Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 березня 2026 року Справа№200/4594/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 052630004958 від 12 червня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатами розгляду заяви позивача, від 4 червня 2025 року, яким відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати позивачу згідно із трудовою книжкою:
• до пільгового стажу за Списком № 2:
- період навчання в СПТУ № 36 м. Дружківка - з 1 вересня 1985 року по 6 липня 1988 року;
- період роботи в Дружківському ордену Леніна машинобудівельному заводі ім. 50-річчя Радянської України - з 13 липня 1988 року по 2 листопада 1988 року;
- період проходження строкової служби в лавах збройних сил - з 10 листопада 1988 року по 5 грудня 1990 року;
- період роботи в умовах Крайньої Півночі в будівельно-монтажному кооперативі «Северметалл» - з 21 лютого 1991 року по 9 грудня 1991 року;
- період роботи в умовах Крайньої Півночі в Господарській асоціації «ЛАЧ» - з 9 грудня 1991 року по 1 липня 1992 року;
- період роботи в російській федерації в умовах Крайньої Півночі ТОВ «ВЕНА» - з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року;
- період роботи з АТЗТ (ПАТ) «ВЕСКО» - з 28 травня 1999 року по 3 березня 2014 року;
- період роботи в ПАТ «ВЕСКО» - з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року;
• до загального страхового стажу:
- період навчання в СПТУ № 36 м. Дружківка - з 1 вересня 1985 року по 6 липня 1988 року;
- період роботи в умовах Крайньої Півночі в будівельно-монтажному кооперативі «Северметалл» - з 21 лютого 1991 року по 9 грудня 1991 року;
- період роботи в умовах Крайньої Півночі в Господарській асоціації «ЛАЧ» - з 9 грудня 1991 року по 1 липня 1992 року;
- період роботи в російській федерації в умовах Крайньої Півночі ТОВ «ВЕНА» - з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати набуття пенсійного віку - з 9 квітня 2025 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов та докази на підтвердження зазначеного у відзиві; зобов'язано відповідача надати суду додаткові докази.
11 липня 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позов та додаткові докази по справі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
Позивач після набуття 55-річного віку 4 червня 2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, до якої додав всі необхідні документи.
Станом на 4 червня 2025 року загальний страховий стаж - 30 років 6 місяців 6 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 24 роки 2 місяці 19 днів (пільговий стаж за Списком № 2 станом на 1 квітня 2015 року - 24 роки 3 місяці 18 днів).
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 052630004958 від 12 червня 2025 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу.
У рішенні зазначено, що позивач має 23 роки 3 місяці 10 днів загального страхового стажу, пільговий стаж - відсутній.
Вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з записами у трудовій книжці:
періоди роботи в російській федерації з 21 лютого 1991 року по 9 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року - оскільки відсутня інформація відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 16 травня 2025 року;
періоди роботи в російській федерації з 1 січня 1992 року - оскільки Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчинена 13 березня 1992 року, припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Після припинення дії Угоди при призначенні/перерахунку пенсії громадянам, які працювали за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на територіях колишнього Союзу РСР по 13 грудня 1991 року;
період навчання з 1 вересня 1985 року по 7 липня 1988 року - оскільки зазначене у дипломі серії НОМЕР_1 прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає прізвищу в паспорті заявника « ОСОБА_3 ».
Також в рішенні зазначено, що пільговий стаж не враховано, оскільки посада, яка вказана в пільговій довідці від 13 травня 2025 року № 175, а саме «електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням», не відповідає посаді, яка зазначена в трудовій книжці, і що пільговий стаж може бути переглянути після надходження акту перевірки довідки.
Загалом до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано 24 роки 5 місяців 19 днів трудового стажу позивача.
Позивач зазначає, що його трудова книжка містить всі необхідні записи, які підтверджують наявність в нього необхідного страхового та пільгового стажу за Списком № 2 згідно із п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Також зазначає, що на працівника, зайнятого на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць та за неправильність або неповноту внесених до трудової книжки записів.
Вказує, що пенсійний орган у випадку відсутності певних відомостей, наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, які були видані ними для оформлення пенсії.
Наполягає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію (в т.ч. на пільгових умовах) враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав та території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
Також стверджує, що час його навчання та служби в армії (під час існування колишнього СРСР) має бути зарахований до страхового та пільгового стажу, так як відповідно до записів у трудовій книжці він зразу після закінчення навчання в ПТУ-36 (за спеціальністю «електрогазозварник») був прийнятий на роботу в Дружківський ордену Леніна машинобудівельний завод, де працював за професією, а із заводу був звільнений у зв'язку із призовом в армію.
Наполягає на врахуванні рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1/р/2020, відповідно до якого для визначення права на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 має бути встановлено для чоловіка наявність страхового стажу 25 років (а не 30 як зазначено у п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Позивач вважає рішення відповідача, яким йому відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, таким, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення та просить позов задовольнити (а.с. 1-20).
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначає, що викладені позивачем позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, враховуючи наступне.
4 червня 2025 року до Пенсійного фонду України звернувся ОСОБА_1 із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань заява ОСОБА_1 була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
За наслідком її розгляду рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 червня 2025 року № 052630004958 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.
Відмовляючи в призначенні пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виходило з наступного: необхідний вік для призначення пенсії - 55 років; вік позивача - 55 років; необхідний страховий стаж - не менше 30 років; страховий стаж позивача - 23 роки 3 місяці 10 днів; необхідний пільговий стаж - 12 років 6 місяців; пільговий стаж за списком № 2 - відсутній.
Згідно із пп. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абз. 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абз. 1 і 15 - 23 цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно із п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стаду для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
За результатами розгляду документів, доданих позивачем до заяви, до його загального страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12 липня 1988 року:
- періоди роботи в російській федерації з 21 лютого 1991 року по 9 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року,- оскільки відсутня інформація відповідно до постанови Кабінетом Міністрів України № 562 від 16 травня 2025 року;
- періоди роботи в російській федерації з 1 січня 1992 року - оскільки після припинення з 19 червня 2023 року дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року при призначенні/перерахунку пенсії громадянам, які працювали за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на територіях колишнього Союзу РСР по 31 грудня 1991 року;
- період навчання з 1 вересня 1985 року по 7 липня 1988 року - оскільки у дипломі серії НОМЕР_1 зазначене прізвище « ОСОБА_2 », яке не відповідає прізвищу в паспорті заявника « ОСОБА_3 ». Потребує уточнення.
Пільговий стаж відсутній, оскільки посада, яка вказана в пільговій довідці від 13 травня 2025 року № 175, а саме: «електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням», не відповідає посаді, яка зазначена в трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Пільговий стаж може бути переглянуто після надходження акту перевірки вищезазначеної довідки.
Враховуючи наведене, було вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, передбаченого пп. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За твердженням відповідача оспорюване позивачем рішення є правомірним, у зв'язку із чим просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 52-53).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), є громадянином України, паспорт № НОМЕР_3 від 30 жовтня 2019 року, РНОКПП НОМЕР_4 , відповідно до витягу із «Реєстру територіальної громади Дружківської територіальної громади» від 30 травня 2024 року № 2024/006364107 з 18 липня 2012 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21-22).
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 74).
Як встановлено судом, 4 червня 2025 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 54).
За поясненням позивача, які підтверджуються наданими відповідачем матеріалами з пенсійної справи ОСОБА_1 , до заяви було додано копії наступних документів: паспорт; РНОКПП; трудова книжка; диплом про освіту; військовий квиток; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 175 від 13 травня 2025 року; наказ «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» за 2013 рік з переліком професій робочих і посад службовців, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2; наказ № 1135/1 від 8 жовтня 2008 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» з переліком професій робочих і посад службовців, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 від 8 жовтня 2008 року; наказ № 553 від 11 жовтня 2005 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» з переліком професій робочих і посад службовців, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 від 11 жовтня 2005 року; наказ № 368 від 12 липня 2000 року «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» з переліком професій робочих і посад службовців, яким підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 від 12 липня 2000 року; наказ № 90 від 13 червня 1995 року «Про підсумки атестації робочих місць» (а.с. 21-22, 26-43, 56-62).
Відповідно до записів у трудовій книжці серія НОМЕР_2 від 12 липня 1988 року, позивач:
- з 1 вересня 1985 року по 6 липня 1988 року навчався в СПТУ-36 м. Дружківка (запис № 1);
- з 13 липня 1988 року по 2 листопада 1988 року працював в Дружківському ордена Леніна машинобудівному заводі 50-років Радянської України у вагонетковому цеху № 7 електрозварником ручної зварки 3 розряду (звільнений у зв'язку із призовом у Радянську Армію) (записи №№ 2-3);
- з 10 листопада 1988 року по 5 грудня 1990 року проходив службу в рядах Радянської армії (запис № 4);
- з 21 лютого 1991 року по 8 грудня 1991 року працював в Будівельно-монтажному кооперативі «Северметалл» (район Крайньої Півночі) газоелектрозварником 4 розряду (записи №№ 5-6);
- з 9 грудня 1991року по 30 червня 1992 року працював в Господарчій асоціації «ЛАЧ» (район Крайньої Півночі) електрогазозварником 5 розряду (записи №№ 7-8);
- з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВЕГ» (Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, с. Ноябрьск, район Крайньої Півночі) електрогазозварником 5-го розряду (записи №№ 9-10);
- з 28 травня 1999 року по 3 березня 2014 року працював в Акціонерному товаристві закритого типу «Веско» електрогазозварником (записи №№ 1-4);
(17 грудня 2009 року змінено найменування АТЗТ «Веско» на Публічне акціонерне товариство «Веско», запис № 3);
- з 9 червня 2014 року по 5 березня 2015 року перебував на обліку в Дружківському міському центрі зайнятості, де отримував виплату допомоги по безробіттю (записи №№ 15-16);
- з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року працював в Публічному акціонерному товаристві «Веско» електрогазозварником 6-го розряду в Гірничому цеху;
- з 20 березня 2020 року працює в автотранспортній службі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз»:
• з 20 березня 2020 року по 15 червня 2023 року - водієм автотранспортних засобів (записи №№ 19, 20);
• з 16 червня 2023 року по 14 лютого 2024 року - водієм автотранспортних засобів (легковий автомобіль з об'ємом двигуна до 3,5 л) 2 класу до АТС Дружківського відділення (записи №№ 20, 21);
• з 15 лютого 2024 року працює водієм автотранспортних засобів (бортовий автомобіль вантажопідйомністю до 1,5 тон) 2 класу до АТС Дружківського відділення (запис № 21) (а.с. 26-29, 56-60).
Згідно із дипломом серії НОМЕР_1 від 12 липня 1988 року, виданим Професійно-технічним училищем № 36 м. Дружківка, ОСОБА_1 з 1 вересня 1985 року по 12 липня 1988 року навчався в середньому професійно-технічному училищі № 36 м. Дружківки за професією електрогазозварник; присвоєна кваліфікація електрогазозварник третього розряду (а.с. 31, 61).
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 з 10 листопада 1988 року по 5 грудня 1990 року проходив службу в рядах Радянської армії (а.с. 32).
Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13 травня 2025 року № 175, виданої АТЗТ «Веско», ОСОБА_1 за період з 28 травня 1999 року по 3 березня 2014 року (14 років 9 місяців 6 днів) виконував загальні професії (у всіх галузях господарства) за посадою «електрогазозварник», був зайнятий різанням та ручним зварюванням, що передбачена Списком № 2 переліку професій і посад працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, мають право на пільгову пенсію, розділ ХХХІІІ код 33 Постанови 36 від 16 січня 2003 року.
Підстава видачі: наказ № 32-К від 24 травня 1999 року, наказ № 29 від 3 березня 2014 року, карта форми П-2.
Додаткові відомості: відпустка без збереження заробітної плати надавалась: 1 календарний день з 17 листопада 2008 року по 17 листопада 2008 року (наказ від 11 грудня 2008 року); 1 календарний день з 21 листопада 2008 року по 21 листопада 2008 року (наказ від 11 грудня 2008 року); 1 календарний день з 24 листопада 2008 року по 24 листопада 2008 року (наказ від 11 грудня 2008 року); 1 календарний день з 28 листопада 2008 року по 28 листопада 2008 року (наказ від 11 грудня 2008 року); 1 календарний день з 1 грудня 2008 року по 1 грудня 2008 року (наказ від 15 грудня 2008 року); 1 календарний день з 5 грудня 2008 року по 5 грудня 2008 року (наказ від 15 грудня 2008 року); 1 календарний день з 8 грудня 2008 року по 8 грудня 2008 року (наказ від 15 грудня 2008 року); 1 календарний день з 12 грудня 2008 року по 12 грудня 2008 року (наказ від 15 грудня 2008 року); 1 календарний день з 15 грудня 2008 року по 15 грудня 2008 року (наказ від 15 грудня 2008 року); 1 календарний день з 19 грудня 2008 року по 19 грудня 2008 року (наказ від 15 грудня 2008 року); 1 календарний день з 22 грудня 2008 року по 22 грудня 2008 року (наказ від 15 грудня 2008 року); 1 календарний день з 26 грудня 2008 року по 6 грудня 2008 року (наказ від 15 грудня 2008 року); 3 календарних дні з 4 січня 2010 року по 6 січня 2010 року (наказ № 110 від 15 грудня 2009 року); 1 календарний день з 8 січня 2010 року по 8 січня 2010 року (наказ № 110 від 15 грудня 2009 року); 5 календарних днів з 11 січня 2010 року по 15 січня 2010 року (наказ № 110 від 15 грудня 2009 року); 5 календарних днів з 25 жовтня 2010 року по 29 жовтня 2010 року (наказ № 993 від 18 жовтня 2010 року); 8 календарних днів з 23 грудня 2011 року по 30 грудня 2011 року (наказ № 1306 від 19 грудня 201 року).
Атестація проводилась: наказ № 90 від 13 червня 1995 року, наказ № 368 від 12 липня 2000 року, наказ № 553 від 11 жовтня 2005 року, наказ № 1135/1 від 8 жовтня 2008 року, наказ № 639 від 31 жовтня 2013 року;
За період з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року (0 років 1 місяць 29 днів) виконував загальні професії (у всіх галузях господарства) за посадою «електрогазозварник», був зайнятий різанням та ручним зварюванням, що передбачена Списком № 2 переліку професій і посад працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, мають право на пільгову пенсію, розділ ХХХІІІ код 33 Постанови 36 від 16 січня 2003 року.
Підстава видачі: наказ № 145 від 24 квітня 2015 року, наказ № 133 від 22 червня 2015 року, карта форми П-2.
Додаткові відомості: відпустка без збереження заробітної плати не надавалась.
Атестація проводилась: наказ № 639 від 31 жовтня 2013 року.
Згідно із наказом № 70/1 від 20 квітня 1994 року змінено назву підприємства: «Веселовський рудник» на «Акціонерне товариство закритого типу «Веско»; згідно із наказом № 531 від 17 грудня 2009 року змінено назву: Акціонерне товариство закритого типу «Веско» на: Публічне акціонерне товариство «Веско»; згідно із наказом № 177 від 26
лютого 2019 року змінено назву: Публічне акціонерне товариство «Веско» на: Приватне акціонерне товариство «Веско» (а.с. 33-34).
Згідно із матеріалами справи, наказом по АТ «Веско» № 90 від 13 червня 1995 року «Про підсумки атестації робочих місць» підтверджено, зокрема, право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 виробництв, професій, посад і показників, в т.ч. «електрозварник», розділ ХХХІІІ «Загальні професії», код 23200000-19756 - «Електрозварники, зайняті на різкі та ручній зварці» (а.с. 43).
Наказом по АТЗТ «Веско» «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» № 368 від 12 липня 2000 року та додатку до нього підтверджено, зокрема, право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 виробництв, професій, посад і показників (код 19756), робітникам професій вказаних в додатку № 1, серед яких професія «електрогазозварник» (а.с. 41-42).
Наказом по Акціонерному товариству «Веско» «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» № 553 від 11 жовтня 2005 року та додатку до нього підтверджено, зокрема, право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 виробництв, професій, посад і показників (розділ ХХХІІІ, код 23200000-10047), робітникам професій вказаних в додатку № 3, серед яких професія «електрогазозварник» (а.с. 39-40).
Наказом по Акціонерному товариству «Веско» «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» від 8 жовтня 2008 № 1135/1 та додатку до нього підтверджено, зокрема, право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 виробництв, професій, посад і показників (ХХХІІІ, 33, 19756), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року (зі змінами за № 1644 від 13 грудня 2004 року та № 276 від 13 березня 2006 року), робітникам професій вказаних в додатку № 2, серед яких професія «електрогазозварник» (а.с. 37-38).
Наказом по Акціонерному товариству «Веско» «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» від 31 жовтня 2013 року № 639 та додатку до нього підтверджено, зокрема, право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 виробництв, професій, посад і показників (розділ ХХХІІІ «Загальні професії», позиція 33), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 2003 року, робітникам професій вказаних в додатку № 2, серед яких професія «електрогазозварник» (код професії згідно із КП 003:2010 - 7212), ділянка: «Гірничий цех» (а.с. 35-36).
Відповідно до пояснень відповідача, заява позивача за принципом екстериторіальності єдиної черги завдань була розподілена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12 червня 2025 року № 052630004958 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, передбаченого пп. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (а.с. 23-27, 55).
У рішенні зазначено: необхідний вік - 55 років; вік заявника - 55 років; необхідний страховий стаж - не менше 30 років; страховий стаж заявника - 23 роки 3 місяці 10 днів; необхідний пільговий стаж - 12 років 6 місяців; пільговий стаж за Списком № 2 - відсутній; заявник - працює; дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 10 квітня 2035 рік.
Також зазначено, що відповідно до документів, доданих до заяви, до загального стажу не зараховано згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12 липня 1988 року:
• періоди роботи в російській федерації з 21 лютого 1991 року по 9 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року - оскільки відсутня інформація відповідно до постанови Кабінетом Міністрів України № 562 від 16 травня 2025 року;
• періоди роботи в російській федерації з 1 січня 1992 року - оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчинена 13 березня 1992 року в м. Москва, припинила свою дію для України 19 червня 2023 року; після припинення дії Угоди при призначенні/перерахунку пенсії громадянам, які працювали за межами України у республіках колишнього Союзу РСР до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на територіях колишнього Союзу РСР по 31 грудня 1991 року;
• період навчання з 1 вересня 1985 року по 7 липня 1988 року - оскільки у дипломі серії НОМЕР_1 зазначене прізвище « ОСОБА_2 », яке не відповідає прізвищу в паспорті заявника « ОСОБА_3 »; потребує уточнення.
Також вказано, що пільговий стаж відсутній, оскільки посада, яка вказана в пільговій довідці від 13 травня 2025 року № 175, а саме «електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням», не відповідає посаді, яка зазначена в трудовій книжці серії НОМЕР_2 ; пільговий стаж може бути переглянуто після надходження акту перевірки вищезазначеної довідки (а.с. 23-24, 55).
Як вбачається з довідки РС-право, до страхового стажу позивача зараховані наступні періоди:
- з 13 липня 1988 року по 2 листопада 1988 року (0 років 3 місяці 20 днів);
- з 10 листопада 1988 року по 30 листопада 1990 року (військова служба строкова) (2 роки 0 місяців 21 день);
- з 28 травня 1999 року по 31 травня 1999 року (0 років 0 місяців 4 дні);
- з 1 червня 1999 року по 12 червня 2000 року (1 рік 0 місяців 12 днів);
- з 13 червня 2000 року по 11 липня 2000 року (0 років 0 місяців 29 днів);
- з 12 липня 2000 року по 31 грудня 2002 року (2 роки 5 місяців 20 днів);
- з 1 січня 2003 року 31 грудня 2003 року (1 рік 0 місяців 0 днів);
- з 1 січня 2004 року по 11 липня 2005 року (1 рік 7 місяців 0 днів);
- з 12 липня 2005 року по 10 жовтня 2005 року (0 років 4 місяці 0 днів);
- з 11 жовтня 2005 року по 19 грудня 2008 року (3 роки 3 місяці 0 днів);
- з 20 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 1 січня 2009 року по 17 грудня 2010 року (2 роки 0 місяців 0 днів);
- з 18 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 1 січня 2011 року по 23 грудня 2011 року (1 рік 0 місяців 0 днів);
- з 24 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 1 січня 2012 року по 7 жовтня 2013 року (1 рік 10 місяців 0 днів);
- з 8 жовтня 2013 року по 30 жовтня 2013 року (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 31 жовтня 2013 року по 3 березня 2014 року (0 років 6 місяців 0 днів);
- з 4 березня 2014 року по 31 березня 2014 року (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 9 червня 2014 року по 5 березня 2015 року - безробіття (0 років 8 місяців 27 днів);
- з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року (0 років 2 місяці 16 днів);
- з 23 червня 2015 року по 30 червня 2015 року (0 років 1 місяць 0 днів);
- з 20 березня 2020 року по 30 квітня 2025 року (5 років 1 місяць 11 днів);
Всього: 23 роки 3 місяці 10 днів (а.с. 25, 63).
Будучи не згодним із рішенням ГУ ПФУ в Харківській області № 052630004958 від 12 червня 2025 року, яким йому відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, а також із не врахуванням до його страхового та пільгового стажу певних періодів роботи/навчання/служби в армії, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.
Згідно із приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, крім іншого: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на їх забезпечення у випадку повної або часткової втрати працездатності (в тому числі у випадку досягнення визначеного законодавством віку). Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються цим законом.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, […].
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями ст. 114 цього Закону визначено право та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком за Списком № 2 призначається працівникам, зайнятим повний робочий день [1] на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України [2], та за результатами атестації робочих місць [3], - після досягнення 55 років [4] і за наявності страхового стажу […] не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах [6].
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абз. 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абз.абз. 1 і 15 - 23 цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; […].
Враховуючи, що позивач станом на час звернення із заявою про призначенні пенсії від 4 червня 2025 року досяг віку 55 років, суд висновує, що він досяг віку, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності у позивача необхідного страхового стажу, суд виходить з такого.
Як зазначено вище, згідно з абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком за Списком № 2 призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 за наявності, серед іншого, страхового стажу […] не менше 30 років у чоловіків.
Разом із цим призначення громадянам пенсії за віком (в т.ч. на пільгових умовах за Списком № 2) у період з 1 січня 1992 року по 10 жовтня 2017 року врегульовувалось Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до ст. 12 № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, […].
Згідно п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, яка була чинною до 1 квітня 2015 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; […].
2 березня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ (набув чинності 1 квітня 2015 року), яким абз. 1 п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII викладено в редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, […].
Отже, Законом № 213-VІІІ, крім іншого, збільшено кількість необхідного страхового стажу, передбаченого п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, для набуття права на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 чоловікам з 25 років до 30 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 Рішення).
Згідно п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Враховуючи наведене, суд висновує, що для призначення певній особі (чоловіку) пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 пенсійний орган має констатувати, крім іншого, наявність у цієї особи (чоловіка) загального страхового стажу не менш ніж 25 років (а не 30 років, як про це зазначає ГУ ПФУ в Харківській області).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Як вбачається з довідки РС-право, відповідачем встановлено наявність у ОСОБА_1 страхового стажу у загальній кількості 23 роки 3 місяці 10 днів (а.с. 25, 63).
При цьому до страхового стажу позивача Головним управлінням не було зараховано періоди:
• навчання ОСОБА_1 в ПТУ № 36 м. Дружківка - з 1 вересня 1985 року по 6 липня 1988 року;
• робота в Будівельно-монтажному кооперативі «Северметалл» (Крайня Північ, РСФСР у складі СРСР) - з 21 лютого 1991 року по 9 грудня 1991 року;
• робота в Господарській асоціації «ЛАЧ» (Крайня Північ, РСФСР у складі СРСР, РФ) - з 9 грудня 1991 року по 1 липня 1992 року;
• робота в ТОВ «ВЕНА» (Крайня Північ, РФ) - з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року.
Вирішуючи питання щодо правомірності не зарахування до страхового стажу позивача періоду його навчання в ПТУ № 36 м. Дружківка, суд виходить з наступного.
Підставою не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його навчання в ПТУ з 1 вересня 1985 року по 6 липня 1988 року слугувало те, що у дипломі серії НОМЕР_1 зазначене прізвище « ОСОБА_2 », яке не відповідає прізвищу, наведеному у паспорті заявника - « ОСОБА_3 ».
Як вбачається з матеріалів справи, у дипломі серії НОМЕР_1 від 12 липня 1988 року, виданому Професійно-технічним училищем № 36 м. Дружківка, зазначено, що даний диплом виданий ОСОБА_1 (українською мовою) ( ОСОБА_4 (російською мовою), про те, що останній навчався в даному училищі з 1 вересня 1985 року по 12 липня 1988 року за професією електрогазозварник, присвоєна кваліфікація електрогазозварник третього розряду (а.с. 31, 61).
У національному паспорті позивача (паспорт громадянина України) № НОМЕР_3 від 30 жовтня 2019 року зазначено прізвище, ім'я та по батькові (українською мовою): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).
Отже, прізвище, вказане у паспорті позивача (українською мовою), та прізвище, вказане у дипломі № НОМЕР_6 від 12 липня 1988 року (українською мовою) мають відмінності: голосна буква у другому складі прізвища у першому випадку: «и», у другому: «і».
Разом із цим суд зазначає, що матеріали справи не містять копії паспорта позивача, який був діючим станом на час видачі позивачеві диплому № НОМЕР_6 від 12 липня 1988 року (діючий станом на час розгляду даної справи паспорт ОСОБА_1 виданий у 30 жовтня 2019 року), у зв'язку із чим суд позбавлений можливості встановити - чи мав паспорт позивача, дійсний у 1988 році, варіант викладення його особистих даних українською мовою і яка саме літера («і» чи «и») була зазначена у прізвище позивача у тому паспорті.
Суд вважає за необхідне зазначити, що питання перекладу імен / прізвищ на території радянських республік з російської мови на національну (та навпаки) не було чітко врегульовано на той час, а тому, на переконання суду, наявність довільних перекладів прізвищ/імен з російської на українську мову зі зміною, зокрема, співзвучних голосних (і/и, є/е та ін.) в іменах/прізвищах не є помилкою, яка обов'язково тягне за собою визнання документів, в яких наведена співзвучна голосна літера, такими, що не належать особі - за умови, що інші надані цією особою документи свідчать в тій чи іншій мірі (прямо чи опосередковано), що документ, в якому наведено прізвище чи ім'я, що має відмінність від імені/прізвища, вказаних у діючих документах, підтверджують належність даного документа визначеній особі.
Як вбачається з інших наданих позивачем документів, зокрема, трудової книжки серія НОМЕР_2 від 12 липня 1988 року, виданої на ім'я (російською мовою) « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 (належність якої позивачу не викликала у відповідача сумнівів), перший запис в ній має наступний зміст (російською мовою: «Учеба в СПТУ-36 г. Дружковка с 01.09.1985 г по 06.07.1988 г; підстава: Диплом» (а.с. 26, 56).
Враховуючи наведене, суд висновує, що диплом серії НОМЕР_1 від 12 липня 1988 року, виданий Професійно-технічним училищем № 36, м. Дружківка, належить саме позивачу, ОСОБА_1 .
Також суд вважає за необхідне зазначити, що під час дослідження наявних у справі матеріалів судом встановлено, що жодних додаткових документів на підтвердження належності ОСОБА_1 диплому серії НОМЕР_1 від 12 липня 1988 року, відповідач позивачу не пропонував надати (докази на підтвердження зворотного ГУ ПФУ в Харківській області суду не надано).
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що в даному випадку не врахування відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком диплому НОМЕР_1 від 12 липня 1988 року, виданого Професійно-технічним училищем № 36, м. Дружківка, у зв'язку із зазначенням у ньому поряд з російським варіантом імені особи, якій його видано « ОСОБА_4 » українського варіанту - « ОСОБА_1 », який відрізняється на одну голосну літеру у другому складі прізвища («і» / «и») від прізвища, вказаного у паспорті позивача « ОСОБА_1 » - є надмірним формалізмом з боку відповідача.
Як наслідок, не врахування ГУ ПФУ в Харківській області до страхового стажу позивача періоду його навчання з 1 вересня 1985 року по 12 липня 1988 року Професійно-технічному училищі № 36 м. Дружківка - є протиправним.
Надаючи оцінку не зарахуванню до страхового стажу позивача періодів його роботи з 21 лютого 1991 року по 8 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 1 липня 1992 року, суд виходить з такого.
Як зазначалось вище, згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених н а п і д с т а в і ц и х д о к у м е н т і в до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із ч. 4 вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII (яким врегульовувався порядок обліку трудового стажу станом у 1991 - 1992 роки) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (п.1).
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, н а я в н і в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, за періоди д о впровадження в Україні персоніфікованого пенсійного обліку основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує трудовий/страховий стаж, є трудова книжка.
Як вбачається з трудової книжки позивача, з 21 лютого 1991 року по 9 грудня 1991 року він працював Будівельно-монтажному кооперативі «Северметалл» (Крайня Північ, РСФСР у складі СРСР), з 9 грудня 1991 року по 1 липня 1992 року - в Господарській асоціації «ЛАЧ» (Крайня Північ, РФ) (а.с. 27, 57).
Відмовляючи у зарахуванні зазначених періодів до страхового стажу позивача, відповідач зазначив, що ці періоди не підлягають врахуванню «оскільки відсутня інформація відповідно до постанови Кабінетом Міністрів України № 562 від 16 травня 2025 року».
Жодної конкретизації щодо «інформації, яка відсутня» - відповідачем не наведено ані у спірному рішенні, ані у відзиві на позов.
Як зазначалось вище, згідно із ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, к р і м в и п а д к і в, передбачених цим Законом.
25 квітня 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон № 3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 3674-ІХ), який набрав чинності 23 червня 2024 року.
Підпунктом 3 п. 2 розділу І Закону № 3674-ІХ Закон № 1058-IV доповнено, зокрема, ст. 24-1 «Періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу», відповідно до ч. 1 якої періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ч. 2 даної статті періоди трудової діяльності д о 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. (абз. 1). У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. (абз. 2). […]».
16 травня 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» (набрала чинності 20 травня 2025 року, надалі - Порядок № 562), якою затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу.
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку він визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах. У разі укладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, періоди трудової діяльності особи в будь-якій республіці колишнього Союзу РСР (крім Української РСР) зараховуються до страхового стажу на умовах міжнародного договору.
Пунктом 2 Порядку № 562 встановлено, що термін «інші держави» означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належать Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, Російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР.
Згідно із п. 3 Порядку № 562 у разі, коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
Пункт 4 Порядку № 562 передбачає, що у разі, коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат. У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, к р і м в и п а д к і в відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди. […] Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі […], до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з у р а х у в а н н я м періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Частиною 1 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
25 листопада 2005 року постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з абз. 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 (тут і надалі в редакції, яка була чинною станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) заява про призначення, перерахунок, […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію пенсію) […] Заява про призначення, перерахунок пенсії, […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України […].
Як вбачається з додатку 1 до Порядку № 22-1, станом на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком форма заяви про призначення пенсії містить таблицю, в якій необхідно обрати відповідне твердження: «Пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01 січня 1992 року в республіках колишнього Союзу РСР: призначалась / не призначалась, отримую / не отримую».
Також вказана таблиця містить графи, які підлягають заповненню у випадку необхідності: «Інші відомості, необхідні для призначення (перерахунку, поновлення, продовження) пенсії, переведення з одного виду на інший».
Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача про призначення пенсії від 4 червня 2025 року не містить інформацію про те, що він не отримує пенсійні виплати у відповідній державі (в даному випадку - в російській федерації) та не може документально підтвердити нездійснення йому цією державою пенсійних виплат за періоди з 21 лютого 1991 року по 8 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року.
Доказів на підтвердження подання позивачем відповідачеві іншої (окремої) заяви, в якій зазначено про те, що позивач не отримує пенсійних виплат у російській федерації та не може документально підтвердити це, - матеріали справи не містять.
Виходячи із наведеного, суд висновує, що ОСОБА_1 не подавалась відповідачеві заява, в якій він вказав, що не отримує пенсійні виплати у російській федерації та не може документально підтвердити нездійснення російською федерацією пенсійних виплат йому за періоди з 21 лютого 1991 року по 8 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року.
Як наслідок, наявних на розгляді у відповідача документів (заява про призначення пенсії та додані до неї документи) не було достатньо згідно із чинного на час розгляду заяви позивача про призначення пенсії законодавства для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 21 лютого 1991 року по 8 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Пунктом 1.8 розділу І Порядку № 22-1 встановлено, що у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, п и с ь м о в о повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). […].
Відповідно до п. 3.3 розділу ІІІ Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Також суд зазначає, що 17 лютого 2022 року Верховною Радою України був прийнятий закон № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (набрав чинності 15 грудня 2023 року, далі - Закон № 2073-ІХ), який відповідно до ст. 1 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-ІХ: адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п. 1); адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб) (п. 3); адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи (п. 5); […] особа - фізична особа […], (п. 8); процедурна дія - дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті (п. 9); процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті (п. 10); […].
З аналізу ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-ІХ слідує, що дія вказаного закону розповсюджується і на процедуру розгляду органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073-ІХ принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 2073-IX адміністративний орган забезпечує належність та п о в н о т у з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2073-ІХ адміністративний орган зобов'язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов'язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Згідно зі ст. 17 Закону № 2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі д о прийняття адміністративного акта, який може н е г а т и в н о вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи (ч. 1). Адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків (ч. 2). Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи (ч. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 2073-IX учасники адміністративного провадження (в тому числі особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов'язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону № 2073-IX) мають право: 1) отримувати від адміністративного органу роз'яснення щодо порядку здійснення адміністративного провадження, а також щодо змісту своїх прав та обов'язків у межах адміністративного провадження, визначених законом; 2) брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників; 3) ознайомлюватися з матеріалами справи […] отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, вчинені (прийняті) під час здійснення адміністративного провадження; 4) бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, д о прийняття адміністративного акта, який може н е г а т и в н о вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника; 5) отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи; […] 7) подавати клопотання про: […] в) витребування документів або відомостей, необхідних для розгляду та вирішення справи; […].
Згідно із ч. 2 цієї ж статті учасники адміністративного провадження зобов'язані: 1) подати до адміністративного органу у порядку, встановленому законом, наявні у них документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження; […] 4) сумлінно виконувати вимоги, встановлені цим Законом та іншими актами законодавства.
Частиною 1 ст. 47 Закону № 2073-IX становлено, що під час підготовки справи до розгляду та вирішення, […] адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: […] 2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта; […] 5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення, зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи; […].
Відповідно до ст. 52 Закону № 2073-IX адміністративний орган […] повинен неупереджено дослідити в с і обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження. Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів […].
Проаналізувавши наведені вище норми Закону № 2073-IX, Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1, суд висновує, що відповідач при розгляді заяви позивача про призначення пенсії від 4 червня 2025 року та доданих до неї документів мав роз'яснити останньому про необхідність подання заяви, в якій, зокрема, вказати про те, що ОСОБА_1 не отримує пенсійних виплат у російській федерації та не може документально підтвердити нездійснення цією державою пенсійних виплат йому за періоди з 21 лютого 1991 року по 8 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про необхідність надати заяву про призначення пенсії у формі, наведеної у додатку 1 до Порядку № 22-1 (в редакції, станом на час звернення із заявою про призначення пенсії), або надати додаткову заяву, в якій окремо зазначити відомості про те, що він не отримує пенсійних виплат у російській федерації та не може документально підтвердити нездійснення цією державою пенсійних виплат йому за періоди з 21 лютого 1991 року по 8 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року.
Отже, відповідачем не виконані належним чином приписи Закону № 2073-IX та Порядку № 22-1, що мало своїм наслідком не зарахування до страхового стажу зазначених періодів його роботи.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 1 січня 1992 року по 1 липня 1992 року та з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року, суд виходить з такого.
Як вбачається з трудової книжки позивача, з 1 січня 1992 року по 1 липня 1992 року ОСОБА_1 працював в Господарській асоціації «ЛАЧ» (Крайня Північ, РФ), з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року - в ТОВ «ВЕНА» (Крайня Північ, РФ) (а.с. 27, 57).
Відмовляючи у зарахуванні зазначених періодів до страхового стажу позивача, відповідач зазначив, що ці періоди не підлягають врахуванню внаслідок припинення з 19 червня 2023 року дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Підпунктом 9 п. 2 розділу І Закону № 3674-ІХ розділ ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV був доповнений п. 5-1, відповідно до якого періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом № 3674-ІХ за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.».
Відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", […] міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону № 1788-XII у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
13 березня 1992 року була укладена Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення (набрала чинності 13 березня 1992 року), зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (надалі - Угода).
Відповідно до ст. 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно зі ст. 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання законної сили вказаної угоди. […].
Частиною 1 ст. 13 Угоди визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї,
направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до п. 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376(зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Повідомленням від 10 січня 2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10 січня 2023 року, Міністерство юстиції України підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.
Також суд зазначає, що 11 червня 2022 року російською федерацією було прийнято закон № 175-ФЗ (мовою оригіналу) "О денонсации Российской Федерацией Соглашения о гарантиях прав граждан государств - участников Содружества Независимых Государств в области пенсионного обеспечения", який відповідно до ст. 2 вказаного закону набрав чинності 30 червня 2022 року.
Отже, відповідно до ст. 13 Угоди від 13 березня 1992року російська федерація з 1 січня 2023 року не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та російською федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів, а саме - російської федерації, з 1 січня 2023 року.
Внаслідок виходу з вказаної угоди України, Угода для України припинила свою дію щодо взаємовідносин України з іншими державами-учасницями вказаної Угоди з 19 червня 2023 року.
Таким чином, станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії (4 червня 2025 року) та прийняття відповідачем спірного рішення (12 червня 2025 року) дія Угоди для України була припинена.
Разом із цим відповідно до ч. 2 ст. 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в р а з і в и х о д у із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи, а також врахувавши, що трудовий стаж на території російської федерації у періоди з 1 січня 1992 року по 30 червня 1992 року та з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року був набутий позивачем під час дії Угоди, суд висновує, що позивач мав законні сподівання на врахування цих періодів роботи до його трудового/страхового стажу при призначенні пенсії.
Беручи до уваги наведене, а також те, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про його трудову діяльність на території російської федерації у періоди з 1 січня 1992 року по 30 червня 1992 року та з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року жодних зауважень щодо відповідності цих записів вимогам законодавства відповідачем не наведено, враховуючи приписи ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, суд висновує, що вказані періоди роботи позивача згідно із чинним законодавством підлягали зарахуванню до його страхового (трудового) стажу.
Разом із цим відповідачем зазначені періоди протиправно не були зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоду його роботи з 13 липня 1988 року по 2 листопада 1988 року, суд зазначає, що відповідачем не наведені підстави не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 зазначеного періоду.
Згідно із записами у трудовій книжці позивача, у вказаний період він працював в Дружківському ордену Леніна машинобудівельному заводі ім. 50-річчя Радянської України електрозварником ручної зварки (а.с. 26, 56).
Як зазначалось вище, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком за Списком № 2 призначається працівникам, зайнятим повний робочий день [1] на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України [2], та за результатами атестації робочих місць [3], - після досягнення 55 років [4] і за наявності страхового стажу […] не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах [6]. […].
При вирішенні питання щодо віднесення роботи/професії позивача, за якою він працював у вказаний період, до Списку № 2, суд виходить з такого.
Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), (п. 3) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи.
Як вбачається зі Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (чинний з 22 серпня 1956 року по 25 січня 1991 року), професія «електрозварник» (яким є в т.ч. і електрозварник ручної зварки) включена у цей список (розділ XXXII «Загальні професії»).
Разом із цим однією із вимог для призначення пенсії за Списком № 2, наведених у п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, є умова здійснення визначеної роботи протягом повного робочого дня.
Трудова книжка позивача не містить відомостей про те, що у вказаний період він працював електрозварником ручної зварки повний робочий день.
Як зазначалось вище, згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Довідка ОК-5 не містить відомостей щодо спецстажу позивача за вказаний період.
Згідно з п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, - уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Як зазначено вище, трудова книжка позивача не містить відомостей про зайнятість позивача у вказаний період повний робочий день.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії від 4 червня 2025 року уточнююча довідка не надавалась.
Відповідно, період роботи з 13 липня 1988 року по 2 листопада 1988 року на підставі наданих ОСОБА_1 документів не підлягав зарахуванню відповідачем до пільгового стажу останнього за Списком № 2.
Суд зазначає, що згідно з п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п. 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок № 18-1), цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Згідно із п. 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років за заявою особи (п. 11), яка звертається до Комісії з наміром підтвердити певний (пільговий) стаж її роботи через управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення відповідачем позивачеві повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження того, що у вказаний період він працював електрозварником ручної зварки повний робочий день та про можливість підтвердження пільгового стажу (у випадку неможливості надати уточнюючу довідку) у порядку, передбаченому Порядком № 637 та Порядком № 18-1.
Отже, відповідачем не виконані належним чином норми Закону № 2073-IX та Порядку № 22-1 і в цій частині.
Щодо не врахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів його навчання з 1 вересня 1985 року по 6 липня 1988 року та періоду служби в армії з 10 листопада 1988 року по 5 грудня 1990 року, суд зазначає таке.
Як встановлено судом, позивач з 1 вересня 1985 року по 6 липня 1988 року навчався в середньому профтехучилищі № 36 м. Дружківка Донецької області; здобув професію «електрогазозварник» (а.с. 31, 61).
У період з 10 листопада 1988 року по 5 грудня 1990 року проходив військову службу в армії (а.с. 32).
Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання в професійно-технічному учбовому закладі зараховується в трудовий стаж учня, слухача, у тому числі в стаж роботи за фахом, яка надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу по придбаній професії не перевищує 3 місяці.
Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до переліку видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено військову службу
Приписами ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби […] зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, […] особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, питання про зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів його навчання у середньому профтехучилищі № 36 та проходження строкової військової служби підлягає вирішенню п і с л я вирішення питання про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 13 липня 1988 року по 2 листопада 1988 року в Дружківському ордену Леніна машинобудівельному заводі ім. 50-річчя Радянської України.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів його роботи з 21 лютого 1991 року по 8 грудня 1991 року в Будівельно-монтажному кооперативі «Северметалл» (Крайня Північ, РСФСР у складі СРСР, РФ) та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року в Господарській асоціації «ЛАЧ» (Крайня Північ, РФ), суд зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки позивача у вказані періоди він працював газоелектрозварником / електрогазозварником (а.с. 27, 57).
Відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України СРСР від 26 січня 1991 року № 10 (чинний з 26 січня 1991 року по 10 березня 1994 року), до вказаного списку включена професія / робота: код 23200000-19756, електрогазозварники, зайняті на різанні та ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Трудова книжка позивача не містить відомостей про те, що у вказані періоди він виконував роботу електрогазозварника, зайнятого на різанні та ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також що він був зайнятий на вказаних роботах повний робочий день.
Довідка ОК-5 (персоніфіковані відомості) не містить відомостей щодо спецстажу позивача за вказаний період.
Уточнююча довідка, передбачена п. 20 Порядку № 637, щодо вказаних періодів позивачем разом із заявою про призначення пенсії не подавалась.
Також суд зазначає, що пільговий стаж є частиною страхового стажу.
Як зазначалось вище, позивачем згідно із Порядком № 562 не подавалась заява про те, що він не отримує пенсійних виплат у в російській федерації та не може документально підтвердити нездійснення йому цією державою пенсійних виплат за періоди з 21 лютого 1991 року по 8 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року.
Враховуючи наведене, періоди з 21 лютого 1991 року по 8 грудня 1991 року та з 9 грудня 1991 року по 31 грудня 1991 року не підлягали зарахуванню відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 2 на підставі наданих ОСОБА_1 документів.
При цьому суд повторно наголошує, що відповідачем не направлялось позивачу письмове повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження того, що у вказані періоди він працював електрогазозварником повний робочий день та про можливість підтвердження пільгового стажу (у випадку неможливості надати уточнюючу довідку) у порядку, передбаченому Порядком № 637 та Порядком № 18-1.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 1 січня 1992 року по 30 червня 1992 року в Господарській асоціації «ЛАЧ» (Крайня Північ, РФ) та з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВЕГ» (Крайня Північ, РФ), суд зазначає таке.
Відповідно до трудової книжки позивача у вказані періоди він працював електрогазозварником (а.с. 27, 57).
Як зазначалось вище, відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України СРСР від 26 січня 1991 року № 10 (чинний в Україні з 26 січня 1991 року по 10 березня 1994 року, в РФ - протягом всього періоду, тобто з 1 січня 1992 року по 10 червня 1995 року), до вказаного списку включена професія/робота: код 23200000-19756, електрогазозварники, зайняті на різанні та ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Трудова книжка позивача не містить відомостей про те, що у вказаний період він виконував роботу електрогазозварника, зайнятого на різанні та ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також що він був зайнятий на вказаних роботах повний робочий день.
Довідка ОК-5 не містить відомостей щодо спецстажу позивача за вказаний період.
Уточнююча довідка, передбачена п. 20 Порядку № 637, щодо вказаних періодів позивачем разом із заявою про призначення пенсії не подавалась.
Враховуючи наведене, періоди з 1 січня 1992 року по 30 червня 1992 року та з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року не підлягали зарахуванню відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 2 на підставі наданих ОСОБА_1 документів.
При цьому суд знов наголошує, що відповідачем не направлялось позивачу письмове повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження того, що у вказані періоди він працював електрогазозварником повний робочий день та про можливість підтвердження пільгового стажу (у випадку неможливості надати уточнюючу довідку) у порядку, передбаченому Порядком № 637 та Порядком № 18-1.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи в АТЗТ (ПАТ) «ВЕСКО» з 28 травня 1999 року по 3 березня 2014 року та з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року, суд виходить з наступного.
Підставою не врахування ГУ ПФУ в Харківській області вказаного періоду до пільгового стажу позивача за Списком № 2 було те, що посада, яка вказана в пільговій довідці від 13 травня 2025 року № 175 («електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням») не відповідає посаді, яка зазначена в трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Як вбачається з трудової книжки позивача, у вказані періоди він був прийнятий на роботу за посадою «електрогазозварник» (а.с. 28, 58).
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13 травня 2025 року № 175, виданої АТЗТ «Веско», ОСОБА_1 за період з 28 травня 1999 року по 3 березня 2014 року (14 років 9 місяців 6 днів) та з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року (0 років 1 місяць 29 днів) виконував загальні професії (у всіх галузях господарства) за посадою «електрогазозварник, зайнятий різанням та ручним зварюванням», що передбачена Списком № 2 переліку професій і посад працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, мають право на пільгову пенсію, розділ ХХХІІІ код 33 Постанови 36 від 16 січня 2003 року.
Атестація проводилась: наказ № 90 від 13 червня 1995 року, наказ № 368 від 12 липня 2000 року, наказ № 553 від 11 жовтня 2005 року, наказ № 1135/1 від 8 жовтня 2008 року, наказ № 639 від 31 жовтня 2013 року (а.с. 33-34).
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 12 липня 1988 року отримана спеціальність (професія) «електрогазозварник» (а.с. 31, 61).
Саме за цією спеціальністю він був прийнятий на роботу до АТЗТ «ВЕСКО».
Разом із цим Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», містить назву: «СПИСОК 2 виробництв, р о б і т, професій, посад і показників, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Пунктом 33 розділу ХХХІІІ передбачено «електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням».
На переконання суду, у довідці вказана професія позивача «електрогазозварник», при цьому наведено уточнення щодо характеру виконуваної позивачем на вказаній посаді р о б о т и (зайнятий різанням та ручним зварюванням).
Враховуючи наведене, суд висновує про помилковість висновку відповідача про відмінності назв професій, вказаних у трудовій книжці ОСОБА_1 та в уточнюючій довідці.
Крім цього, як вже неодноразово зазначалось судом, згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж (в т.ч. на пільгових умовах) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, […].
Указом Президента України «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» від 4 травня 1998року № 401/98 постановлено Кабінету Міністрів України у місячний строк: розробити і затвердити комплекс заходів щодо поетапного впровадження, протягом 1998-2000 років,
у Пенсійному фонді України автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування та передбачити їх фінансування в межах бюджету цього Фонду на 1998-2000 роки; підготувати і затвердити Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування.
На виконання зазначеного Указу постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794), а також встановлено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; […].
Відповідно до п. 10 Положення № 794 роботодавці зобов'язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; […].
Згідно із п. 16 Положення № 794 на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, […], в якій відображені, в тому числі, відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на п і л ь г о в и х умовах.
Відповідно до п. 5 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1), Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату […].
Як вбачається з довідки за формою ОК-5 (персоніфіковані відомості), вказана довідка містить відомості про спецстаж позивача (тобто, відомостей про те, що у вказані періоди позивач працював повний робочий день за професіями (на роботах), віднесених до Списку № 2) (працедавцем визначено у звіті за кодом обліку спецстажу «ЗП3013Б1» (а.с. 66).
Відповідно до Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до закону (додаток 3 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 року № 4, код підстави ЗП3013Б1 проставляється щодо працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, ГУ ПФУ в Харківській області протиправно не зарахувало до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоди його роботи в АТЗТ (ПАТ) «ВЕСКО» з 28 травня 1999 року по 3 березня 2014 року та з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року.
Враховуючи встановлені судом обставини, керуючись наведеними у рішенні нормами права, суд приходить до висновку, що спірне рішення прийнято ГУ ПФУ в Харківській області із порушенням принципів адміністративної процедури, наведених у Законі № 2073-ІХ, а також без дотримання ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, п.п. 1.8, 3.3, 4.7 Порядку № 22-1, а тому підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду не спростовують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року (заява 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з приписів ч.ч. 1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, […] від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 242 КАС України у разі скасування […] індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Керуючись наведеними нормативно-правовими приписами, враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 4 червня 2025 року - із зарахуванням:
• до страхового стажу періодів:
навчання в СПТУ № 36 м. Дружківка з 1 вересня 1985 року по 6 липня 1988 року,
роботи в Господарській асоціації «ЛАЧ» з 1 січня 1992 року по 30 червня 1992 року та в ТОВ «ВЕНА» з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року;
• до пільгового стажу за Списком № 2 періодів:
роботи з АТЗТ (ПАТ) «ВЕСКО» з 28 травня 1999 року по 3 березня 2014 року та з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року,
а також із урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, із дотриманням норм Закону № 2073-ІХ, ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV та приписів п.п. 1.8, 3.3, 4.7 Порядку № 22-1 (тобто, із роз'ясненням необхідності надання додаткових документів, роз'ясненням порядку отримання зазначених документів та т.і.).
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з квитанцією від 18 червня 2025 року № 7 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у загальній сумі 1 211,20 грн (а.с. 44, 75).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог […].
Разом із цим згідно з ч. 8 ст. 139 КАС України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене нормативно-правові приписи, беручи до уваги, що основні позовні вимоги позивача за висновком суду є такими, що підлягають задоволенню (визнання протиправним та скасування рішення), а позовні вимоги, у задоволенні яких суд вирішив відмовити, є похідними позовними вимогами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в повному розмірі, тобто у розмірі 1 211,20 грн.
Враховуючи наведене нормативно-правові приписи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 052630004958 від 12 червня 2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 4 червня 2025 року із зарахуванням:
• до його страхового стажу періодів: з 1 вересня 1985 року по 6 липня 1988 року, з 1 січня 1992 року по 30 червня 1992 року, з 1 липня 1992 року по 10 червня 1995 року;
• до пільгового стажу за Списком № 2 періодів: з 28 травня 1999 року по 3 березня 2014 року, з 24 квітня 2015 року по 22 червня 2015 року;
а також із урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, із дотриманням норм Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ, ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та приписів п.п. 1.8, 3.3, 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна