Справа №:755/4252/26
Провадження №: 2-а/755/336/26
про залишення позовної заяви без руху
"27" березня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Коршунову Д.В., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У поряду автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі згідно зі статтею
171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить із такого.
Згідно із частинами першою, другою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Перевіривши матеріали позовної заяви та долучених до неї документів, судом встановлено такі недоліки.
За змістом і формою позовна заява повинна відповідати вимогам статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, приписи процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.
Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Оскаржувану постанову № 1154 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 2101 КУпАП винесено 19 квітня 2025 року. Таким чином, десятиденний строк на оскарження такої постанови тривав до 29 квітня 2025 року (включно).
Позов подано до суду 18 березня 2026 року (вхід. від 20 березня 2026 року № 15633), тобто з пропуском встановленого статтею 286 КАС України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.
Адміністративний позов ОСОБА_1 містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. На обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята 19 квітня 2025 року, однак, позивач не отримував її ні засобами поштового зв'язку, ні в інший спосіб. 10 березня 2026 року позивач дізнався про накладення арешту на його банківські рахунки у зв'язку із примусовим виконанням постанови у справі про адміністративне правопорушення. Цього ж дня у мобільному застосунку «Дія» отримав інформацію про виконавче провадження № НОМЕР_2 та ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження. Таким чином, з оскаржуваною постановою позивач ознайомився з матеріалів виконавчого провадження 10 березня 2026 року.
З огляду на викладене просив поновити позивачу строк для звернення до суду.
До матеріалів справи долучено копію військово-облікового документа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сформованого за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» та військовий квиток від 16 вересня 2025 року серії НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копію постанови за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 19 квітня 2025 року № 1154, копію постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стрельця В.Ю. від 10 березня 2026 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2, постанову від 10 березня 2026 року про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, паперову копію повідомлення із мобільного застосунку від
10 березня 2026 року про встановлення обмеження на рахунках в межах виконавчого провадження, паперову копію інформації із мобільного за стосунку «Дія» про виконавче провадження № НОМЕР_2.
Також до позовної заяви долучено фотознімки протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , який містить письмові пояснення останнього та постанови за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП України, складену щодо ОСОБА_2 , зроблені у процесі складення вказаних документів.
Суд враховує, що вказані фотознімки було виготовлено 11 квітня 2025 року, про що зазначено на відповідному знімку екрана мобільного телефону.
Так з матеріалів справи встановлено, що оспорювана постанова прийнята відповідачем 19 квітня 2025 року та направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку. Жодних відомостей про ненадходження на адресу позивача засобами поштового зв'язку, оспорюваної постанови, до позовної заяви позивачем не долучено, зокрема, але не виключно, інформаційної довідки оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» про поштові відправлення на ім'я позивача за період після 19 квітня 2025 року із зазначенням інформації про їх статус, в тому числі про причини повернення.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 зазначив, що копію оскаржуваної постанови до 10 березня 2026 року не отримував. Однак, суд враховує, що позивач з 11 квітня 2025 року обізнаний про складення протоколу у справі про адміністративне правопорушення, надавав власні пояснення щодо інкримінованого йому адміністративного правопорушення та виготовив фотознімки протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови у процесі їх складення, про що свідчать долучені до матеріалів справи фотознімки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2025 року по справі № 990/98/25 зазначила, що особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від
27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, де вказано на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Враховуючи викладене, строк на звернення до суду з цим позовом не може бути поновлено з тих підстав, які зазначені у позовній заяві, за відсутності відповідних доказів обставин, на які посилається позивач.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, з урахуванням визнання судом підстав для поновлення пропущеного строку неповажними у зв'язку із необґрунтованістю, наявні підстави для залишення позову без руху та надання позивачеві можливості в строк не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, подати до суду заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, долучивши докази на підтвердження поважності причин такого пропуску.
Також суд звертає увагу позивача, що, відповідно до частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами та доповненнями).
За приписом статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 гривень.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16 640,00 грн).
А за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
(1 331,20 грн).
Водночас, частиною третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (665,60 грн).
Частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. А відповідно до частини другої цієї статті суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Водночас, судом встановлено, що до позовної заяви позивачем не долучено документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У тексті позовної заяви позивач зазначив, що є діючим військовослужбовцем, то судовий збір за подання цієї позовної заяви не сплачується.
Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Таким чином, судовий збір - це обов'язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв'язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті
5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12 та 22 Закону № 3551-XII.
Аналогічні висновки викладено к постановах Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі №200/1654/21-а, від 21 листопада 2023 року у справі №520/10453/23, а також від 12 грудня 2023 року у справі № 600/1927/23-а, від 29 січня 2025 року по справі № 600/3723/24-а.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17, норма пункту 13 частини першої статті 5 Закону України №3674-VI «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від
22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті
22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України №3674-VI «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статті 12, 22 Закону України № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року здійснено висновок про те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Даний правовий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у зв'язку із передачею Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду справи на її розгляд для розв'язання виключної правової проблеми щодо застосування норми пункту 13 частини першої статті
5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із незгодою з попередніми висновками як Великої Палати, так касаційних палат, у яких стверджувалось про те, що учасники бойових дій безперечно звільняються від сплати судового збору у будь-якій справі.
Отже, позивач, який звернувся до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а не за захистом своїх порушених прав, як учасника бойових дій, не звільняється від сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви.
Поряд з цим, матеріали справу не містять відомостей про наявність у позивача статусу учасника бойових дій.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачу ОСОБА_1 слід надати суду докази сплати судового збору у сумі 665,60 грн, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного вище, адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, а тому його слід залишити без руху.
У разі невиконання вимог цієї ухвали адміністративний позов ОСОБА_1 згідно із вимогами пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України буде повернуто позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 160, 161, 169, 171, 242, 243, 248, 286 КАС України,
Визнати причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом - неповажними.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більш як десять днів з часу отримання позивачем копії ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хромова