Єдиний унікальний номер 638/2307/25
Номер провадження 22-ц/818/413/26
26 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 червня 2025 року в складі судді Рибальченко Л.М. по справі № 638/2307/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання права власності на спадкове майно, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) про визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивовано тим, що вони є доньками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер на тимчасово окупованій території України в м. Краснодон Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_2 .
05 червня 2024 року їм було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме щодо недоотриманої пенсії у сумі 68577, 78 грн.
23 жовтня 2024 року ними було направлено звернення до ГУ ПФУ в Харківський області щодо розміру та періоду невиплаченої пенсії ОСОБА_3 .
Проте, листом № 33098-33973/м-02/8-2000/24 від 20 листопада 2024 року ГУ ПФУ в Харківській області повідомлено, що: з 01 квітня 2017 року нарахування та виплата пенсії не проводилась ОСОБА_3 та було призупинено на підставі підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року.
Також повідомлено, що нарахування пенсії здійснювались лише за період з 09 червня 2021 року по 31 серпня 2022 року, розмір пенсії з 09 червня 2021 року - 4 105,92 грн. Оскільки за життя їх батько недоотримав пенсію також за період з 01 квітня 2017 року по 09 червня 2021 року, яка увійшла до складу спадщини, вважають, що вони набули право на отримання невиплаченої пенсії за вказаний період в сумі 205 296 грн, а саме по 102 648 грн за кожним зі спадкоємцем.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати за кожною право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/2 частку недоотриманої спадкодавцем пенсії за період з 01 квітня 2017 року по 09 червня 2021 року у сумі 102 648 грн, а також стягнути кожній з ГУ ПФУ в Харківський області недоотриману пенсію за період з 09 червня 2021 року по 31 серпня 2022 у сумі 34 288 грн 89 коп. та судові витрати.
12 березня 2025 року ГУ ПФУ в Харківський області подано відзив, в якому просив позов залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_4 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Харківський області як внутрішньо переміщена особа згідно з довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 28 жовтня 2015 року № 6326013625.
З 01 квітня 2017 року виплату пенсії ОСОБА_3 було призупинено на підставі підпункту 5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою КМУ № 365 від 08 червня 2016 року.
Із заявою та необхідними документами щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України не звертався.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нарахування та виплати пенсії ОСОБА_3 з 01 квітня 2017 року по місяць смерті включно не провадилися. Сума недоотриманої пенсії померлим пенсіонером ОСОБА_3 була розрахована відповідно до ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 червня 2021 року по 31 серпня 2022 року з урахуванням всіх перерахунків пенсій, передбачених законодавством за цей період.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Харківський області в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти набуті в порядку спадкування у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 09 червня 2021 року по 31 серпня 2022 року у сумі 34288 грн 89 коп. та 342 грн 85 коп. судового збору.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Харківський області на користь ОСОБА_2 грошові кошти набуті в порядку спадкування у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 09 червня 2021 року по 31 серпня 2022 року у сумі 34288 грн 89 коп. та 342 грн 85 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що грошова сума у розмірі 68577,78 грн набута позивачами в порядку спадкування, свідоцтва про право на спадщину від 05 червня 2024 року, виданого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 не скасовано, а тому вказана сума має бути стягнута на користь спадкоємців. Враховуючи, що позивачами не доведено, що пенсія у розмірі 205 296 грн належала спадкодавцю за життя, відсутні підстави для стягнення вказаних сум в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 .
На вказане судове рішення 03 липня 2025 року ГУ ПФУ в Харківський області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким позов в цій частині залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що сума недоотриманої пенсії померлим пенсіонером ОСОБА_3 була розраховані відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування» за період з 09 червня 2021 року по 31 серпня 2022 року з урахуванням всіх перерахунків пенсії передбачених законодавством за цей період та складає 63906,75 грн.
Управління вказувало, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, відповідно до бюджетного розпису. Виплата недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_3 буде здійснена при надходженні відповідного фінансування.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 26 березня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 отримано в електронному кабінеті 21 липня 2025 року (а.с. 98, т. 1);
Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області отримано в електронному кабінеті 21 липня 2025 року (а.с. 99, т. 1);
ОСОБА_2 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 104-105, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 97, т. 1).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні ПФУ в Харківський області та отримував пенсію за віком (а.с. 62)
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 22).
Відповідно до довідки про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії за період з 09 червня 2021 року по 31 серпня 2022 року ОСОБА_3 нараховано 63906,75 грн пенсії (а.с.61).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину від 05 червня 2024 року, виданого приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О.А., після смерті ОСОБА_3 є спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в сумі 68577,78 грн (а.с. 28).
Як вбачається з вказаного свідоцтва належність зазначеної вище пенсії спадкодавцю стверджується листом Відділу опрацювання документації № 1 Управління з питань виплат ГУ ПФУ в Харківський області від 08 травня 2024 року.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Відповідно до статті 1227 ЦК України до складу спадщини входять суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21 припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 263/12032/20, від 18 жовтня 2023 року у справі № 243/12679/21.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_3 , 1961 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 був внутрішньо переміщеною особою, і як отримувач пенсії перебував на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні ПФУ в Харківський області.
Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, що складається з недоотриманої пенсії, яка становить 68577,78 грн та щодо якої приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О.А. видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 червня 2024 року.
На час звернення до суду з позовом Відповідачем виплату у повному обсязі позивачам не здійснено, що не заперечується сторонами.
Заперечення, спростування щодо загальної суми вказаної пенсії стороною відповідача суду першої та/або апеляційної інстанцій не надано.
Отже, суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували належні спадкодавцю суми пенсії, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення суми недоотриманої пенсії у розмірі, встановленому свідоцтвом про право на спадщину.
Доводи відповідача про неможливість виплати позивачу вищевказаних коштів у зв'язку з їх неперерахуванням з держбюджету є необґрунтованими, оскільки право на визначену законом виплату недоотриманої спадкодавцем пенсії підлягає реалізації, незважаючи на те, чи передбачені на це кошти в бюджеті.
Відмова у виплаті успадкованих позивачем коштів становить порушення його права на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").
Водночас ст. 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").
А тому, зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на один з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, суд вважає, що зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області виплатити на користь позивачів у загальному розмірі 68577,78 грн у порядку спадкування недоотриманих померлим ОСОБА_3 пенсійних виплат є об'єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивачів, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина