справа № 381/6567/25 головуючий у суді І інстанції Кравченко Л.М.
провадження № 22-ц/824/7495/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
25 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , треті особи: Чабанівська селищна рада Фастівського району Київської області, Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання», ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки,
у грудні 2025 року в провадження Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , треті особи: Чабанівська селищна рада Фастівського району Київської області, Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання», ОСОБА_3 , про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, у якій представник заявниці просив суд:
визнати ОСОБА_1 недієздатною та встановити опіку над нею, призначивши опікуном її чоловіка - ОСОБА_3 .
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року заяву повернуто заявнику на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 23 січня 2026 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт посилається на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, а не як її родич.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , треті особи: Чабанівська селищна рада Фастівського району Київської області, Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання», ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги з додатками направлено до електронних кабінетів КНП КОР «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» та Чабанівської селищної ради, за даними Звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду доставлено 12 лютого 2026 року, а ОСОБА_3 ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги надіслано за адресою реєстрації та отримано ним 28 лютого 2026 року, що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду без повідомлення учасників в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що до заяви про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки всупереч вимог ч. 5 ст.175 ЦПК України та ч. 1 ст. 296 ЦПК України ОСОБА_2 не додано доказів на підтвердження родинних відносин з особою, щодо якої ставиться питання, а тому наявні підстави для повернення заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Наведені мотиви суду не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах ЦПК України щодо представництва.
Так, за ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Стаття 62 ЦПК України визначає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 14 серпня 2025 року приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Каменєвою-Тинів Н.В.
Тобто, у розумінні ст. ст. 60, 62 ОСОБА_2 є представником заявниці - ОСОБА_1 , а тому жодних документів на підтвердження родинних зв'язків із заявницею, окрім тих, які визначені ч. 1 ст. 62 ЦПК України він не був зобов'язаний надавати.
Однак, ч. 3 ст. 296 ЦПК України визначає виключний перелік осіб, які можуть бути заявниками у справах про визнання фізичної особи недієздатною: члени сім'ї, близькі родичі особи, незалежно від їх спільного проживання, орган опіки та піклування, а також заклад з надання психіатричної допомоги.
Тобто, закон не надає права особі, щодо якої ставиться питання про визнання її недієздатною бути заявником у такій категорії справ та фактично ініціювати питання про свою недієздатність.
Вказана особа має бути залучена до участі у справі як заінтересована особа, оскільки майбутнє судове рішення впливає на обсяг її прав та обов'язків. Зокрема, така особа повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз'яснено її права, вона повинна мати адвоката і мати можливість брати участь у судових засіданнях.
За встановлених обставин, місцевий суд зробив правильний висновок про повернення заяви ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, проте помилився щодо мотивів такого судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За приписами ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення заяви ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, однак з підстав, які колегія апеляційного суду вважає помилковими, оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині мотивів та підстав такого висновку відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 поданою представником ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 січня 2026 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова