Житомирський апеляційний суд
Справа №279/8059/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/436/26
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
23 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 (дистанційно),
захисника ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі клопотання прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12025060490000873 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04.02.2026 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
встановив:
В провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження №12025060490000873 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04.02.2026 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
17.03.2026 до Житомирського апеляційного суду надійшло клопотання від прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обгрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, та наявні ризики, передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить її належної процесуальної поведінки.
Заслухавши доводи прокурора в підтримання зазначеного клопотання, думку обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти клопотання прокурора, перевіривши доводи клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, яке є тяжким злочином, не має постійного місця проживання та постійного місця роботи і стабільного доходу, не має родинних та соціальних зв'язків.
Колегією суддів також враховано, дані про майновий стан, міцність соціальних зв'язків, які не змінилися з часу застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також наявність ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, які не зменшилися, а тому інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Ризик можливого переховування обгрунтований тим, що під тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченій, останння може вчиняти такі спроби.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, обгрунтований тим, що обвинувачена ОСОБА_7 не працює, джерела доходів не має, а тому може вчинити інші кримінальні правопорушення з метою забезпечення себе засобами для існування. Також, наразі в Бердичівському міськрайонному суді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчинененні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст.321 КК України, а тому перебуваючи на волі остання зможе продовжувати вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Разом з тим, колегія суддів вважає недоведеними ризики, передбачені п.3,4 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що ризик незаконного впливу на свідків не доведений, оскільки обвинувачена ОСОБА_7 вину беззаперечно визнала, обставини не оспорює, а прокурор під час судового розгляду відмовився від допиту свідків.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином колегія суддів також вважає недоведеним, оскільки прокурором не надано доказів щодо можливого перешкоджання кримінальному провадженню.
Проте, враховуючи обґрунтованість ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з клопотанням прокурора про необхнідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, для розгляду апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04.02.2026 апеляційному суду потрібен певний час, завершити апеляційний розгляд до спливу строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої неможливо з об'єктивних причин (апеляційне провадження на стадії підготовчих дій).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доцільним продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21.05.2026 включно без визначення розміру застави відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись ст. ст. 331, 405 КПК України, апеляційний суд,
Клопотання прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 21 травня 2026 року (включно), без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 21.05.2026 (включно).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: