Справа № 569/7296/26
1-кп/569/1783/26
про продовження строку тримання під вартою
27 березня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , який приймав участь в режимі відеоконференцзв'язку
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області, в режимі відеоконференції з ДУ «Рівненський ізолятор» з участю обвинуваченого ОСОБА_5 , кримінальне провадження №12025181200000244 від 19.04.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.2,3 ст. 307 КК України, -
До Рівненського міського суду Рівненської області надійшов для розгляду обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.
Також, з обвинувальним актом надійшло клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
У клопотанні прокурор вказує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 307 КК України. 30.01.2026, стосовно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, з моменту застосування запобіжного заходу, не перестали існувати. З метою запобігання вказаним ризикам, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, прокурор просить продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засідання просив задовольнити клопотання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 просив звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 з під варти, оскільки він виявив бажання проходити військову службу.
Обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що має бажання проходити військову службу, просив звільнити його з під варти з цієї підстави.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ч.1 ст. 178 КПК України.
Прокурор при розгляді клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, довів, що ризики передбачені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України не перестали існувати та про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, та для забезпечення покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Вирішуючи подане прокурором клопотання, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.2,3 ст. 307 КК України, які є кримінальними правопорушеннями у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, та які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином, обставини їх вчинення, існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 України, а тому слід продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою, без визначення розміру застави, відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п.80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Беручи до уваги вищевказані обставини, відсутність доказів про наявність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків, обставини вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, та їх суспільну небезпечність та тяжкість відповідно до ст. 12 КК України, та наявність ризиків передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та зможе запобігти вищевказаним ризикам.
Даних, про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого чи неможливість останнього утримувати під вартою, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходжу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №12025181200000244 від 19.04.2025 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.2,3 ст. 307 КК України, - ОСОБА_5 , задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні №12025181200000244 від 19.04.2025 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.2,3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 25.05.2026.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримувати в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали щодо застосовного запобіжного заходу - до 25.05.2026.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1