Справа № 344/2756/26
Провадження № 11-кп/4808/202/26
Категорія ст.331 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
24 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою заступника начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року,-
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року клопотання прокурора задоволено частково. Обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначеним розміром застави в межах 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 299520 гривень, на строк 60 днів - до 18 квітня 2026 року включно.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заступник начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначити заставу 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400 гривень та у разі внесення застави покласти обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Вважає, що суд, розглядаючи клопотання сторони обвинувачення про продовження застосування запобіжного заходу, у порушення п.2 ч.1 ст. 411 КПК України, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Зокрема, посилається на те, що поза увагою суду залишилась тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 злочину, та його активна роль у його вчиненні, підвищена суспільна небезпека особи та суспільний інтерес до справи.
Зауважує, що на даний час, співорганізатор злочинної групи ОСОБА_11 ухиляється від органу досудового розслідування, місцезнаходження його невідоме, 28.08.2025 року оголошений в розшук, а в судовому засіданні не допитаний жодний обвинувачений та свідок кримінального правопорушення.
За вказаних обставин, внесення за ОСОБА_8 застави та звільнення його з-під варти може негативно позначитись на ході судового розгляду зазначеного кримінального провадження, а також безпеці свідків.
Крім того, при визначенні розміру застави, суд не врахував особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який 27.02.2025 року засуджений вироком Ківерцівського районного суду Волинської області за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки. Крім того, 31.03.2025 року скеровано на розгляду Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області обвинувальний акт щодо обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 361, ч. 1 ст. 361-2 КК України. Також, суд не взяв до уваги, що ОСОБА_8 переховувався від органу досудового розслідування, з 28.08.2025 року перебував у розшуку, і тільки 21.01.2026 року був затриманий у порядку ст. 208 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді. Водночас, ОСОБА_8 ніде не працює, немає засобів для існування, а тому може продовжити вчиняти злочини.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити апеляційні вимоги;
- підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник заперечували доводи і вимоги апеляційної скарги прокурора, просили залишити ухвалу суд без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, з матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361 КК України.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_8 , відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
13 лютого 2026 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів з визначенням застави - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400 грн.
У підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції обрав ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначеним розміром застави в межах 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 299520 гривень.
Переглядаючи ухвалу про обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення.
Так, суд першої інстанції правильно встановив наявність ризиків передбачених п.п 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: можливість переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Положеннями ч. 4 ст. 182 КК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_8 розміру застави суд правильно врахував характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан та сімейний стан, відсутність завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди, та інші обставини, які враховуються згідно з ст. 178 КПК України.
В той час, прокурор не навів переконливих доводів та не надав жодних доказів на підтвердження того, що існують виключні обставини, за яких застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_8 , покладених на нього обов'язків, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляційних вимог прокурора.
Колегія суддів приймає до уваги, що обвинуваченим у повному обсязі внесено заставу у визначеному судом розмірі і вказаний альтернативний запобіжний захід виявився достатнім для того, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним, покладених на нього обов'язків.
З урахування викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначений обвинуваченому ОСОБА_8 розмір застави є обґрунтованим та цілком узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419,422-1КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5