Справа №:755/20737/25
Провадження №: 2/755/688/26
"25" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Церні В.А.
за участі:
позивача - ОСОБА_1
розглянувши в підготовчому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову, подану в межах розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири,
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22 грудня 2025 року на 10 год. 00 хв., учасникам справи роз'яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки.
11 грудня 2025 року (вхід. № 75542) до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету позову. З посиланням на положення пункту 3 статті 49 ЦПК України просив змінити предмет спору, доповнивши позовною вимогою: «Включити до спадкового майна ОСОБА_3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1885962780000, що зареєстрована за ОСОБА_2 »
25 березня 2026 року у підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги заяви про зміну предмету позову підтримав та просив прийняти її.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
Вивчивши матеріали справи та заяву про відмову від частини позовних вимог, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина третя статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.
Частиною другою статті 49 ЦПК України встановлено, що: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя статті 49 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі № 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті
16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17.
Вивчивши заяву про зміну предмета позову у даній справі, суд вважає, що така заява не суперечить закону, не виходить за межі спірних правовідносин, сторона позивача змінила предмет позову, не змінюючи підстави позову, тому суд вважає за необхідне заяву позивача задовольнити прийняти до провадження заяву про зміну предмета позову.
Керуючись статтями 49, 260, 279, 353 ЦПК України, суд, -
Прийняти заяву позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову, подану в межах розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири.
Подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
Відповідач має право у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати відзив на заяву про зміну предмету позову.
Позивач має право у п'ятиденний строк з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів подати відповідь на відзив у порядку та з дотриманням вимог статті 179 ЦПК України. Одночасно з надісланням відповіді на відзив до суду, копію відзиву та доданих до неї документів позивач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи та надати суду докази, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
У разі надіслання (надання) відповіді на відзив відповідач має право у п'ятиденний строк з дня отримання її копії подати заперечення, у яких викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотивів їх визнання або відхилення у порядку та з дотриманням вимог статті 180 ЦПК України. Одночасно з надісланням заперечень до суду, копію заперечень та доданих до них документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи та надати суду докази, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до них доказів іншим учасникам справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має право у десятиденний строк викласти свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти заяви про зміну предмету позову у поясненнях щодо позову або відзиву у порядку та з дотриманням вимог статті 181 ЦПК України. Одночасно з надісланням таких пояснень до суду, надіслати їх іншим учасникам справи та надати суду докази, що підтверджують таке надіслання (надання) іншим учасникам справи.
Направити учасникам справи копію ухвали.
Учасники судового розгляду можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою http://dn.ki.court.gov.ua.
Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.О. Хромова