Справа № 755/14015/25
"30" березня 2026 р. м. Київ Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040002261 від 01.07.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: - вироком Дарницького районного суду м. Києва від 05.09.2024 року за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу розміром 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн; - останнім вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03.06.2025 року за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу розміром 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн (не сплатив);
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15:56 01.07.2025 року та у невстановленому досудовим розслідуванням місці та спосіб, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, діючи у порушення п. 8.8 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17.06.1992 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи, аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 662 від 21.08.1998 року, придбав уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, який почав носити без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та носіння бойових припасів, поклав до власного рюкзаку уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2 та направився до вул. Братиславська, 11 у м. Києві, чим вчинив незаконне придбання та носіння бойових припасів, без передбаченого чинним законодавством України дозволу.
Цього ж дня, а саме 01.07.2025 року, приблизно о 15:56, ОСОБА_3 , здійснивши незаконне придбання та носіння бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, у приміщенні супермаркету «Епіцентр» був затриманий працівниками поліції.
У подальшому, 01.07.2025 року, в період часу з 18:17 до 18:35, під час проведення огляду місця події за участю ОСОБА_3 , в присутності двох понятих, із належної ОСОБА_3 рюкзаку чорного кольору слідчим було вилучено уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, який є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та бойовим припасом, який придатний до вибуху і створення вибухового імпульсу для ініціювання вибуху заряду вибухової речовини.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 1 ст. 263 КК України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачене КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що він дійсно 01.07.2025 року о 11:00 йшов до брата і під кущем побачив і взяв уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, який носив при собі. 01.07.2025 року приблизно о 15:56 за адресою м. Київ, вул. Братиславська, 11, «Епіцентр» був зупинений охоронцем, під час спілкування з останніми він повідомив, що має при собі уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, який добровільно віддав працівникам поліції. Зокрема зазначив, що всі обставини, так як вони викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення відповідають дійсності та розуміє, що його дії були умисними. Готовий понести покарання відповідно до законодавства України.
У судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження, які надав прокурор, та документи, що характеризують особу обвинуваченого.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, в тому числі і тих, що характеризують особу обвинуваченого. Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у придбанні, та носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин. При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; шкоду нікому не завдано; поведінку ОСОБА_3 під час та після вчинення протиправних дій; його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, готовий понести покарання відповідно до закону; дані про його особу, зокрема: не одружений; працює не офіційно; під наглядом у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває під наглядом у лікаря-нарколога з 11.09.2010 року діагноз: Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин Синдром залежності; раніше судимий; під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ухилявся від явки до суду, у зв'язку з чим судом до нього не одноразово було застосовано приводи та оголошено було у розшук, який виконали правоохороні органи; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням ст. 71 КК України, враховуючи його засудження за останнім вироком суду; позицію сторони захисту - обвинувачений поклався на розсуд суду.
Обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України ОСОБА_3 судом не встановлено.
Крім того, у ході судового розгляду такої пом'якшуючої покарання обставини як щире каяття, про яку зазначав прокурор у обвинувальному акті та у судовому засіданні, судом встановлено не було, зважаючи на посткримінальну поведінку обвинуваченого.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненому, розкаяння передбачає окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненні певного кримінального правопорушення, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у виді позбавлення волі, із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 71 КК України, ураховуючи його засудження за вироком суду від 03.06.2025 року, оскільки його перевиховання та виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. Таке покарання суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03.06.2025 року ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу розміром 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. Вирок суду не виконано, штраф не сплачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Підстав для застосування ст. 69, ст. 69-1, 75 КК України до обвинуваченого суд не вбачає.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання не відбутої частини покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 03.06.2025 року, до покарання за даним вироком, з урахуванням положень ст. 72 КК України, остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави, що виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.
Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання: строк його попереднього ув'язнення у період з 27.03.2026 року по 29.03.2026 року день за день включно.
Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз: - № СЕ-19/111-25/41001-ВТХ від 02.07.2025 року у сумі 2674 грн 20 коп.;
- № СЕ-19/111-25/42021-ВТХ від 11.07.2025 року у сумі 5348 грн 40 коп.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: - рюкзак з особистими речами, мобільний телефон «Redmi» - повернути ОСОБА_3 ; - частини одного запалу типу УЗРГМ-2 - конфіскувати в дохід держави; - оптичний диск «DVD-R»- залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1