Справа № 638/20060/24 Головуючий суддя І інстанції Феленко Ю. А.
Провадження № 22-ц/818/122/26 Суддя доповідач Яцина В. Б.
Категорія: споживчого кредиту
30 березня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.
суддів колегії: Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 березня 2025 року у справі №638/20060/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 44 873,10 грн, яка виникла станом на 25.10.2024, за кредитним договором №718716580, укладеним 30.03.2021 між відповідачкою і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», право грошової вимоги за яким було передано позивачу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2 422,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 30.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і відповідачкою було укладено кредитний договір №718716580 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора - MNV363CS. Заповненням анкети-заяви відповідачка підтвердила, що вона належним чином ознайомлена з умовами надання кредиту та приймає їх. На виконання умов Договору 30.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано на банківську картку відповідачки №4441-11XX-XXXX-1024 грошові кошти в сумі 13 660 грн, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами відповідно до умов Договору. Внаслідок невиконання відповідачкою зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 44 873,10 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 13 660 грн, заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 31 213,10 грн.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії Договору було продовжено до 31.12.2020.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено Додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжила строк Договору до 31.12.2021.
В цій Додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте дата його укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2023 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №134 від 18.05.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 27 907,38 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчувався 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд Додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими було продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишилися без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 44 873,10 грн.
30.09.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №3009/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №3009/24 від 30.09.2024, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 44 873,10 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 873,10 грн, сплачену суму судового збору, а також 6 000 грн витрат на правничу допомогу.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 05 березня 2025 позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №718716580 від 30 березня 2021 року в сумі 27 593,20 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору в сумі 1 489,57 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 689,50 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», у зв'язку з недоведеністю в частині набуття права вимоги та безпідставністю в частині нарахування процентів у розмірі, зазначеному в рішенні суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а також суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
На думку відповідачки, судом було порушено Закон України «Про споживче кредитування», а саме ст.21, а також ч.2 ст.627 ЦК України, оскільки, якщо споживчий кредит був отриманий у сумі 13 660 грн, то проценти повинні бути у розмірі 50 % від суми отриманого кредиту - 6 830 грн, а не 14 247,38 грн.
Вказує, що посилалася на зазначені обставини у відзиві на позовну заяву, але суд залишив їх без уваги.
Окремо зазначає, що п.1.4.1 Договору, в якому зазначено, що за період строку, визначеного в п.1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 240,90 процентів річних, не відповідає ст.8 Закону «Про електронну комерцію» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Також відповідачка стверджує, що в матеріалах справи немає даних щодо сплати за Договорами факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал». Посилається на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок про необхідність доказів оплати за договором факторингу для підтвердження факту відступлення права вимоги.
Відповідачка зазначає, що не можна визнати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» витяг з Реєстру боржників №134 від 18 травня 2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, зважаючи на те, що у ньому зазначені лише: прізвище позичальника, номер, дата кредитного договору та сума боргу, але не вказано станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, напрямки та підстави їх нарахування, а також відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи передавалися новому кредитору.
Крім того, відповідачка наголошує, що у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення їй такого повідомлення за Договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Також відповідачка вказує, що Додаткові угоди не містять інформації щодо визначених вимог і конкретних боржників, до яких вони адресовані.
Робить висновок, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело та не підтвердило належними та допустимими доказами факт набуття права грошової вимоги за зобов'язаннями до неї.
Зазначає, що нею сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн відповідно до Закону України «Про судовий збір», який у разі задоволення апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача.
Крім того, до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, поданий представником ТОВ «Юніт Капітал» Тараненком А.І., у якому він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну.
Наголошує, що у Договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Акту прийому-передачі реєстру.
Вказує, що на підтвердження переходу права вимоги позивачем надано всі наявні у нього документи, а саме: Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та Витяг з реєстру прав вимог №134 від 18.05.2021; Договір факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та Витяг з реєстру прав вимог №10 від 31.07.2023; Договір факторингу №3009/24 від 30.09.2024, Витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу №3009/24 від 30.09.2024 та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №3009/24 від 30.09.2024.
Робить висновок, що у зв'язку з цим позивач належним чином довів факт переходу права вимоги.
Зауважує, що у чинному законодавстві немає прямої вказівки на те, що право вимоги переходить лише після оплати. Стаття 1077 ЦК України, яка регулює факторинг, лише встановлює обов'язок сплати за договором факторингу, але не визначає момент переходу прав. Це дозволяє сторонам договору самостійно визначати, коли відбувається перехід права вимоги, що відповідає загальному принципу свободи договору, закріпленому в цивільному праві.
Посилається на практику Верховного Суду, згідно з якою право вимоги може перейти раніше фактичної оплати, якщо це передбачено договором.
Звертає увагу, що позивач у своїй відповіді на відзив вже вказував, що оплата за Договорами факторингу не стосується переходу прав вимоги, адже перехід права вимоги зумовлюється не оплатою, а самим фактом підписання Реєстру права вимоги.
У зв'язку з викладеним представник позивача вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення виконання грошового зобов'язання, і просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
У додаткових поясненнях представник ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкова М.С. просить врахувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі №727/2790/25.
Звертає увагу, що у цій постанові було зроблено висновок щодо правомірності переходу права вимоги на підставі Договору факторингу №28/1118-0128 від 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс», та вказано, що до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій, ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст.367, 368 ЦПК України дослідила матеріали справи, перевірила доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що після набуття права грошової вимоги до відповідачки ТОВ «Таліон Плюс» безпідставно продовжувало нараховувати проценти поза межами строку дії кредитного договору №718716580 від 30.03.2021, що його умовами не передбачено.
При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.
За таких обставин суд частково задовольнив позов у частині стягнення заборгованості, а в частині судових витрат на правничу допомогу - з огляду на критерії реальності, розумності та співмірності - зменшив заявлену суму та стягнув 3 689,50 грн, також стягнувши з відповідачки судовий збір.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Вони є законним та обґрунтованим, відповідають встановленим у справі обставинам, та доводами скарги не спростовані.
Судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено, що 30 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір №718716580 (а.с.13-15).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 13 660 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Кредит надається строком на 14 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період) (п.1.2 кредитного договору).
Згідно з п.1.4 Договору, за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.4.1. виключно на період строку, визначеного в п.1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 240,90 процентів річних, що становить 0,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.3 Договору, з наступного дня після закінчення строку, вказаного в п.1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 604,99 процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті;
1.4.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на зазначене вище та у порядку статті 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду з урахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 цього Договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший, ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
За умовами пункту 1.7 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
1.7.1. зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду. Однак у разі ненадходження платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п.4.4 Договору, у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Аналогічні умови кредитного договору визначені Паспортом кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №718716580 від 30.03.2021 (а.с.16).
Також позивачем долучено Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в редакції від 17.09.2019 (а.с.19-26).
Матеріали справи містять копію платіжного доручення, з якого вбачається, що на виконання кредитного договору №718716580 від 30.03.2021 кредитором здійснено переказ коштів у розмірі 13 660 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувачем є ОСОБА_1 (а.с.27).
Факт переведення коштів на рахунок відповідачки підтверджується електронним повідомленням АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с.28-29) та не заперечується відповідачкою та її представником.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 18.05.2021, сума заборгованості за кредитним договором №718716580 від 30.03.2021 становить 27 593,20 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту - 13 660 грн, заборгованості за процентами - 14 247,38 грн (а.с.30).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.37-42).
28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункт 8.2 Договору в такій редакції: «Строк дії цього Договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього Договору, а закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором» (а.с.43).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Строк дії Договору продовжено до 31.12.2021 (а.с.44-48).
Додатковими угодами №27, №31, №32 від 31.12.2021, 31.12.2022 та 31.12.2023 відповідно сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору спочатку до 31.12.2022, 31.12.2023, а потім до 31.12.2024 (а.с.49-51).
З Витягу з реєстру прав вимоги № 134 від 18.05.2021 вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №718716580 від 30.03.2021 на суму боргу 27 907,38 грн, з яких: 13 660 грн - заборгованість з основного боргу, 14 247,38 - заборгованість за відсотками та 5 464 грн - сума фінансування, передано від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.52-53).
За розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» сума заборгованості за кредитним договором №718716580 від 30.03.2021 становить 44 873,10 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту - 13 660 грн, заборгованості за процентами - 31 213,10 грн, а всього - 44 873,10 грн (а.с.55).
05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.57-61).
03.08.2021 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду №2 до Договору факторингу №05/0520-01 від 05.08.2020, строк дії Договору продовжено до 31.12.2022 (а.с.62).
Додатковою угодою №3 до Договору факторингу №05/0520-01 від 05.08.2020, укладеною між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» 30.12.2022 строк дії Договору продовжено до 30.12.2024 (а.с.63).
З Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №718716580 від 30.03.2021 на суму заборгованості 44 873,10 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 13 660 грн, заборгованості за процентами - 31 213,10 грн, передано від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (а.с.64-65).
30.09.2024 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №3009/24, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику) пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.66-70).
З Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №3009/24 від 30.09.2024 вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №718716580 від 30.03.2021 у загальному розмірі заборгованості 44 873,10 грн складається із заборгованості за тілом кредиту - 13 660 грн, заборгованості за процентами - 31 213,10 грн, і було передано від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» (а.с.71-72, 73).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва ; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу №28/1118-01, п.2.1 якого передбачено, що згідно з умовами цього Договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
У п.1.3 Договору факторингу №28/1118-01 визначено, що право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору факторингу №28/1118-01 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме в реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку (п.4.1 Договору факторингу №28/1118-01).
Цей Договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим Договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п.8.1 Договору факторингу №28/1118-01).
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови Договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено Додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжила строк Договору до 31 грудня 2021 року. У цій Додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте дата його укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови Договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови Договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії Договору до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №134 від 18 травня 2021 року на виконання Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням Додаткових угод до нього), укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за №604 зазначено боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), кредитний договір №718716580 від 30.03.2021, загальна заборгованість 27 907,38 грн (а.с.52 на зв.).
Крім того, відповідачка у своїй апеляційній скарзі вказує, що цей Витяг не можна визнати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки у ньому не вказано станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, напрямки та підстави їх нарахування, а також відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи передавалися новому кредитору.
Слід зазначити, що у п.1.5 Договору факторингу №28/1118-01 визначено, що реєстр прав вимог фактично є переліком прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором. Тобто підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками Витяг з реєстру прав вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги та є невід'ємною частиною Договору факторингу.
Всі інші деталі щодо заборгованості, а саме станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, напрямки та підстави їх нарахування, містяться в розрахунку заборгованості та виписці з особового рахунку за кредитним договором №718716580 від 30.03.2021, які є окремими додатками до позовної заяви.
Таким чином, право вимоги за кредитним договором №718716580 від 30.03.2021 стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» в день підписання ними Реєстру прав вимог №134 від 18 травня 2021 року.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, зі строком дії до 04 серпня 2021 року.
Згідно з п.2.1 Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку (п.4.1 Договору факторингу №05/0820-01).
В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд Додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими строк дії Договору факторингу №05/0820-01 продовжено до 30 грудня 2024 включно, всі інші умови залишилися без змін.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (з урахуванням Додаткових угод), укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», за №385 зазначено боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №718716580 від 30.03.2021, загальна заборгованість 44 873,10 грн (а.с.64 на зв.).
Отже, право вимоги за кредитним договором №718716580 від 30.03.2021 стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними Реєстру прав вимог №10 від 31 липня 2023 року.
30 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу №3009/24, згідно з умовами якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Згідно з п.1.1 Договору факторингу №3009/24 від 30 вересня 2024 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1.
Відповідно до п.1.2 Договору факторингу №3009/24 від 30 вересня 2024 року, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
На підтвердження переходу права вимоги до позивача до матеріалів справи долучено підписаний сторонами Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №3009/24 від 30.09.2024 (а.с.73).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 30 вересня 2024 року до Договору факторингу №3009/24 від 30 вересня 2024 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за №735 зазначено боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №718716580 від 30.03.2021, загальна заборгованість 44 873,10 грн (а.с.71 на зв.).
Таким чином, право вимоги за кредитним договором №718716580 від 30.03.2021 стосовно ОСОБА_1 перейшло від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» з моменту підписання ними Акта прийому-передачі Реєстру Боржників від 30.09.2024.
Колегія суддів звертає увагу, що умовами укладених Договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги чи акта прийому-передачі реєстру боржників та не пов'язано з оплатою за Договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений Договором строк. Слід зазначити, що встановлений порядок оплати не впливає на перехід права вимоги за кредитним договором. Це також є ознакою договору відступлення права вимоги (цесії), передбаченого п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, і не свідчить про відсутність права вимоги у позивача, яке він набув на підставі вищевказаних Договорів, за якими право вимоги було передано на умовах відстрочення платежу, що, у свою чергу, відповідає правовим висновкам, висловленим у постановах ВП ВС від 11.09.2018 у справі №909/968/16 та від 08.08.2023 у справі №910/8115/19.
Таким чином, відповідачка безпідставно вважає, що у нових кредиторів за Договорами факторингу та у позивача відсутнє право вимоги. Покликання відповідачки на відповідні правові висновки Верховного Суду щодо необхідності встановлення факту оплати за договором факторингу не можна взяти до уваги, оскільки вони стосувалися інших обставин справи, в яких, на відміну від умов Договорів факторингу у даній справі, така підстава (оплата на день підписання акту прийому-передачі прав вимоги) прямо була передбачена у відповідних договорах. Отже, таке посилання також було нерелевантним до обставин цієї справи.
Доводи відповідачки про те, що Додаткові угоди не містять інформації щодо конкретних боржників та визначених вимог, є безпідставними, оскільки такі угоди за своєю правовою природою не є документами, що індивідуалізують кожну окрему вимогу, а лише визначають продовження строку дії Договорів факторингу.
Індивідуалізація переданих прав вимоги здійснюється шляхом формування відповідного реєстру прав вимог, який є невід'ємною частиною договору (або додаткових угод), та містить відомості про боржників, обсяг заборгованості та інші істотні характеристики, які було наведено вище.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених Договорів, а тому до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №718716580 від 30.03.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Доводи відповідачки, які полягають у тому, що у матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення їй такого повідомлення, є необґрунтованими.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, а не новому, і таке виконання є належним. Законодавством не встановлено інших правових наслідків у разі неповідомлення боржника про заміну кредитора або ненадання йому доказів відступлення прав вимоги новому кредитору.
У даному випадку передача права вимоги є правомірною та здійснена відповідно до статей 512 та 514 ЦК України. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент передачі, і це не змінює обов'язків боржника. Згідно зі статтею 517 ЦК України, боржник має право не виконувати обов'язок новому кредиторові до отримання доказів передачі прав, проте це не звільняє його від обов'язку погашення заборгованості, оскільки належне виконання боргу первісному кредитору є правомірним.
Правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц та від 19.08.2021 у справі №442/933/13-ц підтверджують, що боржник, який не отримав повідомлення про зміну кредитора, не звільняється від обов'язку погашення заборгованості, а лише зберігає право належного виконання первісному кредитору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не виконала зобов'язання ані перед первісним, ані перед новим кредитором, а тому внаслідок неналежного виконання обов'язків із повернення кредиту утворилася заборгованість.
Стосовно суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п.1.2 кредитного договору, кредит надається строком на 14 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період).
Пунктом 1.3 Договору встановлено порядок пролонгації строку кредитування. Зокрема, сторони погодили, що встановлений в п.1.2 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником до 30 днів, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Згідно з п.1.4 Договору, за користування кредитом протягом Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.4.1. виключно на період строку, визначеного в п.1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 240,90 процентів річних, що становить 0,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.3 Договору, з наступного дня після закінчення строку, вказаного в п.1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 604,99 процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті;
1.4.3. у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на зазначене вище та у порядку статті 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду з урахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 цього Договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший, ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
За умовами пункту 1.7 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
1.7.1. зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду. Однак у разі ненадходження платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
В апеляційній скарзі відповідачка посилається на те, що п.1.4.1 Договору, в якому зазначено, що за період строку, визначеного в п.1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 240,90 процентів річних, не відповідає ст.8 Закону «Про електронну комерцію» та Закону України «Про захист прав споживачів», проте зазначені доводи є безпідставними з огляду на наступне.
Посилання відповідачки на ст.8 Закону України «Про електронну комерцію» є необґрунтованим, оскільки зазначена норма визначає правовий статус покупця (споживача), а не регулює порядок встановлення чи розмір процентної ставки за кредитним договором. При цьому відповідачка не заперечує факт укладення договору та отримання коштів за ним.
Що стосується порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», то відповідачка обмежилась загальним посиланням на цей нормативний акт без зазначення, які саме положення цього Закону порушено, у чому полягає таке порушення та яким чином це вплинуло на її права та обов'язки.
Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги є декларативними, не підтверджені доказами та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за період з 30.03.2021 по 18.05.2021 позивачем нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 14 247,38 грн.
З Витягу з реєстру прав вимоги №134 від 18 травня 2021 року вбачається, що ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Договору факторингу, укладеного з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 27 593,20 грн.
При цьому після набуття права грошової вимоги до відповідачки ТОВ «Таліон Плюс» продовжувало нараховувати проценти, що не передбачено умовами кредитного договору №718716580 від 30.03.2021.
У зв'язку з тим, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідачки проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору, що не передбачено чинним законодавством, суд стягнув з відповідачки заборгованість за період з 30.03.2021 до 17.05.2021 включно в розмірі 27 593,20 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 660 грн та заборгованості зі сплати відсотків в сумі 13 933,20 грн.
Відповідачка посилається на те, що судом було порушено Закон України «Про споживче кредитування», а саме ст.21, а також ч.2 ст.627 ЦК України, оскільки, якщо споживчий кредит був отриманий у сумі 13 660 грн, то проценти повинні бути у розмірі 50 % від суми отриманого кредиту - 6 830 грн, а не 14 247,38 грн.
Слід зазначити, що ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» стосується відповідальності споживача за договором про споживчий кредит. Відповідачка зазначає про абз.2 ч.2 ст.21 цього Закону, згідно з яким сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Проте у даному випадку позивачем заявлено до стягнення лише заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.
При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов'язання позивач не заявляв. Розрахунку заборгованості в порядку ч.2 ст.625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв, а тому зазначені доводи не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом.
Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Так як апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судового збору, сплаченого у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Судовий збір, сплачений позивачем за подання позову до суду першої інстанції, також підлягає покладенню на відповідачку.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 30 березня 2026 року.
Головуючий -
В.Б. Яцина
Судді -
О.В. Маміна
Ю.М. Мальований.