Справа № 703/1204/26
3/703/589/26
27 березня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, що передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.02.2026 серії ВАД №981269, ОСОБА_1 21.02.2026 близько 08-30 год за адресою власного проживання, що в АДРЕСА_2 , вчинив щодо малолітнього племінника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство фізичного, економічного та психологічного характеру, а саме словесно ображав та шарпав за одяг, чим заподіяв шкоду фізичному та психологічному здоров'ю постраждалої особи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 21.02.2026 серії ВАД №981268, ОСОБА_1 21.02.2026 близько 08-30 год за адресою власного проживання, що в АДРЕСА_2 , вчинив щодо малолітньоїці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , домашнє насильство фізичного, економічного та психологічного характеру, а саме словесно ображав та шарпав за одяг, чим заподіяв шкоду фізичному та психологічному здоров'ю постраждалої особи.
Органом, що склав протоколи про адміністративне правопорушення, діяння ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , а також законний представник малолітніх осіб, які постраждали від домашнього насильства, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судової повістки у вигляді текстового повідомлення за номерами телефонів, що зазначені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, доставка яких підтверджується записами реєстру відправки.
Відповідно до рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Справа не належить до тих, що розглядаються за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суддя вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 ЄСПЛ визначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, а у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частина 2 вказаної статті передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Під фізичним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
За обставинами справи ОСОБА_1 притягується до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із насильством в сім'ї, з об'єктивної сторони таке полягало, як вбачається із відомостей матеріалів про адміністративне правопорушення, в фізичному та психологічному насильстві щодо малолітніх племінниці та племінника, а саме голосному крикові, словесних образах, поштовхах та шарпанні за одяг.
На доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суду надані наступні докази, досліджені безпосередньо під час судового розгляду:
- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №981269 від 21.02.2026, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 21.02.2026 вчинив домашнє насильство щодо малолітнього ОСОБА_2 ;
- дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №981268 від 21.02.2026, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 21.02.2026 вчинив домашнє насильство щодо малолітньої ОСОБА_3 ;
- дані рапорту працівника поліції відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, який зареєстрований в Журналі єдиного обліку під №4496 від 21.02.2026, за змістом якого до поліції надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про вчинення її дядьком насильства в сім'ї;
- дані термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №490868 від 21.02.2026, виданий працівником поліції з приводу вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства 21.02.2026 щодо племінниці, з терміном дії з 21.02.2026 до 03.03.2026;
- дані термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №490869 від 21.02.2026, виданий працівником поліції з приводу вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства 21.02.2026 щодо племінника, з терміном дії з 21.02.2026 до 03.03.2026;
- дані форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 21.02.2026;
- письмові пояснення осіб, які постраждали від домашнього насильства, малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , опитаних у присутності опікуна ОСОБА_4 , а також поясненнями останньої від 21.02.2026.
Відповідно до принципу «доведення поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
При цьому суд з наданих матеріалів не вбачає вчинення з боку ОСОБА_1 будь-яких діянь, що мають ознаки економічного насильства щодо постраждалих осіб, відтак відкидає доводи протоколів про адміністративне правопорушення в даній частині.
З урахуванням викладеного, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, що передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП є доведеною поза розумним сумнівом.
Відповідності ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи характер вчинених правопорушень, а саме вчинення таких щодо малолітніх дітей, наявні відомості про особу порушника, який названий військовослужбовцем, що самовільно залишив службу, однак матеріалами справи останні обставини не підтверджені, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність за вчинення правопорушення, оскільки вчинення такого щодо неповнолітньої особи є обставиною, що впливає на кваліфікацію відповідного діяння, а вчинення правопорушення особою в стані сп'яніння також не підтверджене належними доказами, за відсутності відомостей про факти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в минулому, вважаю, що для його перевиховання, стимулювання поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, найбільш доцільним є стягнення, з врахуванням ст. 36 КУпАП, в межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу.
Даний вид впливу суд вважає на даний час достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Згідно зі ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
Дослідивши обставини вчинення адміністративного правопорушення, суд приходить до наступного. З об'єктивної сторони правопорушення виразилося у застосуванні порушником фізичного та психологічного насильства щодо членів сім'ї, малолітніх дітей, в спільному житлі, однак із матеріалів справи не вбачається, що вказаними діями заподіяно будь-яку суттєву шкоду потерпілим особам, зокрема тілесні ушкодження, а відомості про факти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в минулому - відсутні, при цьому всі діяння, вчинені ним в одному місці та в один час, відтак суд вважає їх наслідком однієї конфліктної ситуації.
За таких обставин на даний час не вбачається достатніх підстав призначати щодо ОСОБА_1 заходи, передбачені ч. 1 ст. 39-1 КУпАП.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та в порядку ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доказів, які звільняють ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять та ним не надані.
На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 173-2, ст. 283, 284 КУпАП України, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, що передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення із застосуванням ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень (отримувач коштів: ГУК у Черкаській області /тг м. Сміла 21081100, код ЄДРПОУ отримувача: 37930566, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA728999980313020106000023753, код класифікації: 21081100).
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя І.В.Овсієнко