справа № 754/105/15-ц головуючий у суді І інстанції Галась І.А.
провадження № 22-ц/824/6955/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.
26 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та зобов'язання виконати обов'язок в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-тя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес - центр «Орлен» про визнання договору недійсним,
у грудні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький О.Л. звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року повернуто подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький Олег Леонідович 13 січня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилаючись на практику Верховного Суду у постановах від 27 січня 2021 року у справі №569/13154/20 та від 01 липня 2020 року у справі №488/3753/147-ц вказав, що суд першої інстанції помилково застосував ч. 2 ст. 183 ЦПК України, яка не регулює норми за ст. 441 ЦПК України. Ст. 440 ЦПК України є спеціальною нормою, що не вимагає надіслання копій подання заінтересованим особам, оскільки розгляд відбувається без їх повідомлення.
Суд також не забезпечив участь виконавця в розгляді подання, порушивши ч. 4 ст. 441 ЦПК України. Надмірний формалізм обмежив доступ до правосуддя, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року поновлено приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Мілоцькому Олегу Леонідовичу строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мілоцького Олега Леонідовича на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та зобов'язання виконати обов'язок в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-тя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес - центр «Орлен» про визнання договору недійсним, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги надіслані до електронних кабінетів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . За даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду доставлено 19 лютого 2026 року, що відповідно до вимог ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що в порушення ч. 4 ст. 183 ЦПК України приватним виконавцем до подання не додано докази направлення його копій та доданих матеріалів іншим учасникам справи.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з нижченаведених підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з ч. 2 ст. 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Колегія суддів звертає увагу на те, що в даній статті ЦПК України міститься вичерпний перелік процесуальних документів, поданих на стадії виконання судового рішення, та до яких додаються докази надіслання їх іншим учасникам справи, а саме: заяви, скарги, клопотання чи заперечення.
Подання приватного/ державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у вказаному переліку відсутнє.
Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), визначений у розділі VI ЦПК України, до складу якого включена норма ст. 441 ЦПК України, яка є спеціальною нормою та чітко визначає порядок подання заяв (подання державного або приватного виконавця ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та порядок їх розгляду.
Відповідно до статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею (ч. 2 ст. 441 ЦПК України).
За правилами ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Оскільки положення статтей 183 та 441 ЦПК України не покладають обов'язку на державного чи приватного виконавця по надсиланню копій подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України іншим учасникам справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення подання у зв'язку з не наданням доказів надіслання (надання) подання та додатків до нього всім учасникам справи.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах процесуального закону.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича - задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2025 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова