Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/203/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 390/26/23 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Л ОСОБА_1
19.03.2026 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11.03.2025, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Первозванівка, Кіровоградського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, із базовою середньою освітою, неодруженого, безробітного, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 05.03.2002 вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки,
- 17.04.2003 вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 153 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років,
- 11.06.2013 вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки;
- 05.09.2018 вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки; 04.12.2020 ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області іспитовий строк скасовано та направлений для відбування покарання, призначеного вироком; 25.03.2022 ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда звільнений на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 10 місяців 28 днів,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі положень ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком, визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років п'ять днів.
Ухвалено цивільний позов ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити і стягнути із обвинуваченого на користь ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» майнову шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням у розмірі 12 923 грн. 77 коп.
Ухвалено стягнути із обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати у розмірі 1 194 грн. 90 коп. на залучення експертів.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, при наступних обставинах.
ОСОБА_8 , у період часу з 01.01.2023 по 31.01.2023 (точного часу та дати не встановлено), перебуваючи між населеними пунктами с. Первозванівка та с. Неопалимівка Кропивницького району Кіровоградської області, на відстані 8 км у південно-східному напрямку від м. Кропивницький, на ділянці місцевості з географічними координатами 48.461733, 32.305775, виявив на металевих опорах вмонтований мідний кабель марки КВВГЕ, який належав Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Схід ГЗК»).
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, усвідомлюючи наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що його злочинні дії ніким не будуть помічені, шляхом вільного доступу заліз на металеву опору, розташовану у вище вказаному місці, звідки, застосувавши ножиці по металу, зрізав 75 м мідного кабелю марки КВВГЕ 19х2,5, вартістю 6840 гривень 22 копійки, та 75 м мідного кабелю марки КВВГЕ 27х1,5, вартістю 6083 гривні 55 копійок, таким чином таємно повторно викрав вказане майно.
Після цього ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми умисними та протиправними діями ДП «Схід ГЗК» майнову шкоду на загальну суму 12923 гривні 77 копійок.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить розібратися у його справі, чи дійсно він вчинив злочин.
Обвинувачений ОСОБА_8 вважає, що залишено поза увагою суду першої інстанції те, що він вказував, що у період часу, коли вчинено злочин, він перебував на лікуванні у травматолога, був на стаціонарному лікуванні.
Свідок ОСОБА_9 також підтвердила, що у січні 2023 він ніяких дротів та мідних кабелів не приносив. Свідок ОСОБА_10 не вказав часу та дати, коли він (обвинувачений) наче б то просив його про допомогу; крім того, свідок оговорює його, у них неприязні стосунки, - раніше свідок хотів спалити його авто, а тому він не міг звертатись до свідка по допомогу, а свідок - йому допомагати.
Під час апеляційного розгляду просить дослідити всі докази та відеозаписи на аудіодисках, дослідити всі факти його винуватості або невинуватості у вчиненні даного злочину, за який його засуджено.
У доповненні до апеляційної скарги обвинувачений вказує про необхідність дослідити всі докази, залучити експерта для надання відповіді на запитання, чи міг він із травмою ноги, на костилях, пройти шістнадцять кілометрів та вчинити дане кримінальне правопорушення.
Також зауважує, що судом не допитано свідків (його сусідів), які би підтвердили, що у той період часу він був на костилях. Також не взято до уваги його доводи та довідки з лікарні, якими підтверджене його перебування на лікуванні.
Заслухавши суддю доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні вимоги, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
За правилами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За результатами перевірки доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 колегією суддів встановлено, що при розгляді даного кримінального провадження суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення, дотримуючись вимог ст. 337 КПК України, безпосередньо дослідив докази у справі та з'ясував усі обставини, які мають істотне значення для її правильного вирішення.
Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх в аспекті вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достатності, а також з'ясувавши передбачені ст. 91 цього Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зібрані докази в сукупності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_8 у вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої повторно, в умовах воєнного стану - з приводу чого у вироку наведені належні і правильні мотиви.
За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції, що стосуються доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Також, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові суду від 09 листопада 2021 року (справа №281/128/19, провадження № 51-4536км19), відповідно до якої доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
З позиції обвинуваченого висловленої ним в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, ОСОБА_8 зазначає про свою непричетність до вчинення даного кримінального правопорушення, заперечує свою винуватість у вчиненні злочину, за який його засуджено.
Так в суді першої інстанції ОСОБА_8 , свою вину не визнав, пояснив, що про викрадення кабелів він нічого не знає. Раніше свідок ОСОБА_10 приходив до нього та просив підпалити «Газель», на якій він возив дітей до школи. Тому свідок обмовив його. Він у листопаді та січні 2023 року був на стаціонарному лікуванні у лікарні, оскільки ударився ногою вдома.
Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, суд першої інстанції безпосередньо дослідивши докази, навівши їх у вироку, спростував вказані показання обвинуваченого та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки доведеність вини ОСОБА_8 знайшла своє підтвердження сукупністю доказів у даному кримінальному провадженні.
Так, допитаний в ході судового розгляду в суді першої інстанції представник потерпілого ОСОБА_11 , пояснив, що у січні місяці виявлено викрадення кабелю з лінії електропередач. Вказана лінія використовувалася не постійно. Збитки не відшкодовано. Він на місце події не виїжджав, були відповідні особи від підприємства. Особу крадія встановила поліція.
Як встановлено показаннями свідка ОСОБА_9 , допитаної під час судового слідства судом першої інстанції, вона знає ОСОБА_8 , оскільки останній проживає на сусідній вулиці в с. Первозванівка. Свідок працювала на прийомі металобрухту. ОСОБА_8 приносив проволоки в пакетах, обрізки від парканів, шматки труб, інше різне залізо; міг 2-3 рази на тиждень приходити, іноді зникав на декілька тижнів, а потім знову приходив із різним металом. Близько року тому ОСОБА_8 носив залізо та мідь; десь у січні (рік не пам'ятає) ОСОБА_8 приносив обгорілий мідний кабель та проволоку. Згодом приїздили поліцейські та запитували про ОСОБА_8 .
Згідно із наданими суду першої інстанції показаннями свідка ОСОБА_10 : він проживає в с. Первозванівка, а обвинувачений є його односельчанином. Обвинувачений разів п'ять просив його перенести кабель чорного кольору з території шахти. Зі слів ОСОБА_8 вказана шахта була закинутою. Кабель був великим та лежав на вулиці, тому він все ж таки погодився йому допомогти. Кабель вони тягли до кінця городу обвинуваченого. ОСОБА_8 ще просив допомогти перерізати кабель, однак він відмовився.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення доводиться рядом письмових доказів матеріалів кримінального провадження у сукупності досліджених судом першої інстанції, які судом визнані допустимими й належними, а саме:
- витягом з ЄРДР від 13.02.2023 про реєстрацію кримінального провадження № 12023121040000131 за ч. 4 ст. 185 КК України за заявою ОСОБА_11 (а.с. 4 т. 4);
- рапортом інспектора ВП № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області (а.с. 4 т. 2);
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13.02.2023, з якого вбачається, що ОСОБА_11 повідомив про крадіжки із території «Інгульської шахти» 150 метрів кабелю (а.с.6-7 т. 4);
- протоколом огляду місця події від 13.02.2023, в ході якого в період часу з 15 год 25 хв по 15 год 45 хв оглянуто земельну ділянку в межах с. Неопалимівка Первозванівської ОТГ, на якій розташована металева конструкція через річку Інгул. Під час огляду виявлено сліди зрізу на частині кабелю (а.с. 13-15 т.4);
- довідкою про кількість міді у викраденому кабелі з кабельного мосту через річку Інгул та вартості його відновлення (а.с. 23-25 т. 4);
- висновком експерта № 586/23-27 від 30.03.2023, відповідно до якого ринкова вартість не представленого на експертизу відрізку кабелю мідного марки КВВГЕ 19х2,5, довжиною 75 м, який був у експлуатації, який був викрадений у справному технічному стані, станом цін на 01.01.2023, складала 6840 грн 22 коп. Ринкова вартість не представленого на експертизу відрізку кабелю мідного марки КВВГЕ 27х1,5, довжиною 75 м, який був у експлуатації, який був викрадений у справному технічному стані, станом цін на 01.01.2023, складала 6083 грн 55 коп. (а.с. 36-38 т. 4);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.04.2023 із свідком ОСОБА_10 , під час проведення якого свідок зазначив, що ОСОБА_12 попрохав його допомогти нести кабель, який нікому не належить та лежить біля «Інгульської шахти», біля металевої конструкції у виді мосту через річку Інгул (а.с. 48-52 т. 4);
- висновком судово-психіатричного експерта №189 від 18.03.2023, в якому зазначено, що ОСОБА_8 в момент скоєння правопорушення і в цей час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності (згідно з МКХ-10, F-10.26), проте вказані психічні розлади не досягають ступені душевного захворювання і недоумковатості. Тому у відношенні інкримінованого йому діяння слід вважати осудним. Підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України. Відносно інкримінованого правопорушення слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує. Може брати участь у проведенні всіх необхідних слідчих дій та розгляді клопотання в суді під час судового провадження за своїм станом здоров'я (а.с. 69-71 т. 4);
- копією паспорту ОСОБА_8 (а.с. 79 т. 4);
- довідкою Первозванівської сільської ради від 15.02.2023, згідно з якою ОСОБА_8 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 80 т.4);
- характеристикою ОСОБА_8 , з якої вбачається, що останній не працює, вживає спиртні напої. До сільської ради від сусідів та жителів села надходили усні скарги на негативну поведінку ОСОБА_8 (а.с. 81 т. 4);
- довідкою КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» від 23.02.2023, відповідно до якої ОСОБА_8 звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога. Неодноразово лікувався в умовах стаціонару. Востаннє з 07.12.2022 по 03.01.2023 з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю (а.с. 82 т. 4);
- довідкою КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер КОР» від 23.01.2023, в якій зазначено, що ОСОБА_8 знаходився на диспансерному обліку з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності з 2002 р. (а.с. 83 т.4);
- довідкою про судимість ОСОБА_8 (а.с. 84-90 т.4);
- довідкою ДУ «Центр пробації» щодо скасування іспитового строку та направленням засудженого ОСОБА_8 для відбуття призначеного судом покарання, ухвала Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04.12.2020 (а.с. 93, 101-102 т. 4);
- вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17.04.2003, яким засуджено ОСОБА_8 за ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 153, ч. 4 ст. 152, 71 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі (а.с. 103-112 т. 4);
- вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05.09.2018, яким засуджено ОСОБА_8 за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки (а.с. 114-115 т. 4);
- вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.03.2002, яким засуджено ОСОБА_8 за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки (а.с. 117-118 т. 4);
- вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.06.2013, яким засуджено ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2років позбавлення, ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15.08.2013 вказаний вирок залишено без змін (а.с. 119-122 т. 4);
- відповіддю КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги КМР» від 27.01.2025 та медична карта амбулаторного хворого №8524, із яких вбачається, що ОСОБА_8 звертався за медичною допомогою до лікарні 04.12.2022. На стаціонарному лікуванні в період з 01 листопада 2022 року по 31 січня 2023 року в КНП «МЛШМД» КМР» не перебував (а.с. 239-240 т. 4);
- відповіддю КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» від 11.02.2025, в якій зазначено, що ОСОБА_8 01.08.2022 звернувся на консультацію до лікаря-психіатра психоневрологічного диспансерного відділення та встановлено діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Рекомендовано лікування в наркологічному диспансері. Повторно (21.11.2022) звернувся з метою стаціонарного лікування в умовах психіатричного закладу та був направлений в психіатричне відділення, де перебував на стаціонарному лікуванні з 21.11.2022 по 02.12.2022 з діагнозом: психічні розлади та розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності, на цей час утримання, але в умовах, що виключають вживання. ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні в обласному наркологічному диспансері з 07.12.2022 по 03.01.2023 (а.с.3, 5 т. 5).
Отже, на підставі об'єктивно досліджених доказів у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, доведена повністю і його діям дана правильна кваліфікація за ч. 4 ст. 185 КК України.
Винуватість ОСОБА_8 доведена сукупністю доказів у кримінальному провадженні, належно досліджених та оцінених судом першої інстанції, як показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , письмовими матеріалами кримінального провадження (протоколи огляду місця події, проведення слідчого експерименту, висновки експерта).
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що є односельчанкою обвинуваченого; працює вона на прийомі металобрухту, а ОСОБА_8 неодноразово приносив на здачу залізяччя (проволоки, обрізки парканів, шматки труб тощо), приносив також і мідь; у січні ОСОБА_8 приносив обгорілий мідний кабель та проволоку; потім приїздили працівники поліції і запитували про ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_10 вказав, що обвинувачений багаторазово просив його перенести кабель з території шахти, яка зі слів ОСОБА_8 була покинута; на цю пропозицію свідок згодився, тож допоміг ОСОБА_8 принести цей кабель.
Вказаний розвиток подій підтверджується й проведеною слідчою дією у виді слідчого експерименту при участі свідка ОСОБА_10 .
Висновок експерта підтверджує вартість викраденого майна на суму 12923,77 грн.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 з приводу того, що свідок ОСОБА_10 обмовляє його - фактичними даними та будь-як доказово не підтверджується. При цьому колегія суддів зазначає, що свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_10 приведені судом до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за введення суду в оману та надання неправдивих показань. Піддавати сумніву надані вказаними особами показання - відсутні.
Також колегія суддів звертає у вагу на те, що під час допиту свідка ОСОБА_10 , обвинувачений не зазначав суду про існування у них неприязних відносин.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо того, що він перебував на стаціонарному лікуванні і не міг вчинити злочин, за який його засуджено, - спростовується наявною інформацією лікувальних установ, про що обґрунтовано зазначив місцевий суд у мотивувальній частині оскаржуваного вироку.
Зокрема довідкою КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» підтверджено, що ОСОБА_14 неодноразово проходив лікування в умовах стаціонару з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю; проходив лікування з 21.11.2022 по 02.12.2022; востаннє лікувався з 07.12.2022 по 03.01.2023.
Також, КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги КМР» надано відповідь (а також вказане встановлене судом першої інстанції дослідженням медичної карти ОСОБА_8 , амбулаторного хворого №8524): ОСОБА_8 звертався за медичною допомогою 04.12.2022, проте на стаціонарному лікуванні протягом періоду часу з листопада 2022 року по кінець січня 2023 року не перебував, а тому доводи обвинуваченого про те, що він не міг вчинити даний злочин оскільки перебував на лікуванні є надуманими та свого підтвердження не знайшли.
Судом першої інстанції взято до уваги всі докази у даному кримінальному провадженні, в тому числі медичні довідки та відповіді медичних установ, разом із медичною картою обвинуваченого.
Враховуючи наведене, пославшись у вироку на указані вище докази у справі та навівши вагомі мотиви, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не підтвердження показань обвинуваченого ОСОБА_8 про його не причетність до вчинення даного кримінального правопорушення.
Всупереч твердженням апелянта, колегія суддів не вбачає будь-яких істотних суперечностей у висновках суду, що викладені у вироку, які б у розумінні ст. 411 КПК України свідчили про їх невідповідність фактичним обставинам справи. Сама по собі розбіжність з встановленими судом обставин вчиненого кримінального правопорушення з версією сторони захисту не вказує про те, що вони не відповідають дійсності, як на цьому наполягає обвинувачений та його захисник, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підставі належних, допустимих і достатніх доказів належно оцінених судом.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст.65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання; суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.
Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_8 покарання, достатньо врахував всі обставини: враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисним корисливим тяжким; особу обвинуваченого, негативно характеризованого по місцю проживання, як особа, яка не працює, зловживає алкогольними напоями, на яку надходили скарги від односельців, виявляє психічні і поведінкові розлади особистості внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності з 2002 року, але осудний, з означеного приводу перебуває на диспансерному обліку у нарколога, неодноразово проходив лікування у психіатричній лікарні з приводу психічних і поведінкових розладів особистості внаслідок вживання алкоголю; відсутність обставин, які обтяжують та які пом'якшують покарання обвинуваченому.
Крім того, враховано, що ОСОБА_8 неодноразово судимий, за вчинення аналогічних злочинів проти власності, в тому числі тяжкого.
Дане кримінальне правопорушення вчинив, не відбувши повністю покарання за попереднім вироком, що стало підставою для застосування при призначенні остаточного покарання положень ст.ст. 71, 81 КК України.
Вказане свідчить про сформований тип протиправної поведінки у обвинуваченого та про небажання ОСОБА_8 стати на шлях виправлення.
Виходячи з наведених обставин, місцевий суд обґрунтовано призначив ОСОБА_8 мінімальне покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, і застосувавши положення ст. ст. 71, 81 КК України, визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років п'ять днів.
Колегія суддів погоджується із таким покаранням та вважає, що воно відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, ступеню суспільної небезпечності його дій, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати призначене ОСОБА_8 покарання явно несправедливим внаслідок суворості колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Оскільки обставини, на які вказує обвинувачений ОСОБА_8 в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, колегія суддів залишає оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін, як законний та обґрунтований.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11.03.2025, стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4