Єдиний унікальний номер 638/11935/25
Номер провадження 22-ц/818/1148/26
26 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року в складі судді Подус Г.С. по справі № 638/11935/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ізюмського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства про відшкодування матеріальної та стягнення моральної шкоди, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ізюмського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства про відшкодування матеріальної та стягнення моральної шкоди.
Заява мотивована тим, що в 2002 році в Ізюмському міському суді Харківської області перебувала справа за її позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири.
З метою забезпечення позову ухвалою суду від 17 червня 2002 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_2 .
На підставі вказаної ухвали реєстратором Ізюмської державної нотаріальної контори внесено архівний запис про арешт вказаного майна у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 5550353 від 27 серпня 2007 року.
ОСОБА_2 у повному обсязі відшкодувала шкоду, у зв'язку з чим претензій по відшкодуванню шкоди внаслідок залиття квартири відсутні.
ОСОБА_2 виїхала у 2012 році до російської федерації, місце проживання її на території України не відомо. На час звернення до суду у 2002 році чинне законодавство України (ст. 137 ЦПК України 1963 року) не передбачало зазначення у змісті і формі позовної заяви реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номеру і серії паспорту відповідача, тому ідентифікаційний код ОСОБА_2 або її дані паспорту не відомі.
Проте 01 травня 2025 року до позивачки звернувся новий власник квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , який повідомив, що арешт квартири, застосований судом як захід забезпечення позову, є діючим.
Відповідач Ізюмське житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство, код ЄДРПОУ 03354833, припинено як юридичну особу шляхом ліквідації 08 жовтня 2008 року згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2008 року у справі № Б-48/89- 04 про визнанням банкрутом, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказувала, що не має майнових претензій до відповідачів, у тому числі до ОСОБА_2 , тому необхідність у забезпеченні позову відсутня.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Ізюмського міського суду Харківської області від 17 червня 2002 року та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження за реєстраційним номером 5550353 від 27 серпня 2007 року, а саме: тип обтяження - арешт нерухомого майна (архівний запис), підстава обтяження: постанова б/н від 17 червня 2002 року Ізюмського міського народного суду; об'єкт обтяження; квартира за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про ухвалу про забезпечення позову, виконання судового рішення від 05 червня 2006 року, а тому підстави для задоволення заяви відсутні.
На вказане судове рішення 13 жовтня 2025 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Мальцева Галина Юріївна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та скасувати заходи забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що накладений у 2002 році арешт не забезпечує виконання судового рішення у справі, оскільки під час розгляду заяви встановлено, що судове рішення у справі стосувалась Ізюмського ЖРЕП, яке на теперішній час є ліквідованим, а в неї будь-яких майнових претензій до ОСОБА_2 не має.
Зважаючи на відсутність майнових претензій до відповідачів, необхідність у забезпеченні позову, яке застосовано судом відповідно до ухвали від 17 червня 2002 року, відпала.
Незважаючи, що сама судова справа за її позовом до ОСОБА_2 , Ізюмського ЖРЕП про відшкодування матеріальної та стягнення моральної шкоди знищена, проте враховуючи на її заяву, наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, які втратили свою актуальність та необхідність для застосування.
Вказувала, що в суді першої інстанції нею було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме витребувати від Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області копію ухвали Ізюмського міського суду Харківської області (суддя Винниченко П.П.) від 17 червня 2002 року, на підставі якої накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві класності відповідачу у справі - ОСОБА_2 , та на підставі якої до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження за реєстраційним номером 5550353 від 27 серпня 2007 року.
Вказане клопотання було залишено без розгляду, у зв'язку з чим просила розглянути вказане клопотання в суді апеляційної інстанції.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 26 березня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 отримано 26 листопада 2025 року (а.с. 100, т. 1);
ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 24 листопада 2025 року (а.с. 96, т. 1);
Ізюмському житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 102-103, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 99, т. 1);
ОСОБА_2 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 104-105, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 98, т. 1).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України
Судом встановлено, що в провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ізюмського ЖРЕП про відшкодування матеріальної та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Ізюмського міського суду Харківської області від 17 червня 2002 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_2 (а.с.5)
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02 квітня 2025 року квартиру АДРЕСА_1 обтяжено арештом (архівний запис), зареєстрованим 27 серпня 2007 року за номером 5550353 тип обтяження на підставі постанови б/н від 17 червня 2002 року Ізюмського міського народного суду, архівний номер 3521937HARKOV109, архівна дата 02 липня 2005 року (а.с. 7-8).
Листом керівника апарату Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2025 року повідомлено, що цивільна справа № 2-4/2006 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ізюмського ЖРЕП про відшкодування матеріальної та стягнення моральної шкоди знищена (а.с.16).
Рішенням Ізюмському міському суді Харківської області від 05 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ізюмського ЖРЕП про відшкодування матеріальної та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Ізюмського ЖРЕП на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 7895,00 грн (а.с.68-69).
За змістом ст. ст. 149, 151, 152, 156 ЦПК України 1963 року, чинного на час постановлення ухвали про накладення арешту, суд чи суддя на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заява про забезпечення позову вирішується суддею чи судом, який розглядає справу, в той же день без повідомлення відповідача й інших осіб, які беруть участь у справі.
Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Частинами першою, другою ст. 158 чинного ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частині 13 статті 158 ЦПК України.
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Отже, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев'ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановлюється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 521/19246/20, провадження № 61-3555св23.
Скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування. В той же час помилковість, незаконність чи безпідставність з точки зору учасника процесу застосування заходів забезпечення позову не є такими обставинами в розумінні передбаченої процесуальним законом процедури скасування забезпечення позову, а лише можуть слугувати підставою для оскарження судового рішення до суду вищої інстанції, для чого чинним законом передбачена процедура апеляційного та касаційного оскарження судового рішення.
Вжиті судом заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов'язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування. Отже, скасування заходів забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Суд лише при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Матеріали справи свідчать, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить відповідачці, було накладено Ухвалою Ізюмського міського суду Харківської області від 17 червня 2002 року в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ізюмського ЖРЕП про відшкодування матеріальної та стягнення моральної шкоди.
Вказаний спір розглянуто по суті та ухвалено судове рішення. Даних, що виконавчий лист пред'явлено до виконання та існує незавершене виконавче провадження матеріали справи не містять.
Заява про скасування заходів забезпечення позову подана ОСОБА_1 - тобто особою, в інтересах якої було вжито заходи забезпечення позову. Як зазначено позивачкою, в неї відсутні будь які майнові претензії до ОСОБА_2 , оскільки останньою було відшкодовано шкоду у повному обсязі.
Зважаючи, що фактично потреба у забезпеченні позову відпала, що підтверджено ОСОБА_1 , судова колегія вважає, що наявні підстави скасування заходів забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Ізюмського міського суду Харківської області від 17 червня 2002 року.
Щодо вимог ОСОБА_1 про вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження майна, то такі вимоги є передчасними, оскільки судове рішення про скасування заходів забезпечення позову є підставою внесення відповідних відомостей до Реєстру державним реєстратором.
Щодо клопотання про витребуванню доказів, що було заявлено у апеляційній скарзі, то оскільки матеріали справи містять належні та достатні докази для розгляду заяви ОСОБА_1 , то судова колегія не вбачає підстав для його задоволення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.
Оскільки постанова Харківського апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського (Дзержинського) районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити частково.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ізюмського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства про відшкодування матеріальної та стягнення моральної шкоди ухвалою Ізюмського міського суду Харківської області від 17 червня 2002 року, якою накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
В іншій частині заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина