30 березня 2026 року Справа № 280/10001/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 листопада 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі по тексту - відповідач) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.09.2025 № 084050022743 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до мого пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 11.03.2005 по 21.12.2008, з 01.07.2009 по 15.04.2010, з 16.04.2010 по 24.03.2017 та з 28.03.2017 по 22.12.2018 - відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1992;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (Список 1), згідно з поданою заявою про призначення пенсії від 29.08.2025.
Позов обгрунтовано тим, що позивачу протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди роботи на підприємстві.
14 листопада 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/10001/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
08 грудня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких просить суду -відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Пояснення обгрунтовано тим, що, по перше, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заяву позивача про призначення пенсії не розглядали та рішення щодо неї не приймали, отже не вчиняли протиправних дій щодо позивача, а по друге, у позивача відсутній пільговий стаж.
09.12.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд - у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відзив обгрунтовано тим, що у позивача відсутній пільговий стаж. До пільгового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно пільгових довідок № 14 та № 15 від 08.08.2023 із 11.03.2005 по 15.04.2010 та із 28.03.2017 по 22.12.2018, оскільки в довідках відсутній підпис начальника відділу кадрів та згідно трудової книжки заявник звільнений в зв'язку з ліквідацією підприємства, а пільгові довідки видає підприємство.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивачка, є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України.
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до уповноваженого територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.09.2025 № 084050022743 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») за відсутністю пільгового стажу роботи за Списком 1 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У рішенні вказано, що страховий стаж позивачки складає 26 років 08 місяців 14 днів, стаж по Списку 1 - відсутній; матиме право на пенсію 15.08.2038.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 11 Закону № 1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IVправо на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової (до Списку № 1 в даному випадку) та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній після 01.04.2015 передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно;45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Тобто, Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливими для особи, а не Закону № 1058-ІV. При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи не менше 15 років з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637), п. 1 якого визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Зміст зазначених норм права свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на підземних роботах, а також на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
24.06.2016 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 461 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Судом встановлено, що відповідно до розділу VIII вищезазначених Списків, посада апаратника синтезу та начальника дільниці відносяться до категорії працівників, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці і мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідачем у оскаржуваному рішенні встановлено, що позивач не має пільгового стажу.
Підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 слугувала відсутність необхідного пільгового стажу.
Судом встановлено, що згідно з спірним рішенням відповідача, до пільгового стажу позивача не зараховані періоди трудової діяльності згідно довідок № 14 та № 15 від 08.08.2023 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер»: з 11.03.2005 по 15.04.2010 та з 28.03.2017 по 22.12.20108. У цій частині спірне рішення обгрунтовано тим, що «в довідках відсутній підпис начальника відділу кадрів та згідно трудової книжки заявник звільнений в зв'язку з ліквідацією підприємства, а пільгові довідки видає підприємство». При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що спірне рішення не містить зауважень (заперечень) відповідача стосовно записів у трудовій книжці позивачки за періоди її роботи з 11.03.2005 по 15.04.2010 та з 28.03.2017 по 22.12.20108, та відповідач зарахував до загального страхового стажу позивачки всі період роботи за Списком 1, про що вказано у спірному рішенні та розрахунку стажу.
З досліджених судом довідок № 14 та № 15 від 08.08.2023 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер» встановлено, що позивачкою було відпрацьовано повні робочі дні, зараховані до Списку № 1, зокрема:
- за період з 11.03.2005 по 21.12.2008 - 03 роки 09 місяців 10 днів;
- за період з 01.07.2009 по 15.04.2010 - 173 дні, що дорівнюють 0 рокам 05 місяцям 20 дням;
- за період з 16.04.2010 по 24.03.2017 - 941 день, що дорівнює 02 рокам 06 місяцям 27 дням;
- за період з 28.03.2017 по 22.12.2018 - 273 дні, що дорівнюють 0 рокам 08 місяцям 29 дням.
Відповідно до довідки № 14 від 08.08.2023, позивачка працювала повний робочий день на посаді апаратника синтезу з 11.03.2005 по 21.12.2008 та з 01.07.2009 по 15.04.2010, а також з 16.04.2010 по 24.03.2017 на посаді начальника дільниці № 3 з виробництва кремнійорганічних мономерів і лаків (дільниця № 3 з виробництва кремнійорганічних мономерів, лаків, та поліметілсалаксанової рідини в цеху № 5 з виробництва кремнійорганічних сполук (мономерів, лаків, рідин та емалей), що передбачена Списком № 1 виробництв, професій, посад і показників на роботах із шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016, а також Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Довідкою № 15 від 08.08.2023 підтверджується період роботи позивачки на посаді начальника дільниці № 3 з виробництва кремнійорганічних мономерів, лаків та поліметілсалаксанової рідини у цеху № 5 з виробництва кремнійорганічних сполук (мономерів, лаків, рідин та емалей) у період з 28.03.2017 по 22.12.2018, що передбачена Списком № 1 виробництв, професій, посад і показників на роботах із шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016.
Виходячи з цього, загальна тривалість пільгового стажу позивачки за Списком № 1, не зарахованого відповідачем згідно Довідок дорівнює 07 років 06 місяців 26 днів.
Крім того, судом досліджено Трудову книжку позивачки НОМЕР_1 від 02.09.1992, згідно з якою вона працювала на посадах, що дають право на пенсію на пільгових умовах:
- з 11.03.2005 - робота на дільниці № 3 у цеху № 5 з виробництва кремнійорганічних мономерів та лаків апаратником синтезу 3 розряду;
- з 08.12.2005 - переведена в той же цех на дільницю № 3 виробництва кремнійорганічних мономерів та лаків апаратником синтезу 3 розряду;
- з 06.01.2006 - переведена в той же цех на дільницю № 3 виробництва кремнійорганічних мономерів та лаків апаратником синтезу 4 розряду;
- з 01.08.2006 - переведена в той же цех на дільницю № 3 виробництва кремнійорганічних мономерів та лаків апаратником синтезу 5 розряду;
- з 16.04.2010 - призначена начальником дільниці № 3 виробництва кремнійорганічних мономерів та лаків цеху № 5 по виробництву кремнійорганічних сполук;
- з 01.11.2010 - переведена в той же цех на дільницю № 3 виробництва кремнійорганічних мономерів, лаків та ПМС начальником дільниці;
- з 28.03.2017 - прийнята в цех № 5 по виробництву кремнійорганічних сполук, дільниця № 3 виробництва кремнійорганічних мономерів, лаків та ПМС, начальником дільниці по строковому трудовому договору.
Означені періоди трудової діяльності збігаються із тими, які вказані у довідках № 14 та № 15 від 08.08.2023 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер».
Суд зауважує, що 15.07.2010, 01.11.2010 та 09.07.2015 роботодавцями до указаної Трудової книжки були внесені записи про підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, професій, посад і показників на роботах із шкідливими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Записи у трудовій книжці позивачки виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять всю необхідну інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені. З огляду на це, надання позивачкою довідок відповідачу суд розцінює як додаткове, а не виключне (обов'язкове) обгрунтування (докази) підтвердження пільгового стажу позивачки.
Таким чином, суд констатує, що загальна тривалість пільгового стажу позивачки за Списком № 1, незарахованого відповідачем складає 7 років 06 місяців 26 днів, що є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 (згідно із ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення). Відповідачем не спростовано наявність у позивачки пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії за Списком 1.
Надаючи оцінку мотивам (підставам) спірного рішення у частині відмови зарахувати до пільгового стажу роботи позивачки періоди: з 11.03.2005 по 15.04.2010 та з 28.03.2017 по 22.12.20108, суд вказує наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2026 у справі № 990/301/25, зроблено наступний висновок щодо змісту та суті дискреційних повноважень:
«150. Мета дискреції (розсуду) адміністративного органу зводиться до того, що:
- завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення тих або інших справ, оскільки вони розглядаються в межах конкретних обставин, які можуть бути враховані відповідним суб'єктом;
- такі повноваження сприяють адміністративній гнучкості, дозволяючи адміністративним органам, які приймають рішення, адаптуватися до мінливих обставин та пріоритетів (за умови дотримання обмежень законності та розумності) та сприяють підвищенню ефективності (раціональності) та оперативності управлінської діяльності;
- дискреція дозволяє максимально повно врахувати права, свободи та інтереси приватної особи і особливо під час їх зважування з публічним інтересом».
Суд звертає увагу на те, що Законодавство України не містить такої підстави для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яка вказана відповідачем в спірному рішенні відповідача: видача довідки працівнику після його звільнення у зв'язку з ліквідацією підприємства та відсутність підпису в довідці начальника відділу кадрів.
Суд враховує, що відповідач не вказує на невідповідність відомостей вищевказаних довідок та трудової книжки позивачки фактичним обставинам та не заперечує те, що позивачка працювала у вказаний період в умовах праці, які наведені у довідках та трудовій книжці.
Доказів того, що Запорізьке державне підприємство «Керемнійполімер», яке видало довідки станом на 8 серпня 2023 року було припинено як юридична особа, а також те, що посадові особи, які підписали довідки не працювали на указаному підприємстві, тобто не мали повноважень на складання та підписання довідко - матеріали справи не містять.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що довідки № 14 та № 15 від 08.08.2023 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані Запорізьким державним підприємством “Кремнійполімер», а також вищенаведені записи у Трудовій книжці позивачки є допустимим та достовірними доказами підтвердження пільгового стажу позивачки у періоди, вказані в них.
З урахуванням вищевикладеного суд встановив, що на дату звернення позивачки із заявою про призначення пенсії вона досягла віку визначеного законом для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список 1) та мала для цього необхідний страховий та пільговий стаж. Тому, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь - якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.09.2025 № 084050022743, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 КАС України).
Аналіз зазначеної норми, у її взаємозв'язку з ч. 2 ст. 2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано усі визначені законом умови, необхідні для одержання пенсії за віком на пільгових умовах. Зокрема, наявність у позивача страхового стажу.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9Рішення Конституційного СудуУкраїнивід 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка протиУкраїни"(Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага протиУкраїни"(Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12).
Як встановлено судом, на момент звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії позивачка досягла віку, з якого маю право на пенсію та необхідний пільговий стаж. Підстави для відмови у її призначенні відсутні, тому оскаржене рішення відповідача є протиправним, а належним та ефективним способом захисту її порушених прав є покладення на відповідача обов'язку призначити пенсію. Це не вважатиметься втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Органом Пенсійного фонду України вже реалізовано його дискреційні повноваження щодо вирішення питання про призначення пенсії, зокрема й з визначення загального страхового стажу, спору щодо якого немає.
Суд погоджується, що обраний позивачкою спосіб захисту права буде узгоджуватися із передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи (Позивача) за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).
З огляду на викладене, суд вбачає у необхідності захисту порушеного права позивача шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.09.2025 № 084050022743 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу позивачки за Списком № 1 періоди роботи з 11.03.2005 по 21.12.2008, з 01.07.2009 по 15.04.2010, з 16.04.2010 по 24.03.2017 та з 28.03.2017 по 22.12.2018 - відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1992; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (Список 1), згідно з поданою заявою про призначення пенсії від 29.08.2025.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.09.2025 № 084050022743, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періоди роботи з 11.03.2005 по 21.12.2008, з 01.07.2009 по 15.04.2010, з 16.04.2010 по 24.03.2017 та з 28.03.2017 по 22.12.2018 - відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (Список 1), згідно з поданою нею заявою про призначення пенсії від 29.08.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане суддею 30 березня 2026 року.
Суддя Р.В. Сацький