Справа № 565/518/26
Провадження № 2-а/565/8/26
30 березня 2026 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., з участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Головного управління поліції в Рівненській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вараського РВП ГУНП в Рівненській області та Головного управління поліції в Рівненській області про скасування постанови поліцейського Вараського РВП ГУНП в Рівненській області Кайдика С.Ю. серії ЕГА №1982424 від 28 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та закриття провадження у вказаній справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладеного на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн за те, що він 28 лютого 2026 року здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції та повідомив про подію домашнього насильства, хоча такої події не було, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.183 КУпАП.
Позивач вказує, що не мав умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції, оскільки дзвінок на лінію «102» був зумовлений створенням йому перешкод у користуванні житлом, які здійснювала співмешканка, а також вчиненням нею дій, які були протиправними, на час виклику об'єктивно містили в собі ознаки домашнього насильства та вимагали перевірки органами поліції, тому виклик працівників поліції безпідставно був розцінений як завідомо неправдивий, оскільки наміру дезорганізувати чи зумовити їх даремний виїзд на місце виклику позивач не мав.
Позивач вважає, що матеріалами справи не підтверджено факту наявності у нього прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції, оскільки такий виклик був зумовлений сімейними обставинами та фактом домашнього насилля.
Ухвалою суду від 11 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, судове засідання для розгляду справи призначено на 19 березня 2026 року, встановлено строк для подання відповідачами відзиву.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у заяві зазначено, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, відзиву на позов відповідачі не подали.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.4 ст.229 КАС України, судом не здійснювалося.
Згідно ч.4 і 5 ст.250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1982424 від 28 лютого 2026 року, винесеною поліцейським Вараського РВП ГУНП в Рівненській області Кайдиком С.Ю., притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
Згідно з вказаною постановою ОСОБА_1 28 лютого 2026 року перебуваючи в кв. АДРЕСА_1 , здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції та повідомив про подію домашнього насильства, хоча такої події не було, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.
Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Об'єктивна сторона правопорушення, визначеного ст.183 КУпАП полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні статті 251 КУпАП та статей 73, 74 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов'язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 28 лютого 2026 року здійснив дзвінок на лінію «102» з метою усунення перешкод у користуванні житлом, які здійснювала співмешканка, та для захисту від вчинення нею щодо позивача таких перешкод. Дії співмешканки мали ознаки домашнього насильства, у зв'язку із чим ОСОБА_1 викликав для свого захисту працівників правоохоронних органів. 28 лютого 2026 року між позивачем та його співмешканкою ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу спільного проживання в орендованій квартирі. ОСОБА_2 наполягала, щоб позивач залишив вказане житло, оскільки, прийняла рішення проживати окремо. Позивач зазначає, що житло перебуває у його користуванні, оскільки він є його орендарем, а також несе витрати на оплату оренди та всі інші витрати на утримання житла, тому не погодився з її позицією залишити місце спільного проживання, оскільки не мав де проживати.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 продовжувала словесно його ображати та наполягала щоб він залишив місце фактичного проживання, тому позивач був змушений звернувся на лінію «102» та викликав працівників поліції, оскільки вбачав в діях ОСОБА_2 ознаки правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, з огляду на те, що остання застосовувала відносно нього психологічне насильство у формі словесних образ та економічне насильство у формі намагання позбавити його права на проживання у орендованому ним житлі.
З матеріалів справи не вбачається, що вказаний виклик був здійснений позивачем з метою зриву або ускладнення нормальної роботи органів поліції.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зі змісту вказаних норм слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
У ст 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Суд вважає, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, який зробив Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, не надали жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростували тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Суд вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП є недоведеним.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач просить судові витрати залишити за ним, суд, за таких обставин, вважає за можливе не стягувати понесені позивачем судові витрати з відповідача.
Керуючись статтями 241, 246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, Головного управління поліції в Рівненській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1982424 від 28 лютого 2026 року, винесену поліцейським Вараського РВП ГУНП в Рівненській області Кайдиком С.Ю., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - закрити.
Судові витрати залишити за позивачем - ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Г.В. Бренчук