Справа № 553/4558/25
Провадження № 2-а/553/6/2026
Іменем України
30.03.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Москаленко В.В.,
за участі секретаря судового засідання Сіомашко В.Р.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Чальцева Д.В.
представника відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області
Школяр Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду міста Полтави позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Полтавській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чальцев Д.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №5974859 у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що 20.10.2025 о 07 год 27 хв. у м. Полтаві по вул. Кільцева, 10, інспектор поліції №2 ПРУП ГУНП в Полтавській області лейтенант поліції Біленко Євгеній Володимирович склав відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5974859. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 20400,00 грн. З відеозапису з нагрудної камери вбачається, що ОСОБА_2 прибув за адресою м. Полтава, вул. Кільцева, 2 де перебував транспортний засіб у якому перебував позивач. На момент його прибуття позивач ОСОБА_1 перебував без свідомості у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Разом з ним перебував ОСОБА_3 . В свою чергу відповідач ОСОБА_2 не здійснив жодних дій, щодо встановлення осіб присутніх за місцем виклику, а лише здійснив механічне переміщення транспортного засобу за участі ОСОБА_3 на чому відеофіксація припинилась. Відповідачем ОСОБА_2 зазначено, що ідентифікацію позивача було здійснено на підставі водійського посвідчення НОМЕР_1 , однак на відеозаписі цього не відображено. Крім того, відповідачем не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відповідачем не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем ПДР України, які б давали підстави для законної зупинки ОСОБА_1 , у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не зобов'язаний виконувати, а всі процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини. Також, відповідачем не було відібрано пояснень у ОСОБА_3 як свідка. Отже, відповідачем порушено процедуру притягнення до відповідальності та не встановлено адміністративного правопорушення. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не пересвідчився у стані здоров'я ОСОБА_1 та не надав необхідної допомоги. Враховуючи викладене, постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 05.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.
19.11.2025 від представника Головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить звернути увагу на таке. Дійсно 20.10.2025 о 07 год 27 хв. у м. Полтаві по вул. Кільцева, 10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 будучи позбавленим права керування транспортними засобами Ленінським районним
судом міста Полтави від 10.03.2025 по справі №553/661/25 терміном на 1 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. На відеозаписі чітко видно що водій ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 та щоб уникнути адміністративної відповідальності удавав, що спить. Інспектором ОСОБА_2 було оцінено докази за своїм внутрішнім переконанням та при всебічному повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом і правосвідомістю складено постанову серії ЕНА №5974859. У матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення ОСОБА_1 до медичного закладу саме 20.10.2025 щодо погіршення стану здоров'я, а отже, доводи представника позивача не відповідають дійсності та спростовуються. Постанову серії ЕНА №5974859 направлено для примусового виконання. Зазначає, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення доведено поза розумним сумнівом а витрати на правову допомогу є завищеними. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
21.11.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідачем проігноровано твердження позивача про те, що відповідачем не було встановлено особу водія. Відповідачем, на власний розсуд, без дотримання вимог законодавства встановлено особу водія. Відповідачем в порушення вимог профільного законодавства не було перевірено пульс водія та ознак погіршення здоров'я. Докази отримані відповідачем не дають можливості підтвердити склад адміністративного правопорушення та законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності. У відзиві, відповідачем не обґрунтовано правомірність притягнення позивача до відповідальності та обставин встановлення особи водія. Відеозаписи надані відповідачем не містять в собі аудіо, що позбавляє позивача та суд встановити обставини, які були зафіксовані на відеозаписі. Також, вказує на зловживання відповідачем правом на направлення постанови на примусове виконання.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник позивача позовні вимоги підтримав ,надав пояснення ,аналогічні ,викладеним у позові.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не з'явився ,був повідомлений про дату,час і місце розгляду справи належним чином.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області
у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав ,зазначених у відзиві на позов.
Свідки ОСОБА_3 у присутності законного представника ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що позивач, який є двоюрідним братом свідка ОСОБА_3 перебував у них в гостях, захворів і був викликаний його вітчим ОСОБА_5 . Вони сіли в автомобіль ,яким керував ОСОБА_5 ,але автомобіль зламався. ОСОБА_5 пішов викликати евакуатор. В цей час ОСОБА_1 було погано , ОСОБА_3 допоміг йому пересісти на місце водія, яке вони розклали і ОСОБА_1 заснув. Після чого приїхали поліцейські.
Заслухавши пояснення сторін ,свідків, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності та взаємозв'язку ,суд дійшов наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3.Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
У відповідності до ч. 3 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, що позивач керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Із змісту ст.247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕНА №5974859 від 20.10.2025, складеної інспектором відділу поліції №2 ПРУП ГУ НП в Полтавській області лейтенантом поліції Біленко Євгенієм Володимировичем розглянуто справу щодо ОСОБА_1 та встановлено, що 20.10.2025 о 07 год 27 хв. у м. Полтаві по вул. Кільцева, 10, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. За результатами розгляду справи прийняте рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. До постанови додано відео з б/к АК7757310.
З виписки із медичної карти амбулаторного хворого №277833 вбачається що у ОСОБА_1 встановлено діагноз: наслідки перенесеної ВЧМТ (25.02.2024), із забоєм головного мозку середнього ступеню тяжкості, багатоскалкового імпресійного перелому лівої фронтальної пазухи та лобної кістки зі зміщенням уламків в порожнину синуса, гематосинуса, післятравматичного локального САК, у вигляді стійких цефалгічного, лікворно-дистензійного синдромів, синдрому вегетативної дисфункції зі схильністю до симпато-адреналових пароксизмів. Цервікокраніалгія на тлі остеохондрозу, спондилоартрозу шийного відділу хребта, м'язово-тонічний варіант. Супутній діагноз: хр. гіперпластичний риносинусит, викривлення носової перетинки.
З постанови Подільського районного суду міста Полтави від 29.10.2025 виходить, що матеріали адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП повернено до ВП №2 ПРУП ГУ НП в Полтавській області для належного оформлення.
З відповіді ВП №2 ПРУП ГУ НП в Полтавській області №239945-2025 від 31.10.2025 на адвокатський запит вбачається, що 20.10.2025 року о 06:30 год. громадянин, який побажав залишитись анонімно повідомив ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, що транспортний засіб без номерних знаків гучно їздить по вул. Кільцева в м. Полтава, скоріше за все перебуває в алкогольному сп'янінні. Було повідомлено, що водій на автомобілі SKODA OCTAVIA cipoгo кольору без номерних знаків. Працівник ,який прибув разом з інспектором СРПП Біленко Є.В., на місце події - поліцейський сектору реагування патрульної поліції сержант поліції ОСОБА_6 . Особу було ідентифіковано за посвідченням водія серії НОМЕР_1 , та відповідно до інформаційної підсистеми ІПНП. Копії всіх наявних документів було передано нарочно, на основі написаної заяви в ВП №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єкта приватного права, що знаходиться у нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного, слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а в даному випадку унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу, об'єктивної сторони вчиненого правопорушення та вини особи у його вчиненні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (пункт 23 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Слід зауважити, що відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом були досліджені диски з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора поліцейського автомобіля додані до відзиву, переглядом яких встановлено, що поліцейський автомобіль рухався по вулиці, де посеред дороги стояв автомобіль Skoda сірого кольору без номерних знаків з ввімкненим сигналом аварійної зупинки. Після чого, працівники патрульної поліції підійшли до водійських дверей, де за кермом перебувала невідома особа, яку пробудити не вдалось. Після чого, поліцейський, разом із пасажиром перемістили автомобіль з проїжджої частини на узбіччя дороги. Процес складення постанови або встановлення особи водія на відеозаписі не зафіксовані.
З вказаного відеозапису не вбачається факт руху транспортного засобу та беззаперечність факту керування ним саме ОСОБА_1 , оскільки його особу не було встановлено. Також, з відеозапису неможливо встановити яким чином здійснювався розгляд справи щодо ОСОБА_1 , встановлення його особи.
Відтак, слід констатувати, що відеозапис, долучений до матеріалів провадження не відображає відомостей безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є однією з невід'ємних складових для кваліфікації дій притягуваного за ч. 3 ст. 126 КУпАП. Отже відеозаписи, що додані як доказ у справі не дає можливості суду поза розумним сумнівом встановити чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом.
Отже, матеріали справи не містять достатніх та належних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
При цьому, відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа
вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Отже, в ході розгляду справи, відповідач не надав беззаперечних доказів, які б підтвердили наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Розгляд інших доводів позовної заяви та відзиву на позов суд вважає недоцільним з огляду на недоведеність складу адміністративного правопорушення.
За приписами ч.3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи заявлені позовні вимоги та вищевказані приписи ч.3 ст.286 КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскаржена постанова скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч.3ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів ч. ч. 1-5ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 7ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З аналізу правових норм убачається, що документально підтверджені судові витрати
підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Чальцевим Д.В. надано Витяг з договору про надання правової допомоги № 227/10/25 від 27.10.2025 в якому визначений об'єм повноважень адвоката.
Суд зазначає, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме :надано договір на правову допомогу, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, акт виконаних робіт ,то в суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Стороною відповідача не надано жодних належних доказів, що підтверджують факт та розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а тому у суду відсутні підстави стягнення компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
При поданні позовної заяви до суду, позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 484,48 грн., що підтверджується квитанцією від 29.10.2025, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.6,9,14,72,76,90,139,241-246,255,268,271,286,295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Полтавській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - задовольнити .
Постанову серії ЕНА №5974859 від 20.10.2025, складену інспектором відділу поліції №2 ПРУП ГУ НП в Полтавській області лейтенантом поліції Біленко Євгенієм Володимировичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн за ч. 3 ст. 126 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції, код ЄДРПОУ 40108630, місцезнаходження: вул.Ю. Матвійчука, буд. 83, м. Полтава.
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко