Іменем України
26 березня 2026 року м. Кропивницький
справа № 401/2630/25
провадження № 22-ц/4809/885/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Діманової Н. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Світловодський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною адвоката Новака Юрія Петровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2026 року у складі судді Андріянової С. М. і
Короткий зміст вимог заяви
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою та просила встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дитини - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Велика Андрусівка Кіровоградської області, та внести до актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , складеного 05 березня 2018 року Виконавчим комітетом Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області за № 1 зміни, виключивши з актового запису про народження відомості про батька « ОСОБА_4 , громадянство Україна», записавши батьком дитини ОСОБА_2 , а саме в графі «Відомості про батька» вказати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженець смт. Онуфріївка Олександрійського району Кіровоградської області, а також в розділі «Відомості про дитину» в графі «Прізвище, власне ім'я, по батькові» змінити по батькові дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » та зазначити « ОСОБА_7 ».
Заява мотивована тим, що на момент народження дитини - ОСОБА_3 , заявник з батьком доньки - ОСОБА_2 не перебували в зареєстрованому шлюбі, а відомості про батька дитини були записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, з огляду на непорозуміння між ОСОБА_1 та батьком дитини.
ОСОБА_2 із самого народження доньки визнає себе її батьком, постійно бере участь у її вихованні, у триманні та догляді, а також не заперечує проти встановлення батьківства та підтверджує, що він є біологічним батьком.
Оскільки встановлення факту батьківства необхідне заявниці для подальшої реєстрації батьківства ОСОБА_2 в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідних документів дитиною, ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідною заявою.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.
Судові витрати у справі віднесено за рахунок заявника.
Ухвала суду мотивована тим, що заява про встановлення факту батьківства не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки заявницею не доведено відсутність іншого, позасудового порядку вирішення питання та не надано доказів звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану з відповідною заявою і отримання відмови
Суд першої інстанції виходив також з того, що встановлення такого факту пов'язане з необхідністю вирішення спору про право, який має розглядатися в позовному провадженні, у зв'язку з чим на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України вважав, що заява підлягає залишенню без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Новак Ю. П., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно залишив заяву без розгляду, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.
Заявник вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність спору про право, отже такий відсутній, оскільки заінтересована особа визнає батьківство, а інші учасники не заперечують проти задоволення заяви.
Крім того, суд першої інстанції також безпідставно застосував положення ст. 130 СК України щодо необхідності смерті батька та помилково зазначив про відсутність доказів звернення до органу ДРАЦС, адже внесення змін до актового запису в даному випадку можливе виключно на підставі судового рішення.
Заявник вказує, що встановлення факту батьківства відповідає інтересам дитини та має здійснюватися в порядку окремого провадження.
Відзиви на апеляційну скаргу
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник ОСОБА_1 адвокат Новак Ю. П. підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник Світловодського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з'явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).
З наведеного можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
У статті 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц, провадження № 61-2239св21, зазначено, що «передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим».
Аналіз наведених норм матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження можливе лише за відсутності спору про право та за наявності спеціальних умов, визначених статтею 130 СК України, зокрема у разі смерті особи, батьківство якої встановлюється.
Натомість у випадках, коли така особа є живою, а також коли встановлення батьківства пов'язане з необхідністю внесення змін до актового запису про народження дитини та може впливати на права й обов'язки інших осіб, такі правовідносини мають ознаки спору про право, що підлягає вирішенню в порядку позовного провадження шляхом пред'явлення позову про визнання батьківства відповідно до статті 128 СК України.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України № 00045370323 від 05 червня 2024 року матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,є ОСОБА_1 , а відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а. с. 7, 9).
Відповідно до копії акту, складеного 08 травня 2025 року мешканцями багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , останні підтверджують факт проживання в квартирі АДРЕСА_2 з січня 2022 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також те, що ОСОБА_2 визнає ОСОБА_8 своєю донькою, піклується про неї, надає матеріальну допомогу та утримує сім'ю (а. с. 10).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 в порядку окремого провадження ОСОБА_1 посилалась на те, що встановлення вказаного факту необхідне для подальшої реєстрації батьківства в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідних документів дитиною.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги фактично спрямовані не лише на встановлення юридичного факту, а й на зміну існуючих правовідносин, зокрема внесення змін до актового запису про народження дитини шляхом виключення відомостей про одного батька та зазначення іншої особи як батька дитини. Такі вимоги безпосередньо впливають на права та обов'язки як особи інших осіб, що свідчить про наявність спору про право.
Суд також враховує, що встановлення факту батьківства у даному випадку пов'язане з подальшим вирішенням питань щодо правового статусу дитини, а також реалізацією прав та обов'язків, які виникають із сімейних правовідносин, що за своєю правовою природою виходить за межі окремого провадження.
Сам по собі факт визнання батьківства заінтересованою особою не виключає наявності спору про право, оскільки наслідком задоволення заяви є виникнення та зміна комплексу прав і обов'язків, що потребує їх вирішення із застосуванням принципів змагальності сторін.
За таких обставин, посилання заявника в апеляційній скарзі на відсутність спору про право у зв'язку з тим, що заінтересована особа визнає батьківство та інші учасники не заперечують проти задоволення заяви, не приймаються судом.
Крім того, встановлення факту батьківства у даному випадку безпосередньо пов'язане з необхідністю внесення змін до актового запису про народження, що потребує повного та всебічного дослідження доказів із забезпеченням процесуальних гарантій учасників справи, що є можливим виключно в межах позовного провадження.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах наявний спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а відтак заява не може бути розглянута в порядку окремого провадження.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно визначив правову природу спірних правовідносин, обґрунтовано встановив наявність спору про право та, застосувавши положення частини шостої статті 294 ЦПК України, дійшов законного і обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне застосування судом першої інстанції положень статті 130 СК України не заслуговують на увагу суду, оскільки встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження можливе лише за наявності спеціальних умов, визначених зазначеною нормою, зокрема у разі смерті особи, батьківство якої встановлюється, тоді як у даній справі такі умови відсутні.
Посилання заявника на те, що внесення змін до актового запису можливе виключно на підставі судового рішення та відсутність необхідності звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки сам характер заявлених вимог, який передбачає зміну існуючих правовідносин, свідчить про необхідність їх розгляду в позовному провадженні.
При цьому, суд роз'яснює заявнику, що залишення заяви без розгляду в порядку окремого провадження не позбавляє її права звернутися до суду із позовом про визнання батьківства відповідно до статті 128 СК України в порядку позовного провадження. У такому позові заявник матиме можливість всебічно довести наявність правових підстав для встановлення батьківства, забезпечити належне дослідження доказів та реалізувати процесуальні гарантії всіх учасників справи.
Аргументи апеляційної скарги про те, що встановлення факту батьківства відповідає інтересам дитини та має здійснюватися в порядку окремого провадження, також не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення інтересів дитини не змінює визначеного законом процесуального порядку розгляду справ відповідної категорії та не може бути підставою для розгляду справи з порушенням правил юрисдикції та виду судочинства.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення питання.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду першої інстанції без змін, а остаточного рішення у справі не ухвалено, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Новака Юрія Петровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2026 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 30.03.2026.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник