Справа №694/3220/25
провадження № 6/694/12/26
про розстрочення виконання рішення
23.03.2026 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка Черкаської області заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
До Звенигородського районного суд районного суду Черкаської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.02.2026 року у справі № 694/3220/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором № 500843625терміном на 28 місяців та встановити графік погашення заборгованості, шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 2000 грн.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що в неї на утриманні двоє малолітніх дітей та на даний час вона працює у дитячому садку (останні декілька місяців). Оскільки стаж на даному місці роботи невеликий, офіційні довідки про доходи за минулий рік не відображають її поточний заробіток у повній мірі. Однак наявність стабільної роботи дозволяє їй гарантувати регулярну сплату платежів.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. В заяві просила суд розглянути питання розстрочення рішення без її участі.
Представник позивача Матула В.Ю. в судове засідання не з'явилася. Надіслала заву, в якій зазначила, що позивач з розумінням ставиться до обставин, викладених в заяві відповідачки, зокрема наявності дітей та складного фінансового стану, однак вони не можуть бути підставою для такого тривалого розстрочення.
Суд вважає можливим розглядати заяву у відсутності учасників справи. Їх неявка у відповідності до ст.435 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, матеріали цивільної справи №694/3220/25, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.02.2026 року по справі № 694/3220/25 задоволено позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 500843625 у загальному розмірі 53779,34 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Рішення не оскаржувалось та 16.04.2024 року набрало законної сили.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №23 від 21.02.2026 року, сформованого за допомогою засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія), ОСОБА_1 є матір'ю дитини чоловічої статті 12.01.2023 року народження.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №118 від 21.02.2026 року, сформованим за допомогою
засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія), ОСОБА_1 є матір'ю дитини жіночої статті 18.07.2013 року народження.
Також ОСОБА_1 надала суду відомості із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України форма ОК-5 за період з 2010 року по 2018 рік та з 2020 року по 2026 рік, з яких вбачається розмір її доходів за вказані періоди.
Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних
справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є право перетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
24.02.2022 року згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який у подальшому продовжено і діє на момент постановлення даної ухвали суду.
Відповідно до положень ч. 1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вирішуючи питання про можливість розстрочення судового рішення, суд приймає до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 має намір добровільно виконати рішення суду, однак має на утриманні двох малолітній дітей та перебуває у скрутному матеріальному становищі, а сплата суми боргу 53779,34 грн. одноразовим платежем створить для неї надмірний тягар. Також, суд враховує те, що розстрочення виконання рішення суду не буде створювати занадто привілейовані умови для ОСОБА_1 , оскільки такі дії заявниці спрямовані саме на забезпечення виконання рішення суду і на відновлення порушених прав позивача.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду на 28 місяців, суд приходить до висновку про її часткове задоволення. Призначаючи розстрочку терміном на 12 місяців, суд виходить із принципів розумності, пропорційності та дотримання балансу інтересів сторін. Суд вважає, що розстрочення виконання рішення на запропонований заявником строк 28 місяців надмірно порушуватиме права стягувача на отримання присуджених коштів у розумні строки. Водночас, встановлений судом строк в 12 місяців є достатнім для поступового погашення заборгованості з урахуванням складного матеріального становища заявника.
Суд приходить до висновку, що виконання вказаного рішення суду слід розстрочити на дванадцять місяців, визначивши до сплати розмір першого платежу 4481 (чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 61 коп. щомісяця, не пізніше 25 числа поточного місяця, а тому заяву слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258-261, 353, 354, 435 ЦПК України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.02.2026 року у справі № 694/3220/25 - задовольнити частково.
Розстрочити відповідачу ОСОБА_1 виконання рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.02.2026 року у справі № 694/3220/25 за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 53779,34 грн. терміном на 12 місяців, шляхом сплати платежів у розмірі 4481 (чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 61 коп. щомісяця, не пізніше 25 числа поточного місяця.
Копію даної ухвали надіслати сторонам.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.М. Кравченко