Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 березня 2026 року Справа №200/3423/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши матеріали заяви представника позивача - Рибалки О.С., діючої в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.02.2026 № 052530003685 та постановлення окремої ухвали по адміністративній справі №200/3423/25, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року по справі №200/3423/25 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 052530003685 від 23.04.2025.
Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.04.2025, із зарахуванням до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів його роботи з 20.12.1999 по 12.04.2000; з 04.07.2000 по 06.11.2000; з 02.12.2002 по 12.04.2010; з 19.04.2010 по 01.08.2021; з 28.01.2023 по 09.01.2025; з 22.03.2025 по 15.04.2025, та періоду строкової служби в Збройних силах України з 22.11.2000 по 24.10.2002.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп.
Рішення набрало законної сили 08 січня 2026 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду.
27 березня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача - Рибалки О.С., діючої в інтересах ОСОБА_1 , в порядку статті 383 КАС України, про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.02.2026 № 052530003685 та постановлення окремої ухвали по адміністративній справі №200/3423/25.
Вищезазначена заява обгрунтована тим, що на виконання рішення суду 17.02.2026 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах, прийнято рішення № 052530003685 про відмову у призначенні пенсії. Рішення мотивоване недостатністю пільгового підземного стажу: відповідач визначив загальний страховий стаж позивача у розмірі 52 роки 03 місяці 05 днів, додаткові роки за Список 1 - 25; пільговий стаж - 25 років 01 місяць 01 день; стаж роботи на підземних професіях за постановою № 202 - 03 роки 06 місяців 08 днів, на підземних роботах (основні професії) - 03 роки 08 місяців 14 днів, пільговий стаж за Списком №1 - 17 років 10 місяців 09 днів. Такий розрахунок не відповідає змісту рішення суду.
Враховуючи викладене, заявник просить суд:
- поновити строк на звернення до суду із цією заявою;
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.02.2026 № 052530003685 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- постановити окрему ухвалу у порядку ст. 249 КАС України щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах із зарахуванням періодів його роботи з 20.12.1999 по 12.04.2000; з 04.07.2000 по 06.11.2000; з 02.12.2002 по 12.04.2010; з 19.04.2010 по 01.08.2021; з 28.01.2023 по 09.01.2025; з 22.03.2025 по 15.04.2025, та періоду строкової служби в Збройних силах України з 22.11.2000 по 24.10.2002 до пільгового підземного з повним робочим днем за Списком № 1 стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розглядаючи вищевказану заяву, суд приходить до наступних висновків.
За змістом частини першої ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою ст. 383 КАС України, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Отже, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.
Відтк, визначальним для вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із заявою, зазначеною у частині першій цієї статті, є встановлення дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли особа - позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов'язаними із не виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.
Як встановлено судом з тексту заяви, та доказів доданих до неї, позивач дізнався про спірне рішення відповідача від 17.02.2026 через Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 27.02.2026, але до суду звернувся із заявою 27.03.2026, отже з пропущенням десятиденного строку звернення до суду.
Суд не приймає доводи заявника про те, що йому знадобився час для пошуку адвоката, який погодиться на представництво його інтересів.
Зазначені заявником обгрунтування пропуску строку самі по собі не є юридичним фактом, з яким положення статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язують початок перебігу процесуального строку звернення до суду.
Пеніний час для пошуку адвоката не змінює моменту, коли заявник об'єктивно повинен був дізнатися про обставини невиконання або неналежного виконання рішення суду.
За таких обставин посилання заявника на те, що до справи не був залучений представник позивача - фахівець у ґалузі права є необґрунтованим.
Окрім того, як вже було зазначено вище, відповідно до пункту 9 частини другої ст. 383 КАС України, у заяві зазначається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
Статтею 3 частиною 1 пунктом 1 Закону України № 3674-VI врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому подана, в порядку статті 383 КАС України, вищезазначена заява до передбаченого статтею 3 частиною 2 Закону України № 3674-VI вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
З системного аналізу викладених положень, вбачається, що на позивача покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України № 3674-VI.
Суд зазначає, що статтею 4 частиною 2 пунктом 3 підпунктом 6 Закону України № 3674-VI передбачена сплата судового збору за подання заяв, пов'язаних із виконанням судових рішень, у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн.
Таким чином, заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за подання заяви в порядку виконання судового рішення, а саме 998,40 грн.
Втім позивачем, в порушення вимог статті 383 частини 2 пункту 9 КАС України, документа про сплату судового збору не надано.
Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України відображені також у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18 та у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі №0240/2226/18-а.
Крім того, відповідно до положень пунктів 7, 8 частини другої ст. 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
Отже, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах виконавчої служби.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а та від 27.06.2019 у справі №807/220/18.
Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку ст. 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Аналіз ч. 1 ст.383 КАС України дозволяє дійти висновку, що позивач може звернутися із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем саме на стадії виконання такого рішення суду.
Однак у поданій заяві, всупереч п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 383 КАС України, представником позивача не надано інформації про день пред'явлення виконавчих листів до виконання та не зазначено інформацію про хід виконавчого провадження.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 визначено, що перед тим як подати заяву у порядку статті 383 КАС України, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Водночас представник позивача не надав доказів пред'явлення виконавчих листів до виконання, що свідчить про те, що стадія примусового виконання рішення не вичерпана, що не заперечується представником позивача у поданій заяві в порядку ст. 383 КАС України.
Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до переконання, що позивачем не дотримано вимог частини другої ст. 383 КАС України при зверненні до суду з заявою, відтак така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
Керуючись статтями КАС України, -
Заяву представника позивача - Рибалки О.С., діючої в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.02.2026 № 052530003685 та постановлення окремої ухвали по адміністративній справі №200/3423/25 - повернути без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя О.О. Галатіна