Справа № 553/2337/25 Номер провадження 33/814/188/26Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
27 березня 2026 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Подільського районного суду м. Полтава від 04 серпня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 27 травня 2025 року о 01 годині 47 хвилин по площі Слави, 2 у м. Полтава керував транспортним засобом «KIA CEED», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння у вигляді: почервоніння шкіри обличчя, вираженого тремтіння пальців рук, запаху алкоголю з порожнини рота, та відмовився від проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан названого сп'яніння.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Подільського районного суду м. Полтава від 04 серпня 2025 року та закрити провадженні у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що: наведені в оскаржуваній постанові висновки не відповідають змісту відеозапису з нагрудної камери поліцейського та письмовим доказам; він не мав ознак сп'яніння та не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, а навпаки просив поліцейського доставити його в медичний заклад, але поліцейський відмовив у цьому; причина зупинки вигадана поліцейським; поліцейський, який складав щодо нього протокол, був упередженим, неодноразово його зупиняв і складав щодо нього протоколи про адміністративні правопорушення; розгляд справи в місцевому суді було проведено без його ( ОСОБА_1 ) участі.
Водночас апелянт заявив клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження зазначеної вище постанови як такого, що був пропущений із об'єктивних причин.
Адвокат Цокало Т.М. у направленій письмовій заяві проіфнормувала суд апеляційної інстанції про припинення здійснення нею представництва Каніковського Р.О. в даній справі про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про місце, дату, час апеляційного розгляду та в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило.
Суд апеляційної інстанції вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апелянта та дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Разом з тим, строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.
З матеріалів справи вбачається, що 04 серпня 2025 року місцевим судом прийнято постанову щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався без участі ОСОБА_1 та його представника.
Даних, які би свідчили про отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови чи його ознайомлення з мотивами цього судового рішення в межах строку апеляційного оскарження, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Разом з цим, необізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом спливу строку на апеляційне оскарження із суттю та мотивами прийнятого судового рішення є об'єктивною перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги.
20 серпня 2025 року ОСОБА_1 поштою подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, що підтверджується вхідною відміткою АТ "Укрпошта" (а.с.74).
Отже, зважаючи на хронологію обставин у даному провадженні, враховуючи викладене вище, те, що ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою протягом строку, об'єктивно розумного та необхідного для складання процесуального документу, зважаючи на те, що протягом строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 не був ознайомлений із суттю та мотивами постанови суду першої інстанції, що істотно вплинуло на тривалість реалізації права апеляційного оскарження для ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду має бути поновлений особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, як такий, що пропущений із поважних причин.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №342806 27 травня 2025 року о 01 годині 47 хвилин ОСОБА_1 по площі Слави, 2 у м. Полтава в порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «KIA CEED», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння у вигляді: почервоніння шкіри обличчя, вираженого тремтіння пальців рук, запаху алкоголю з порожнини рота, та відмовився від проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан названого сп'яніння.
Наведені вище обставини об'єктивно підтверджуються даними безперервного відеозапису, записаного на технічному носієві інформації, з якого встановлено те, що 27 травня 2025 року приблизно о 01 годині 47 хвилин ОСОБА_1 по площі Слави, 2 у м. Полтава керував транспортним засобом «KIA CEED», н.з. НОМЕР_1 , і був зупинений поліцією. Після зупинки поліцейським установлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, про що повідомлено ОСОБА_1 . Однак на багаторазові вимоги поліції ОСОБА_1 своїми поведінкою та діями категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі. ОСОБА_1 хоча й формально вказував, що пройде огляд, але цілеспрямовано й умисно тривалий час (протягом більше 22 хвилин) своїми діями ухилявся від огляду, не виконуючи багаторазові вимоги поліції, при тому, що повною мірою усвідомлював зміст вимог щодо проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан названого сп'яніння, про що свідчить зміст його відповідей, а також, незважаючи на неодноразові попередження (5 разів) поліцейського про те, що така поведінка ОСОБА_1 буде розцінена як його відмова від проходження огляду та незважаючи на роз'яснення поліції про те, що ОСОБА_1 як водій відповідно до вимог п.2.5 ПДР України має обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому законодавством порядку огляд на стан сп'яніння. Поведінка та дії ОСОБА_1 не викликають сумніву в тому, що його позиція полягала в умисній і цілеспрямованій відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, поліцейським було неодноразово роз'яснено ОСОБА_1 те, що за вчинення вказаних вище дій (відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законодавстом порядку) передбачено складання адміністративних матеріалів за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Включно до процесу оформлення поліцією матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовлявся від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.6).
Отже, викладені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об'єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння з ознаками такого стану у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, вираженого тремтіння пальців рук, які зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на медичний огляд і про наявність яких поліцейський повідомив ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, що підтверджується відеозаписом (а.с.1, 4). Проте ОСОБА_1 в порушення вимог законодавства відмовився на вимоги поліцейського від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов'язком водія.
Отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння чи безпідставності таких вимог.
Посилання ж апелянта на місці події на обов'язкову необхідність залучення двох понятих у ході огляду на стан алкогольного сп'яніння позбавлені підстав, так як за змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться із залученням двох свідків лише при відсутності факту застосування технічних засобів відеозапису. У той же час, поліцейським здійснювалась безперервна відеофіксація із самого моменту зупинки ОСОБА_1 поліцією. Зазначені вище обставини було неодноразово роз'яснено ОСОБА_1 поліцейським.
Усупереч доводам апелянта, перевіркою матеріалів провадження не встановлено фактів упередженості поліцейського Рибалки Д.В. (яким складено протокол) під час виявлення та фіксування вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання апелянта на те, що поліцейський ОСОБА_2 попередньо неодноразово його зупиняв і складав щодо нього протоколи про адміністративні правопорушення не свідчать про наявність обставин, які би виключали можливість складання поліцейським ОСОБА_2 протоколу про адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП у даному провадженні, що є предметом апеляційного розгляду.
Водночас твердження ОСОБА_1 щодо підстави та обставин зупинки автомобіля за своїм змістом не стосуюються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв'язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції необгрунтовано здійснив розгляд справи без його участі, то вони також позбавлені підстав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. І вказане вище право кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07 липня 1989 року).
У рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною другою ст.268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У переліку таких справ відсутнє посилання на справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, не визначено обов'язковою участь у судовому засіданні особи, щодо якої судом розглядається справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про місце, дату й час розгляду справи в місцевому суді, а саме його було повідомлено про місце, дату й час розгляду справи за належним йому номером телефону, що підтверджується довідкою про доставку судового повідомлення за номером телефону ОСОБА_1 , вказаним, у тому числі в процесуальних документах сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.45). Також судом першої інстанції поштою направлялось судове повідомлення за адресою проживання ОСОБА_1 , зазначеною також, зокрема, в процесуальних документах сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.51).
Попередньо розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У судове засідання, призначене на 04 серпня 2025 року о 15 годині 00 хвилин у приміщенні Подільського районного суду м. Полтава, в якому здійснено розгляд справи, ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки особисто чи через представника не повідомив, і клопотань/заяв про відкладення цього судового засідання матеріали справи не містять.
Тому, за вказаних вище обставин, здійснення розгляду справи в першій судовій інстанції 04 серпня 2025 року без участі ОСОБА_1 не суперечило приписам ст.268 КУпАП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, керуючись ч.7 ст.294 КУпАП, вважає, що постанова місцевого суду в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення підлягає зміні.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із посвідченням водія серії НОМЕР_2 .
Із урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про необхідність накладення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Водночас апеляційний суд зауважує, що згідно з положеннями ст.27 КУпАП штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено накладення стягнення на водіїв (осіб, які керували транспортними засобами) у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Положення КУпАП, які регулюють порядок заміни на штраф інших видів стягнень теж розраховують таку заміну, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Тобто зазначені вище положення КУпАП сформульовано однозначно, вони чітко й послідовно вказують на єдиний вимір розміру стягнення у вигляді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
При ухваленні оскаржуваної постанови місцевий суд наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, проте не вказав про кратний розмір штрафу у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, як того вимагають приписи КУпАП. Тобто при накладенні стягнення суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції у відповідній частині.
Отже, оскаржувану постанову в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення належить змінити та вважати його притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Зазначена вище зміна не погіршує становище ОСОБА_1 .
Аналогічний підхід викладено в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2025 року у справі №707/1509/24 (провадження №51-178км25), яка, з огляду на логіку та зміст правозастосування, є релевантною для врахування у справі, що є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Полтава від 04 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
У порядку ч.7 ст.294 КУпАП постанову Подільського районного суду м. Полтава від 04 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 в частині накладеного на нього стягнення змінити.
Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього стягнення за цим законом у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун