Справа № 643/16902/25 Номер провадження 11-сс/814/283/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
про закриття апеляційного провадження
25 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем
судового засідання ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 22 жовтня 2025 року,-
Цією ухвалою скаргу ОСОБА_7 задоволено та зобов'язано у встановленому законом порядку уповноважену особу Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_7 від 17.09.2025 про вчинення кримінального правопорушення із дотриманням процесуальної процедури, визначеної нормами кримінально-процесуального закону.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_7 посилаючись на незаконність, необґрунтованість судового рішення, просить скасувати ухвалу слідчого судді та призначити новий розгляд його скарги в суді першої інстанції новим складом суду.
Апеляційний розгляд справи проведений за відсутності ОСОБА_7 , оскільки останній, приймаючи участь в судовому розгляді в режимі відеоконференції, вів себе зневажливо до судді-члена колегії, тому, враховуючи його поведінку в залі судового засідання, порушення ним порядку, апеляційний суд вважав за необхідне видалити його з зали судового засідання до закінчення судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_6 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України.
Так, перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, містить ст.309 КПК України.
Як передбачено вказаною нормою можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
РІШЕННЯМ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 17.06.2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення. Положення частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про зобов'язання уповноваженої особи слідчого відділу внести відомості до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, КПК не передбачено.
Крім того, колегія суддів бере до уваги і позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не зобов'язує держав - учасниць створювати апеляційні чи касаційні суди, однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись визначених у ст. 6 Конвенції гарантій кожного на справедливий розгляд його справи судом, що встановлений законом (пункт 22 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Зокрема, у пунктах 80 - 99 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), заява № 40160/12, визначено критерії застосування законодавчих обмежень щодо доступу до апеляційних та касаційних судів і залежать вони від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів апеляційної та касаційної інстанції в ньому.
Таким чином, встановлення на нормативному рівні відповідних процесуальних фільтрів для апеляційного перегляду, наприклад, визначення судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку чи осіб, органів, які можуть звертатися на певних стадіях процесу до суду апеляційної інстанції, не суперечить практиці ЄСПЛ.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (пункт 44 рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини», заява № 42527/98; пункт 98 рішення від 10 травня 2001 року у справі «T.P. and K.M. проти Сполученого Королівства», заява № 28945/95, та інші).
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити, що сторона, яка ініціювала судовий процес, має активно цікавитися його перебігом та ознайомлюватися з прийнятими судом рішеннями, а не зловживати процесуальними правами шляхом ухилення від отримання судової кореспонденції.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає за необхідне закрити апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_7 на бездіяльність уповноваженої службової особи Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по його заяві від 17.09.2025.
Рішення про закриття апеляційного провадження за результатами апеляційного розгляду не буде суперечити положенням ст. 407 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 409, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 22 жовтня 2025 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_7 на бездіяльність уповноваженої службової особи Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по його заяві від 17.09.2025- закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі 3-х місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4