Справа № 710/262/26 Провадження № 2/710/442/26
25.03.2026 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області у складі:
Головуючого - судді- Сивоконя С.С.,
за участі секретаря судового засідання - Шпиці О.Е.,
учасники процесу:
позивач ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - адвоката Тишкевич Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
До Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3572,40 грн - відшкодування шкоди спричиненої здоров'ю, 20000,00 грн - відшкодування моральної шкоди.
Аргументи учасників справи.
?Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 13 листопада 2025 року вироком Шполянського районного суду Черкаської області у справі №710/1473/24 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме у заподіянні позивачу легких тілесних ушкоджень. Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які мали місце 07.09.2024 року, вона отримала травму руки. Незважаючи на те, що первинне рентгенологічне обстеження не виявило пошкоджень кісток, через тривалий біль та відсутність покращення стану здоров'я, позивач 18.10.2024 року пройшла комп'ютерну томографію. За результатами КТ було встановлено діагноз: перелом дистального метаепіфіза променевої кістки та ознаки мінімального синовіту променево-зап'ясткового суглобу. У зв'язку з необхідністю лікування та діагностики отриманих ушкоджень, позивач понесла витрати на загальну суму 3 572,40 грн, що включають витрати на проведення КТ-обстеження (1600 грн), придбання медичного бандажа (900 грн) та лікарських засобів (1072,40 грн). Посилаючись на положення статей 1166 та 1195 Цивільного кодексу України, позивач вказує на наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, яка підтверджена вироком суду, що набрав законної сили, та завданою їй майновою шкодою, яку вона просить стягнути з відповідача у повному обсязі.
Заяви (клопотання) учасників справи.
12.03.2026 до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог по тій причині, що факт купівлі позивачем ліків без відповідних доказів, що такі використовувалися для лікування забою, не може бути єдиною підставою для їх відшкодування. Вважає, що позивач не довела моральну шкоду, та не підтвердила матеріальні витрати належними доказами, тому в задоволенні заявлених позовних вимог просить відмовити повністю.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 25.02.2026 було відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та представник позивача у судове засідання з'явилися, позов підтримали та просили його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача у судове засідання з'явилися, позов визнали частково, проти стягнення моральної шкоди заперечували у повному обсязі.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
13 листопада 2025 року вироком Шполянського районного суду Черкаської області у справі №710/1473/24 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме у заподіянні позивачу легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Цивільний позов заявлено не було (а.с.13-15).
Факт понесених матеріальних збитків на лікування та діагностику підтверджується доданими до позову копіями платіжних документів (квитанцій) та медичними документами (а.с.8-12).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Правовий аналіз зазначеної норми свідчить, що юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
При цьому особливістю регулювання таких відносин є презумпція винуватості, оскільки обов'язок довести відсутність вини у завданні шкоди покладається саме на особу, яка завдала шкоди або має нести відповідальність за її завдання.
Відповідно до ч.1 ст.1199 ЦК у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1167 ЦК, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що 07.09.2024 внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень з боку відповідача позивач зазнав тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (гематома правої кисті).
Вина відповідача у завданні позивачу тілесних ушкоджень була встановлена судом під час розгляду судової справи №710/1473/24, за наслідками розгляду якої судом ухвалено вирок про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності.
Таким чином, за обставинами спірних правовідносин предметом спору є відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем. При цьому факт завдання шкоди позивачу внаслідок винних протиправних дій відповідача, а також причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою відповідача підтверджується вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 13.11.2025 №710/1473/24.
Відповідно до ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За матеріалами справи судом встановлено, що у зв'язку з тілесними ушкодженнями позивач зазнав матеріальних збитків (витрати, пов'язані з лікуванням) та моральної шкоди.
Стороною відповідача не оспорюється та обставина, що розмір матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем складає 3572,40 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і правомірними і підлягають задоволенню.
Оспорюється сторонами наявність правових підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача моральної шкоди.
Надаючи оцінку доводам сторін в контексті вимог щодо розміру грошової компенсації завданої позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Сталою судовою практикою визначено, що, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05.12.2022р. в справі №214/7462/20).
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Насамперед, йдеться про визнання критично розглянутих національним судом (крізь призму обставин справи) і достатньо аргументованих, з огляду на суть порушеного права й характер правопорушення, показань сторін достатніми доказами для прийняття рішення щодо вимог з приводу відшкодування моральної шкоди.
Такий підхід цілком узгоджувався б і з думкою Європейського суду з прав людини, викладеною ним у рішенні від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства», де зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які, як заявниці, зіткнулися з проблемами початку або продовження свого подружнього життя, можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин. При цьому, однак, задовольняючи вимоги щодо компенсації моральної шкоди, Європейський суд з прав людини подекуди посилається на зазнані заявниками незручності, певне розчарування та страждання в результаті встановленого порушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Антоненков та інші проти України» // Офіційний вісник України. 2006. № 41. Ст. 2784), інші конкретизовані вияви немайнових втрат заявника, а іноді не вважає за потрібне чітко кваліфікувати їх вид і характер (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чуян проти України»).
Крім критеріїв визначених у ст. 23 ЦК України (характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи), при визначені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, судом, зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а змістом моральних страждань потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
Додатково слід зауважити, що моральною шкодою визначаються навіть не самі страждання, а саме негативні наслідки немайнового характеру, які ними спричиненні, оскільки тільки вони становлять розуміння шкоди як обов'язкової умови відповідальності.
В цьому контексті суд бере до уваги, що тяжкість переживання психотравмуючої події повністю залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини, якій завдано моральну шкоду, від її темпераменту, стійкості афективно-вольових процесів, рівня суб'єктивного контролю, стресостійкості, соціальної адаптованості, способу реагування на фруструючі події.
Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди сторона позивача посилалась на те, що після отриманих травм переносила фізичний біль, страждання, був порушений звичний спосіб життя, позивачка відшукувала додаткові кошти для лікування, на теперішній час на правій руці мається припухлість, позивачка відчуває біль, а тому моральну шкоду оцінила у 20000,00 грн.
З урахуванням вказаних стороною позивача і встановлених судом обставин, характеру спричиненої позивачу моральної шкоди, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що визначений стороною позивача розмір моральної шкоди є непропорційним порівняно із характером спричинених моральних страждань, а тому з відповідача на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди слід стягнути суму коштів в розмірі 1000 грн., що буде належним і достатнім засобом грошової компенсації такої шкоди.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3572,40 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків та 1000,00 грн. моральної шкоди.
І позивач і відповідач звільнені від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 , інші відомості про особу, суду невідомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ,, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 , кошти в сумі 3572,40 грн (три тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 40 копійок) в рахунок відшкодування спричиненої шкоди здоров'ю та 1000 грн (одну тисячу гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 30.03.2026.
Суддя Шполянського
районного суду С.С. Сивокінь