Справа №551/105/26
"30" березня 2026 р. селище Шишаки Полтавської області
Шишацький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Вергун Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Шишацького районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
13 лютого 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 05 жовтня 2021 року, яка станом на 26 січня 2026 року становить 80 192,32 коп., та судові витрати, що пов'язані з сплатою судового збору у розмірі 2 662,40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування та підписала паспорт споживчого кредиту. 05 жовтня 2021 року відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якими погоджено наступні умови кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювальна кредитна лінія до 200 000,00 грн.; тип кредитної картки - « Універсальна », строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка - 42 % річних.
Відповідач користувався кредитним лімітом, періодично повертав суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування коштами, однак згодом перестав виконувати зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 26 січня 2026 року у розмірі 80 192,32 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 65 192,62 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 14 999,70 грн.
У зв'язку з викладеним просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до інформації виконавчого комітету Шишацької селищної ради Полтавської області за вих. № 60/07.1-18 від 18 лютого 2026 року, яка надійшла на адресу суду 18 лютого 2026 року, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 53 ).
Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року позовну заяву АТ КБ « ПриватБанк » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику ) сторін, до відому яких доведено, що розгляд справи відбудеться у порядку письмового провадження о 10 год. 00 хв. 16 березня 2026 року ( а.с. 54 ).
Ухвалою суду від 16 березня 2026 року розгляд справи відкладено до 09 год. 00 хв. 30 березня 2026 року ( а.с. 60 ).
Відповідач про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином ( а.с. 59, 62 ). Від останнього на адресу суду будь - яких заяв ( клопотань ) не надходило, не скористався відповідач і правом подати відзив на позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 05 жовтня 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання банківських послуг шляхом підписання Паспорту споживчого кредиту та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 200 000,00 грн., на строк 12 місяців з пролонгацією, процентна ставка, відсотків річних: 42,0%, тип кредитної картки : картка «Універсальна» (а.с. 11 - 27 ).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ № 151 від 13 грудня 2019 року “ Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України ».
На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 12/25, тип - Універсальна, що підтверджується довідкою АТ КБ « ПриватБанк » від 27 січня 2026 року ( а.с. 28 ).
Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції, таким чином, відповідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ № 164 від 29 липня 2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
З виписки за договором № б/н за період з 15 жовтня 2021 року по 27 січня 2026 року встановлено, що відповідач за кредитною карткою № НОМЕР_1 користувався кредитними коштами, шляхом зняття їх з кредитної картки, здійснював платежі, поповнював картку (а.с. 30-36).
За наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за договором № б/н від 05 жовтня 2021, станом на 26 січня 2026 року, становить 80 192,32 грн. і складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 65 192,62 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в сумі 14 999,70 грн. (а.с. 37 ).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом які істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Всупереч умовам укладеного між сторонами кредитного договору та наведеним нормам закону відповідач порушив строки погашення заборгованості за кредитним договором, про що свідчить розрахунок заборгованості за договором.
Таким чином, у підписаному відповідачем кредитному договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, строк повернення кредиту, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, відповідач не надав жодних доказів на спростування поданого банком розрахунку заборгованості, в тому числі і таких, що підтверджували б сплату заборгованості в повному обсязі чи відсутність такої.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, які не спростовані останнім, доказів належного виконання ним кредитного договору щодо повернення отриманих кредитних коштів суду не подав, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Питання про судові витрати слід вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, за приписами якої судовій збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.
На підставі ст.ст. 11, 15, 16, 203, 205, 207, 526, 611, 626, 628, 629, 634, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 жовтня 2021 року у загальному розмірі 80 192 грн. 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування сторін:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду виготовлений 30 березня 2026 року.
Суддя: