30 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8666/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28 листопада 2025 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 340/3239/25;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 28 листопада 2025 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 340/3239/25, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року відкрито провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на їх необгрунтованість. Зауважує, що після виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду позивач не звертався з відповідною заявою для здійснення такого перерахунку. Отже жодної протиправної бездіяльності відносно позивача допущено не було, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Вважаючи, що у період з 01 січня 2015 року по 28.02.2018 відповідач не нараховував взагалі, або нараховував та виплачував мені індексацію грошового забезпечення у неправильному (заниженому) розмірі, без врахування січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, що суперечить вимогам Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України звернувся до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року по справі №340/3239/25 зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 рік із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
На виконання рішення суду позивачу 28.11.2025 було виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 82320,85 грн.
Вважаючи, що відповідач протиправно у день виплати індексації не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані Законом України ''Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати'' від 19 жовтня 2000 року № 2050-III .
Згідно зі статтею 1 Закону України ''Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати'' підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 від затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом вже порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим та наявним, станом на день звернення до суду.
Порушення вимог закону рішенням, діями, чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи бездіяльністю. Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Відповідно до статті 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Аналогічна за змістом норми викладена у пункті 8 Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159.
Отже, в даному випадку, для отримання компенсації позивач мав би звернутись до відповідача із відповідною заявою про нарахування компенсації на несвоєчасно нараховану індексацію, натомість, матеріали справи не містять жодної інформації про звернення позивача до відповідача, та більш того, відсутня відмова у нарахуванні компенсації, яка згідно наведеної норми Закону може бути оскаржена до суду. За наведених обставин суд констатує відсутність між сторонами спору з приводу нарахування компенсації.
Звернення до суду є способом захисту не наявних суб'єктивних прав, а лише порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, а тому встановлена судом відсутність порушеного права та з огляду на передчасність звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позові.
Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №144/1883/15-а, від 01.07.2019 року у справі № 460/1019/16-а, від 08.11.2019 року у справі №157/1231/15-а, від 23.09.2020 року у справі №809/295/17, від 12.05.2021 року у справі №640/11938/20.
Принагідно суд зауважує, що не надає правової оцінки наявності самого права на отримання компенсації, з огляду на те, що такий аналіз є передчасним.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права ОСОБА_1 , а відтак, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Оскільки судом викладений висновок про відмову в задоволенні позову, тому розподіл судових витрат не проводиться..
Судові витрати щодо сплати судового збору, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні. Докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу наразі суду не подані.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК