27.03.2026 Справа № 756/1582/26
Унікальний №756/1582/26
Провадження №2-о/756/157/26
27 березня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Луценко О.М.,
за участю секретаря - Галелюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , про встановлення факту недостовірності інформації,
Заявник через свого представника звернувся до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_17» було розміщено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14 » за наступним посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_18» було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 » за наступними посиланнями
ІНФОРМАЦІЯ_5 на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_19 » було розміщено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_16 » за наступним посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Ряд негативної інформації викладено в формі фактичних тверджень: « ОСОБА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_8 -старшим та сином ОСОБА_8 -молодшим «вирішили продовжити здійснювати фінансово-господарську діяльність зазначених вище суб'єктів господарювання на території рф. «При цьому розуміли, що здійснювати цю діяльність вони зможуть лише у взаємодії з державою-агресором, зокрема і шляхом сплати податків до бюджету рф та постачання товарів на її територію, а також те, що ці дії свідчитимуть про передачу матеріальних ресурсів представникам держави- агресора. Також ці особи достовірно усвідомлювали, що наведені дії є незаконними та призведуть до завдання шкоди Україні». « ОСОБА_1 , який підозрюється у фінансуванні збройної агресії рф»; «його компанії продовжили вести бізнес із країною-агресором»; «протягом 2022 року лише у вигляді сплати податків і зборів підпорядковані йому підприємства перерахували до бюджету рф близько 6 млрд у гривневому еквіваленті»; «підприємства фігуранта, розташовані на території чотирьох країн Центральної Азії та Південного Кавказу, закуповували в росії промислові обсяги спирту та іншу супутню продукцію».
Зазначив, що на підтвердження розповсюдження недостовірної інформації на веб-сайтах до заяви додано Звіт за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту вебсторінок у мережі Інтернет №11/2026-ЗВ від 16.01.2026, що проведено Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «ВЕБ-ФІКС», скрін-шоти публікацій. Автором публікації зазначено ОСОБА_10 . Установити данні такої особи не виявилось можливим. На адвокатський запит Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення надала інформацію, що в Реєстрі суб'єктів у сфері медіа відсутні відомості про суб'єта у сфері медіа з доменними іменами: ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9, тоб то зазначені веб-сайти не зареєстровані в якості онлайн-медіа, власники (реєстранти) ції веб-сайтів не відомі. За даними сервісу WHOIS, який надає данні про реєстратора та реєстранта доменного імені, данні про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8 не опубліковані (скриті), а реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8 виступає PDR Ltd. d/b/a Public Domain Registry.com з місцезнаходженням UnitNo 501, 5th floorandUnit IT, BuildingNo 3, NESCO IT Park, WesternExpress, Highway, Goregaon(East), MumbaiMaharashtra 400063 India. За даними сервісу WHOIS данні про реєстранта доенного імені ІНФОРМАЦІЯ_3 не опубліковані (скриті), а реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_3 виступає компанія Gransy s.r.o., месцезнаходження Borivojova 35, Prague, 13000, Czech Republic. За даними сервісу WHOIS данні про реєстранта доменного імні ІНФОРМАЦІЯ_9 не опубліковані (скриті), а реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_9 виступає компанія Go Daddy.com, LLC, месцезнаходження 14455 North Hayden Road, Suite 226, Scottsdale AZ 85260, UnitedStates . Всі реєстратори доменних імен є іностранним компаніями, які не працюють в українському сигменти Інтернет. Таким чином, установити автора публікації та власника (реєстранта) веб-сайту не виявляється можливим.
Вказував, що поширення недостовірної інформації у цих публікаціях відбулось у формі фактичних тверджень, стосувалося особисто ОСОБА_1 , наносить шкоду його честі, гідності та діловій репутації, оскільки інформація розміщена в мережі Інтернет, є у вільному доступі і будь-яка особа має можливість отримати вказану недостовірну інформацію.
На підставі викладеного заявник просить суд встановити факт недостовірності інформації та спростувати інформацію, поширену відносно ОСОБА_1 у мережі Інтернет за відповідними посиланнями.
Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала та просила суд постановити рішення, яким заяву задовольнити.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
За правилами п. 5 ч. 2 ст. 294 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами 1,2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про становлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У відповідності до роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду України від 01.01.2012, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_17» було розміщено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_14 » за наступним посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_18» було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 » за наступними посиланнями
ІНФОРМАЦІЯ_5 на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_19 » було розміщено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_20» за наступним посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Ряд негативної інформації викладено в формі фактичних тверджень: « ОСОБА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_8 -старшим та сином ОСОБА_8 -молодшим «вирішили продовжити здійснювати фінансово-господарську діяльність зазначених вище суб'єктів господарювання на території рф. «При цьому розуміли, що здійснювати цю діяльність вони зможуть лише у взаємодії з державою-агресором, зокрема і шляхом сплати податків до бюджету рф та постачання товарів на її територію, а також те, що ці дії свідчитимуть про передачу матеріальних ресурсів представникам держави- агресора. Також ці особи достовірно усвідомлювали, що наведені дії є незаконними та призведуть до завдання шкоди Україні». « ОСОБА_1 , який підозрюється у фінансуванні збройної агресії рф»; «його компанії продовжили вести бізнес із країною-агресором»; «протягом 2022 року лише у вигляді сплати податків і зборів підпорядковані йому підприємства перерахували до бюджету рф близько 6 млрд у гривневому еквіваленті»; «підприємства фігуранта, розташовані на території чотирьох країн Центральної Азії та Південного Кавказу, закуповували в росії промислові обсяги спирту та іншу супутню продукцію».
Зазначені публікації містять фотографії ОСОБА_1 , заявник підозрюється в скоєні злочинів, а отже судом встановлено, що така інформація поширена безпосередньо відносно особи заявника.
Вказані публікації були оглянуті судом безпосереньо на вказаних сайтах за відповідними посиланнями.
Також судом встановлено, що доступ до викладеної оспорюваної заявником у публікаціях інформації є вільним, у режимі відкритого доступу та поширена необмеженому колу осіб, а наявність інформації на самому веб-сайті про кількість її переглядів свідчить, що така інформація поширена більш ніж одній особі.
Поряд із цим, відповідно до ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації» домен це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву (доменне ім'я), що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.
Реєстрація (делегування) доменного імені здійснюється для адресації веб-сайту таким доменним іменем. Тільки реєстрант доменного імені отримує від реєстратора доменного імені дані доступу для управління доменним іменем, та відповідно тільки він чи уповноважені ним особи, відповідальні за здійснення адміністративних/технічних функцій щодо такого доменного імені, мають можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені шляхом: визначення/зміни IP-адрес(-и), яким/якій відповідає доменне ім'я; визначення/зміни ns-серверів доменного імені; визначення/зміни серверів електронної пошти; встановлення переправлення (редиректу) на інше доменне ім'я.
Початку функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет передує розміщення програмного забезпечення такого веб-сайту на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет (переміщення веб-сайту на хостинг) безпосередньо або шляхом укладення договору з постачальником послуг технічного зберігання (хостингу) веб-сайтів і (або) серверів (хостинг-провайдером).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Згідно із усталеною практикою, реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється в онлайн-режимі. При цьому реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу під особисту відповідальність зазначає свої дані без їх додаткової перевірки реєстратором та хостинг-провайдером.
Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, зобов'язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім'я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв'язатися. Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини.
Автором публікації зазначено ОСОБА_10 . Установити данні такої особи не виявилось можливим. На адвокатський запит Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення надала інформацію, що в Реєстрі суб'єктів у сфері медіа відсутні відомості про суб'єта у сфері медіа з доменними іменами: ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тоб то зазначені веб-сайти не зареєстровані в якості онлайн-медіа, власники (реєстранти) ції веб-сайтів не відомі. За даними сервісу WHOIS, який надає данні про реєстратора та реєстранта доменного імені, данні про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8 не опубліковані (скриті), а реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8 виступає PDR Ltd. d/b/a Public Domain Registry.com з місцезнаходженням UnitNo 501, 5th floorandUnit IT, BuildingNo 3, NESCO IT Park, WesternExpress, Highway, Goregaon(East), MumbaiMaharashtra 400063 India. За даними сервісу WHOIS данні про реєстранта доенного імені ІНФОРМАЦІЯ_3 не опубліковані (скриті), а реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_3 виступає компанія Gransy s.r.o., месцезнаходження Borivojova 35, Prague, 13000, Czech Republic. За даними сервісу WHOIS данні про реєстранта доменного імні ІНФОРМАЦІЯ_9 не опубліковані (скриті), а реєстратором доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_9 виступає компанія Go Daddy.com, LLC, месцезнаходження 14455 North Hayden Road, Suite 226, Scottsdale AZ 85260, UnitedStates. Всі реєстратори доменних імен є іностранним компаніями, які не працюють в українському сигменти Інтернет. Таким чином, установити автора публікації та власника (реєстранта) веб-сайту не виявляється можливим.
Будь-які дані про власника не містяться і на самому веб-сайті, що було встановлено судом під час розгляду цієї справи.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28.04.2023 р. у справі № 756/1751/23, задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт недостовірності інформації стосовно ОСОБА_1 на сайтах ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_21, зокрема що стосувалась причетності ОСОБА_1 російських компаній «Крымский винный дом», ТД «Мегаполис», «Русский север», « Родник и К », а також стосовно входження вказаних компаній до холдингу Global Spirits.
Відповідно до ст. ст. 28, 32 Конституції України, кожен має право на повагу до своєї гідності та право спростувати недостовірну інформацію про себе, а також на відшкодування моральної шкоди завданої поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009, № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно із п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи», а також відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Оцінюючи зміст інформації, яку заявник просить визнати недостовірною та спростувати її, оспорювану заявником інформацію, судом встановлено, що така інформація була викладена невідомим автором на вказаному веб-сайті у формі фактичних тверджень, а не у формі оціночних суджень, такі публікації не містять власні судження, думки, критика та переконання автора про викладені у публікаціях факти, як і не містять використання невідомим автором мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Поширена інформація може бути перевірена на предмет її достовірності, в той час коли оціночні судження не підлягають доведенню їх правдивості.
Як зазначено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у спорах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1 відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.
У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що поширена інформація відносно заявника є недостовірною та неправдивою. Інших доказів публікації не містять, а ґрунтуються виключно на припущеннях автора. Суд погоджується із твердженнями заявника про те, що встановити власника веб-сайту, на якому викладено інформацію, не видається можливим, тому заявником обрано належний спосіб захисту його порушених прав, а саме визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування в порядку окремого провадження, згідно норм ЦПК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 294, 315, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності інформації - задовольнити.
Встановити факт недостовірності інформації та спростувати інформацію, поширену в мережі Інтернет на веб- сайтах ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_13 , а саме:
« ОСОБА_1 разом зі своїм батьком ОСОБА_8 -старшим та сином ОСОБА_8 -молодшим «вирішили продовжити здійснювати фінансово-господарську діяльність зазначених вище суб'єктів господарювання на території рф. «При цьому розуміли, що здійснювати цю діяльність вони зможуть лише у взаємодії з державою-агресором, зокрема і шляхом сплати податків до бюджету рф та постачання товарів на її територію, а також те, що ці дії свідчитимуть про передачу матеріальних ресурсів представникам держави- агресора. Також ці особи достовірно усвідомлювали, що наведені дії є незаконними та призведуть до завдання шкоди Україні» « ОСОБА_1 , який підозрюється у фінансуванні збройної агресії рф»; «його компанії продовжили вести бізнес із країною-агресором»; «протягом 2022 року лише у вигляді сплати податків і зборів підпорядковані йому підприємства перерахували до бюджету рф близько 6 млрд у гривневому еквіваленті»; «підприємства фігуранта, розташовані на території чотирьох країн
Центральної Азії та Південного Кавказу, закуповували в росії промислові обсяги спирту та іншу супутню продукцію».
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Луценко