Справа № 357/2283/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1682/2026 Доповідач: ОСОБА_2
12 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 . Кримінальне провадження №42022112030000309 від 08.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 309 КК України, закрито у зв'язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України.
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Прийняте рішення суд першої інстанції вмотивував тим, що виконання слідчим покладеного на нього обов'язку щодо повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування має відбуватись виключно у спосіб та у порядку визначеному КПК України.
Як зазначив слідчий у своїх показаннях рішення про виклик підозрюваних та їх захисників, сам виклик та дата на яку вони викликались мали місце в один день - 11.10.2023.
В той же час стороною обвинувачення суду не надано доказів на підтвердження того, що слідчий, прийнявши рішення викликати до поліції захисника для виконання процесуальних дій, здійснив такий виклик у спосіб передбачений ст. 135 КПК України шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Враховуючи, що до закінчення строку досудового розслідування залишалося 4 дні (11, 12, 13, 14 жовтня 2023 року) слідчий мав реальну можливість повідомити захисника про закінчення досудового розслідування як в один так і в кілька та способів одночасно, передбачених ст. 135 КПК України.
Суд констатував, що на наданому суду відеозаписі фіксація вручення захиснику повідомлення здійснена не з самого початку цієї дії, а з моменту, коли двері до кабінету вже були відчинені та слідчий вів мову про вручення захиснику повідомлення про зміну повідомленої раніше підозри. Ні вручення захиснику повідомлення про закінчення досудового розслідування, ні навіть наміру слідчого вчинити дану процесуальну дію у присутності захисника на відеозаписі не зафіксовано. Відображений на відеозаписі перебіг події повністю узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_9 , який повідомив суду, що спілкування із захисником відразу почалося з того, що слідчий мав намір вручити йому повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри після чого захисник зачинив двері.
Подальші дії слідчого, які полягали у тому, що слідчий у коридорі приміщення неподалік від зачинених дверей кабінету адвоката звичайним тоном голосу прочитав зміст процесуальних документів не можуть поза розумним сумнівом підтверджувати факт ознайомлення захисника з їх змістом.
Виходячи з конкретних вищенаведених обставин, а також зазначених вище норм, суд дійшов висновку, що залишення слідчим в дверях кабінету захисника процесуальних документів, не є врученням особі повідомлення або ознайомлення з його змістом, а вищевказані дії слідчого, який діяв не у спосіб передбачений КПК України суперечать завданням кримінального провадження зокрема, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк досудового розслідування закінчився 14.10.2023 включно.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2025 року про закриття кримінального провадження №42022112030000309, відомості про яке внесено до ЄРДР 08.11.2022 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.309, ч.2 ст.311 та ч.3 ст.313 КК України - скасувати. Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає за необхідне дослідити усі матеріали кримінального провадження, допит свідка ОСОБА_10 , відеозапис вручення повідомлення, скріншот з переписки.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, суд постановив оскаржувану ухвалу, мотивуючи своє рішення невжиттям стороною обвинувачення достатніх заходів для належного повідомлення захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , що виразилося у повідомленні не у спосіб, визначений КПК України.
Звертає увагу, що законодавець надав можливість вибору способу повідомлення особи, зокрема виклик або ознайомлення зі змістом повідомлення іншим шляхом, під розпис особи про отримання, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повідомлення, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повідомлення або ознайомлення з його змістом. Тобто, фактом підтвердження належного повідомлення можуть бути і будь-які інші дані, що у розумінні стандарту доведення «поза розумним сумнівом» виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, в даному випадку належне повідомлення захисника - адвоката ОСОБА_8 .
Досліджені під час судового провадження докази, зокрема показання свідка ОСОБА_11 , його рапорт з додатком, диск з відеозаписом, скріншот переписки з адвокатом ОСОБА_8 , підтвердження отримання документів підозрюваним ОСОБА_7 , «поза розумним сумнівом» вказують на дотримання вимог КПК України в частині належного повідомлення захисника - адвоката ОСОБА_8 .
Вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_8 , суд надав вибіркову оцінку доказам, при цьому не навів доводів, чому він взяв до уваги одні докази, а відкинув інші. Так, допитаний в якості свідка старший слідчий у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_10 повідомив, що у провадженні Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області y період з 08.11.2022 по 31.10.2023 перебувало кримінальне провадження відомості про яке внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022112030000309 від 08.11.2022.
В ході досудового розслідування кримінального провадження ОСОБА_12 , ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.309, ч.2 ст.311 та ч.3 ст.313 КК України.
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області строк досудового розслідування продовжено до 4 місяців, тобто до 14.10.2023 року.
Визначивши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту, прокурором у провадженні 11.10.2023 слідчому надано доручення про відкриття матеріалів кримінального провадження.
11.10.2023 слідчим у приміщенні Білоцерківського районного управління, що розташоване за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Привокзальна. будинок 3, поштовий індекс 09107, під розписку вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження, підозрюваним ОСОБА_7 ОСОБА_13 та його захиснику - адвокату ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та його захиснику - адвокату ОСОБА_15 .
Також, слідчим здійснено телефонний дзвінок до захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , який відмовився прибути у визначений час до Білоцерківського районного управління поліції та повідомив, що перебуває у місті Києві. На пропозицію слідчого прибути на наступний день, адвокат відмовився визначитися з можливістю прибуття.
В подальшому слідчому стало відомо, що захисник ОСОБА_8 у цей час перебуває на своєму робочому місці, в особистому кабінеті за адресою АДРЕСА_1 .
Прибувши, за вказаною адресою, близько опівдня, працівниками поліції виявлено кабінет з вивіскою адвокат ОСОБА_8 всередині якого знаходився ОСОБА_8 у якому він перебував один. На пропозицію отримати копії документів, останній почав вести себе емоційно, не повідомивши причину, почав виштовхувати працівників поліції з кабінету та зачинив двері. В ході вказаних дій адвоката працівник Білоцерківського районного управління поліції ОСОБА_16 увімкнув відеофіксацію та подальші дії фіксувались на відеозапис. Відеофіксація не була ввімкнена відразу у зв'язку з тим, що раніше ОСОБА_8 на усі виклики працівників поліції з'являвся до органу досудового розслідування, прокуратури чи суду. Вказані обставини підтвердив у своїх поясненнях і ОСОБА_8 , повідомивши, що раніше у нього був налагоджений зв'язок з органом досудового розслідування, повідомив що неодноразово отримував копії документів на один із месенджерів всесвітньої мережі Інтернет. Адвокатом ОСОБА_8 , попри наявну можливість, не надано до суду жодних доказів щодо зайнятості у інших провадженнях чи неможливості отримання ним процесуальних документів, саме у момент прибуття слідчого до його кабінету.
Прокурор зауважує, що суд своєю ухвалою констатує, що відеозапис повністю узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_10 , при цьому ставить під сумнів сам факт належного повідомлення адвоката ОСОБА_8 , на що вказує свідок ОСОБА_10 .
Також, судом проігноровано наявність беззаперечних доказів (відеозапис, показання свідка ОСОБА_10 ) у призмі положень ст. 136 КПК України щодо наявності підтвердження належного повідомлення адвоката ОСОБА_8 .
При цьому, за клопотанням сторін кримінального провадження, цим же складом суду, прийнято рішення про виділення матеріалів щодо обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в окреме провадження, за результатами розгляду якого судом винесено обвинувальний вирок вищевказаним особам. Хоча на момент прийняття рішень про виділення матеріалів щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в окреме провадження, адвокатом ОСОБА_8 подано клопотання про закриття кримінального провадження з вищевказаних підстав, яке перебувало на розгляді суду, що вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зауважує, що суд помилково вважає тотожним повідомлення та виклик та вказує на необхідність завчасного виклику відповідно до строків визначених ст. 135 КПК України. Вказані поняття не є тотожними.
Також, дії адвоката ОСОБА_8 містять ознаки порушення обов'язків адвоката, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Зазначає, що суд знехтував положеннями вимог ст.372 КПК України. Так, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області здійснює свою діяльність у двох приміщеннях, що територіально знаходяться за різними адресами. Зокрема, за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4А, поштовий індекс 09107 та Київська область, м. Біла Церква, вул. Волонтерська, 7, поштовий індекс 09113. Ухвала суду не містить місця постановлення ухвали, що є істотним порушенням вимог КПК України. Зауважує, що відсутність посилання на конкретне місце постановлення ухвали від 03.02.2025 не є опискою у призмі вимог КПК України та не може бути усунено шляхом виправлення описки судом, який допустив таке порушення.
Також, судом у своїй ухвалі не в повній мірі мотивовано рішення суду щодо надання оцінки доказам, зокрема судом не зазначено, чому не взято до уваги одні докази, при цьому відкинуто інші.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, думку обвинуваченого та захисника, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців.
За змістом п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України суд має право закрити кримінальне провадження якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, закриваючи кримінальне провадження з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст.284 КПК України, суд посилався на те, що обвинувальний акт у справі було складено слідчим та затверджено прокурором 30.10.2023, передано до суду 31.10.2023, тобто поза межами строку визначеного ст.219 КПК України, зважаючи на те, що строк досудового розслідування закінчився 14.10.2023 включно.
Зазначені висновки та мотиви суду колегія суддів вважає необґрунтованими.
Доводи сторони обвинувачення про те, що місцевий суд прийняв незаконне рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_17 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 08.11.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №420221120300000309 були внесені відомості, зокрема, про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 309 КК України КК України.
14.06.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно є початком перебігу строку досудового розслідування. (реєстр, розділ № 2, запис №84) (т.1, а.с. 70).
08.08.2023 постановою першого заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 14.09.2023 року (реєстр, розділ № 2, запис № 174) (т.1, а.с. 78).
14.09.2023 ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайсуду продовжено строк досудового розслідування до 4 місяців, тобто по 14.10.2023 (т.1, а.с. 183-194)
11.10.2023 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень (реєстр, розділ № 2, запис № 265) (т.1, а.с. 85).
11.10.2023 прокурором Білоцерківської окружної прокуратури доручено слідчому повідомити про завершення досудового розслідування та надати доступ матеріалів досудового розслідування (т.1, а.с. 233).
11.10.2023 згідно з повідомленням про завершення досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_7 було письмово повідомлено про завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та відкрито матеріали кримінального провадження з пропозицією ознайомитись з ними до 22.10.2023 (т.1, а.с.207 т.1).
Твердження суду першої інстанції про те, що виконання слідчим покладеного на нього обов'язку, передбаченого ч.1ст.290 КПК України щодо повідомлення захисника про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, відбулось не у спосіб та у порядку визначеному КПК України, є безпідставними.
Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема рапорту слідчого від 11.10.2023 року та підтверджено показаннями допитаного судом першої інстанції як свідка слідчого ОСОБА_9 , 11.10.2023 близько 12-13 години, слідчим спільно із начальником відділення СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_16 було здійснено виїзд до адвокатського бюро, адреса якого було вказана у клопотанні адвоката ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з метою вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про завершення досудового розслідування.
Підійшовши до кабінету, на дверях якого знаходилась таблиця із написом « ОСОБА_8 Адвокат», слідчим було відчинено двері кабінету та виявлено адвоката ОСОБА_8 . В ході спілкування з останнім, йому було повідомлено, що виникла необхідність у зміні раніше повідомленої підозри його підзахисному ОСОБА_7 та врученні повідомлення про завершення досудового розслідування.
Після почутого, адвокат ОСОБА_8 почав емоційно себе поводити та відмовився від отримання зміни раніше повідомленої підозри та повідомлення про завершення досудового розслідування.
Після цього слідчим було прийнято рішення про застосування відеозйомки на мобільний телефон з метою фіксації вручення вищевказаних документів. В подальшому, на відеозапис ним було прочитано вголос зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №420221120300000309 від 08.11.2022 та дані документи було залишено у дверях кабінету, в якому на той час, знаходився ОСОБА_8 (т.1, а.с. 228).
Таким чином, стороною обвинувачення вживалися належні та достатні заходи для повідомлення захисника про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу, що не є вичерпним сукупність способів повідомлення сторін кримінального провадження, крім іншого, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Всупереч наведеному, суд першої інстанції фактично звів поняття «повідомлення» до формального вручення під розпис, без урахування інших допустимих способів підтвердження, чим неправильно застосував норми кримінального процесуального закону.
Додатково колегія суддів враховує, що із досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник ОСОБА_8 був обізнаним про намір сторони обвинувачення 11.10.2023 повідомити його про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Зокрема, факт особистого прибуття слідчого до робочого місця захисника з метою вручення процесуальних документів, а також попередня комунікація із ним, свідчать про те, що останньому було достеменно відомо про необхідність отримання відповідних документів та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Колегія суддів приходить до висновку, що поведінка захисника фактично була спрямована на свідоме ухилення від отримання процесуальних документів.
Колегія суддів наголошує, що реалізація процесуальних прав не може здійснюватися всупереч їх призначенню та використовуватися як інструмент для перешкоджання кримінальному провадженню. Подібна поведінка сторони захисту має ознаки зловживання процесуальними правами та не може покладатися в основу висновку про недотримання стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального закону.
Отже, стороні захисту 11.10.2023 було повідомлено про завершення досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №420221120300000309 від 08.11.2022, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.309, ч.2 ст.311 та ч.3 ст.313 КК України щодо ОСОБА_7 та надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, тобто за 3 дні до спливу строку досудового розслідування. До того ж, в будь якому випадку період з 12.10.23 по 30.10.23р. не включається до строків досудового розслідування, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 та інші учасники були ознайомлені про його завершення, про що маються відповідні відмітки (т.1 а.с. 207, 234-237).
Так, згідно з положенням ч.5 ст.219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Натомість, 16.10.2023 захисником ОСОБА_8 подано запит слідчому у кримінальному провадженні з пропозицією надати інформацію про стан досудового розслідування у справі строк якого слідчим суддею продовжено по 14.10.2023. (т.1, а.с.195).
23.10.2023 слідчий у листі повідомив захисника ОСОБА_8 про те що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено 11.10.2023 про що його було повідомлено (т.1, а.с. 196).
Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 30.10.2023 у період з 24.10.2023 по 30.10.2023 підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 ознайомилися з матеріалами досудового розслідування (т.1, а.с. 208-227).
31.10.2023 складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 та інших надійшов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, тобто в межах строку досудового розслідування.
26.01.2024 ухвалою Білоцерківського міськрайсуду обвинувальний акт повернуто прокурору як такий, що не відповідає положенням КПК України (т.1, а.с. 230-232).
05.02.2024 слідчим складено обвинувальний акт та затверджений прокурором.
06.02.2024 обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 та інших надійшов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду вiд 07.12.2022 у справі №681/1033/20, якщо сторона обвинувачення направила обвинувальний акт до суду в межах строку досудового розслідування, однак його було повернуто, то період між поверненням обвинувального акта i направленням до суду нового обвинувального акта не входить до строку досудового розслідування, адже його закінчено зверненням до суду з обвинувальним актом вперше, i не може йтися про будь-яке досудове розслідування в цей період.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів вважає висновки суду про направлення обвинувального акта до суду поза межами строку досудового розслідування передчасними.
Зазначене призвело до закриття кримінального провадження №42022112030000309 від 08.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.313, ч.2 ст.311, ч.2 ст.309 КК України, що з огляду на відсутність підстав (як фактичних так i юридичних) становить собою істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, адже таке порушення перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Оскільки суд першої інстанції, ухваливши рішення про закриття кримінального провадження, припустився порушень вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу суду скасувати та призначити у даному кримінальному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 , - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4