30 березня 2026 року м. Чернівці Справа № 718/2464/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Лисака І.Н., Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2025 року у задоволенні позову ТДВ «СГ «Оберіг» відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТДВ «СГ «Оберіг» оскаржило його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заяву обґрунтовують тим, що ТДВ «СГ «Оберіг» строк на апеляційне оскарження пропущений з незалежних від апелянта причин, а саме, що у період з січня по лютий 2026 року мали місце системні та тривалі відключення електроенергії, що, в свою чергу, ускладнило доступ до електронних систем та можливості опрацювання процесуальних документів. Крім того, апелянт перебуває на стадії ліквідації, що супроводжується значним скороченням працівників, перерозподілом функціональних обов'язків та істотним збільшенням навантаження, а тому вважає, що строк пропущений з поважних причин. Апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції 20.03.2026 року.
Що стосується поновлення строку, суд апеляційної інстанції вказує наступне.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
У пункті 8 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Провадження №22-ц/822/707/26
При цьому, подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має відбуватись з дотриманням певних умов.
Згідно зі ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Принцип правової визначеності включає й дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини [рішення ЄСПЛ від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України» (Zheltyakov v. Ukraine), заява № 4994/04].
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Як приклад порушення зазначеного принципу, є висновок ЄСПЛ у справі USTIMENKO v. UKRAINE (№ 32053/13, § 46 - 53, ЄСПЛ) від 29 жовтня 2015 року, де констатовано, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі №521/2816/15-ц зазначено, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Подібний висновок викладено й в постанові Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі №727/740/22.
Як вбачається з мотивів апеляційної скарги та відкритих відомостей ЄДРСР 21.10.2025 року Кіцманським районним судом Чернівецької області ухвалено оскаржуване рішення, надіслано судом до ЄДРСР 24.10.2025 року, зареєстровано 27.10.2025 року, забезпечено надання загального доступу 28.10.2025 року до такого, а саму апеляційну скаргу подано 20.03.2026 року.
З картки руху документу вбачається, що рішення суду від 21.10.2025 року доставлено учаснику в його кабінети 27.10.2025 року о 19:25 год, тобто перебіг строку на апеляційне оскарження для ТДВ «СГ «Оберіг» розпочався 28.10.2025 року.
В силу ч.1 ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч.1 ст.126 ЦПК України).
За правилами ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19).
Так, з аргументів апеляційної скарги вбачається, що апелянт не заперечує свою обізнаність про рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21.10.2025 року у вказаній справі, а отже могло вжити відповідних заходів щодо подання апеляційної скарги у встановлений процесуальний строк.
Встановлено, що ТДВ «СГ «Оберіг» - позивач у справі зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» та процесуальні документи надсилає/отримує саме за допомогою цієї системи. Доказів щодо неможливості своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою з використанням цієї підсистеми через масові відключення електроенергії скаржник не надав, як і доказів зміни графіку роботи у зв'язку із запровадженням ліквідації, припинення або збоїв у роботі інформаційно-комунікаційних систем, наявних програмно-технічних засобів, тощо.
Так само не є поважною причиною для поновлення строку й доводи з приводу того, що апелянт перебуває на стадії ліквідації, що супроводжується значним скороченням працівників, перерозподілом функціональних обов'язків та істотним збільшенням навантаження, виходячи з наступного.
Як вбачається з відкритих джерел, 31.12.2024 року НБУ прийнято рішення, яким зокрема, анульовано ТДВ «СГ «Оберіг» ліцензію на здійснення діяльності із страхування, порушено питання звернення до господарського суду із заявою про відкриття ліквідаційної процедури.
Рішення про призначення тимчасової адміністрації набрало чинності 31 грудня 2024 року.
Так, в силу вимог ч.1-3 ст.57 ЗУ «Про страхування» Тимчасова адміністрація запроваджується Регулятором у страховику, щодо якого прийнято рішення Регулятора про звернення до суду із заявою про відкриття ліквідаційної процедури страховика. Порядок призначення, здійснення та припинення тимчасової адміністрації, а також вимоги до тимчасового адміністратора і порядок прийняття рішення про дострокове припинення його повноважень встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора. Функції тимчасової адміністрації може виконувати одна особа або група осіб. У разі виконання функцій тимчасової адміністрації групою осіб призначається керівник такої групи з числа осіб, що входять до її складу. Керівник групи осіб, яка виконує функції тимчасової адміністрації, набуває всіх повноважень одноосібного тимчасового адміністратора та може делегувати свої повноваження іншим особам, що входять до складу такої групи, залишаючись при цьому відповідальним за здійснення тимчасової адміністрації.
За приписами ст.59 вказаного Закону, тимчасовий адміністратор має право, крім іншого: звертатися до Регулятора за консультацією для прийняття рішень, що належать до його компетенції; отримувати від страховика інформацію та доступ до документів, необхідних для виконання своїх повноважень; залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших). Такі договори можуть бути розірвані за ініціативою адміністратора в односторонньому порядку відповідно до цивільного законодавства у день повідомлення другої сторони про таке розірвання; здійснювати постійний контроль за проведенням страховиком будь-яких операцій; тощо.
Крім того, тимчасовий адміністратор зобов'язаний, крім іншого: неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна страховик; виконувати інші повноваження, передбачені законодавством.
Отже, апелянт в повній мірі мав можливість виконувати свої права та обов'язки (як учасник справи) навіть з урахуванням перебування у стадії ліквідації.
Таким чином, процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. ТДВ «СГ «Оберіг» не довело, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судових рішень через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Водночас особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Апеляційний суд, спираючись на практику ЄСПЛ, зауважує, що сторона, яка ініціювала спір та задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Щодо доводів про поновлення строку на підставі ч.3 ст.354 ЦПК України, а саме, що «Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу» то колегія суддів виходить з того, що саме по собі посилання на відповідну статтю, цитати законодавчих актів та/або правових позицій самі по собі також не є підставами для визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що процесуальний строк на подання апеляційної скарги пропущений, а наведені в обґрунтування клопотання причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення у цій справі слід визнати неповажними та такими, що не доведені матеріалами справи.
Крім того, будь-яких переконливих пояснень та доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність істотних перешкод та труднощів, які унеможливлювали ТДВ «СГ «Оберіг» раніше, ніж через понад 4 місяці звернутися із апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, не надано.
Згідно з ч.3 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами ч.4 ст.357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За таких обставин, скарга підлягає залишенню без руху, про що слід повідомити апелянта та надати йому строк для усунення недоліків шляхом подання суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин та із наданням доказів причин такого пропуску, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.126, 127, 136, 354, 357 ЦПК України, апеляційний суд,
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2025 року, зазначені апелянтом.
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2025 року залишити без руху.
Для усунення недоліків надати Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» строк десять днів з дня отримання копії ухвали для зазначення інших причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, про що повідомити апелянта.
Роз'яснити, що в разі невиконання зазначених вимог зазначених в ухвалі суду скаржнику буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І.Н. Лисак
І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк