Справа №:755/3830/26
Провадження №: 2-аз/755/34/26
про передачу справи за підсудністю
"25" березня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, а саме просить зупинити виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13 березня 2026 року заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О. 23 березня 2026 року.
За вимогами статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Пунктом 2 частини першої статті 153 КАС України встановлено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 березня 2026 року адмінстративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.
З наведеного вбачається, що направленню за підсудністю підлягає також і заява про забезпечення позову.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, розглядаються судами за встановленими Законом правилами розмежування предметної юрисдикції, а їх порушення - є ознакою незаконності рішення.
Згідно із частиною першою статті 318 КАС України прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу, є підставою для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 21 липня 2019 року у справі № 855/306/19, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Поряд з чим, чинним адміністративним процесуальним законодавством не передбачено порядку передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого відповідно до предметної юрисдикції.
У зв'язку з викладеним, необхідно застосовувати до правовідносин аналогію закону, визначену частиною шостою статті 7 КАС України.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною першою статті 30 КАС України встановлено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою.
Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено (частина шоста статті 29 КАС України).
За таких обставин, враховуючи, що адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за підсудністю, суддя приходить до висновку що заява про забезпечення позову, яка подана одночасно із позовною заявою, також також не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, у зв'язку з чим підлягає передачі на розгляд до Київського окружного адміністративного суду,
Керуючись статтями 7, 20, 29, 30, 150, 153, 241-243, 248, 293-295 КАС України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (бульв. Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133) за підсудністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя О.О. Хромова