Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 березня 2026 року Справа№200/620/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо якого надсилалося звернення.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що під час перевірки даних шляхом формування електронного військово-облікового документа він дізнався про наявність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку. За твердженням позивача, він будь-яких повісток, викликів чи листів з вимогою з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримував, щодо нього жодних постанов або протоколів про адміністративне правопорушення складено не було, а тому оспорювані дії відповідача вважає протиправними.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформація щодо проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії відсутня. Таким чином, на підставі викладеного, керуючись ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, абз. 3 п. 56 Порядку №1487, 12.09.2025 ОСОБА_1 було оголошено в розшук засобами ЄДРПВР шляхом електронної інформаційної взаємодії між ЄДРПВР та єдиною інформаційною системою МВС, з метою здійснення працівниками Національної поліції адміністративного затримання та доставлення його, як особу, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення або встановлення обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Оскільки ОСОБА_1 не було доставлено до жодного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протокол, постанова по справі про адміністративне правопорушення не складались. Підтвердженням перебування у розшуку є повідомлення/примітка про «Порушення правил військового обліку» у особистому кабінеті військовозобов'язаного, реалізованого через мобільний застосунок «Резерв +».
У відповіді на відзив представником позивача вказано, що з наданих електронних документів у повному обсязі встановити повноваження представника на представлення інтересів ІНФОРМАЦІЯ_1 не має можливості. Зазначено, що повісток про направлення на медичний огляд або направлень ОСОБА_1 не отримував. Отже, твердження відповідача про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 внаслідок непроходження ним медичної комісії ВЛК, спростовується наведеним та тим, що ОСОБА_1 для проходження медичного огляду належним чином не викликався, а підстави для внесення до системи «Оберіг» інформації щодо порушення - відсутні, оскільки відсутній факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Оскільки, порушень позивачем військового обліку допущено не було, отже він має лише право звернутись до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_4 у разі виникнення у нього відповідної необхідності, натомість перебування у розшуку через протиправні дії відповідача є засобом примусу, виключаючи охоронювану законом диспозитивність, перетворюючи при цьому право на обов'язок. Також враховуючи те, що будь-яких повісток, листів чи викликів від Відповідача ОСОБА_1 не отримував, про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином, у порядку встановленому Постановою КМУ № 560, повідомлений не був. Отже, системою ЄДРПВР «Оберіг» помилково зафіксовано інформацію про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказано, що проходження медичного огляду є обов'язком конкретної особи. У відповідних ТЦК та СП відсутній обов'язок здійснювати виклики чи надсилати повістки з приводу проходження медичного огляду призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд не приймає доводи представника позивача про неможливість встановити повноваження представника на представлення інтересів ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки подані разом з відзивом документи є достатніми для встановлення таких повноважень. У зв'язку з чим, враховуючи судову практику щодо уникнення надмірного формалізму, а також дотримання засад правового доступу до суду, не приймає вказані доводи представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначає, що у військово-обліковому документі Резерв+ відобразилась інформація, що ним порушено правила військового обліку, а саме не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК.
З наданого військово-облікового документу Резерв+ сформованого 26.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 військовозобов'язаний, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також наявна інформація про порушення правил військового обліку та причиною звернення до Нацполіції зазначено «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата звернення: 12.09.2025.
Для з'ясування підстав порушення та перебування у розшуку, адвокат ОСОБА_2 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатськими запитами від 05.01.2026 № 01/01, та від 13.01.2026 № 11/01.
На зазначені адвокатські запити відповідачем надано відповіді від 09.01.2026 № 30, та від 16.01.2026 № 94, що у зв'язку з не проходженням ВЛК, у системі ЄДРПВР «Оберіг» та в системі «Резерв +» зафіксовано інформацію про порушення правил військового обліку, що стало підставою оголошення ОСОБА_1 у розшук. Також зазначено, що матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до частини третьої статті 210, 210-1 КУпАП не складалися, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилась.
Позивач, стверджуючи про протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку, звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; (...). Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Водночас, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
За приписами частин першої - третьої статті 1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом частини дев'ятої цієї статті щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (надалі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У силу пункту 16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.
За змістом пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені в Законі України від 16.03.2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів".
Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів урегульовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (надалі - Порядок №560).
Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
За змістом пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
У силу підпункту 2 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у справі, що розглядається, виник щодо правомірності дій ТЦК та СП в частині внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Суд враховує, що з моменту затвердження Верховною Радою України Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію" у громадян України виникла підстава для реалізації конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбаченого статтями 17, 65 Конституції України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 25.04.2019 №1-р(II)/2019 зазначив, що зі змісту статей 17, 65 Конституції України вбачається, що захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов'язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов'язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
У силу вимог частини десятої статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
До обов'язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, визначених у статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", належить обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Отже, виконання громадянами України, придатними до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, військового обов'язку під час мобілізації, складові якого визначені законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", безумовно вимагає від них готовності в будь-який час з'явитися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з метою підготовки до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Суд враховує, що Законом України від 11.04.2024 №3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" статтю 1 Закону №2232-ХІІ викладено у новій редакції, де у частині десятій, зокрема, передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3633-IX установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03.03.2022 № 2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Закон №3633-IX набрав чинності 18.05.2024.
Як підтверджено копією військово-облікового документа, сформованого за допомогою застосунку "Резерв+", позивач оновив військово-облікові дані.
З матерів справи вбачається, що дата оновлення даних позивачем не є спірною. Відповідних доводів відзив на позовну заяву не містить.
Матеріали справи не містять доказів зміни військово-облікових даних позивача, про які відповідач був зобов'язаний повідомляти ТЦК та СП за місцем обліку.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази надсилання та вручення позивачу повістки про виклик до ТЦК та СП, неявки позивача за повісткою.
Відповідач таких доказів на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2026 не надав.
Також суд зауважує, що відповідачем взагалі не надано будь-яких доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та доказів, які були витребувані судом.
Поряд з цим, перелік випадків, коли військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до ТЦК та СП у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку визначено у пункті 41 Порядку №560.
Так, належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Однак, у матеріалах справи такі докази відсутні.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, підсумовуючи вищевикладене, зазначає, що відповідач у ході розгляду справи не довів належними та допустимими доказами факт вручення позивачу повістки про виклик до ТЦК та СП (тобто належного оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК та СП) та факт неявки позивача до ТЦК та СП без поважних причин, як передумов внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про порушення ним правил військового обліку, а також повідомлення органів Національної поліції про необхідність адміністративного затримання ОСОБА_1 з метою його доставки до ТЦК та СП для притягнення до адміністративної відповідальності.
За наведених обставин, суд погоджується з доводами представника позивача про недоведеність порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та, як наслідок, безпідставність відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів запису про порушення позивачем правил військового обліку.
У силу пункту 15 Порядку №560 керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За змістом пункту 56 Порядку №1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд враховує, що статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку (стаття 210) та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (стаття 210-1).
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення позивачем порушення правил військового обліку та/або порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
За наведених обставин, суд, з метою ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних відносинах, вважає за необхідне визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , правил військового обліку; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , щодо якого надсилалося звернення.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання даного адміністративного позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд» сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1064,96 грн (1331,20 грн * 0,8).
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Разом з цим, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач може звернутися до суду з клопотанням про повернення суми надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , правил військового обліку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , щодо якого надсилалося звернення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Повне судове рішення складено 30.03.2026.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька