Номер провадження 22-ц/821/811/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №708/60/26 Категорія: на ухвалу Попельнюх А. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
26 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 10 лютого 2026 року про повернення заяви у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чигиринська міська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
23 січня 2026 року до Чигиринського районного суду Черкаської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю.
В обґрунтування заяви вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого залишилось нерухоме майно.
Спадщину після смерті ОСОБА_2 заявником прийнято шляхом звернення із відповідною заявою до Чигиринської державної нотаріальної контори, в якій було заведено спадкову справу.
Про інших спадкоємців померлого заявнику не відомо.
Стверджує, що з померлим фактично постійно проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з травня 2000 року до дня його смерті, а тому звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловік та дружина без зареєстрованого шлюбу, більше п'яти років, а саме з 2004 року до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 28 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 10 лютого 2026 року заяву повернуто заявнику.
Ухвала суду мотивована тим, що 06.02.2026 до суду засобами поштового зв'язку надійшла заява про усунення недоліків, направлена суду представником за довіреністю Олексенком О.О. Справа за заявою ОСОБА_1 не відноситься до категорії малозначних справ, відповідно ОСОБА_3 не може бути її представником у суді. Відповідно він не має повноважень представляти її інтереси, подавати заяви від її імені та в її інтересах.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати, а матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що аналізуючи підстави для залишення без руху поданої заяви, судом не взято до уваги, що клопотання про виклик свідків на стадії подання заяви окремого провадження - не є обов'язковим.
Що стосується неподання доказів наявності спадкового майна, то зауважує, що вимоги щодо визнання права на спадкове майно нею не заявлялося, а тому підстави для подання таких доказів відсутні.
Крім того, вважає необґрунтованими висновки суду про необхідність подання постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Щодо повернення заяви з підстав подання заяви про усунення недоліків представником за довіреністю, а не адвокатом, то вважає, що судом порушено норми процесуального пава, оскільки вказана справа є малозначною, а тому участь адвоката не є обов'язковою.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для повернення заяви судом зазначено те, що дана категорія справи не є малозначною, а тому недоліки не могли бути усунуті представником за довіреністю Олексенком О. О., оскільки останній не міг представляти інтереси заявника та подавати від її імені заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження повноважень Олексенка О.О. до заяви про усунення недоліків було надано нотаріально посвідчену довіреність від 27.01.2026 року.
Однак, колегія суддів вважає, що у справах окремого провадження, зокрема про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, представництво може здійснюватися лише законним представником або адвокатом.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
У пункті 18 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції та доповнено Основний Закон окремими статтями.
За статтею 59 Конституції України (в редакції наведеного вище Закону) кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Також Конституцію України було доповнено статтею 131-2 , за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом або коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй. Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Дана справа не є винятком в розумінні вищезазначеної норми Конституції України та частини другої статті 60 ЦПК України, а саме не є малозначною, не відноситься до спорів, що виникають з трудових відносин, належить до справ, розгляд яких здійснюється в порядку окремого провадження.
Відтак, категорія цієї справи, передбачає представництво інтересів її учасників саме адвокатом.
Тому висновки суду у частині неприйняття заяви про усунення недоліків відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства.
Однак, колегія суддів, надаючи оцінку підставам для залишення без руху заяви про встановлення факту та подальшого її повернення у зв'язку з не усуненням її недоліків, доходить наступних висновків.
Недоліками зазначеними в ухвалі суду від 28 січня 2026 року про залишення без руху заяви є:
-не подання клопотання про допит свідків, хоча така заява повинна була бути долучена згідно з додатками до поданої заяви, про що складено акт працівниками суду;
-не надання доказів належності померлому будь-якого майна, яке увійшло до складу спадщини, та може бути успадковано після його смерті;
-не подання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії із відповідним обґрунтуванням.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні.
Відповідно до частини 2 статі 294 ЦПК України з метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Колегія суддів, проаналізувавши підстави залишення без руху заяви ОСОБА_1 , вважає, що обставини, зазначені судом в ухвалі без руху, не перешкоджали відкриттю провадження у справі, а обґрунтованість та доведеність належними доказами підстав для подання заяви про встановлення факту є стадією судового розгляду, на якій судом здійснюється оцінка аргументів заявника.
Отже, неподання клопотання про допит свідків, постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій та доказів належності померлому на праві власності майна не може бути перешкодою для відкриття провадження за заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Такі висновки суду є передчасними.
З огляду на те, що дійсно представляти інтереси заявника у даній конкретній справі може лише адвокат, однак підстав для залишення без руху підписаної особисто ОСОБА_1 заяви колегія суддів не вбачає, тому ухвала суду про повернення заяви, на переконання колегії суддів, є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 10 лютого 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді