сержанту ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні рапорту щодо звільнення з військової служби за вищезазначеною нормою, оскільки не підтверджено документально інформацію щодо потреби інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, які відповідно до Закону зобов'язані утримувати та доглядати за ОСОБА_2 .
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби звернувся до суду з цим позовом.
Суд при вирішенні спору по суті керується таким.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено та триває на момент розгляду справи.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (на час виникнення спірних правовідносин) визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 13 Положення № 1115/2009 право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, ректор вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).
На підставі пункту 288 Положення №1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
Пунктом 279 Положення №1115/2009 визначено, що військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.
Разом з цим, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII, а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону № 2232-XII. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв'язку із визнанням їх за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.
Таким чином, з моменту 24.02.2022 (Укази Президента України № 64/2022 та № 69/2022) військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону № 2232-XII.
Згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24).
Суд установив, що 25.11.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІI групи.
Згідно з матеріалів справи, ОСОБА_2 є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки до ата огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 є особою з інвалідністю IІ групи.
Згідно з висновком № 79/1 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, у наслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі форми № 080-2/о, рекомендовано соціальні послуги догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи.
Позивач не заперечує наявність у ОСОБА_2 сина ОСОБА_4 та рідного брата ОСОБА_3 .
Рідному брату ОСОБА_3 згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 617318 встановлена II групу інвалідності безтерміново та згідно з висновком № 20/1 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, у наслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі форми № 080-2/о, рекомендовано соціальні послуги догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи.
У цьому випадку, інший член сім'ї другого ступеня споріднення (рідного брата ОСОБА_3 ) є особою з інвалідністю ІІ групи та сам потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії, тому не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .
На підтвердження відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за ним постійних догляд, позивач надав довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 008026, згідно якої ОСОБА_4 встановлена III групу інвалідності.
Доказів того, що ОСОБА_4 потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та не може здійснювати постійний догляд за хворим батьком ОСОБА_2 учасниками справи суду не подано.
Позивач покликається на те, що ОСОБА_4 не має фізичної можливості здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , оскільки він та батько не проживають разом.
Суд також звертає увагу на обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків, закріплений у статті 51 Конституції України.
Також, згідно з статтею 47 Закону України 16.12.1993 № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати за ними догляд.
Тож син, який не проживає разом із батьком, не позбавлений об'єктивної можливості взяти на себе фактичну опіку та здійснювати необхідний догляд за своїм батьком.
Тому, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки позивач не довів відсутності у ОСОБА_2 інших родичів першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за ним догляд або неможливість здійснення ними догляду або їхню потребу у постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р. П. Качур