Справа № 703/7988/25
1-кп/703/239/26
30 березня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
особи, стосовно якої вирішується
питання про застосування заходів
виховного характеру ОСОБА_5
законного представника ОСОБА_6 ,
представника СД ОСОБА_7 ,
представника ювенальної превенції ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12025250350000666 від 11 жовтня 2025 року щодо малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учня 9 класу ОЗО «Балаклеївський ліцей ім. Є. Гуглі» Балаклеївської сільської ради, несудимого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 286 КК України,
Прокурор Смілянської окружної прокуратури Черкаської області ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про застосуванням примусових заходів виховного характеру стосовно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12025250350000666 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 11 жовтня 2025року, близько 20 год 20 хв ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягнувши віку кримінальної відповідальності, не маючи права керування транспортним засобом, оскільки йому у встановленому законом порядку посвідчення водія не видавалось, керуючи технічно-справним мотоциклом «Spark SP 125» без державного номерного знаку, рухаючись вутемну пору доби по вул. Незалежності с. Балаклея у напрямку с. Мале Старосілля Черкаської області, на відстані 143 м від автодороги «Київ - Знам'янка» у порушення п.п. 2,3 б, 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до якого, узбіччя - це виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами, узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней), був неуважним до дорожньої обстановки, змінив напрямок руху в праву сторону та допустив виїзд за межі проїзної частини на узбіччя з правого боку відносно напрямку руху свого транспортного засобу, з подальшим наїздом на пішохода ОСОБА_10 , який рухався у попутному напрямку руху.
Таким чином, ОСОБА_5 діючи з необережністю, проявляючи злочинну недбалість, маючи об'єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху шляхом дотримання вимог Правил дорожнього руху України, грубо порушив вимоги ст. 14 Закону України
«Про дорожній рух», а також вимоги Правил дорожнього руху України внаслідок чого допустив виникнення дорожньо - транспортної пригоди у результаті якої пішохід ОСОБА_10 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-6- 01/441 від 24.11.2025, отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому правої великогомілкової кістки та перелому проксимального відділу головки правої малогомілкової кістки із обширною гематомою і саднами в даній області нижньої кінцівки, що за ознакою тривалого розладу здоров'я відноситься до категорії середньої тяжкості; садни живота і передпліччя, за відсутності короткочасного розладу здоров'я належить до категорії легких тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні прокурор, підтримуючи своє клопотання, зазначила, що ОСОБА_5 є малолітнім, уперше вчинив суспільно небезпечне діяння, не досягши віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність, після вчинення щиро розкаявся.
Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, направив суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримала цивільний позов.
Законний представник малолітнього ОСОБА_5 - його батько ОСОБА_6 просив задовольнити клопотання прокурора та передати сина під його нагляд.
Захисник малолітнього ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_4 не заперечував проти задовольнити клопотання прокурора про застосування до його підзахисного примусових заходів виховного характеру. Цивільний позов просив залишити без розгляду.
Представник служби в справах дітей та представник сектору ювенальної превенції клопотання прокурора підтримали, вважають за доцільне застосувати відносно малолітнього ОСОБА_5 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі його під батьківський нагляд.
Малолітній ОСОБА_5 , в наданих у судовому засіданні під час розгляду клопотання, наведених вище фактичних обставин провадження та кримінально-правову оцінку своїх дій не оспорював, свою вину визнав і погодився із заявленим прокурором клопотанням про застосування стосовно нього примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд батькові.
Крім повного визнання ОСОБА_5 вини у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, його винуватість підтверджується:
- даними протоколу огляду місця події від 11 жовтня 2025 року та фото таблицями зображень до нього, якими зафіксовано місце вчинення суспільно небезпечного діяння;
- даними висновку експерта №05-6-01/441 від 24.11.2025, згідно з якими ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому правої великогомілкової кістки та перелому проксимального відділу головки правої малогомілкової кістки із обширною гематомою і саднами в даній області нижньої кінцівки, що за ознакою тривалого розладу здоров'я відноситься до категорії середньої тяжкості; садни живота і передпліччя, за відсутності короткочасного розладу здоров'я належить до категорії легких тілесних ушкоджень;
- даними протоколу слідчого експерименту від 14 листопада 2025 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_12 , яка вказала на місце свого руху паралельно проїзної частини дороги по узбіччю, показала місце вчинення ДТП і розповіла про обставини її виникнення;
- даними висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № СТ/333Е - 25 від 17 листопада 2025 року, згідно яких до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди деталі рульового керування, ходової частини та робочої гальмівної системи мотоцикла «Spark SP 125» перебували в працездатному стані;
- даними висновку автотехнічної експертизи № СТ/348Е-25, згідно з якими у діях водія мотоцикла «Spark SP 125», б/н, ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п.1.10 ПДР України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням дорожньо- транспортної пригоди, та на виконання яких він перешкод технічного характеру не мав;
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши письмові матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого КК України.
Відповідно до ст. 499 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно з ст. 97 КК України, неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.
Примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Згідно з п.п.2, 3 ч. 2 ст. 105 КК України до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру, серед іншого, у виді застереження, передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.
Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин
справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:
- у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК України;
- до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97КК України);
- при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1ст. 105 КК України.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити.
Відповідно до інформаційного листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ
№ 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 "Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх", суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, зазначеним у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК України.
До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчиненого діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.
Оцінивши зібрані по кримінальному провадженню докази, суд вважає, що винуватість малолітнього ОСОБА_5 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доведена судовому засіданні в повному обсязі.
Згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Сміла Смілянського міськрайонного управління юстиції 26 січня 2012 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком є ОСОБА_6 , який не заперечує, щоб син був переданий під його нагляд.
При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру щодо малолітнього ОСОБА_5 , суд ураховує дані про його особу, який за місцем навчання та проживання характеризуються позитивно, на обліку в секторі ювенальної поліції, а також на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досяг 16 років, тобто не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за скоєне діяння.
Ураховуючи те, що ОСОБА_5 до досягнення віку кримінальної відповідальності, у віці 13 років на момент скоєння кримінального правопорушення, вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, до нього слід застосовувати особливий порядок здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх, та, відповідно до положень ст. 498 КПК України, застосувати примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, передавши його під нагляд батькові - ОСОБА_6 .
Вказані примусові заходи виховного характеру сприятимуть його виправленню та вихованню, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Потерпілий ОСОБА_10 під час підготовчого судового засідання подав цивільний позов до відповідача ОСОБА_6 , про стягнення завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди в сумі 312361 грн 81 коп з законного представника неповнолітнього, який підтримала в судовому засіданні представник потерпілого - адвокат ОСОБА_9 .
З системного аналізу норм КПК України вбачається, що законодавцем не передбачено можливості пред'явлення цивільного позову та, відповідно, відшкодування шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням, учиненим неповнолітніми у віці від 11 років до віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (14 або 16 років). Цивільний позов у справі про застосування примусових заходів виховного характеру суд не вирішує (він має бути розглянутий у порядку цивільного судочинства).
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок учинення злочину чи суспільно небезпечного діяння, у справі про застосування примусових заходів виховного характеру суд не вирішує (він має бути розглянутий у порядку цивільного судочинства).
За змістом ч. 2 ст. 128 КПК України, цивільний позов може бути пред'явлено до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Отже, з норм КПК України наразі вбачається, що цивільний позов може бути пред'явлений у кримінальних провадженнях щодо застосування примусових заходів виховного характеру лише стосовно осіб, які вже досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, оскільки такі особи (віком від 14 до 16 років) можуть бути підозрюваними/обвинуваченими у певній категорії справ (є суб'єктами злочину).
Натомість, можливість пред'явлення цивільного позову у кримінальних провадженнях щодо застосування заходів виховного характеру стосовно малолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (від 11 років до 14/16 років), взагалі не передбачена законодавцем.
Ст. 1178, 1179 ЦК України встановлено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами), опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи; закладом охорони здоров'я, іншим закладом або особою, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою особою або які за законом здійснюють щодо малолітньої особи функції опікуна. Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років)
відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується у частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду.
Тобто, незважаючи на те, що кримінальним процесуальним законом передбачено застосування до неповнолітніх осіб від 11 років примусових заходів виховного характеру, законодавець не передбачив можливості пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні до осіб, що несуть цивільну відповідальність за діяння неповнолітніх.
З огляду на це, доцільно залишити цивільний позов без розгляду та повідомити, що особа має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа №598/1781/17) зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні,яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, в тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
При цьому, як зазначено у висновку Об'єднаної палати ККС Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винуватою у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду),факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), крім витрат пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відшкодовані.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні слід залишити без розгляду.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, ст.22, ст.97, ст.105, ч.1 ст. 286 КК України, ст. 292, 369-372, 498, 500, 501 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури Черкаської області про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12025250350000666 від 11 жовтня 2025 року щодо малолітнього ОСОБА_5 , який учинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, учня 9 класу ОЗО «Балаклеївський ліцей ім. Є. Гуглі», примусові заходи виховного характеру у виді передачі його під нагляд батьку - ОСОБА_6 ,
зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 .
Обмежити дозвілля і встановити особливі вимоги до поведінки неповнолітнього, зокрема: заборонити перебувати за межами місця проживання без супроводу дорослих в період часу з 21:00 год до 06:00 год та заборонити керування всіма видами транспортних засобів без отримання посвідчення водія у встановленому законом порядку.
Попередити батька неповнолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про відповідальність, у разі порушення взятого на себе зобов'язання.
Строк застосування примусового заходу виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_5 - встановити 1 рік.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду, роз'яснивши прово звернення з вказаним цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
Речові докази: мотоцикл «Spark SP 125», без державного номерного знаку, який зберігається на території ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, повернути власнику.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 жовтня 2025 року у межах кримінального провадження №12025250350000666 на мотоцикл «Spark SP 125», без реєстрації, яким користувався неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію ухвали на виконання направити ССД та органу ювенальної превенції за місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_5 .
Апеляція на ухвалу може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня її проголошення.
Суддя : ОСОБА_13