27 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 640/32694/20
провадження № 2-ап/340/67/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САМ-БУД 7" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Представник позивача звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 № 00602615070106;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 № 00612615070106.
Ухвалою від 27.01.2021 суддя Окружного адміністративного суду міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі (т.1 а.с.141).
На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", у відповідності з Порядком передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженим наказом ДСА України №399 від 16.09.2024, згідно супровідного листа Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року № 01-19/3049/25 до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано 689 судових справ (у тому числі дану справу) (т.1 а.с.159).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Казанчук Г.П. від 01.09.2025 прийнято справу № 640/32694/20 до свого провадження (т.1 а.с.161).
На підставі розпорядження керівника апарату Кіровоградського окружного адміністративного суду № 356 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ" призначено проведення повторного автоматизованого цієї справи у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 у зв'язку з призначенням на посаду судді П'ятого апеляційного адміністративного суду за конкурсом (т.2 а.с.8).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу розподілено на суддю Сагуна А.В. (т.2 а.с.9).
Ухвалою судді Сагуна А.В. від 15.01.2026 справу прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (т.2 а.с.10).
Ухвалою суду від 13.03.2026 здійснено заміну первісного відповідача у справі, а саме: Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011) (т.2 а.с.14-15).
В обґрунтування вимог позивач вказав, що спірні рішення є протиправними, оскільки контролюючим органом помилково віднесено отримані товариством грошові кошти до операцій, що підлягають оподаткуванню, тоді як фактично вони є поворотною фінансовою допомогою за укладеними договорами, яка не є об'єктом оподаткування відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України. Позивач також вказав, що господарські операції з контрагентами підтверджені належними первинними документами, податкові накладні за відповідними операціями складені та зареєстровані, а придбані товарно-матеріальні цінності використовувались у господарській діяльності та в подальшому були реалізовані. Крім того, позивач заперечив висновки контролюючого органу стосовно не нарахування податкових зобов'язань за пунктом 198.5 ПК України та безпідставного формування податкового кредиту, зазначивши, що вказані висновки не відповідають фактичним обставинам та підтверджуються належними документами.
Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, зазначивши, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки було встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 480 759 грн, у зв'язку з не відображенням податкових зобов'язань за першою подією (отримання попередніх оплат), а також не складанням і не реєстрацією податкових накладних на суми ПДВ 64 725 грн та 513 902 грн. Крім того, відповідач зазначив про ненарахування позивачем податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на суму 342 665 грн у зв'язку з використанням придбаних товарів поза межами господарської діяльності, безпідставне формування податкового кредиту на суму 3 297 грн за операціями з ТОВ "Зартмет", а також завищення від'ємного значення ПДВ на суму 101 165 грн. На підтвердження своїх висновків послався на дані податкової звітності, банківських виписок, регістрів бухгалтерського обліку та результати аналізу первинних документів, наданих під час перевірки (т.1 а.с.146-153, т.2 а.с.19-25).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головним управлінням ДПС у м. Києві від 05.08.2020 № 4946, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "САМ-БУД 7" (ЄДРПОУ 34323953) з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке ставить більше 100 тис. грн за червень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.07.2020 року № 9170192943) (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 23.07.2020 року № 9175805110), яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередньому звітному періоді за травень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 22.06.2020 року № 9141662919).
За результатами перевірки складений акт від 03.09.2020 № 1/26-15-07-01-06/34323953, згідно з висновками якого перевіркою встановлено порушення вимог:
1) п.44.1 ст.44, пп.14.1.36, пп.14.1.156, пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.185.1, п.187.1, ст.187, п. 198.2, п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 4 розділу V наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28.01.2016 № 21, в результаті чого:
- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 декларації) і відповідно суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) (що переноситься до ряд.16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за червень 2020 року на загальну суму 101 165 грн;
- занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 480 759 грн, в тому числі за червень 2020 року на суму 480 759 грн;
2) п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого не складено та не зареєстровано податкові накладні в травні 2020 року на суму ПДВ 64 725 грн, в червні 2020 року на суму ПДВ 513 902 грн (т.1 а.с.13-33).
Не погоджуючись з такими висновками представник позивача подав заперечення на акт перевірки, які залишено без задоволення (т.1 а.с.56-62).
На підставі акту перевірки від 03.09.2020 № 1/26-15-07-01-06/34323953 ГУ ДПС у м. Києві 21.10.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 00602615070106 (форми "В4"), яким позивачу, за порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.2 та 198.5 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, пп.5 п.4 розділу V Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28.01.2016 № 21, було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за червень 2020 року № 9175805110 від 23.07.2020 року в сумі 101 165 грн (т.1 а.с.63-65);
- № 00612615070106 (форми "Р"), яким позивачу, за порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.2 та 198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, пп.5 п.4 розділу V Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28.01.2016 № 21, було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 600 949 грн, в тому числі: 480 759 грн - за основним платежем, 120 190 грн - за штрафними санкціями (т.1 а.с.66-68).
Незгода позивача з податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України в редакції день виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Так, податкове законодавство визначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (пункт 185.1 статті 185 ПК України).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
З аналізу наведених норм вбачається, що визначальним для виникнення у платника податку обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є встановлення факту здійснення саме оподатковуваної операції з постачання товарів або послуг, після чого застосовується правило першої події для визначення дати виникнення податкових зобов'язань та відповідного обов'язку щодо складання і реєстрації податкових накладних. Водночас право на формування податкового кредиту виникає виключно за наявності належно підтверджених операцій з придбання товарів чи послуг, що використовуються у господарській діяльності платника, тоді як у разі використання таких товарів поза межами господарської діяльності у платника виникає обов'язок нарахування компенсуючих податкових зобов'язань, що має бути належним чином доведено саме контролюючим органом на підставі первинних документів.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків (далі - Порядок № 727 в редакції день виникнення спірних правовідносин).
Згідно до положень пунктів 3, 4, 5 розділу II Порядку 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно до підпункту 2 пункт 4 розділу III Порядку 727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;
у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.
Отже, у випадку встановлення в ході проведення документальної перевірки порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контролюючий орган повинен скласти акт перевірки, у якому чітко описати виявлені порушення з посиланням на первинні документи, які його підтверджують.
Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
При цьому, суд зауважує, що незважаючи на те, що акт документальної перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, прийнятого ним за наслідками проведеної перевірки.
Текст акта документальної перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.
Описова частина акта документальної перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта документальної перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2023 року у справі № 815/6819/14.
Оцінивши доводи сторін та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд виходить з такого.
Як зазначає позивач, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно, оскільки отримані ним у травні-червні 2020 року грошові кошти від контрагентів є поворотною фінансовою допомогою, яка відповідно до вимог пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим відсутній обов'язок щодо складання податкових накладних та нарахування податкових зобов'язань. Крім того, позивач послався на те, що господарські операції з окремими контрагентами підтверджені належними первинними документами, податкові накладні складені та зареєстровані, а придбані товарно-матеріальні цінності використовувались у господарській діяльності та в подальшому були реалізовані. Також позивач наголошує на формальному характері висновків акта перевірки та відсутності в ньому належного обґрунтування встановлених порушень.
Натомість, представник відповідача у відзиві та додаткових поясненнях зазначає про те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 480 759 грн, не складання та не реєстрацію податкових накладних на суми ПДВ 64 725 грн та 513 902 грн, ненарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на суму 342 665 грн, безпідставне формування податкового кредиту на суму 3 297 грн, а також завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 101 165 грн. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на дані податкової звітності, банківських виписок, регістрів бухгалтерського обліку, а також відсутність у позивача належних пояснень щодо встановлених порушень.
Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, а також положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, податкові зобов'язання та податковий кредит платника податків формуються виключно на підставі належних первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій. При цьому, відповідно до наведених положень Порядку № 727, акт перевірки повинен містити повний, об'єктивний та чіткий виклад встановлених порушень із обов'язковим посиланням на конкретні первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку та інші докази, що підтверджують такі порушення, а також містити інформацію щодо обставин, які підтверджують вину платника податків. Висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Як убачається з акту від 03.09.2020 року № 1/26-15-07-01-06/34323953, контролюючим органом було зроблено висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2020 року на суму 480 759 грн, не складання та не реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 64 725 грн за травень 2020 року та 513 902 грн за червень 2020 року, ненарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України на суму 342 665 грн, безпідставне формування податкового кредиту на суму 3 297 грн за господарськими операціями з ТОВ "Зартмет", а також завищення від'ємного значення ПДВ на суму 101 165 грн.
Разом з тим, дослідження змісту зазначеного акта перевірки у сукупності з доводами сторін свідчить, що наведені у ньому висновки не відповідають вимогам повноти, об'єктивності та належного документального підтвердження.
Так, висновок про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 480 759 грн обґрунтовано контролюючим органом загальними посиланнями на дані банківських виписок та регістрів бухгалтерського обліку (рахунки 361, 68), а також отримання позивачем попередніх оплат, які, на думку відповідача, є першою подією для нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. Водночас в акті перевірки не ідентифіковано конкретні господарські операції, які стали підставою для донарахування зазначеної суми, не наведено деталізованого розрахунку такої суми з розподілом за кожною операцією, не встановлено правову природу кожного платежу та не здійснено належного відмежування операцій, що є об'єктом оподаткування, від операцій, які, як зазначає позивач, є поворотною фінансовою допомогою. Посилання відповідача на банківські документи мають узагальнений характер і не дозволяють перевірити правильність зроблених висновків.
Аналогічно, висновки контролюючого органу стосовно не складання та не реєстрації позивачем податкових накладних на суми ПДВ 64 725 грн та 513 902 грн не містять належної конкретизації, оскільки в акті перевірки не наведено переліку конкретних операцій, за якими виник обов'язок складання податкових накладних відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не визначено первинних документів, що підтверджують факт постачання товарів чи послуг, та не здійснено правового аналізу кожної операції з урахуванням доводів позивача про їх непідпадання під об'єкт оподаткування. Таким чином, відповідні висновки фактично ґрунтуються на формальному співставленні показників податкової звітності без належного документального підтвердження.
Щодо доводів контролюючого органу про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов'язань на суму 342 665 грн, суд зазначає, що такі висновки обґрунтовані припущенням про невикористання придбаних товарів у господарській діяльності. Водночас акт перевірки не містить належних доказів фактичного використання таких товарів у неоподатковуваних операціях або поза межами господарської діяльності, не встановлює обставин їх списання чи передачі, не містить аналізу руху активів, що виключає можливість застосування положень пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Щодо висновку про безпідставне формування податкового кредиту на суму 3 297 грн за операціями з ТОВ "Зартмет", суд зазначає, що акт перевірки містить лише посилання на статус податкових накладних "реєстрацію зупинено", що саме по собі не є безумовною підставою для невизнання податкового кредиту відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, при цьому не досліджено подальший правовий статус таких накладних та не надано оцінки первинним документам.
Висновок про завищення від'ємного значення ПДВ на суму 101 165 грн є похідним від інших встановлених порушень та не містить самостійного належного обґрунтування, зокрема детального розрахунку та документального підтвердження кожної складової такого показника.
Таким чином, враховуючи встановлені контролюючим органом та зафіксовані в акті перевірки порушення, покладені в основу оскаржуваних у справі рішень, суд дійшов висновку, що складений за результатами перевірки господарської діяльності позивача акт не відповідає вимогам, встановленим нормами Порядку № 727, оскільки виявлені відповідачем порушення податкового та іншого законодавства викладені нечітко, необ'єктивно та не в повній мірі, без належних посилань на первинні або інші документи, які були зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Водночас суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов'язань, тоді як відповідні висновки контролюючого органу у даному випадку ґрунтуються на припущеннях, що виключає можливість визнання їх належною та достатньою підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Згідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому частиною 2 цієї статті Кодексу визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2020 № 00602615070106 (форми "В4"), яким зменшено від'ємне значення ПДВ на 101 165 грн, та № 00612615070106 (форми "Р"), яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 600 949 грн (у тому числі: 480 759 грн - основний платіж та 120 190 грн - штрафні санкції), як таких, що прийняті без належного правового та фактичного обґрунтування з порушенням вимог податкового законодавства.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 10531,71 грн (т.1 а.с.11), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "САМ-БУД 7" (вул. Мартиросяна, 16/14, м. Київ, 03186, ЄДРПОУ 34323953) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 року № 00602615070106 (форми "В4").
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 року № 00612615070106 (форми "Р").
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САМ-БУД 7" (ЄДРПОУ 34323953) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011) судовий збір в розмірі 10531,71 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН