Справа № 558/78/26
номер провадження 2/558/147/26
30 березня 2026 року селище Демидівка Рівненської області
Демидівський районний суд Рівненської області у складі:
суддя Мельник Д.В.
секретар судового засідання Березюк І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.10.2024 року між ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про надання кредиту № 1457-8758. Вказаний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Під час укладення вказаного договору позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A0277, для підписання кредитного договору №1457-8758 від 09.10.2024 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на суму кредиту - 9 300,00 грн.. Також, додатковою угодою_№1 від 16.10.2024 року до договору про відкриття кредитної лінії №1457-8758 від 09.10.2024 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн.
Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12. 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
В подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання за кредитним договором. Станом на 19.01.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 18 371,41 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 10 300,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 37,41 гривень; заборгованість по комісії - 2 884,00 гривень; заборгованість по штрафам - 5 150,00 гривень.
Отже, посилаючись на норми чинного законодавства України та умови укладеного договору, позивач просить стягнути із відповідача заборгованість та договором кредиту та понесені судові витрати по справі.
16.02.2026 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 57).
Сторона позивача в судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи у без участі представника позивача, разом з тим у даній заяві зазначено, що проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує (а.с. 52, 87).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання на розгляд справи по суті повторно 24.03.2026 року не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до ст. 128 ЦПК України (а.с. 126-127). Причини неявки в судове засідання відповідач суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, будь яких заяв чи клопотань про проведення судового розгляду справи без його участі, відкладення судового засідання до суду не подав.
Таким чином, суд прийшов до висновку про вирішення справи шляхом заочного її розгляду, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Норми ч. 2 ст. 247 ЦПК України вказують, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» .
Судом встановлено, що 09.10.2024 року між ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", і відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 1457-85 (а.с. 13-22).
Основні умови договору наступні: сума кредиту - 9 300,00 грн.; строк кредитування - 30 днів; базовий період - 15 днів; комісія за видачу кредиту - 28,00 % від суми кредиту; базовий період - проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у договорі і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.
Судом досліджено додаткову угоду від 16.10.2024 року до договору про відкриття кредитної лінії №1457-8758 від 09.10.2024 року, відповідно до якої кредитодавець зобов'язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1 000 гривень (а.с. 33-35).
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А6077, що був надісланий шляхом надсилання відповідного смс-повідомлення на вказаний відповідачем при укладенні кредитного договору номер телефону НОМЕР_1 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 22).
На підтвердження перерахування відповідачу ОСОБА_1 судом досліджено квитанції платіжного сервісу "LiqPay", якими підтверджується перерахування йому кредитних коштів на суми 9 300 грн. та 1 000 грн. (а.с. 31-32).
Обставини перерахування відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів за договором кредиту також підтверджуються довідкою ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1457-8758 від 09.10.2024 року ОСОБА_1 на суми 9 300 грн. та 1 000 грн. (а.с. 36).
Отже, на підставі викладеного вище встановлено, що позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором №1457-8758 від 09.10.2024 року.
Судом досліджено розрахунок суми заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за договором №1457-8758 від 09.10.2024 року, відповідно до якого заборгованість відповідача 18 371,41 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 10 300,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 37,41 гривень; заборгованість по комісії - 2 884,00 гривень; заборгованість по штрафам - 5 150,00 гривень (а.с.39).
Позовні вимоги ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підтверджуються також іншими дослідженими судом доказами.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язальні цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі надано не було, а тому суд приймає його до уваги.
При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредит не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту), нарахованих процентів та комісії є доведеними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість в розмірі 13 221,41 гривень, що складається із: заборгованості за основним боргом 10 300 гривень, заборгованість по відсотках 37,41 гривень, залишок комісій 2884 гривні.
Звертаючись з позовними вимогами, ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" просить також стягнути з відповідача заборгованість за штрафами у розмірі 5 150 гривень.
Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта, відповідний висновок міститься у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань.
Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 09.10.2024 року, відповідно і штраф за порушення грошового зобов'язання за договором нараховано після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 5 150 гривень штрафних санкцій слід відмовити.
З врахування наведеного, заявлені ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню.
З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень (а.с. 1).
Оскільки позовні вимоги ТзОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1 915,86 гривень.
Керуючись ст. ст. 3, 14, 512, 526, 549, 551, 611, 625, 1048, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 12, 13, 141, 211, 235, 247, 259, 263, 265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, поштовий індекс 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 26, офіс № 407) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1457-8758 від 09.10.2024 року у розмірі 13 221 (тринадцять тисяч двісті двадцять одна) гривня 41 копійка.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 1 915 (одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 86 копійок.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Демидівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання в трицятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Учасники справи, а також особи які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Дмитро МЕЛЬНИК