Справа № 694/1934/25
провадження № 2/694/535/26
24.03.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судових засідань Литвин Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Держан Валентина Василівна, до ОСОБА_2 , третя особа: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів,
встановив:
Представник позивача Держан В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини; стягнути з відповідача судові витрати на користь позивача, підтверджені документально.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з листопада 2012 року по квітень 2014 року позивачка разом з відповідачем ОСОБА_2 перебували у близьких відносинах без реєстрації шлюбу. Від даних відносин у них народилася донька ОСОБА_3 . Відповідач є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте під час реєстрації народження дитини запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було здійснено зі слів матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. З метою стягнення аліментів на утримання доньки виникла необхідність встановити у визначеному порядку батьківство. ОСОБА_2 спочатку визнавав себе батьком дитини, але офіційно засвідчити своє батьківство він не бажає та не бажає сплачувати аліменти. Донька проживає разом з позивачкою, відповідач матеріальної допомоги на її утримання не надає, в додаткових витратах, пов'язаних з утриманням дитини участі не приймає. Враховуючи вказані обставини, позивачка змушена звернутися до суду за захистом її прав.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 15.07.2025 року було відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.08.2025 року.
30.07.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовна заява не містить чіткого викладу обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, а також належних і допустимих доказів, що підтверджують батьківство відповідача. З урахуванням того, що позивачка раніше заперечувала біологічне батьківство відповідача, встановлення факту батьківства можливе виключно на підставі висновку судово-генетичної експертизи. У зв'язку з чим відповідач просить суд, у задоволенні позовних вимог про визнання батьківства та стягнення аліментів відмовити за відсутності висновку судово-генетичної експертизи, щодо клопотання позивачки про призначення судово-генетичної експертизи відповідач заперечень не має.
Ухвалою суду від 08.08.2025 року призначено судово-генетичну експертизу та провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.
08.09.2025 року на адресу суду повернулась без виконання ухвала про проведення судово-генетичної експертизи в зв'язку з тим, що Державна спеціалізована установа
«Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» не проводить дослідження з використанням ДНК-аналізу.
Ухвалою суду від 06.10.2025 року було відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.10.2025 року.
Позивач ОСОБА_1 подала заяву про проведення підготовчого засідання без її участі. Клопотання про призначення експертизи підтримала та просила його задовольнити. Доручити проведення експертизи експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (м. Київ, вул. Докучаєвська, 4).
Відповідач ОСОБА_2 також подав заяву про проведення підготовчого засідання без його участі. Не заперечує проти призначення генетичної експертизи.
Представник Звенигородського ВДРАЦС у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в підготовче судове засідання не з'явився. Звернулись до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника.
22.12.2025 року до суду з Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» відділення судово-медичної ідентифікації надійшов висновок судово-медичного експерта-імунолога №103-161-2025 від 11.11.2025 року.
Ухвалою суду від 29.12.2025 року було відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.02.2026 року.
Ухвалою суду від 19.02.2026 року було закрите підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті на 24.03.2026 року.
Представник позивача Держан В.В. та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились. Позивач звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі. Позов підтримує та просить задовольнити. Судові витрати стягнути з відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу без його участі. Позовні вимоги визнав повністю. Судові витрати просить стягнути в розмірі 50 відсотків суми, яку сплатила позивач.
Від представника третьої особи Звенигородського районного відділу ДРАЦС Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.
Згідно з вимогами ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши наявність законних підстав для ухвалення рішення, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження вбачається, що при реєстрації про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.9-10).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 25 липня 2018 року Ватутінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, вбачається, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано 29 грудня 2011 року, актовий запис № 91. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.13).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про
шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, вбачається, що 08 вересня 2017 року Ватутінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області зареєстровано актовий запис про шлюб № 64 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ». Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 25.05.2018 року, яке набрало законної сили від 25.06.2018 року шлюб було розірвано (а.с.11-12).
З повторно виданого свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ») та ОСОБА_10 14.07.2018 року зареєстрували шлюб у Ватутінському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Відомості про шлюб внесені до актового запису № 42. Свідоцтво серії НОМЕР_1 видано 20.07.2018 року (а.с.16).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 31.12.2013 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ватутінського міського управління юстиції у Черкаської області, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 31.12.2013 року зроблено відповідний актовий запис за № 123. Батьками дитини записані: ОСОБА_11 та ОСОБА_1 (а.с.15).
Також судом досліджено висновок експерта № 103-161-2025, з якого встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 становить не менш ніж 99,99 %, що доводить його батьківство (а.с.89-92).
Що стосується вимоги позивача про визнання батьківства, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Відповідно до роз'яснень п. 9 цієї постанови рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану, в тому числі про народження дитини, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Як вбачається з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Враховуючи вищевикладене, визнання позову відповідачем ОСОБА_2 та висновок судово-медичної експертизи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання батьківства є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного,
морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Розмір аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України щодо розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При визначенні розміру аліментів судом враховується, що спору між сторонами з приводу розміру не має, відповідач повністю визнав позов, а тому суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача.
Стаття 142 ЦПК України передбачає, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею за позовну вимогу про визнання батьківства в розмірі 605 грн. 60 коп. (1211,20 / 2 = 605, 60 грн.)
Інші 50 відсотків судового збору за позовною вимогою про визнання батьківства в розмірі 605 грн. 60 коп. необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .
Також, позивач просить відшкодувати понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 5500 грн. та понесені витрати на проведення судово-генетичну експертизу.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги у цій справі позивачем надано договір від 25.06.2025 року на представництво у цивільному процесі, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Держан В.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №481 відносно Держан В.В. , додаток № 1 до договору від 25.06.2025 року, з якого вбачається, що сторони погодили тарифи на надання правової/правничої допомоги, акт надання послуг з правової/правничої допомоги від 26.06.2025.
Також на підтвердження понесених витрат на проведення судово-генетичної експертизи позивач надала суду квитанцію від 01.12.2025 року про здійснення оплати на рахунок ДСУ «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» за проведення дослідження в сумі 26277 грн. (а.с. 103).
Вказані судові витрати є належно підтвердженими та у зв'язку з повним задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення аліментів, за якою вона звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Відтак, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави необхідно стягнути судовий збір за позовною вимогою про стягнення аліментів в сумі 1211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 128, 134, 135 СК України ст. ст. 81, 82, 141, 258, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Держан Валентина Василівна до ОСОБА_2 , третя особа: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити.
Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Юрківка Звенигородського району Черкаської області, батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за № 123 від 31.12.2013 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ватутінського міського управління юстиції у Черкаської області, вказавши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Юрківка Звенигородського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого нею за позовною вимогою про визнання батьківства в сумі 605 грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп. сплачений нею за позовною вимогою про визнання батьківства.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір на користь держави в розмірі 1816 грн. 80 коп. за позовною вимогою про стягнення аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , витрати на оплату надання правничої допомоги в розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. та понесені витрати на проведення судово-генетичної експертизи в розмірі 26277 (двадцять шість тисяч двісті сімдесят сім) грн.
В частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць рішення підлягає до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: Держан Валентина Василівна , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 20202, провулок Віктора Погорілого, буд.1, м. Звенигородка, Черкаська область, код ЄДРПОУ 04061062.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.М. Кравченко