про залишення позовної заяви без розгляду
25 березня 2026 рокуСправа № 160/35214/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
за участі секретаря судового засіданняЛінчук С.В.,
за участі: позивача: представника відповідача: представника третьої особи: не прибув Росітюк Н.М. Кім Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» Кім Ганни Володимирівни про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» про визнання протиправним та скасування рішення,-
11.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 10.12.2025 року через систему "Електронний суд" позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 "Про проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз.Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району".
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відсутні обмеження у використанні земель та переліки земельних ділянок, щодо яких встановлено такі обмеження (землі водного фонду, землі лісогосподарського призначення) із зазначенням розмірів які узгоджуються з розмірами які містяться у ВК та ЗК; відсутня інформація про дренажно - паводковий канал (ДПК) Лівобережний; ДПК Одинківський і як наслідок відсутність інформації про землю водного фонду, щодо цих двох ДПК, ПЗС, водоохоронні зони із зазначенням конкретних розмірів вказаних ДПК; відсутні відомості про отримання погоджених проектів від Офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області, щодо робіт (у т.ч. будівельних) на землях водного фонду, ПЗС та взагалі на запланованій (запроектованій) ділянці у цілому; на зазначено про те, що спірна земельна ділянка повністю заболочена, замість цього вказано лише про знаходження заболочених ділянок площею 0,72 га; не враховано наявність у запроектованій ділянці землі лісогосподарського призначення; невідповідність генеральному плану від 2007 (далі - ГП) міста; не вказано про необхідність та обов'язковість у проведенні будівельних робіт, відповідно вимог СНиП ІІІ-10-75 (Благоустройство територій, розділ 10, п. 1.6), що підлягає зняттю родючий шар ґрунту потужністю 20 см з послідуючим використанням для потреб зеленого будівництва (відсутні умови (проектні рішення)), щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення; відсутнє проектне рішення для захисту території від затоплення; не зазначено про те, що наявний ДПК Лівобережний по контуру (оконтурює) територію протяжністю 1,13 км.; відсутнє проектне рішення згідно ст.88 ВК про створення ПЗС: навколо ДПК Одинковського, ДПК Лівобережного у розмірі мінімум 25 метрів шириною по обох берегах; у розмірі мінімум 25 метрів шириною для каналу Лівобережного; у розмірі мінімум 100 метрів шириною для озера Московського; відсутні проектні рішення, згідно яких буде здійснено спіл усіх дерев, кущів, знищення іншої рослинності на спірній ділянці, у т.ч. дерев на земельних ділянках водного фонду, землі лісогосподарського призначення; недотримання господарських режимів у межах природоохоронної території водоохоронної зони; ділянка покрита рослинністю (дерева, кущі і т.п.); наявна необхідність захисту проектної території від затоплення, при цьому не наведені проектні рішення, яким чином це буде втілено; не враховано ст.87 ВК, щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об'єктів для загального водокористування; не здійснено заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу та їх збереження в рамках постанови КМУ від 1.08.06 №1045 "Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів та квітників у населених пунктах" та Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 10.04.06 №105 "Про затвердження правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України"; не проведена інвентаризація зелених насаджень та їх охорону (відповідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.12.01 №226 "Про затвердження інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України" та ЗУ "Про рослинний світ"; не дотримано санітарно - захисних зон, санітарних розривів та озеленення санітарно - захисних зон у відповідності до ДСП 173-96 "державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів". Відповідачем затверджувались лише проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур - Нижньодніпровського району". Затвердження проекту не є тотожнім затвердженню саме водоохоронної зони та ПЗС озера Московського - це дві різні юридичні процесуальні дії, які не потрібно ототожнювати. Близький за змістом висновок міститься у постанові ВС від 3.06.25 справа 904/1084/24. Рішення не містить у собі данні про ДПК Лівобережний, також відсутні водоохоронні зони, ПЗС вказаних водних об'єктів, у т.ч. такі данні відсутні по каналу Лівобережному та ДПК Одинківському, також відсутня інформація про заболоченні ділянки, їх розмір на спірній ділянці. Відсутність розмірів водоохоронної зони, ПЗС відносно водних об'єктів які знаходяться як на запроектованій території так і впритул до території. Не враховано у Рішенні наявність державної землі лісогосподарського призначення. Земельна ділянка в межах ДПТ, знаходиться в межах території Смарагдової мережі UA0000093 Dniprovske Reservoir. Територія проектування відноситься до природоохоронних територій та об'єктів. Невідповідність рішення змісту як генерального плану так і плану зонування міста. Не враховувано громадських інтересів. Здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам МД, порушує суспільні інтереси, а тому є необхідним, у т.ч. проведення обговорення проекту рішення з громадськістю, у т.ч. шляхом громадських слухань проекту рішення (у т.ч. на підставі ст. 48 ЗУ "Про землеустрій"). Як позивачу відомо, такі слухання не були проведенні. Рішення не містять відомостей про зміну функціонального призначення території. Запроектована ділянка є фактично ділянкою земель природоохоронного (рекреаційного) фонду, земель водного фонду, земель лісогосподарського призначення та земля є заболоченою та з високим рівнем ґрунтових вод. Яким чином відбулась зміна цільового призначення на забудову - рішення у собі не містить. Щодо інженерно-технічних заходів цивільного захисту, у т.ч. відсутні у рішенні укриття (бомбосховища) у пішій доступності. Такі заходи передбачені у ДБН Б.1.1-5, але відсутні у рішенні. Правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними. Оскільки оскаржуваний адміністративний акт (у формі рішення) негативно впливає на моє право і законний інтерес як члена територіальної громади та інших осіб (членів територіальної громади), то відповідач як адміністративний орган був зобов'язаний мотивувати своє рішення. Позивач наголошує на формальній важливості мотивувальної частини адміністративного акту. На думку позивача, враховуючи той факт, що оскаржуваний адміністративний акт повинен був мати мотивувальну частину, а вони відсутня, то є достатні підстави для визнання протиправним оскаржуваного рішення. Незадоволення громадськості та громадської організації ГО "Громадський контроль" забудовою берега озера.
У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 заявлені клопотання про визнання поважною причиною пропуску звернення до суду з позовом та поновлення вказаного строку; про розгляд справи за правилами загального позовного провадження без участі позивача.
Аргументи клопотання щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду зводяться до того, що про рішення дізнався позивач дізнався 11.06.2025 року отримавши відповідь ДМР Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів відділ забезпечення доступу до публічної інформації, до якої було залучено частину рішення, іншу частину отримав 13.06.2025 року. Саме з вказаної дати стало відомо про рішення. Більш того, рішення: по правовій природі є детальним планом території у розрізі 2010 року, а тому на нього не розповсюджується строк звернення до суду, оскільки із сталої судової практики ВС таке незаконне рішення є триваючим порушенням. Наприклад, постанова ВС від 17.9.25 справа 540/1989/20: "З огляду на нормативний характер розпорядження про затвердження детального плану території, вимоги про дотримання шестимісячного строку звернення до суду (частина друга статті 122 КАС України) до такого акта не застосовуються, адже предметом контролю є загальнообов'язкові приписи, розраховані на багаторазове застосування, що виключає припинення можливості судового контролю через сплив строку звернення"; спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу (п.83 постанови ВПВС від 15.9.20 справа 469/1044/17, п.п. 145-149 від 11.6.24 справа 925/1133/18). Відповідно до правової позиції ВПВС викладеної у постанові від 11.12.18 справа 810/1224/17, у чинному законодавстві України не визначено поняття "триваюче правопорушення". Разом з тим, за загальноприйнятим у теорії права визначенням, триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов'язків або виявлення правопорушення. До аналогічних висновків дійшов ВС у постановах від 11.4.18 справа 804/401/17, від 23.11.18 справа 489/4756/16, від 11.11.19 справа 487/4899/15, від 30.1.20 справа 133/1173/17, від 28.4.20 справа 822/973/17, від 15.5.20 справа 361/6571/16 вказавши, що триваюче правопорушення проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Згідно практики ВС триваюче правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Також, положення ч.2 ст.122 КАС слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №464/2638/17 та 28.11.2018 у справі № 815/2311/15. Отже, враховуючи чинність рішення та його протиправність, позивач вважає, що станом на момент звернення до суду не припинили існувати підстави для звернення до суду, а тому згідно ч.2 ст.122 КАС строк звернення не є пропущеним.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
16.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду означену позовну заяву було залишено без руху та надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн.
В установлений строк ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 року позивач усунув недоліків позовної заяви.
26.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №160/35214/25 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Судом також зазначено, що правова оцінка про дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, буде надана судом під час розгляду даної справи. Запропоновано ОСОБА_1 та Дніпровській міської раді: подати до суду пояснення щодо наявності ознак нормативного-правового або ненормативно-правового характеру рішенню Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 "Про проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району". Зобов'язано Дніпровську міську раду: подати до суду письмові та вмотивовані пояснення чи реалізоване рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 "Про проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз.Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району". Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 27.01.2025 року.
19.01.2026 року від представника Дніпровської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень. Аналізуючи доводи, наведені позивачем, не вбачається причинно-наслідкового зв'язку з переліченими порушеннями та його порушеними правами. Також не менш важливим та таким, що потребує оцінки суду, є той факт, що позивач, будучи мешканцем відповідної територіальної громади, звернувся з даним позовом лише через 16 років після ухвалення оспорюваного рішення. При цьому позивач жодним чином не обґрунтовує причин такого тривалого невжиття заходів захисту своїх прав та не пояснює, чому саме на даний час, а не раніше, він вважає свої права порушеними. Фактично обґрунтовуючи позов посиланням на порушення Орхуської конвенції та екологічного законодавства, позивач не доводить, у чому саме полягає актуальне та реальне порушення його прав чи законних інтересів. Відтак виникає обґрунтоване питання щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між ухваленням оспорюваного рішення у 2010 році та заявленими позивачем порушеннями, на які він посилається лише через значний проміжок часу, що суперечить принципам правової визначеності та добросовісності учасників правовідносин. Разом з цим, захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Отже, обов'язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно із преамбулою до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. На думку представника відповідача, позивач не є особою, яка відповідно до положень Орхуської Конвенції, законодавства України, а також своєї діяльності має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства. Відтак, на переконання відповідача, не заслуговують на увагу доводи позивача, як одна з підстав подання позовної заяви до суду, щодо необхідності захисту його екологічних прав, адже такі доводи не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, частиною якого є Орхуська Конвенція. До того ж, ключовим елементом права на звернення до суду є наявність факту порушення або реальної загрози порушення права чи інтересу позивача, а також зв'язку між таким порушенням і діями (бездіяльністю) відповідача. У поданому позові відсутні докази порушення особистих або майнових прав позивача. Позов базується на загальних міркуваннях щодо порушення екологічної безпеки, без належного зв'язку з правами конкретного позивача. Навіть у разі умовного припущення, що спірне рішення є таким, яке винесено з порушеннями законодавства, позивач не обґрунтував, яким чином це рішення порушує саме його особисті або майнові права, а також не довів причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям цього рішення та можливим порушенням таких прав. Іншими словами, оскаржуване рішення: є актом індивідуальної дії, адресованим конкретному суб'єкту; не встановлює прав чи обов'язків для позивача; не змінює його правового статусу; не створює для нього жодних юридичних наслідків. Сам по собі оспорюване рішення не породжує автоматичного втручання у права третіх осіб, а отже, не може розглядатися як такий, що безпосередньо впливає на права позивача. Отже, позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях про загальні порушення законодавства, але: не підтверджено факту порушення конкретного права позивача; не доведено зв'язку між потенційними порушеннями і особою позивача; відсутні належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження особистої заінтересованості у вирішенні спору. В проектній документації розробленої Як вже було зазначено вище компетентним органом щодо юридичного статусу спірного водного об'єкту було зазначено, що сучасне озеро Московське - це штучно створений об'єкт внаслідок будівництва Лівобережного каналу для формування території житлового масиву Фрунзиський. При цьому, морфометричні характеристики каналу Лівобережний та його розширеного плеса оз. Московське співвідносяться з малими річками. Проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району», який затверджений рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 має низьку погоджень та висновків, зокрема, від: Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей від 05.02.2007 року № 583/2; Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровської області від 20.04.2007 року № 4-138-9-1; Дніпропетровської міської санітарно-епідемічної станції від 05.03.2007 року № 2-1/1304; Головного архітектурно-планувального управління міської ради від 29.05.2007 року № 09/1986; Дніпропетровського обласного виробничого управління водного господарства від 28.03.2007 року; Дніпропетровського обласного головного управління земельних ресурсів від 13.06.2007 року № 61/В-ю. Таким чином, в проекті землеустрою розміри прибережно захисної смуги повністю відповідають Порядку № 486 та ст. 88 Водного кодексу України, а тому, твердження позивача є помилковими та надуманими. Окрім того, генеральним проектувальником був ДРПВ Інститут «Дніпродніпроводгосп». Та в проекті розробником було зазначено, що канал Лівобережний штучного походження, побудований для відведення повіерхневих і дренажних вод з розгалуженої системи проток ДПК Одинковський та озеро Московське уявляє з себе штучну водойму після побудови каналу Лівобережний. Відтак, позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що ґрунтується на припущеннях і спрямована на дезорієнтацію суду. Оспорюване рішення є законним та прийнятим з дотриманням усіх вимог законодавства, чинного на момент його ухвалення. Доводи позивача, викладені у позовній заяві, носять виключно декларативний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для задоволення позову. Основним аргументом позивача є твердження про нібито невідповідність спірного рішення вимогам водного, земельного та іншого законодавства. Водночас позивачем повністю ігнорується той факт, що оспорюване рішення було прийнято у 2010 році. Відтак застосування до спірних правовідносин норм законодавства у редакції, чинній станом на сьогодні, є неправомірним та суперечить принципу дії закону в часі. Представник відповідача звертає увагу суду, що станом на 2010 рік положення Водного кодексу України передбачали можливість встановлення меж прибережних захисних смуг для водних об'єктів, розташованих у межах населених пунктів, відповідно до проєкту водоохоронної зони з урахуванням конкретних умов, що склалися. При цьому нормативні розміри прибережних захисних смуг (100, 50, 25 метрів) могли змінюватися та визначалися саме на підставі такого проєкту. Більше того, оспорюваним рішенням фактично було затверджено проєкт водоохоронної зони, який отримав усі необхідні погодження та висновки компетентних органів, зокрема щодо цінності земельної ділянки, її місця розташування, правового статусу та інших істотних характеристик. Відповідними висновками встановлено, що після здійснення будівництва Лівобережного каналу під час будівництва ж/м Фрунзеський водний об'єкт (озеро Московське) набув статусу перетвореного водного об'єкта, створеного штучним шляхом, що також має істотне значення для правильного вирішення спору. Голослівні твердження позивача про те, що відповідний проєкт не був затверджений, зокрема регіональним офісом водних ресурсів, є щонайменше необґрунтованими. Позивач вкотре не враховує, що на момент ухвалення оспорюваного рішення такого органу не існувало, а повноваження у сфері погодження проєктної документації були покладені на інші уповноважені державні органи. Крім того, відповіді інших компетентних органів, на які посилається позивач як на докази незаконності оспорюваного рішення, також не можуть братися судом до уваги, оскільки відповідні органи та порядок надання таких висновків на момент виникнення спірних правовідносин були відсутні. Таким чином, посилання позивача на документи та висновки органів, створених або наділених відповідними повноваженнями вже після ухвалення спірного рішення, є безпідставними та не можуть свідчити про його незаконність. Дніпровська міська рада на підтвердження законності оспорюваного рішення надала до суду усі документи, які слугували підставою для його прийняття оспорюваного рішення, зокрема проєкт водоохоронної зони. З аналізу означеного проєкту фактично випливає законність прийняття спірного рішення та його відповідність вимогам законодавства, чинного на момент його ухвалення. З огляду на що доводи позивача про незаконність оспорюваного рішення спростовуються належними та допустимими доказами, поданими Дніпровською міською радою до суду. Тому, водний об'єкт має статус каналу, а не озера, до нього не застосовуються вимоги щодо встановлення прибережної захисної смуги. Відтак оскаржуване рішення жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача. Таким чином в позові немає обґрунтувань, чим саме оскаржуване рішення як наслідок впливає на права та обов'язки позивача. Оскільки саме наслідки тих чи інших дій можуть свідчити про порушення прав, але лише в результаті протиправних дій чи рішень, які суперечать законодавству або порушують норми діючого законодавства особи, до якої звернено позов.
27.01.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про доповнення підстав до позову, в якому позивач зазначив, що оскаржуване рішення, додана до нього технічна документація свідчить, що на момент прийняття рішення спірна ділянка не була винесена /закріплена в натурі (на місцевості), їй не було присвоєно кадастровий номер, що підтверджується також ДМР у відзиві. У тексті рішення відсутні відомості про точні розміри (площу) та цільове призначення ділянки, кадастровий номер і т.п., що передається під будівництво. Таким чином, прийнято рішення щодо об'єкта, який юридично не існував як сформована земельна ділянка, що є грубим порушенням земельного законодавства та свідчить про невизначеність предмета регулювання. На сьогодні на території дії оскаржуваного рішення сформована інша земельна ділянка площею 19,4287 га з кадастровим номером 1210100000:01:496:0028. Тим самим, ділянка за оскаржуваним рішенням входить до земельної ділянки 1210100000:01:496:0028. Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 14.01.2026 року №В-60/1-0.191-33/6-26 (далі - лист) повідомила, що: «Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 19,4287 га з кадастровим номером 1210100000:01:496:0028, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, перебуває в оренді ТОВ «Балівська виробничо-будівельна компанія». Дата державної реєстрації речового права - 30.08.2021. До того ж, спірним рішенням не враховано обмеження із встановленням сервітуту, тобто без погодження з відповідними експлуатуючими організаціями енергосистем та без відображення охоронних зон енергетики у технічній документації, що створює загрозу життю та здоров'ю людей та суперечить нормам безпеки.
28.01.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач зазначив, що відповідач у додаткових пояснення у справі від 9.2.26 (аркуш 5): «Спірне рішення спрямоване не на невизначене коло осіб, а на конкретних суб'єктів правовідносин, а саме: землекористувача відповідної земельної ділянки; органи, які здійснюють погодження та реалізацію проектної документації; уповноважені органи у сфері містобудування, земельних та водних відносин, залучені саме до цього проекту. Таким чином, рішення не встановлює загальних правил для всіх громадян чи суб'єктів господарювання, а адресується індивідуально визначеним учасникам конкретних правовідносин. Рішення Дніпровської міської ради прийняте з метою затвердження конкретного проекту водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в частині конкретної земельної ділянки та вичерпує свою дію моментом затвердження та реалізації відповідного проекту. Після реалізації затвердженого проекту рішення не створює нових правових наслідків для інших осіб чи ситуацій, що є типовою ознакою акта індивідуальної дії. Іншими словами, оскаржуване рішення не встановлює загальних норм поведінки, не змінює та не доповнює правовий режим водоохоронних зон у цілому. Навпаки, воно є реалізацією норм чинного законодавства щодо конкретного водного об'єкта та конкретної земельної ділянки. Отже, рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення за адресою: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району»: має конкретний об'єкт та територіальні межі; спрямоване на визначене коло осіб; вичерпує свою дію фактом реалізації, а відтак є актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим актом». Пояснення: тезис відповідача «спрямоване не на невизначене коло осіб, а на конкретних суб'єктів правовідносин» не відповідає дійсності, як приклад це пункт 5 містобудівних умов та обмежень для проектування об'єктів будівництва від 18.04.2024 року виданих на ім'я особи яка відсутня у спірному рішенні, а саме ТОВ «Балівська виробничо будівельна компанія», а саме: «- прибережні захисні смуги - Частина запитуваної ділянки розташована в межах водоохоронної зони та прибережної захисної смуги плеса Ломівського (проєкт водоохоронної зони та прибережної захисної смуги водного об'єкта в районі зазначеної земельної ділянки затверджений рішенням міської ради від 28.04.2010 №73/56».
09.02.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд: визнати поважними означені причини неподання позивачем до суду розглянутих доказів та встановити додатковий строк для долучення. Долучити до справи сканкопії: рішення №176-8/VIІ від 24.3.17 Дніпропетровською обласною радою прийнято «Про затвердження проекту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області»; фото: «Ключова територія регіональної екомережі Дніпропетровської області місто Дніпро»; лист Департаменту екології та природних ресурсів від 31.1.24 №3-345/0/261-24.
09.02.2026 року від представника Дніпровської міської ради до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено про наступне. Так, предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року № 73/56 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району». Рішення міської ради про затвердження проєкту водоохоронної зони та прибережної захисної смуги озера Московське в районі відведення конкретної земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення за адресою: м. Дніпро, вул. Замполіта Бєляєва, Амур-Нижньодніпровський район, має такі ознаки: у рішенні чітко ідентифіковано водний об'єкт (озеро Московське); визначено локальну територію - район відведення конкретної земельної ділянки; зазначено цільове призначення - будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення; фактично рішення прийняте в межах окремої містобудівної та землевпорядної ситуації, а не як загальне правило для всієї території міста або всіх водних об'єктів. Спірне рішення спрямоване не на невизначене коло осіб, а на конкретних суб'єктів правовідносин, а саме: землекористувача відповідної земельної ділянки; органи, які здійснюють погодження та реалізацію проєктної документації; уповноважені органи у сфері містобудування, земельних та водних відносин, залучені саме до цього проєкту. Таким чином, рішення не встановлює загальних правил для всіх громадян чи суб'єктів господарювання, а адресується індивідуально визначеним учасникам конкретних правовідносин. Рішення Дніпровської міської ради прийняте з метою затвердження конкретного проєкту водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в частині конкретної земельної ділянки та вичерпує свою дію моментом затвердження та реалізації відповідного проєкту. Після реалізації затвердженого проєкту рішення не створює нових правових наслідків для інших осіб чи ситуацій, що є типовою ознакою акта індивідуальної дії. Іншими словами, оскаржуване рішення не встановлює загальних норм поведінки, не змінює та не доповнює правовий режим водоохоронних зон у цілому. Навпаки, воно є реалізацією норм чинного законодавства щодо конкретного водного об'єкта та конкретної земельної ділянки. Отже, рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року № 73/56 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення за адресою: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району»: має конкретний об'єкт та територіальні межі; спрямоване на визначене коло осіб; вичерпує свою дію фактом реалізації, а відтак є актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим актом. Не можливо залишити поза увагою і той факт, що позивач по суті не міг не знати про існування оспорюваного рішення, оскільки саме позивач же на протязі тривалого часу звертається до суду з тими чи іншими позовами, які так чи інакше стосуються спірного водного об'єкту. Тобто, позивач вже на протязі тривалого часу здійснює ретельний контроль за діяльності відповідача, проте, не зважаючи на дані обставини позивач звернувся до суду з позовом с порушення строку звернення. відповідач вважає за необхідним заявити клопотання про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду. Відтак, представник відповідача просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДМР від 28.04.2010 року № 73/56 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району»; в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
11.02.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд Долучити до справи сканкопію містобудівних умов та обмежень для проектування об'єктів будівництва від 18.4.2024 року реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:9339-6031-6426-8081.
11.02.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання представника Дніпровської міської ради Росітюк Наталії Миколаївни про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія», юридична адреса: просп. Дмитра Яворницького, буд. 1-А, оф. 713, код ЄДРПОУ 43308160. Заяву та клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано інформацію у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вул. Святослава Хороброго, 3, м. Київ, 03151, е-mail: land@land.gov.ua тел. (044) 299 35 31: про дату реєстрації у Державному земельному кадастрі території (земельної ділянки) згідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз.Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району»; графічні матеріали з нанесенням зареєстрованих обмежень станом на 28.04.2010 року, пов'язані із встановленням сервітуту на площі 0,0540 га - право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій по земельній ділянці згідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району» та земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:01:496:0028 з відповідними. Витребувано інформацію у Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 01038699, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 39-А, місто Дніпро, 49044, телефон (056)7450244, е-mail: dnipro_ovg@meta.ua), Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428, вулиця Філософська, будинок 39-А, телефон (056)7428444, е-mail: dnipropetrovsk@land.gov.ua), Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 37454258, проспект Дмитра Яворницького буд.75, м. Дніпро, 49000, тел. 380567443158, е-mail: aktivy@dniprorada.gov.ua): на якій відстані до озера Московського (після перейменування плесо Ломівське), каналу Лівобережного знаходиться земельна ділянка за рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району»; який розмір (ширина) земель водного фонду озера Московського (після перейменування плесо Ломівське), каналу Лівобережного (АНД район місто Дніпропетровськ) було встановлено станом на 28.04.2010 року; який розмір площі накладення (перетину) меж земельної ділянки за рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району» та землі водного фонду озера Московського (після перейменування плесо Ломівське) та Лівобережного каналу. Витребувано у Південно-східне міжрегіональне Управління лісового та мисливського господарства, електронна пошта (вул. Набережна Перемоги, 38, м. Дніпро, 49094, е-mail: info@se.forest.gov.ua тел. (056) 722-25-05): графічні матеріали земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:496:0028 згідно до яких можливо встановити станом на 28.04.2010 року орієнтовний перетин такої ділянки з землею Обухівського лісництва філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» орієнтовна площа перетину 0,2 га. Витребувано у Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75): докази проведення державної експертизи проектів землеустрою «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району»; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району; витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, обмежень у використанні території для містобудівних потреб у межах розташованої земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району; генеральний план міста Дніпропетровська, плану зонування території (зонінг) міста Дніпропетровська діючі станом на 28.04.2010 року. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 02.03.2026 року.
03.03.2026 року від представника Дніпровської міської ради до суду надійшло клопотання, в якому представник відповідача зазначила, що на виконання вимог ухвали суду Дніпровська міська рада надає лист Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами ДМР від 27.02.2026 № 3/15-77 з додатками. Щодо іншої частини витребуваних документів, то вони потребують додаткового часу для з'ясування, у зв'язку з чим просить суд надати додатковий час. До означеного клопотання долучено копію листа від 27.02.2026 № 3/15-77 з додатками.
03.03.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд визнати поважними пропуск строку подання доказів та поновити йому вказаний строк; долучити до справи: відповідь Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру; заяву від 6.2.26 В-44/2-0.212-110/6-26; заяву ОСОБА_1 про надання інформації від 26.1.26 до Дніпровської міської ради; відповідь Дніпровської міської ради від 17.2.26 №8/10-3.
04.03.2026 року від представника третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» до суду надійшло пояснення щодо позову або відзиву, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Правова позиція представника третьої особи зводиться до того, що ТОВ "БВБК" є правомірним та добросовісним орендарем земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:01:496:0028 по вул. Широка, 1 у місті Дніпро. Право оренди такої ділянки належить ТОВ "БВБК" на підставі договору оренди від 27 серпня 2021, укладеного за результатами земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності, оформлених протоколом № 10/08. За умовами укладеного договору оренди та офіційних відомостей Державного земельного кадастру, у строкове платне користування третьої особи передано земельну ділянку для будівництва багатоквартирних житлових будинків з об'єктами громадського призначення, яка розташована по вул. Широкій,1 (Амур-Нижньодніпровський район), цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ) 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної інфраструктури), з кадастровим номером 1210100000:01:496:0028 (п. 1), загальною площею 19,4287 га (п.2) Категорія землі згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України: землі житлової та громадської забудови. Цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ): 02.10 (для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торговорозважальної інфраструктури). Функціональне використання (вид використання): для будівництва багатоквартирних житлових будинків з об'єктами громадського призначення. Договір укладено на десять років (п. 8). Земельна ділянка передається в оренду: для будівництва багатоквартирних житлових будинків з об'єктами громадського призначення (п. 15). Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1216025302021 від 27.05.2021 року, який є невід'ємною частиною договору оренди, земельна ділянка сформована та зареєстрована відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.07.2006 року, складеного ТОВ "Геоматика". Відомості Державного земельного кадастру щодо цільового призначення та категорії земельної ділянки повністю відповідають умовам договору оренди - дана земельна ділянка відноситься до категорії земель громадської та житлової забудови, призначена для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури з 2006 року. До дня укладення договору оренди із третьою особою вказана земельна ділянка відкрито використовувалась саме за її цільовим призначенням, знаходиться в межах житлової забудови, та в період з 20.07.2007 перебувала у користуванні ДП "Проком", договір із яким було розірвано на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 по справі № 904/5542/17, та якому так само була передана в оренду для проектування та будівництва з подальшою експлуатацією забудови. Станом на день отримання ТОВ "БВБК" права оренди земельної ділянки щодо останньої було чинним рішення Дніпровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 "Про проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурноспортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Беляєва АмурНижньодніпровського району". Оскаржуване позивачем рішення було прийнято 16 років тому, вичерпало свою дію виконанням, та про нього позивачу було достовірно відомо принаймні з 03.02.2025 року, після отримання листа Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №8/21-27 "Про надання інформації", яким на звернення ОСОБА_1 було надано заяву ТОВ "БВБК" про видачу містобудівних умов та обмежень, а також самі містобудівні умови та обмеження (реєстраційний номер MU01:9339-6031-6426-8081), видані 18.04.2024 року із посиланням на оскаржуване рішення. Вказаний лист разом із додатками було додано ОСОБА_1 до позовної заяви про скасування містобудівних умов та обмежень, яка сформована ОСОБА_1 засобами підсистеми Електронний суд ЄСІТС 07.04.2025 та розглядалась у межах справи №160/10193/25. Вказані містобудівні умови та обмеження із реєстраційним номером MU01:9339-6031-6426-8081 подані ОСОБА_1 також і в межах даної справи разом із клопотанням від 10.02.2026 в обґрунтування порушення його прав із посиланням саме на п.5, згідно якого зазначено: "прибережні захисні смуги - Частина запитуваної ділянки розташована в межах водоохоронної зони та прибережної захисної смуги плеса Ломівського (проєкт водоохоронної зони та прибережної захисної смуги водного об'єкта в районі зазначеної земельної ділянкизатверджений рішенням міської ради від 28.04.2010 № 73/56). Отже, ТОВ "БВБК" просить суд залишити позов ОСОБА_1 без розгляду. Також, представник третьої особи вказує, що за змістом оскаржуваного рішення, ним було затверджено проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Беляєва Амур-Нижньодніпровський район, і дане рішення не містить правових норм, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин та розраховані на тривале застосування. Крім того, знову ж таки, дане рішення прийнято 16 років тому, і якщо протягом всього цього часу воно не порушувало прав позивача, то не зрозуміло, що змінилось наразі. З позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається взагалі обґрунтування наявності порушення його власного права та можливості поновлення такого права скасуванням рішення міської ради від 28.04.2010, а підстави позову зводяться до викладення не пов'язаних між собою припущень та прирівнюють проект, затверджений оспорюваним рішення, до проекту будівництва (позивачем вказано про відсутність інвентаризації зелених насаджень, відсутність заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу та їх збереження, відсутність запроектованого захисту від затоплення, недотримання санітарно-захисних зон для планування та забудови території, зазначено про землі лісогосподарського призначення місце розташування яких невідоме, не вказано про необхідність та обов'язковість зняття родючого грунту при виконанні будівельних робіт; зазначається про неприпустимість забудови, невідповідність намірам забудови, тощо). Натомість, як підтверджується наданими Дніпровською міською радою, зокрема, погодженням Державного управління навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області від 20.04.2007 № 4-138-9-1 "Щодо проекту "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі вул. Замполіта Беляєва", висновком Дніпропетровського обласного виробничого управління водного господарства щодо розгляду робочого проекту "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга озера Московського в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Беляєва Амур-Нижньодніпровського району", висновком Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 13.06.2007 № 61/В-Ю щодо проекту водоохоронної зони та захисної смуги оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення за адресою: вул. Замполіта Беляєва Амур-Нижньодніпровського району, згідно яких складений проект відповідає Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженому постановою КМУ № 72 від 24.01.2002 та погоджений в повному обсязі. Пунктом 5 даного Порядку в редакції на день затвердження проекту було визначено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад. За наявності всіх необхідних погоджень та позитивних висновків, підстав для відмови у затвердженні проекту у відповідача просто не було, а доводи позивача про те, що проект не було погоджено не відповідають дійсності. Крім того, згідно затвердженого проекту (сторінка 5), водоохоронна зона та прибережна захисна смуга ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення Дніпропетровського МВСК "АМУР", уточнена по матеріалам державної топозйомки М1:1000 на дату виконання проекту, відповідає і є невід'ємною частиною раніше розробленого проекту "Прибережна захисна смуга і водоохоронна зона в районі ж/м Фрунзенский-3 (між вул. Широка та Замполіта Беляєва), що також тільки підтверджує, що були відсутні підстави для відмови у затвердженні проекту. Щодо відсутності у проекті визначення відповідних обмежень для ДПК Лівобережний - такі твердження позивача спростовуються самим проектом, який містить відповідні розділи, присвячені о. Московському та каналу Лівобережний, які знаходились в межах проекту розробки. За змістом позову в частині викладення його підстав позивач постійно ототожнює прийняте рішення із детальним планом територій, проте така підміна понять є хибною. До прийняття Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у 2011 році, в тому числі і на час розроблення проекту, затвердженого оспорюваним рішенням, визначення терміну "детальний план території" надавалось Законом України "Про планування і забудову територій", згідно якого детальним планом територій визначалась містобудівна документація, що визначає зонування територій, розташування червоних ліній, інших ліній регулювання забудови, зон, у яких встановлюються планувальні обмеження, розміщення та функціональне призначення об'єктів містобудування, види забудови для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів. У вказаний період детальний план території (стаття 13 ЗУ "Про планування і забудову територій") розроблявся згідно з генеральним планом населеного пункту та визначав: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами. Очевидно, що затверджений оспорюваним рішенням проект не може бути визнаний детальним планом територій, що повністю спростовує помилкові твердження позивача. Позивач зазначає про те, що до спірної земельної ділянки увійшли землі лісогосподарського призначення площею 0,2 га (відповідь Південно - Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 13.02.25 та ухвала АНД суду м. Дніпра від 01.09.2025 по справі № 199/11768/25, проте предметом спору в даному випадку є правомірність рішення Дніпровської міської ради щодо затвердження проекту водоохоронної зони, тоді як в межах водоохоронної зони існування земельних ділянок лісогосподарського призначення виключається. Позивачем переплутано правову суть рішення про затвердження проекту водоохоронної зони та проекту будівництва. Так, рішення про затвердження проекту водоохоронної зони не містить і не може містити відомостей про "запланований об'єкт будівництва", зміну цільового призначення на забудову, про розміщення укриття, тощо.
Також, 04.03.2026 року від представника третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Аргументи даного клопотання зводяться до того, що позивачем рішення було прийнято 16 років тому, вичерпало свою дію виконанням, та про нього позивачу було достовірно відомо принаймні з 03.02.2025 року, після отримання листа Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №8/21-27 "Про надання інформації", яким на звернення ОСОБА_1 було надано заяву ТОВ "БВБК" про видачу містобудівних умов та обмежень, а також самі містобудівні умови та обмеження (реєстраційний номер MU01:9339-6031-6426-8081), видані 18.04.2024 року із посиланням на оскаржуване рішення. Вказаний лист разом із додатками було додано ОСОБА_1 до позовної заяви про скасування містобудівних умов та обмежень, яка сформована ОСОБА_1 засобами підсистеми Електронний суд ЄСІТС 07.04.2025 року та розглядалась Дніпропетровським окружним адміністративним судом у межах справи №160/10193/25. Доводи позивача про те, що він дізнався про оскаржуване рішення лише у червні 2025 року не відповідають дійсності. Видані ТОВ "БВБК" містобудівні умови та обмеження, затвердженні наказом Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №145 від 18.04.2024 року із реєстраційним номером MU01:9339-6031-6426-8081 подані ОСОБА_1 також і в межах даної справи разом із клопотанням від 10.02.2026 року в обґрунтування порушення його прав із посиланням саме на п.5 таких умов, згідно якого "прибережні захисні смуги - Частина запитуваної ділянки розташована в межах водоохоронної зони та прибережної захисної смуги плеса Ломівського (проєкт водоохоронної зони та прибережної захисної смуги водного об'єкта в районі зазначеної земельної ділянки затверджений рішенням міської ради від 28.04.2010 року №73/56). Звертаючись до суду із позовною заявою, в якій позивач просить суд поновити йому строк звернення до суду за оскарженням акту індивідуальної дії, прийнятого за 16 років до звернення до суду, останній вводить суд в оману вказуючи, що про оскаржуване рішення дізнався 11.06.2025 року, що, як і численні інші факти, свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами. Відтак, представник третьої особи просить суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 160/35214/25 без розгляду.
04.03.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів (детального плану території), в якому позивач просить суд до справи сканкопію розділу «Охорона навколишнього природного середовища» детального плану території в межах вулиць Широкої та Бєляєва.
04.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду Витребувати у ОСОБА_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 26.03.2026 року.
25.03.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові пояснення у справі щодо дотримання строку звернення до суду, в яких позивачем зазначено наступне. На виконання ухвали суду від 04.03.2026 року позивач повідомляє, що позиція щодо дотримання строків звернення до суду, викладена у позові є незмінною (аркуш 10, розділ «Строк звернення до адміністративного суду»). Позивач додатково наголосив, що рішення має ознаки нормативно-правового акта, а зафіксоване порушення є триваючим, тому строк звернення до суду не може бути обмежений згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України (у редакції постанови ВС від 17.09.2025 у справі № 540/1989/20). Отже, позивач вважає повторне дублювання аргументів недоцільним та просить суд розцінювати викладені у позові обґрунтування.
У судове засідання 25.03.2026 року прибули представник відповідача та представник третьої особи.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи підтримала свою правову позицію, яка висловлена у клопотанні щодо залишення позовної заяві без розгляду.
Представник відповідача підтримала клопотання представника третьої особи та просила дану позовну заяву залишити без розгляду.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.04.2010 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №73/56 "Про проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз.Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району".
У даному рішенні міська рада відзначила таке. З метою запобігання забрудненню і засміченню рік Дніпра та Самари Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом "Дніпродіпроводгосп" на замовлення управління з екології Дніпропетровської міської ради розроблено проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Беляєва Амур - Нижньодніпровського району". Ширина прибережної захисної смуги становить 25 м, що погоджено з усіма службами. Керуючись Земельним та Водним кодексами України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою контролю за додержанням режиму використання території водоохоронної зони р. Дніпро, використання технічної документації із встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг у схемах землевпорядження, комплексного використання водних і земельних ресурсів, а також при розробці водоохоронних заходів, оформленні документів на земельні ділянки, розташовані у водоохоронних зонах, з урахуванням висновків відповідних служб, міська рада вирішила:
1. Затвердити проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Беляєва Амур-Нижньодніпровського району» (додається).
2. Зобов'язати Дніпропетровський міський веслувальний спортивний клуб «Амур» (код ЄДРПОУ 25840161) забезпечити:
2.1. Дотримання вимог, встановлених проектом (п. 1 цього рішення).
2.2. Виконання умов, викладених у висновку Дніпропетровського обласного управління водного господарства від 28.03.07.
2.3. У тримісячний строк з моменту прийняття цього рішення виконання топографо-геодезичних робіт із встановлення в натурі (на місцевості) меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення за адресою: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району, відповідно до проекту (п. 1 цього рішення).
2.4. Закріплення меж водоохоронної зони і прибережної захисної смуги, встановлених в натурі, згідно з п. 2.3 цього рішення, залізобетонними стовпчиками з попереджувальними знаками (щитами), за прийнятою єдиною формою водоохоронних знаків відповідно до проекту (п. 1 цього рішення).
2.5. Реєстрацію зазначеної території у Державному земельному кадастрі, занесення її до містобудівного кадастру та надання у 10-денний термін до земельного управління Дніпропетровської міської ради відомостей про виконання цих дій.
3. Визначити як природоохоронні з дати реєстрації у Державному земельному кадастрі: 3.1. Територію прибережної захисної смуги оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурноспортивного призначення за адресою: вул. Замполіта Бєляєва АмурНижньодніпровського району, у межах, встановлених у натурі (на місцевості), з режимом обмеженої господарської діяльності.
3.2. Територію водоохоронної зони оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення за адресою: вул. Замполіта Беляєва Амур-Нижньодніпровського району, у межах, встановлених в натурі (на місцевості), з режимом господарської діяльності, що регулюється.
4. Невиконання пп. 2 та 3 цього рішення тягне за собою втрату чинності рішення в цілому.
5. Самоврядний контроль за належним використанням території водоохоронної зони та прибережної захисної смуги оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурноспортивного призначення за адресою: вул. Замполіта Бєляєва АмурНижньодніпровського району відповідно до цього рішення та вимог чинного законодавства здійснюється Амур-Нижньодніпровською районною у місті радою та її виконавчим органом згідно з повноваженнями, визначеними міською радою.
6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин і охорони навколишнього середовища (Лупандін О.О.) та на виконавчий комітет міської ради.
У поданій до суду позовній заяві позивач стверджує, що28.04.10 міська рада прийняла рішення 73/56 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз.Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур - Нижньодніпровського району» (далі - рішення), згідно до чого ДМР затвердила відповідний проект, у якому в т.ч. зазначено: аркуш 7 проекту: 2. Загальні відомості про канал Лівобережний: «… ділянки під будівництво споруд фізкультурно - спортивного призначення основними водними об'єктами є канал Лівобережний та озеро Московське які є водоприймачами всієї системи протік і … у цьому районі»; аркуш 8: «Канал Лівобережний штучного походження, побудований для відведення поверхневих і … вод з розгалуженої системи проток ДПК Одинковський, природний стік з якої поруше- … будовою м. Дніпропетровськ. Довжина каналу 1.6 км, середня ширина 60 м. Глибина скла-… Озеро Московське до забудови житлового масиву Фрунзенський мало площу водного дзер- …, відмітка рівня води в меженний період складала 52,10 м. Це було мілководне озеро з … глибиною до 1,5 м. Після побудови каналу Лівобережний рівень води в ох. Московське знизився до відмітки 51.40-51-50 м - практично до НПР Дніпровського водосховища, в … площа водного дзеркала озера значно зменшилась. При підготовці території під забудову житлових масивів Фрунзенський-1 і Фрунзенський-3 канал Лівобережний і оз. Московське використовувалось в якості кар'єрів ґрунту, а самі житлові масиви розташовувались на бувшій акваторії озера. Таким чином в теперішній час озеро Московське уявляє з себе штучну водойму з площею водного дзеркала 10 га, його найбільша глибина 12.2 м, середня глибина 8.1 м, об'єм води … Довжина озера 0,96 км, найбільша ширина 0,3 км; аркуш 10 проекту: 3.4. Рослинність: «Внунтрішньоміська система озеленення в сполученні з рікою Дніпро, озерами і каналами впливають на мікроклімат міста. Правильне планування і розміщення зеленої зони з урахуванням орієнтації щодо сторін світу і переважного напрямку вітру дозволяють поліпшити мікрокліматичні умови міста. Затінення, яке утворюють крони дерев, пом'якшують радіаційний режим, зменшують прилив сонячної радіації. Деревні насадження помітно змінюють температурний режим міста. Температура повітря серед дерев і чагарників на 2…3 оС, а ґрунти на 10…15 оС нижче, ніж на відкритому місці. Відносна вологість підвищується на 20…30% і більше. Зелені насадження широко використовуються з метою вітрозахисту для пом'якшення мікрокліматичних умов у місті. У холодний період року серед насаджень створюється особливий радіаційний вітровий режим. Температура повітря тут вище в порівнянні з навколишнім середовищем. Для такого великого промислово - індустріального міста. Як Дніпропетровськ. Санітарно - захисна роль озеленення особливо велика. Зелень тут є потужним біологічним фільтром, що очищає повітря від диму, газів, пилу, кіптяви тощо. Кожне дерево поглинає з повітря 30…40 кг пилу й інших твердих речовин за рік. Зелені рослини в процесі своєї життєдіяльності виділяють кисень і поглинають вуглекислоту, що має важливе значення для оздоровлення міського середовища. Зелені насадження володіють фітонцидними властивостями. Убивають бактерії або гальмують їхній розвиток. Завдяки цьому повітря парків містить у 200 разів менше бактерій, ніж повітря вулиць. Зелені насадження ефективно використовуються при боротьбі із шумом. Так, листя крон дерев поглинають 26% шуму. Велика психофізіологічна і естетична роль озеленення»; аркуш 11 проекту: 4.1. Використання земельних ресурсів «За даними містобудівного кадастру зазначена земельна ділянка розташована у ландшафтно - рекреаційній зоні та межує з територією запланованої до забудови під житловий масив Фрунзенський-3. На ділянці водоохоронної зони, в районі розміщення ділянки під будівництво споруд фізкультурно - спортивного призначення Дніпропетровського МВСК «АМУР» забудови немає, крім огорожі їх залізобетонних плит, та недіючих металевих стовпів освітлювання. Уся площа ділянки складає 5096 м2, у т.ч. площа пзс складає 2613 м2. Загальна площа водоохоронної зони, що затверджується цим проектом - 4872 м2, в т.ч. ПЗС - 3464 м2; аркуш 11 проекту: 5.1. Водний режим: «Основним джерелом живлення каналу Лівобережний та озера Московське є талі снігові та дренажні води. - аркуш 13 проекту: 6.1. Обґрунтування, опис і упорядкування меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги: «Канал Лівобережний має важливе значення для відведення поверхневих і ґрунтових вод з території міської забудови, його русло частково штучного походження, а більшою частиною природного. Виходячи з цього канал Лівобережний віднесено до категорії малих річок, тому ширина прибережної захисної смуги прийнято встановити 25 м від урізу води (в межах водоохоронної зони). Межа водоохоронної зони каналу Лівобережного прийнята від урізу води шириною 35 м. Озеро Московське має площу водного дзеркала 10 га (більше 3 га), тому ширина прибережної захисної смуги прийнято встановити 50 м від урізу води (в межах охоронної зони). Межа водоохоронної зони озера Московського прийнята від урізу води шириною 60 м. Встановлення прибережної захисної смуги є одним з основних заходів, які спрямовані на поліпшення екологічного стану водних об'єктів». Тобто, як вважає позивач, таке рішення є протиправним.
Таким чином, вважаючи спірне рішення відповідача протиправним та безпідставним, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи по суті клопотання позивача про поновлення строку задля звернення до адміністративного суду та заявлене клопотання представником третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, п.1, 2, 5 ч.1 статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно із ч.3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Питання строків звернення до суду було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 17.09.2021 у справі № 420/473/20.
Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України - якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ст.264 КАС України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень.
Частинами 2, 3 вказаної статті передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Частиною шостою статті 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Згідно із частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Таким чином, визначальним для вирішення заявленого клопотання, є вирішення питання чи є рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 "Про проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз.Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району" нормативно-правовим актом.
У статті 4 КАС України визначено поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:
- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
- індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Регуляторна діяльність в Україні регламентується нормами спеціального законодавства - Законом України від 11.09.2003 №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №1160-IV). У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
регуляторний акт - це:
прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;
регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;
регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.
Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні наступні ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб'єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.
Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта також викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини), 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (пункт 4 мотивувальної частини).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі №9901/415/18 сформулювала наступну правову позицію:
«За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні до правозастосовних.
У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Ще однією визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності та персоніфікованості суб'єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб'єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляються права та обов'язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб'єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).
Крім того, необхідно вказати на таку особливістю нормативного акта як його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб'єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об'єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб'єктами, що беруть на себе права чи обов'язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу.
Тим часом ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб'єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов'язки. І об'єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб'єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта. Ще однією важливою ознакою нормативно-правового акта є неодноразовість його застосування. Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв'язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб'єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.
З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.»
Аналогічна позиція була висловлена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 9901/657/18 (П/9901/657/18), від 19.03.2019 у справі № 826/16994/15, від 09.04.2019 у справі № 9901/611/18, від 21.08.2019 у справі №9901/283/19, від 18.09.2019 у справі № 9901/284/19, від 19.02.2020 у справі №9901/307/19, від 13.05.2020 у справі № 9901/491/19, від 17.02.2021 у справі №9901/152/20, від 15.04.2021 у справі № 9901/104/20, від 06.10.2021 у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає наведену вище правову позицію застосовною і до справи, що розглядається.
Так, позивач наполягає на тому, що рішення є протиправним, згідно до наступного:
- відсутні обмеження у використанні земель та переліки земельних ділянок, щодо яких встановлено такі обмеження (землі водного фонду, землі лісогосподарського призначення) із зазначенням розмірів які узгоджуються з розмірами які містяться у ВК та ЗК;
- відсутня інформація про дренажно - паводковий канал (ДПК) Лівобережний; ДПК Одинківський і як наслідок відсутність інформації про землю водного фонду, щодо цих двох ДПК, ПЗС, водоохоронні зони із зазначенням конкретних розмірів вказаних ДПК;
- відсутні відомості про отримання погоджених проектів від Офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області, щодо робіт (у т.ч. будівельних) на землях водного фонду, ПЗС та взагалі на запланованій (запроектованій) ділянці у цілому;
- на зазначено про те, що спірна земельна ділянка повністю заболочена, замість цього вказано лише про знаходження заболочених ділянок площею 0,72 га;
- не враховано наявність у запроектованій ділянці землі лісогосподарського призначення; - невідповідність генеральному плану від 2007 (далі - ГП) міста;
- не вказано про необхідність та обов'язковість у проведенні будівельних робіт, відповідно вимог СНиП ІІІ-10-75 (Благоустройство територій, розділ 10, п. 1.6), що підлягає зняттю родючий шар ґрунту потужністю 20 см з послідуючим використанням для потреб зеленого будівництва (відсутні умови (проектні рішення)), щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення; - відсутнє проектне рішення для захисту території від затоплення; - не зазначено про те, що наявний ДПК Лівобережний по контуру (оконтурює) територію протяжністю 1,13 км.;
- відсутнє проектне рішення згідно ст.88 ВК про створення ПЗС: навколо ДПК Одинковського, ДПК Лівобережного у розмірі мінімум 25 метрів шириною по обох берегах; у розмірі мінімум 25 метрів шириною для каналу Лівобережного; у розмірі мінімум 100 метрів шириною для озера Московського; - відсутні проектні рішення, згідно яких буде здійснено спіл усіх дерев, кущів, знищення іншої рослинності на спірній ділянці, у т.ч. дерев на земельних ділянках водного фонду, землі лісогосподарського призначення;
- недотримання господарських режимів у межах природоохоронної території водоохоронної зони; - ділянка покрита рослинністю (дерева, кущі і т.п.);
- наявна необхідність захисту проектної території від затоплення, при цьому не наведені проектні рішення, яким чином це буде втілено; - не враховано ст.87 ВК, щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об'єктів для загального водокористування;
- не здійснено заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу та їх збереження в рамках постанови КМУ від 1.08.06 №1045 «Про затвердження порядку видалення дерев, кущів, газонів та квітників у населених пунктах» та Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 10.04.06 №105 «Про затвердження правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України»;
- не проведена інвентаризація зелених насаджень та їх охорону (відповідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.12.01 №226 «Про затвердження інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України» та ЗУ «Про рослинний світ»;
- не дотримано санітарно - захисних зон, санітарних розривів та озеленення санітарно - захисних зон у відповідності до ДСП 173-96 «державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів».
На сьогодні на території дії оскаржуваного рішення сформована інша земельна ділянка площею 19,4287 га з кадастровим номером 1210100000:01:496:0028. Тим самим, ділянка за оскаржуваним рішенням входить до земельної ділянки 1210100000:01:496:0028.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 14.1.26 №В-60/1-0.191-33/6-26 (далі - лист) повідомила, що: «Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 19,4287 га з кадастровим номером 1210100000:01:496:0028, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, перебуває в оренді ТОВ «БАЛІВСЬКА ВИРОБНИЧО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ». Дата державної реєстрації речового права - 30.08.2021.
Щодо вказаної земельної ділянки зареєстровані обмеження, пов'язані із встановленням сервітуту на площі 0,0540 га - право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій».
Отже, спірним рішенням не враховано обмеження із встановленням сервітуту, тобто без погодження з відповідними експлуатуючими організаціями енергосистем та без відображення охоронних зон енергетики у технічній документації, що створює загрозу життю та здоров'ю людей та суперечить нормам безпеки.
В той же час, з огляду на зміст оскаржуваного рішення, останнє:
у рішенні чітко ідентифіковано водний об'єкт (озеро Московське);
визначено локальну територію - район відведення конкретної земельної ділянки;
зазначено цільове призначення - будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення;
фактично рішення прийняте в межах окремої містобудівної та землевпорядної ситуації, а не як загальне правило для всієї території міста або всіх водних об'єктів.
Спірне рішення спрямоване не на невизначене коло осіб, а на конкретних суб'єктів правовідносин, а саме:
землекористувача відповідної земельної ділянки; органи, які здійснюють погодження та реалізацію проєктної документації;
уповноважені органи у сфері містобудування, земельних та водних відносин, залучені саме до цього проєкту.
Таким чином, рішення не встановлює загальних правил для всіх громадян чи суб'єктів господарювання, а адресується індивідуально визначеним учасникам конкретних правовідносин.
Рішення Дніпровської міської ради прийняте з метою затвердження конкретного проєкту водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в частині конкретної земельної ділянки та вичерпує свою дію моментом затвердження та реалізації відповідного проєкту.
Після реалізації затвердженого проєкту рішення не створює нових правових наслідків для інших осіб чи ситуацій, що є типовою ознакою акта індивідуальної дії.
Тобто, оскаржуване рішення не встановлює загальних норм поведінки, не змінює та не доповнює правовий режим водоохоронних зон у цілому.
Навпаки, воно є реалізацією норм чинного законодавства щодо конкретного водного об'єкта та конкретної земельної ділянки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року № 73/56 «Про проект «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення за адресою: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району»: має конкретний об'єкт та територіальні межі; спрямоване на визначене коло осіб; вичерпує свою дію фактом реалізації, а відтак є актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим актом.
Отже, виходячи з видової ознаки, суті, конкретного змісту та правової природи оскаржуваного рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 "Про проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз.Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району", таке є індивідуальним актом в розумінні п. 19 ч. 2 ст.4 КАС України та відповідно для оскарження останнього застосовується строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України.
Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 07.03.2025 року у справі № 380/23540/21, від 19.12.2024 року у справі № 990/303/24, від 24.04.2025 року у справі № 160/31497/23, що враховується судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Важливо зазначити, що строк оскарження може починатися не з моменту ухвалення рішення, а з того моменту, коли зацікавлена особа фактично дізналася про його існування і про наслідки для своїх прав.
Це має значення, коли рішення вже виконано, але для оскарження може бути достатньо самого факту, що рішення стосується певної території або водоохоронної зони.
У судовій практиці є декілька важливих моментів, коли строки оскарження рішення органів місцевого самоврядування можуть бути розглянуті судом.
Визначення моменту початку строку.
У справах, пов'язаних з оскарженням рішень міських рад (у тому числі щодо водоохоронних зон), часто спірним є питання, коли саме особа дізналася про порушення своїх прав.
Суд може враховувати: момент, коли особа отримала або могла отримати копію рішення.
Можливість поновлення строку.
У разі пропуску строку на оскарження, суд може поновити цей строк, якщо буде доведено, що особа не могла своєчасно дізнатися про порушення своїх прав з об'єктивних причин.
Так, у клопотанні щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду зводяться до того, що про рішення дізнався позивач дізнався 11.06.2025 року отримавши відповідь ДМР Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів відділ забезпечення доступу до публічної інформації, до якої було залучено частину рішення, іншу частину отримав 13.06.2025 року. Саме з вказаної дати стало відомо про рішення. Більш того, рішення: по правовій природі є детальним планом території у розрізі 2010 року, а тому на нього не розповсюджується строк звернення до суду, оскільки із сталої судової практики ВС таке незаконне рішення є триваючим порушенням. Отже, враховуючи чинність рішення та його протиправність, позивач вважає, що станом на момент звернення до суду не припинили існувати підстави для звернення до суду, а тому згідно ч.2 ст.122 КАС строк звернення не є пропущеним.
Разом з тим, як установлено судом під час розгляду даної справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 року у справі 160/10193/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балівська виробничо-будівельна компанія" про визнання протиправними дій та скасування рішення задоволено частково.
Суд вирішив.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради "Про затвердження містобудівних умов та обмежень" №145 від 18.04.2024.
Скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва наданні 18.04.2024 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Балівська виробничо-будівельна компанія", реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:9339-6031-64-26-8081.
Визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради з реєстрації поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Балівська виробничо-будівельна компанія" Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт на об?єкті П020240430594.
Скасувати реєстрацію Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт на об?єкті П020240430594.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Отже, у даному випадку суд вважає, що про рішення позивач дізнався ще 03.02.2025 року, після отримання листа Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №8/21-27 "Про надання інформації", яким на звернення ОСОБА_1 було надано заяву ТОВ "БВБК" про видачу містобудівних умов та обмежень, а також самі містобудівні умови та обмеження (реєстраційний номер MU01:9339-6031-6426-8081), видані 18.04.2024 року із посиланням на оскаржуване рішення від 28.04.2010 №73/56.
Вказаний лист разом із додатками було додано ОСОБА_1 до позовної заяви про скасування містобудівних умов та обмежень, яка сформована ОСОБА_1 засобами підсистеми Електронний суд ЄСІТС 07.04.2025 року та розглядалась Дніпропетровським окружним адміністративним судом у межах справи №160/10193/25.
Крім того, у клопотанні про долучення доказів, яке подано через систему «Електронний суд» - 03.03.2026 року позивач просить суд долучити до справи сканкопію розділу «Охорона навколишнього природного середовища» детального плану території в межах вулиць Широкої та Бєляєва.
У такому клопотанні позивач вказує наступне:
Позиція відповідача, що спірне рішення спрямоване не на невизначене коло осіб, а лише на Дніпропетровський МВСК «АМУР» не відповідає дійсності, оскільки спірне Рішення занесено (інтегроване) у т.ч. до Детального плану території в межах вулиць Широкої та Бєляєва розділ «Охорона навколишнього природного середовища» (2018, 2019) затверджено рішенням ДМР від 24.02.2021 №326/4 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Широкої та вул. Бєляєва (Амур-Нижньодніпровський район)». Згідно до чого вирішено: 1. Затвердити детальний план території у районі вул. Широкої та вул. Бєляєва. А саме:
аркуш 10 розділ 3. Оцінка стану навколишнього природного середовища та планувальні обмеження: «Південно - східна околиця територіях проектування частково потрапляє до меж водоохоронних зон оз. Московське. При цьому параметри водоохоронної зони та прибережної захисної смуги (на суміжній території) визначені з урахуванням матеріалів проекту «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга озеро Московське в районі відведення земельної ділянки від будівництво споруд фізкультурно - спортивного призначення по адресу: Замполіта Бєляєва Амур - Нижньодніпровського району» (Рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 №73/56). Окрім того, даним рішенням визначені параметри смуги відведення Одинківського каналу;
аркуш 12 « 3. Характеристика стану довкілля, умов життєдіяльності населення та стану його здоров'я на територіях, які ймовірно зазнають впливу.» Існуючі планувальні обмеження представлені: в межах ділянки проектування: - визначеною водоохоронною зоною та прибережною захисною смугою озера Московське, та смугою відводу Одинківського каналу, що затверджені рішенням Міської ради (28.04.2010 р., №73/56);
аркуш 15 « 4. Екологічні проблеми, у тому числі ризики впливу на здоров'я населення, які стосуються документа державного планування, зокрема щодо територій з природоохоронним статусом Природно-заповідний фонд За існуючим станом, безпосередньо в межах території що проектується об'єкти природно-заповідного фонду відсутні. У визначених межах наявна визначена природоохоронна ділянка водоохоронної зони та ПЗС озера Московське, що затверджена рішенням Міської ради (від 28.04.2010 №73/56).
При цьому, суд зазначає, що рішення ДМР від 24.02.2021 №326/4 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Широкої та вул. Бєляєва (Амур-Нижньодніпровський район)», в якому йдеться мова про спірне оскаржуване рішення від 28.04.2010 №73/56 опубліковано офіційно на сайті Дніпровської міської ради ще у 2021 році (https://dniprorada.gov.ua/uk/Widgets/GetWidgetContent?url=/WebSolution2/wsGetTextPublicDocument?pID=780442&pTextFileNumber=1&name=326/4).
Та про існування рішення ДМР від 24.02.2021 року №326/4 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Широкої та вул. Бєляєва (Амур-Нижньодніпровський район)», в якому йдеться мова про спірне оскаржуване рішення від 28.04.2010 №73/56 - суд вказує у судовому рішенні від 02.10.2025 року у справі №160/10193/25 - де позивачем є сам ОСОБА_1 .
Тобто у даному випадку суд вважає, що позивач не був позбавлений можливості отримати повний текст рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 - ще з 2021 року.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд вважає, що очевидним є те, що станом на 03.02.2025 року (факт отримання листа Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №8/21-27 "Про надання інформації") позивач вже дізнався про рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 та вважав, що останнє порушує його права та законні інтереси.
Так само, на думку суду можливо припустити, що позивач не був позбавлений можливості отримати повний текст рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 - ще з 2021 року. Так, про існування рішення ДМР від 24.02.2021 року №326/4 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Широкої та вул. Бєляєва (Амур-Нижньодніпровський район)», в якому йдеться мова про спірне оскаржуване рішення від 28.04.2010 №73/56 - суд вказує у судовому рішенні від 02.10.2025 року у справі №160/10193/25 - де позивачем є сам ОСОБА_1 .
При цьому зміст частини другої статті 122 КАС України свідчить про те, що процесуальний закон не пов'язує початок відліку означеного строку безпосередньо із моментом вручення (отримання) позивачем рішення суб'єкта владних повноважень.
Така правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 122 КАС України висловлена Верховним Судом у постанові суду від 30.07.2025 року у справі №420/6932/24.
Підсумовуючи викладене, суд висновує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що позивачем у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову не було надано до суду.
Оцінюючи аргументи позивача на предмет, в тому числі поважності пропуску строку звернення до суду, суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Ключовою є фраза "з поважних причин", а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Таким чином, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
У рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 Конституційний Суд України роз'яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain № 11681/85).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
За таких обставин, позивачем не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду із цим позовом, і що причини, що зумовили несвоєчасне звернення до суду, виникли протягом строку, який пропущено.
Суд також звертає увагу на те, що небажання позивача вчасно реалізувати процесуальні права та недоведення факту того, що можливість подання ним позовної заяви у визначені законом строки не залежали від його волевиявлення або було зумовлено вагомими та непереборними обставинами, свідчить про втрату можливості захисту порушених, на переконання позивача, прав у судовому порядку.
Такий підхід відповідає принципу правової визначеності (res judicata) як складової верховенства права, а також законності (заборони незастосування норми закону, яка відповідає критерію якості, передбачуваності та легітимної мети).
Цей висновок корелюється з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 13.02.2024 №140/9165/23, яку суд враховує в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Отже, не реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Суд вважає, що обґрунтування позивача зводяться щодо належності або щодо факту отримання спірного рішення або належності такого рішення до нормативно-правого акту, а отже не пропуску такого строку, натомість поважні підстави для його поновлення позивачем не зазначені, як і не встановленні останні судом.
Таким чином, з огляду на тривалий пропуск (більш ніж 15 років) позивачем строку звернення до суду, визначеного ст. 122 КАС України, ненадання останнім належних доказів поважності причин його пропуску, а відповідно відсутності підстав для його поновлення, суд вважає, що адміністративний позов був поданий позивачем поза межами строку, визначеного ст. 122 КАС України.
Враховуючи, що поважними причинами при пропущенні строку є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим, у свою чергу, позивачем такі обставини (причини) не наведені, підстави для поновлення строку оскарження рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 "Про проект "Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз.Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району", відсутні.
Відтак, подане клопотання про поновлення процесуального строку вважається судом необґрунтованим.
Приписами ч. 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, не вбачається підстав для відмови у задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» Кім Ганни Володимирівни про залишення позовної заяви без розгляду, а тому даний позов слід залишити без розгляду.
Відтак, клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» Кім Ганни Володимирівни про залишення позовної заяви без розгляду підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 143, 240- 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» Кім Ганни Володимирівни про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити повністю.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали суду складений 30 березня 2026 року.
Суддя С. В. Прудник