Справа №756/12859/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3985/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
24 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року, -
Даною ухвалою суду продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» строком на 60 днів, тобто до 30.04.2026 включно.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що існують ризики, передбаченні п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які, враховуючи стадію судового провадження, на даний момент судом не допитані, тобто в такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню, що може негативно вплинути на хід судового розгляду та встановленню об'єктивної істини в даному кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу скасувати, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, прийнятою з невідповідністю висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би підтверджував існування хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу було б недостатнім для запобігання цим ризикам. Суд першої інстанції обмежився лише посиланням на норми процесуального законодавства, при цьому належним чином не обґрунтував своє рішення стосовно конкретного кримінального провадження та особи обвинуваченого. Вважає, що ризик переховувався обвинуваченого від органів досудового розслідування чи суду є безпідставними.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Також місцевим судом, на виконання вимог ст. 178 КПК України, було враховано тяжкість інкримінованого злочину та покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності.
Враховуючи, що ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також приймаючи до уваги існування обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням того, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
На думку колегії суддів, характер висунутого ОСОБА_6 обвинувачення в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Колегія суддів переконана, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, як про це просить захисник, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки існує обґрунтована ймовірність протидії ОСОБА_6 кримінальному провадженню з метою уникнення можливого покарання шляхом здійснення відповідних дій.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнямизахисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя