Іменем України
30 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2199/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Штуць Наталі Григорівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов 14 листопада 2025 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Штуць Наталі Григорівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині невнесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Позивач) 15.03.1994 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_4 15.03.1994.
18 жовтня 1993 року призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 Позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по гр. І ст. 93-а Розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1991 р. № 436) та виключений з військового обліку, про що зроблена відповідна відмітка у військовому квитку серії НОМЕР_1 .
Незважаючи на це, Позивачу 11.09.2025 за його відсутності проведений медичний огляд військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_6 ), на підставі якого Позивач визнаний придатним до військової служби та знятий з військового обліку на підставі: військовослужбовці. Вказане підтверджується Витягом з Електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Резерв+».
Так, у зв'язку з встановленням факту перебування на обліку, з огляду на статус виключеного з військового обліку, Позивач 22.10.2025 засобами поштового зв'язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою в порядку, передбаченому пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України № 559 від 16.05.2024 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
У вказаній заяві Позивач просив:
- внести зміни до військово-облікового документа ОСОБА_1 , Електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Резерв+», порталу “Дія», Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів “Оберіг в частині виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 12.07.1997, РНОКПП НОМЕР_3 , з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку з непридатністю до військової служби на підставі статті 93-а Розкладу хвороб, оформленого Рішенням призовної (лікарської) комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.10.1993;
- вжити заходів щодо приведення у відповідність відомостей Електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Резерв+», порталу “Дія», Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів “Оберіг» у відповідність до Військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 15.03.1994 на підставі Рішення призовної (лікарської) комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.10.1993 в частині виключення із обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 12.07.1997, РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку пункту 19 Постанови № 599 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації цієї заяви.
Однак, відповіді на вказану заяву надано не було.
Таку бездіяльність відповідача сторона позивача вважає протиправною, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказав таке.
14 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 Позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, як визнаного придатним до військової служби та, як такого який не надав документів що підтверджують право особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
ІНФОРМАЦІЯ_8 зазначає, що при ретельному огляді наданої Позивачем фотокопії свого військово-облікового документу (військового квитка серії НОМЕР_1 ) з'ясовано що на сторінці 26 в спеціальному розділі про прийняття та зняття з військового обліку, в графі «прийнято на облік» зазначено що Позивача прийнято на військовий облік 15.03.1994 року, а в графі «знято з обліку» нічого не зазначено.
Разом з тим на сторінці 32 в розділі «відмітки щодо звільнення від військового обов'язку» зазначено що 18 жовтня 1993 року Позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військової служби по гр.І ст. 93-а Розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1991 року № 436
Отже наявні розбіжності у датах: неможливо особу визнати непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку в 1993 році і прийняти цю особу на військовий облік в 1994 році. Вважаючи на такі розбіжності виникають сумніви у достовірності даних наведених у військово-обліковому документі Позивача.
До того ж незважаючи на те що у військовому квитку Позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Де-факто Позивача, згідно його військово-облікового документу, з військового обліку не виключено. Немає у відповідному розділі запису про виключення особи з військового обліку, зі спеціальним штампом та підписом. Отже згідно військового квитка серії НОМЕР_1 Позивача з військового обліку не знято і не виключено.
ІНФОРМАЦІЯ_8 наголошує, що твердження Позивача про ніби то проведення медичного огляду Позивача без його присутності є голослівним та не підтвердженим жодним доказом, а, відповідно є голослівним та таким що не відповідає дійсності.
Згідно абзацам 2 та 3 пункту 33 глави 3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України: Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 у разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському) ТЦК та СП.
Позивач не звертався з відповідною заявою щодо оскарження висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 до ІНФОРМАЦІЯ_9 , відповідно претензії Позивача щодо неналежного проведення ВЛК відсутні.
Отже призов Позивача на військову службу під час мобілізації відбувся цілком правомірно, згідно чинного законодавства.
Також ІНФОРМАЦІЯ_11 зазначає, що згідно Постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) процедура призову військовозобов'язаного на військову службу є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення.
На підставі вищевикладеного, вважаючи, що дії Відповідача 1 є правомірними, а позовні вимоги Позивача є безпідставними, не доведені фактами порушення його прав з боку Відповідача 1 та Відповідача 2 та Відповідача 3 керуючись ст. 44, та 162 КАС України ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що позивачем при зверненні до суду надані наступні докази: військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 15.03.1994 року, у якому зроблена відмітка про те що Позивач призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 Позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по гр. І ст. 93-а Розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1991 р. № 436) та виключений з військового обліку; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданому Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 12.07.1997 року, у якому зроблена відмітка про те, що Позивач невійськовозобов'язаний. Так, відповідні документи видані уповноваженими державними органами, оформлені відповідно до вимог законодавства, чинного на момент їх видачі, та містять узгоджену між собою інформацію щодо правового статусу Позивача як невійськовозобов'язаного - виключеного з військового обліку.
Сукупність наведених доказів виключає будь-які обґрунтовані сумніви у достовірності відповідних відомостей та не підтверджує доводів Відповідача про нібито відсутність факту виключення Позивача з військового обліку.
При цьому, аргументуючи свою позицію недостовірністю військово - облікового документу Позивача, Відповідач не надає жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував недостовірність відомостей, зазначених у військовому квитку або паспорті громадянина України, не надав жодного висновку компетентного органу, акта перевірки, рішення про визнання цих документів недійсними чи підробленими, а також будь-яких інших документів, які б спростовували їх офіційний характер.
Враховуючи викладене, сукупність та належність, допустимість, достовірність доказів, зокрема військового квитка та паспорта громадянина України, підтверджує факт виключення Позивача з військового обліку, натомість Відповідач не надав жодного доказу, який би свідчив про недостовірність цих документів або спростовував зазначений факт, відтак його доводи є такими, що не знаходять свого підтвердження.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин), зняттю з військового обліку підлягають громадяни, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку, а згідно з пунктом 3 частини шостої цієї ж статті -виключенню з військового обліку.
Отже, на момент внесення відповідних відміток до військового квитка Позивача чинне законодавство прямо передбачало правовий наслідок у вигляді виключення з військового обліку у разі визнання особи непридатною до військової служби з виключенням.
Враховуючи викладені “принципи легітимних очікувань" та належного врядування, Позивач має обґрунтовані, передбачувані та законні очікування щодо відсутності будь - яких помилок при заповненні уповноваженими органами його військово-облікового документа, а саме військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 15.03.1994 року.
При цьому, відсутність технічного запису або штампу, у тому числі помилки при заповненні військово - облікового документу, є наслідком неналежного ведення обліку з боку державного органу, невиконання та неналежного виконання своїх обов'язків, а не доказом відсутності самого факту виключення.
За таких обставин, навіть у разі існування технічних розбіжностей чи відсутності окремих штампів або записів у військовому квитку, такі обставини не можуть тлумачитися проти Позивача та не можуть ставити під сумнів достовірність документів, виданого уповноваженим суб'єктом владних повноважень.
Відповідача як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, покладений обов'язок доведення правомірності мобілізації процедур що передують останній, зокрема проведення медичного огляду військово-лікарської комісії належними, достатніми та допустимими доказами.
Однак, Відповідач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував реальне та фактичне проведення медичного огляду під час військово-лікарської комісії та особисту присутність Позивача під час її проведення, зокрема:
- вручення Позивачу повісток про направлення на військово - лікарську комісію - як обов'язкової процедури, що передує мобілізації;
- оформлення (складення) направлення на військово - лікарську комісію, як обов'язковий елемент початку процедури військово - лікарської комісії;
- вручення Позивачу направлення на військово - лікарську комісію, - як обов'язковий елемент початку процедури військово - лікарської комісії;
- складення та наявність карток медичного огляду на військово - лікарсько комісії, які фіксують хід та результати проведення процедури військово - лікарської комісії;
- особова картка військовозобов'язаного;
- складення повістки щодо мобілізації (відправки до військової частини);
- вручення Позивачу повісток щодо мобілізації (відправки до військової частини);
- направлення до військової частини або зарахування до особового складу військового підрозділу, що свідчить про недоведеність правомірності його дій відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України.
Однак, обґрунтовуючи свою позицію та намагаючись спростувати підстави позовних вимог, до відзиву Відповідач долучив лише:
- довідку військово-лікарської комісії № 2025-0911-1728-5558-0 від 11.09.2025;
- витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 № 595 від 14.09.2025.
При цьому, жодного первинного документа, на підставі якого могли бути складені зазначені документи (направлення на ВЛК, картка обстеження, особова картка військовозобов'язаного), Відповідачем не надано, що свідчить про відсутність документального підтвердження фактичного проведення медичного огляду Позивачем військово-лікарською комісією.
Фактично Відповідач обмежився наданням похідних документів, не підтверджених первинними медичними та обліковими матеріалами, перекладаючи обов'язок доказування правомірності власних дій на Позивача, що є прямим порушенням вимог частини другої статті 77 КАС України.
Ухвалою суду від 14.11.2025 позов адвоката Штуць Наталі Григорівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування висновку медичного огляду військово-лікарської комісії - залишено без руху.
Ухвалою суду від 28.11.2025 після усунення недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також цією ухвалою, серед іншого, запропоновано відповідачу 1 протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву (відзив) та витребувано у останнього докази, необхідні для розгляду справи.
Ухвалою суду від 17.12.2025 заяву адвоката Штуць Наталі Григорівни про зміну предмету позову - залишено без руху.
Ухвалою суду від 16.01.2026 заяву адвоката Штуць Наталі Григорівни про зміну предмету позову - повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 23.01.2026 витребувано у військової частини НОМЕР_4 наказ про зарахування до списків особового складу та прийняття на військову службу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Ухвалою суду від 04.02.2026 повторно витребувано у військової частини НОМЕР_4 наказ про зарахування до списків особового складу та прийняття на військову службу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Ухвалою суду від 04.02.2026 стягнуто з Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100; код за ЄДРПОУ:38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA118999980313090106000026007; код класифікації доходів бюджету 21081100) штраф у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.)».
25 лютого 2026 року судом прийнято окрему ухвалу про наявність підстав для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та розгляду питання щодо притягнення до відповідальності уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_4 з метою недопущення їх в подальшому. Ухвалено Міністерству оборони України вжити заходи щодо виконання Військовою частиною НОМЕР_4 ухвал Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року та від 04 лютого 2026 року.
17 березня 2026 року судом прийнято окрему ухвалу про наявність підстав для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та розгляду питання щодо притягнення до відповідальності уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_4 з метою недопущення їх в подальшому. Ухвалено Генеральному штабу Збройних Сил України вжити заходи щодо виконання Військовою частиною НОМЕР_4 ухвал Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року та від 04 лютого 2026 року.
Також ухвалою суду від 17 березня 2026 року витребуввно у Генерального штабу Збройних Сил України особисті дані начальника військової частини НОМЕР_4 (прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, паспортні дані, реєстрація місця проживання) для вирішення питання щодо стягнення штрафу.
Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України.
Згідно із військовим квитком серії НОМЕР_1 від 15.03.1994, виданим ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ст. 26 розділу VIII Прийняття на військовий облік і зняття з військового обліку: прийнятий на облік 15.03.1994, знятий з обліку запис відсутній, п. 32 розділу IX Відмітки про звільнення від військового обов'язку: 18.10.1993 призивною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним у військовій службі з виключенням з військового обліку по гр.I ст. 93-а та виключено з військового обліку.
Також згідно з наданим представником позивача електронним військово-обліковим документом, сформованим 20.10.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знято, категорія обліку - “не військовозобов'язаний», підстава зняття/виключення - “військовослужбовці», дата уточнення даних - 15.09.2025. Також у графі “ТЦК та СП» вказано - ІНФОРМАЦІЯ_11 , Постанова ВЛК: придатний, дата ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_13 , звання солдат, адреса проживання: АДРЕСА_3 .
З матеріалів справи також вбачається, що 11.09.2025 військово-лікарською комісією №2 при ІНФОРМАЦІЯ_8 було проведено відносно позивача медичний огляд, за наслідками якого позивача визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0911-1728-5558-0.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 “Про призов військовозобов'язаних та резервісті на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 14.09.2025 № 595, солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу по мобілізації у військову частину НОМЕР_4 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 14.09.2025 № 270, солдата ОСОБА_1 , 2772801414, призваного ІНФОРМАЦІЯ_14 , вважати таким, що прибув з “14" вересня 2025 року, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення (продукти для приготування їжі в польових умовах) з “15» вересня 2025 року, призначено на посаду "КУРСАНТ» навчального взводу навчальної роти НОМЕР_6 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, шпк “СОЛДАТ", ВОС -100, встановлено оклад за посадою 2470 грн.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 24.11.2025 № 351, ОСОБА_1 24 листопада 2025 року увільнений від займаних посад, відповідно до розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України ви 22 11.2025 №300/ПУ/4568/П/дск зараховані в розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 . Вважати, що справи та посади здали і вибули до нового місця служби АДРЕСА_4 . З 24 листопада 2025 року виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та знятий з усіх видів забезпечення.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Згідно з частиною 14 статті 2 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 1, 4 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби; день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Згідно з частиною 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3543-XII у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п'ятий вказаної статті).
Частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 “Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації, яка діє по теперішній час.
Відповідно до пункту 2 частини 31 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом.
При цьому, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які відповідно до висновку військово-лікарської комісії визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я.
Так, згідно з наданим позивачем військовим квитком серії НОМЕР_1 від 15.03.1994, виданим ІНФОРМАЦІЯ_12 :
- ОСОБА_1 18.10.1993 призовною (лікарською) комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 Позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по гр.І ст.93-а Розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1991 р. № 436) та виключений з військового обліку, про що зроблена відповідна відмітка в п. 32;
- 15.03.1994 ОСОБА_1 взято на військовий облік, про що зроблена відповідна запис у розділі VIII «Прием на воинский учет и снятие с учета» (26 аркуш).
Інших записів щодо зняття з військового обліку позивача після 15.03.1994 у військовому квитку не має.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 11.09.2025 позивач повторно пройшов військово-лікарську комісію, за наслідками якої позивача визнано придатним до військової служби.
На підставі вказаного висновку військово-лікарської комісії, позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі відповідного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.09.2025 № 595 та направлено на перепідготовку за новою військово-обліковою спеціальністю до військової частини НОМЕР_4 , наказом командира якої, позивача зараховано до списків особового складу цієї частини.
Суд зазначає, що доказів оскарження вищевказаного висновку військово-лікарської комісії та порядку (процедури) проведення відносно позивача медичного огляду військово-лікарською комісією, позивачем до матеріалів справи не додано та судом таких обставин не встановлено.
Тож, у суду відсутні правові підстави для неврахування чинного висновку військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до військової служби.
Крім того, з наведеного вбачається, що у зв'язку з придатністю позивача до військової служби, відповідачами було вчинено ряд дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період, направлення його на перепідготовку за новою військово-обліковою спеціальністю та здійснення такої підготовки.
Більш того, з 24.11.2025 після проходження підготовки (перепідготовки) за новою військово-обліковою спеціальністю позивач вибув до військової частини НОМЕР_7 для подальшого проходження служби.
Тобто, позивач після видання відповідного наказу про призов його на військову службу та до теперішнього часу є військовослужбовцем, тому в даному випадку виникають нові правовідносини щодо проходження військової служби, особливості яких визначаються, зокрема Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
При цьому, підстави для звільнення військовослужбовця з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ, а тому після набуття позивачем статусу військовослужбовця, його може бути звільнено зі служби виключно за підстав, що встановлені наведеною нормою законодавства.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 сформував правовий висновок, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Вказані висновки Верховного Суду є релевантними до цієї справи, оскільки сформовані за схожих обставин та відповідних їм правовідносин.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що законні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних відсутні, тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність рішень відповідачів.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Відповідачами вимог щодо відшкодування їм судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи не заявлено.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 258, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Штуць Наталі Григорівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова