Справа № 991/1998/26
Провадження №11-сс/991/216/26
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2026, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України.
1.Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 06.03.2026 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ).
Слідчий суддя встановив, що 28.02.2026 ОСОБА_6 засобами поштового зв'язку звернувся до ВАКС зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки такі особи не внесли відомості про кримінальне правопорушення за його заявою від 19.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та не розпочали досудове розслідування.
Скарга, з урахуванням доводів скаржника, наведених у судовому засіданні, мотивована тим, що 19.02.2026 він звернувся до НАБУ із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення. А саме про те, що детектив НАБУ ОСОБА_7 , зловживаючи владою та службовим становищем, не виконала ухвалу слідчого судді від 31.12.2025 у справі № 991/13424/25 та внесла до ЄРДР завідомо неправдиву інформацію в частині правової кваліфікації, а саме за ст. 365-2 КК України, а не за ст. ст. 364, 368 КК України, як установлено в ухвалі, та не щодо осіб, про яких скаржник зазначав у своїй заяві від 11.12.2025.
Слідча суддя зазначила, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулося, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (через недостатню обізнаність заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але водночас достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Тобто, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення.
Слідча суддя встановила, що ухвалою, на яку посилається скаржник, задоволено його скаргу на бездіяльність детективів НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей за його заявою про злочин, прийнятою на особистому прийомі 11.12.2025 та зобов'язано уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості за такою заявою. 06.01.2026 реєстратором ОСОБА_7 до ЄРДР внесено відомості за № 52026000000000005 за ч. 1 ст. 365-2 КК України про те, що особа, яка надає публічні послуги, зловживаючи повноваженнями, з метою отримання неправомірної вигоди, завдала істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадянина. Отже, установлено, що, всупереч твердженням скаржника, детективом виконано ухвалу слідчого судді.
Відтак слідча суддя зробила висновок, що скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Посилаючись на винесення ухвали з грубим порушенням процесуального закону, ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати ВАКС з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою зобов'язати уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості за заявою від 19.02.2026.
ОСОБА_6 не погоджується із висновками слідчого судді щодо того, що судова практика не зобов'язує суд вказувати на правову кваліфікацію кримінального правопорушення слідчим, детективам, а слідчі, детективи вправі самостійно вирішувати, що вносити до ЄРДР.
ОСОБА_6 також вказує, що ухвалою ВАКС від 31.12.2025 у справі № 991/13424/25 задоволено його скаргу на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ та зобов'язано уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_6 від 11.12.2025.
Апелянт зазначає, що детектив НАБУ ОСОБА_7 не дотрималася правил ведення ЄРДР та внесла в реєстр завідомо неправдиву інформацію, яка не відповідає відомостям заяви ОСОБА_6 від 11.12.2025.
Також апелянт вказує, що слідчий суддя не розглянув клопотання, викладені в його скарзі, і не витребував із НАБУ матеріали, як докази по справі.
Посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону ОСОБА_6 просить задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі.
3. Позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі.
НАБУ, бувши належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду (а. п. 47), в судове засідання свого представника не направило, про поважність причин неявки суд не повідомило. Разом з тим 17.03.2026 до суду надійшли заперечення за підписом представника НАБУ ОСОБА_8 на апеляційну скаргу ОСОБА_6 , в яких представник, посилаючись на правомірність дій уповноважених осіб НАБУ під час розгляду заяви від 19.02.2026, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін (а. п. 52 - 53).
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, судовий розгляд проведено за відсутності представника НАБУ.
4. Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього учасника судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасник кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб у сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
Порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначений у статті 214 КПК України.
Так, ч. 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому, в реєстрі, серед іншого, згідно з п. 4), 5) ч. 5 ст. 214 КПК України, зазначається короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Аналогічні вимоги закріплені у Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженому Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.
Частина 2 Глави 1 Розділу II вказаного Положення закріплює, що відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України, зокрема - мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Відмінністю письмової заяви чи повідомлення про злочин від будь-якого іншого звернення є викладення в такій заяві об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Під час розгляду скарг, поданих в порядку, передбаченому п. 1) ч. 1 ст. 303 КПК України, щодо невнесення відомостей до ЄРДР, суд також враховує висновок Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наведений у постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18, де ККС ВС зазначив, що підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Як встановлено із матеріалів провадження ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, в якій зазначив, що 19.02.2026 він звернувся до НАБУ із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення детективом НАБУ ОСОБА_7 , яка зловживаючи владою та службовим становищем, не виконала ухвалу слідчого судді від 31.12.2025 у справі № 991/13424/25 та внесла до ЄРДР завідомо неправдиву інформацію в частині правової кваліфікації, а саме за ст. 365-2 КК України, а не за ст. ст. 364, 368 КК України, як установлено в ухвалі, та не щодо осіб, про яких скаржник зазначав у своїй заяві від 11.12.2025. Також, у заяві скаржник зазначав про те, що детектив, з метою порушення його прав як потерпілого, нібито допитувала його як заявника, а для підпису надала протокол допиту у якості свідка. Скаржник переконаний, що такі дії детектива ОСОБА_7 свідчать про бажання сприяти злочинній діяльності заступника Міністра юстиції України ОСОБА_9 та її злочинної організації, а також про приховування такої діяльності за неправомірну вигоду.
Разом з тим, відповідно до письмових пояснень представника НАБУ ОСОБА_8 від 06.03.2026 (а. п. 24 - 25), 05.01.2026 до НАБУ надійшла ухвала слідчого судді ВАКС від 31.12.2025 у справі № 991/13424/25 про зобов'язання внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_6 від 11.12.2025. 06.01.2026 уповноваженим працівником НАБУ було внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 520260000000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 3652 КК України.
Апелянт зазначає, що в ухвалі слідчого судді ВАКС від 31.12.2025 встановлено саме за якими статтями мають бути внесені до ЄРДР відомості, викладені в заяві від 11.12.2025.
Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки з тексту ухвали слідчого судді від 31.12.2025 вбачається, що посилання у ній на відповідні статті КК України (ст ст. 364, 368 КК України) наведено виключно в контексті їх зазначення заявником у заяві від 11.12.2025. При цьому слідчий суддя в ухвалі від 31.12.2025 не встановлював правильність чи неправильність такої кваліфікації, а лише дійшов висновку про наявність достатніх підстав для перевірки доводів заявника органом досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України (а. п. 14 - 16).
Колегія суддів дійшла висновку, що в заяві від 19.02.2026 та скарзі до слідчого судді від 28.02.2026 апелянт фактично висловлює свою незгоду з тим, яким чином суб'єктом оскарження було реалізовано передбачені законом дискреційні повноваження під час внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення.
Так, відповідно до абзацу 5 частини 1 Розділу 1 Глави ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення до Реєстру вноситься інформація про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.12.2022 по справі № 522/7836/21 (провадження № 51-2328км22) зазначено, що розглянувши скаргу та керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, слідчий суддя мав право зобов'язати слідчого вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, однак при цьому не втручаючись у межі його повноважень у кримінальному провадженні.
Вирішення питання про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення, які вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вирішується саме слідчим, дізнавачем або прокурором, які вносять відповідні відомості до Реєстру.
Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, зроблена заявником у заяві, не має обов'язкового характеру для слідчого, дізнавача або прокурора.
Отже, слідчий суддя на етапі проведення досудового розслідування лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні, та позбавлений змоги надати вказівку слідчому/дізнавачу/прокурору щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, в тому числі й щодо правової кваліфікації кримінального провадження, адже слідчий, дізнавач та прокурор є самостійними у своїй процесуальній діяльності.
Таким чином, слідчий суддя не наділений повноваженнями визначати правову кваліфікацію кримінального правопорушення, зазначеного в заяві про його вчинення, та вказувати про конкретну особу, яка його вчинила, у зв'язку з чим і не наділений повноваженнями зобов'язувати уповноважену особу вносити відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування про кримінальне правопорушення за конкретною статтею КК України та щодо конкретної особи.
Що стосується тверджень апелянта про незаконність його допиту не як потерпілого, а у якості свідка, то колегія суддів також звертає увагу, що прийняття рішення про вчинення тієї чи іншої процесуальної дії належить до виключної дискреції слідчого (детектива), а тому незгода заявника з такою дією не має наслідком притягнення службової особи правоохоронного органу до кримінальної відповідальності.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що у заяві ОСОБА_6 від 19.02.2026 наведено твердження про його незгоду з тим як детектив ОСОБА_7 реалізувала свої дискреційні повноваження, також зазначено кваліфікація, за якою заявник вважав за необхідне внести відомості до ЄРДР, однак не наведено будь-яких належних відомостей, які б свідчили про вчинення детективом ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, зокрема тих, про які зазначив заявник.
5. Висновки суду.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст. 404 КПК України, оцінивши доводи апеляційної скарги і зіставивши їх з матеріалами апеляційного провадження, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді від 06.03.2026 відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга ОСОБА_6 не містить доводів, які б могли переконати колегію суддів у протилежному, у зв'язку з чим така апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2026 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя - доповідач ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4