Ухвала від 17.02.2026 по справі 758/561/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/1409/2026

№ 758/561/24

Категорія КК: ч. 2 ст. 286 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шабалинів Коропського р-ну Чернігівської обл., який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Цивільні позови потерпілих задоволено частково. Вирішено стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (кожного) моральну шкоду, заподіяну через смерть фізичної особи в розмірі по 26800 гривень.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 26 вересня 2023 року, приблизно о 12 год. 33 хв., керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки «MAN TGX 18.440 BLS», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Wielton NW3», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по прилеглій території ТОВ «КиївХліб», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10, що у Подільському районі м. Києва, зупинився на регульованому перехресті вул. Набережно-Хрещатицька з вул. Спаською у місті Києві, на якому був увімкнений червоний сигнал світлофору з додатковою секцією у вигляді контурної стрілки зеленого кольору, встановленою на рівні червоного сигналу, яка дозволяла поворот праворуч при наданні переваги в русі транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків.

Після увімкнення зеленого сигналу світлофора (дозволяючого рух), ОСОБА_6 відновив рух та розпочав виконання маневру правого повороту на вул. Набережено-Хрещатицьку у місті Києві.

У цей час попереду, на регульованому пішохідному переході, розташованому на зазначеному перехресті та позначеному горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України та пішохідними світлофорами, проїзну частину вул. Набережно-Хрещатицької переходила пішохід ОСОБА_12 , на зелений (дозволяючий рух пішоходів) сигнал світлофору, наближаючись справа до смуги руху вантажного автомобілю марки «MAN TGX 18.440 BLS», д.н.з. НОМЕР_1 .

Під час руху ОСОБА_6 в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, керуючи вантажним автомобілем марки «MAN TGX 18.440 BLS», д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки «Wielton NW3», р. н. НОМЕР_2 , перебуваючи на регульованому світлофорними об'єктами перехресті вул. Набережно-Хрещатицької з вул. Спаською у місті Києві, маючи об'єктивну змогу виявити початок руху пішохода по пішохідному переходу, та як наслідок, обрати безпечні прийоми керування, не зміг правильно оцінити дорожню обстановку, не переконався, що початок та зміна напрямку руху будуть безпечними та не створять небезпеки іншим учасникам, відновив рух уперед на зелений (дозволяючий рух в його напрямку) сигнал світлофору, в процесі якого змінив напрямок руху, розпочав маневр правого повороту, під час виконання якого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка переходила проїзну частину вул. Набережно-Хрещатицької по регульованому пішохідному переходу на зелений (дозволяючий рух пішоходів) сигнал світлофору та мала перевагу в русі.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_12 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких вона загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, просить змінити вказаний вирок в частині призначеного покарання ОСОБА_6 у зв'язку з правильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок суворості. Звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки та покласти обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги захисник зазначає, що судом не взято до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, ступінь його вини.

Поза увагою суду, на думку захисника, залишився тривалий час роботи обвинуваченого водієм (з 1991 року), протягом якого він до відповідальності не притягувався. Даний випадок вперше трапився з обвинуваченим.

В суді обвинувачений пояснив, що він після зупинки перед світлофором на червоний сигнал бачив збоку на тротуарі потерпілу, яка щось шукала в сумці. А тому він не думав, що вона піде на пішохідний перехід. Суд не відобразив це у описовій частині вироку, а це важливо оскільки суд вказав на знехтування ним ПДР України. В подальшому суд вказав, що нібито обвинувачений бачив потерпілу на пішохідному переході. Насправді він бачив її стоячою на тротуарі до пішохідного переходу, але вона могла піти не тільки на пішохідний перехід, а й далі по тротуару.

Крім того, захисник зазначає про не врахування визнання вини ОСОБА_6 , сприяння у розкритті злочину. Обвинувачений на місці події відразу намагався допомогти потерпілій, а в подальшому надати матеріальну допомогу сім'ї потерпілої, однак вони відмовляються її отримувати, навіть незважаючи на заявлений до суду цивільний позов до ФГ «ОСОБА_17.». На даний час ОСОБА_6 добровільно направив поштовим переказом на адресу потерпілих по 10 000 гривень кожному, що підтверджується доданими квитанціями.

Також у обвинуваченого на утриманні залишилася хвора дружину і непрацездатна матір, що теж мало б бути враховано при призначенні покарання. З огляду на дані про особу обвинуваченого, захисник вважає, що ОСОБА_6 має бути призначене покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства.

Крім того, поза увагою суду, на думку захисника, залишилось те, що його 26 вересня 2023 року на місці події було затримано в порядку ст. 208 КПК України і 1 добу він перебував в ізоляторі тимчасового тримання до 27 вересня 2023 року. Проте судом вказаний період не був зарахований у строк відбування покарання.

В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_13 , просить скасувати вказаний вирок в частині цивільного позову, ухваливши своє рішення, яким стягнути з ПАТ НАСК ОРАНТА на користь ОСОБА_14 та ОСОБА_15 страхову регламентну виплату у зв'язку з втратою годувальника /кожному одним платежем/ по 119 800 гривень; Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА « ОСОБА_16 » на користь ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 моральну шкоду по 300 000 гривень/кожному/.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги представник потерпілих зазначає, що вказаний вирок в частині вирішення цивільного позову є необґрунтований, оскільки прийнятий без належної оцінки доказів.

Суд, відмовляючи у стягненні із ПАТ НАСК ОРАНТА на користь потерпілих регламентної виплати у разі смерті фізичної особи, не врахував що доньки потерпілої станом на день настання страхової виплати не мали власного заробітку, оскільки були студентами денної форми навчання та перебували на утриманні матері.

Вимога регламентної виплати не оспорювалась у відзиві ПАТ НАСК ОРАНТА на цивільний позов.

Стосовно твердження суду про помилковий розрахунок страхової виплати відповідно до ст. 1200 ЦК України та відсутності довідки про доходи загиблої, зазначає, що в такому випадку суд мав би взяти за основу розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет за 2023 рік», розмір допомоги яка передбачена на момент події складала 36 мінімальних зарплат (6700 Х 36 = 241 200 гривень). До того ж враховуючи, що сума страхових виплат на двох студенток складає 482 400 гривень та перевищує страховий ліміт у 320 000 гривень, то кінцева сума регламентних виплат на двох студенток повинна складати 239 600 гривень.

Щодо стягнення моральної шкоди з Фермерського господарства « ОСОБА_16 », то судом не взято до уваги пропуск строку на подання відзиву на позов, як наслідок суд підтримав позицію останнього про відмову у відшкодуванні моральної шкоди у повному розмірі.

Також суд залишив поза увагою стан здоров'я чоловіка загиблої, який перебував на реабілітації після операції, що становить проблему для його працевлаштування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та заперечили проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілих, пояснення представника цивільного відповідача, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, пояснення прокурора, який заперечив проти зміни вироку, підтримав апеляційну скаргу представника потерпілого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, доведена дослідженими судом доказами, в порядку ч. 3 ст. 349 КК України, і в апеляційній скарзі не заперечується. Захисник під час апеляційного розгляду підтвердив ту обставину, що предметом оскарження є виключно занадто суворе покарання.

Покарання ОСОБА_6 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

При цьому судом враховані обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі.

Зокрема суд визнав обставиною, яка пом'якшує покарання - щире каяття, а також врахував дані про особу обвинуваченого. Судом взято до уваги те, що обвинувачений раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений. Зазначені дані суд врахував належним чином та призначив покарання в нижній межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України, у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Однак, враховано судом і обставини кримінального правопорушення, а саме здійснення наїзду на пішохода, яка переходила регульований пішохідний перехід на дозволяючий зелений сигнал світлофора, в результаті чого пішохід, від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, загинула. Враховано судом думку потерпілих, які просили призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням. Відмова ж потерпілих отримувати відшкодування без рішення суду є їх правом та не може бути підставою для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_6 вид та строк покарання за ч. 2 ст. 286 КК України є таким, що відповідає його меті, визначеній у ст. 50 КК України.

Натомість заслуговують на увагу, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги захисника про необхідність зарахування ОСОБА_6 у строк відбування покарання період його затримання з 26 вересня 2023 року по 27 вересня 2023 року, з огляду на положення ст. 72 КК України.

За правилами ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

З матеріалів судового провадження убачається, що до початку судового розгляду потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 пред'явлено цивільний позов до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА « ОСОБА_17 » та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у зв'язку із заподіянням ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди.

Судом перевірено підстави, з яких вказані позовні заяви подані, а при визначені розміру відшкодування моральної шкоди, дотримано засади виваженості та розумності.

Відповідно до даних Поліса №212873954, страхувальником є ФГ «« ОСОБА_17 », страховиком -ПАТ «НАСК «ОРАНТА», строк дії договору з 17.01.2023 по 16.01.2024 включно, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 320 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Згідно з положеннями п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до положень статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років). У той же час зазначено, що розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілого здійснюється з урахуванням розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Як убачається з матеріалів судового провадження, позивачами не надано доказів доходів потерпілої. Так само представником позивача таких доказів не надано і під час апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні цивільного позову в частині стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальниці.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника цивільного позивача щодо відшкодування моральної шкоди з Фермерського господарства «« ОСОБА_17 ».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому Верховний Суд неодноразово вказував у своїх рішенням про те, що роботодавець відшкодовує моральну шкоду, яка заподіяна її працівником, лише якщо шкода була заподіяна неправомірними діями самого роботодавця. Під час судового розгляду не встановлено жодних неправомірних дій з боку господарства « ОСОБА_17 ».

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника потерпілих (цивільних позивачів) не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_13 залишити без задоволення.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України змінити, зарахувавши у строк відбування покарання у виді позбавлення волі попереднє ув'язнення з 26.09.2023 по 27.09.2023.

В решті вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня її проголошення.

СУДДІ:

______________ _________________ __________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3