Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
30 березня 2026 року Справа №200/2174/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Куденков К.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.02.2026 № 056550007128; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12.02.2026 за нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахував до загального трудового стажу період навчання з 01.09.1973 по 22.02.1977 згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 01.03.1977 та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 10.02.1976.
Відповідно до ч. 8 ст. 160 КАС України встановлено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У позовній заяві не зазначено підстав звільнення позивачки від сплати судового збору.
Частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Усупереч наведеного законодавчого приписи позивачкою не додано до позовної заяви документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документу, який би підтверджував звільнення позивачки від сплати судового збору.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову: немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2026 року установлено в розмірі 3328 гривень, про що зазначено в ст. 7 Закону України від 3 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік».
Отже, позивачка має сплатити 1064,96 грн судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру.
Позивачкою також заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору.
Водночас суд зазначає, що позивачкою (її адвокатом) взагалі не наведено обґрунтування вказаного клопотання.
Позивачка додала до позову відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 24.03.2026 про відсутність у неї доходу з січня 2025 року по січень 2026 року.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: - розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або - предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другої вказаної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Позивачкою не надано доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу.
Суд зазначає, що позивачкою не наведено розрахунків (або обґрунтованих пояснень тощо) і не надано доказів, які б підтверджували, що її витрати не дозволяють їй сплатити судовий збір.
Позовні вимоги ОСОБА_1 пов'язані із захистом соціальних прав, але суд зазначає, що позивачкою не наведено розрахунків (або обґрунтованих пояснень тощо) і не надано доказів, які б підтверджували, що її витрати не дозволяють їй сплатити судовий збір.
Верховний Суд у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 805/1248/18-а зазначив, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Визначення майнового стану сторони є оціночним критерієм та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо, залежно від рівня майнового стану, сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
У вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що якщо позивач належить до певної категорії осіб (пункт 2 частини першої статті 8 Закону), або ж предметом спору є захист певних прав (пункт 3 частини першої статті 8 Закону), то закон не обмежує сторону у виборі способів та засобів доказування свого важкого майнового стану, який не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі. Такий зміст закону покликаний захистити окремі вразливі та менш соціально захищені категорії громадян та сприяти їм у захисті своїх основоположних прав.
Отже, приписи статті 8 Закону України “Про судовий збір» стосовно звільнення, відстрочення, розстрочення та зменшення розміру судового збору за певним предметом позову, розповсюджуються в сукупності з оцінкою судом майнового стану вказаної особи.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, які наведені в постанові справа № 1340/5847/18 від 19.12.2020, а саме передбачена законом можливість звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору пов'язана виключно з майновим станом сторони.
При цьому, якщо позивач належить до певної категорії осіб (пункт 2 частини першої статті 8 Закону), або ж предметом спору є захист певних прав (пункт 3 частини першої статті 8 Закону), то закон не обмежує сторону у виборі способів та засобів доказування свого важкого майнового стану, який не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.
Такий зміст закону покликаний захистити окремі вразливі та менш соціально захищені категорії громадян та сприяти їм у захисті своїх основоположних прав.
Як вже було зазначено, позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження її майнового стану.
Крім того, позивачкою не наведено жодного обґрунтування неможливості сплатити судовий збір.
Верховний Суд у постанові від 2 жовтня 2018 року у справі № 569/14531/16-а проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) і зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів», у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами (організаціями), що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, зокрема майнового стану позивача, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача.
Проте позивачка жодних документів щодо не отримання нею доходів за місцем проживання ( м. Донецьк) до суду не надала.
Жодного обґрунтування щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору позивачкою не наведено.
Тому суд не може на власний розсуд припускати певні обставини, зокрема щодо відсутності фінансової можливості сплатити судовий збір.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачкою наявності підстав для відстрочення сплати судового збору. Тому клопотання про відстрочення від спати судового збору не підлягає задоволенню.
Отже, позивачка має сплатити 1064,96 грн судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру (платіжні реквізити для перерахування судового збору: отримувач коштів Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37967785; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA308999980313111206084005658; код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)).
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, а позивачці надати строк для усунення згаданих вище недоліків, шляхом подання до суду: документу про сплату 1064,96 грн судового збору.
Частиною 3 ст. 169 КАС України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, про що зазначено в п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст. ст. 133, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Донецького окружного адміністративного суду: документу про сплату 1064,96 грн судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.О. Куденков